Етнічна політика Росії: «відбувається цілеспрямоване знищення» корінних народів

У Росії корінним народам дозволені тільки «танці в національних костюмах», а того, хто бореться за права свого народу, переслідують за екстремізм або ж він стає жертвою каральної психіатрії. Про це на 20-й сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів повідомив головний старійшина народу ерзя Сиресь Боляєнь. Він також закликав посилити міжнародний тиск на Росію.

Як повідомляє державна служба України з етнополітики та свободи совісті, таким чином офіційний Київ надав можливість висловитися представнику корінного народу Росії за українською квотою «на противагу фасадній політиці Росії щодо захисту корінних народів та їхніх мов». Водночас голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров повідомив, що на тлі численних переслідувань «Росія ставить за мету повне витіснення кримськотатарського народу за межі окупованого нею Криму». Кримські татари називають себе корінним народом півострова, проте в законодавчому полі України, так само як і Росії, це питання не врегульоване. Про ці проблеми йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Старійшина народу ерзя Олександр Болькін (Сиресь Боляєнь) розповів Крим.Реалії, чому він виступав у складі української делегації, коли йшлося про один з корінних народів Росії.

‒ Я б не сказав, що я виступив за квотою України ‒ я входжу до складу української делегації, оскільки я громадянин України. Тут живе чимало ерзян. Одне з наших завдань ‒ донести до світу реальний стан нашого народу й народів Росії. Те, що розповідають російські представники, дуже відрізняється від того, що відбувається насправді. Ми не перший рік працюємо, щоб донести до міжнародної спільноти цю інформацію, нам допомагає Міністерство закордонних справ, Держслужба з етнополітики та постійна комісія при ООН. Я в Україні, я перебуваю на території свободи, я можу дозволити собі говорити правду ‒ і це відрізняє нас від людей, які живуть у Росії в режимі постійної небезпеки. Коли говорять про збереження мови, це некоректно: мова має розвиватися. А в нас навіть не йдеться про розвиток ‒ тільки про збереження. Мова ерзя занепадає.

Олександр Болькін стверджує, що за останні 30 років чисельність його народу знизилася приблизно вдвічі: з мільйона до 400-500 тисяч осіб.

‒ Говорять мовою ерзя ще менше, вона знищується. Не те щоб влада не займалася цим питанням ‒ навпаки, в Росії йде цілеспрямоване знищення народів. В імперії немає часу, у неї цейтнот, і влада дуже прискорила всі процеси. Два роки тому був ухвалений закон про добровільне вивчення рідної мови ‒ ніби все так красиво, можеш добровільно обирати ‒ але насправді умови такі, що люди не можуть вивчати рідну мову. Уроки один-два рази на тиждень факультативно ‒ цього явно недостатньо, і так в усіх народів Російської Федерації. Я дякую Україні за те, що вона дала нам можливість говорити про це публічно на весь світ.

У січні 2019 року Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи розкритикував Росію за національну політику. Експерти висловили стурбованість «зростанням домінування російської мови» при одночасній «відсутності ефективної підтримки мов національних меншин».

Представник народу удеге Павло Суляндзига також переконаний, що в Росії права корінних народів на практиці все більше зменшуються і порушуються.

‒ Є проблема ідентичності, проблема збереження мови. Щоправда, саме моєму народові вдалося домогтися створення національного парку на нашій території ‒ це єдиний такий випадок у Росії. Він служить не тільки збереженню природи, а й збереженню та розвитку удегейців. Але, на жаль, за нинішнього путінського режиму збереження та розвиток багатьох корінних народів Росії залишається під великим запитанням. Це стосується прав на землю й природні ресурси, самоврядування й багато чого іншого. Нещодавно я виступав на цій же сесії ООН, на одній з панельних дискусій, де говорив про те, що закон ухвалити мало ‒ його потрібно виконувати. У російській Конституції прописані права корінних народів, хоча зараз вони вже трохи розмиті після ухвалення так званих путінських правок. Однак, на жаль, це не дає жодних прав.

Павло Суляндзига вказує на те, що території корінних народів Росії продаються й купуються на комерційних аукціонах.

‒ Звичайно, ніякі наші громади не можуть конкурувати з бізнесом, і ділянки вилучаються. Я ще у 2012 році, виступаючи на Конгресі народів Росії, говорив, що в Російській Федерації існує нове кріпосне право щодо корінних народів Півночі, Сибіру й Далекого Сходу. Тобто продаються їхні землі, де живуть корінні народи. У якийсь момент приїжджає незрозумілий дядько з документами й каже: тут все моє, я вас звідси не жену, але все, що ви видобуваєте, належить мені. Ось так виживають наші народи. Смертність, суїциди серед корінних нечисленних народів Росії найвищі.

Заступник керівника Сиктивкарського представництва міжрегіонального громадського руху «Комі войтир» Микола Удоратін зазначає, що в Республіці Комі не таке критичне становище з кількістю самого народу, але відзначає низку інших проблем.

‒ Нас більше ніж 200 тисяч, носіїв мови ‒ близько 150 тисяч. Зараз, звичайно, іде скорочення носіїв: покоління, яке вчило мову комі в радянських школах, відходить, а молодому поколінню не дуже хочеться. Не створені всі умови для вивчення мови ‒ в цьому найголовніша проблема. Звичайно, є ще проблема економічна: зараз бюджет республіки перебуває в такому становищі, що ми беремо кредити, ні на що не вистачає грошей. Хоча це нафто-, газовидобувна республіка-донор, фактично вона перебуває в колоніальному становищі. Гроші виводяться, а назад ми нічого не отримуємо. Немає підтримки від держави якихось проєктів зі збереження та розвитку культури народу комі. У республіку надсилають ставлеників, незнайомих з місцевою культурою. Ми всі боремося, щоб чиновників і вищих посадових осіб обирали в самій республіці, а не ставили приїжджих звідкись.

Втім, член Наукової ради з проблем національних відносин Національної академії наук України Віталій Нахманович вважає, що українській владі також потрібно ще багато чого зробити для забезпечення прав корінних народів на території країни.

‒ На жаль, в Україні немає і не було з моменту отримання незалежності цілісної та послідовної політики не тільки стосовно корінних народів, а взагалі в національному питанні. Неодноразово робилися спроби створити й затвердити концепцію державної етнонаціональної політики, було розроблено багато різних документів, але жоден з них так і не затвердили. Три корінні народи України живуть у Криму, і до того моменту, як він був захоплений Росією, ніякої політики щодо них Київ не проводив. Це три принципово різні народи: кримські татари з одного боку й маленькі народи караїми та кримчаки, які зникають, з іншого. Очевидно, що й політика має бути різною ‒ у випадку з останніми це, перш за все, збереження культури. Кримські татари ж мають отримати не тільки культурний, а й політичний статус у Криму.

Віталій Нахманович наголошує, що після російської анексії український уряд принаймні демонструє увагу до проблем кримських татар.

‒ Але очевидно, що все це, на жаль, має віртуальний характер. Оскільки ми не можемо впливати на те, що відбувається в Криму. Можна якось допомагати тим кримським татарам, які емігрували з окупованого півострова, можна робити політичні заяви щодо тих, кого переслідують у Криму, але проводити безпосередньо цілісну політику відносин Україна зараз не в змозі. На мій погляд, це має бути пов'язано не просто з ухваленням окремих законів про мову, про освіту, а з цілісною політикою. Те, що Україна втратила Крим, не означає, що вона більше не відповідає за підтримку корінних народів Криму. Словом, насправді нам похвалитися на цьому форумі в ООН нічим.

• Тетяна Колесніченко
• Крим. Реалії

Голова Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв нагадує, що українська влада вже зробила відповідні декларації щодо прав корінних народів, але так і не втілила їх у життя.

‒ Незважаючи на те що в Конституції України з 1996 року в пункті статті 11 згадується, що в Україні існують корінні народи й у низці документів використовувався цей термін ‒ насправді офіційного визнання не було до 20 березня 2014 року.

Тоді постановою Верховної Ради України кримські татари були визнані корінним народом, а Меджліс і Курултай ‒ його офіційними органами. Кабінету міністрів України доручили до четвертого кварталу 2016 року розробити законопроєкт про корінні народи України і, відповідно, винести на розгляд Верховної Ради України. Окрім того, у квітні 2014 року на постійному форумі ООН з питань корінних народів представник України офіційно повідомив про те, що країна приєднується до декларації ООН про права корінних народів. Однак упродовж усього цього часу так і не був розроблений той законопроєкт.

Окрім того, Ескендер Барієв нарікає на те, що питання про правки до Конституції України щодо кримськотатарської національно-територіальної автономії в Криму також залишається відкритим. Зі свого боку російська влада у 2016 році внесла Меджліс кримськотатарського народу в список заборонених організацій і відмовляється скасовувати це рішення, незважаючи на вимогу Міжнародного суду ООН від квітня 2017 року.

• Сергій Громенко

На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років