Ґольназ Есфандіарі, Фруд Бежан
У п’ятницю, 21 лютого, в Ірані відбудуться парламентські вибори. І, як очікують, цього разу, на відміну від попереднього, до парламенту масово повернуться консерватори.
Вони, власне, на нинішніх виборах змагаються головно одне з одним. Бо, як заведено в політичній системі Ірану, кандидатів перед виборами ще затверджує – чи відкидає – спеціальний орган, Рада вартових Конституції. І до цих виборів ця Рада не допустила рекордне число кандидатів за всю історію сучасного ісламського ладу в країні, з 1979 року – близько 9 тисяч із 16 тисяч зареєстрованих. Не допущені навіть 90 депутатів чинного складу парламенту, які хотіли позмагатися за переобрання.
На попередніх виборах 2016 року блок реформаторів і поміркованих узяв 41 відсоток мандатів, консерватори 29 відсотків і незалежні 28 (решта приблизно 2 відсотки зарезервовані для релігійних меншин). Тепер, кажуть експерти, в парламенті буде велика перевага консерваторів.
Бо якось так уже сталося, що величезна більшість недопущених нині – саме більш-менш відомі прихильники реформ чи й просто помірковані. Активісти стверджують, що до виборів не допустили 90 відсотків від усіх кандидатів-реформаторів. А величезна більшість допущених – саме консерватори й прихильники твердої лінії, що засвідчили абсолютну лояльність ісламському керівництву Ірану.
У ветуванні реформістів – «ніякої політики»?
Рада вартових стверджує, що ніякої політики в цьому немає і що вона цілком «нейтральна» у ставленні до всіх політичних таборів і діє на виконання законів, ухвалених парламентом. «Цього разу, як і всіма попередніми, ми лише намагалися суворо дотримуватися закону», – заявив речник Ради Аббас Алі Кадходаї.
Зокрема, стверджував він, головною причиною дискваліфікації кандидатур десятків чинних депутатів, переважно реформістів, стали їхні «фінансові зловживання і злочини».
Але дехто з недопущених депутатів казав, що їм називали зовсім інші причини їхньої дискваліфікації – такі, як «недостатня відданість ісламові й ісламській системі влади».
Відкинуті кандидати мають право оскаржити рішення Ради вартових Конституції. Але на практиці домогтися скасування заборони вдається дуже мало кому.
Консолідація системи перед очікуваним переходом влади
Як сказав Радіо Фарда, Іранській службі Радіо Свобода, Саеді Ґолкар, професор політології і дослідник політики Ірану в дослідницькому центрі «Чиказька рада глобальних справ» у США, така масова дискваліфікація кандидатів – елемент «великого плану», що має на меті зміцнити владу консерваторів напередодні можливої зміни верховного керівника Ірану. Адже в ісламській системі влади в Ірані саме верховний керівник (рахбар), обраний вузьким колом чільного ісламського духовенства з власних лав, є фактично довічним головою держави, який ухвалює визначальні рішення; президент же, який обирається всенародно, лише виконує деякі публічні функції, зазвичай притаманні головам держав (зустрічі з іншими державними керівниками, прийняття вірчих грамот послів тощо), а також є головою свого уряду (окремої посади прем’єра немає).
Нині найвищу в Ірані посаду обіймає аятола Алі Хаменеї. Йому вже 80, і про нього вже давно ходять чутки, що він має рак простати. І перехід влади, коли б він не стався, на думку представників системи, мав би відбутися щонайспокійніше.
«День за днем ми наближаємося до часу, коли режимові доведеться обирати нового керівника. Готуючись до цього, Хаменеї і його крило хочуть бути певними, що парламент і наступний президент (вибори президента Ірану мають відбутися 2021 року, – ред.) будуть на тих самих позиціях, що і верховний керівник, і Корпус вартових Ісламської революції (елітне військове формування, що є опорою владного ісламського режиму, – ред.)», – сказав Ґолкар.
Іранський політичний активіст Тагі Рахмані, який живе у вигнанні, сказав Радіо Фарда, що Рада вартових Конституції діє відповідно до поглядів Хаменеї, зокрема його поглядів на те, яким має бути наступний парламент. Він нагадує: Раду складають 12 членів, шістьох із яких призначає сам Хаменеї, ще шістьох обирає парламент – але тільки з-посеред кандидатів, яких подає голова судової системи Ірану, – а цього посадовця призначає особисто Хаменеї.
Розчарування і протести
Такі кроки відтак викликають серед пересічних іранців іще більше розчарування. А воно вже й так чимале. Іранці невдоволені діями політиків, які не виконали обіцянки поліпшити життя людей посеред тяжкої економічної ситуації, в якій опинилася країна, головно через санкції США. І це невдоволення спрямоване і проти консерваторів, які чинять опір змінам, і проти реформаторів, які не змогли домогтися тих змін.
Попередніми місяцями Іран уже пережив кілька хвиль противладних виступів. Під час однієї з них, у листопаді, яка була спричинена рішенням влади підвищити регульовану ціну на бензин і запровадити його нормування. Протести охопили понад сотню міст країни, внаслідок розгону демонстрацій загинули сотні людей. Правозахисники заявляють про понад 300 загиблих, точне число не відоме.
Нові протести вже в січні викликало ставлення влади Ірану до збиття 8 січня українського авіалайнера, в якому загинули 176 людей – величезна більшість із них була громадянами Ірану чи іранцями за походженням; влада тоді три дні не визнавала, що причетна до загибелі літака. На цих протестах пролунали і вимоги відставки верховного керівника Ірану, чільника всієї ісламської системи влади аятоли Алі Хаменеї, і навіть звернені до нього слова «Смерть диктаторові!»
Бойкот виборів як «шлях до пекла»
Тому багато хто в Ірані каже, що має намір бойкотувати нинішні вибори. Люди пишуть у соцмережах, що ці вибори просто не мають сенсу.
Іранський державний новинний телеканал IRINN влаштував 5 лютого в месенджері «Телеґрам» опитування – понад 78 відсотків учасників якого заявили, що не підуть на вибори. Відтак усі їхні дописи видалили – але опитування повторилося зі схожими результатами. Через кілька днів дописи учасників видалили знову, а ведуча телеканалу оголосила той канал у «Телеґрамі» фіктивним.
У ситуації, коли склад майбутнього парламенту практично не викликає сумнівів, керівництво Ірану побоюється, що низька явка на нинішні вибори завдасть шкоди легітимності теократичної системи країни, і чільні іранські посадовці роблять усе можливе, щоб привабити виборців на дільниці.
Верховний керівник Ірану аятола Алі Хаменеї вже кілька разів звертався до народу, заявляючи, що участь у голосуванні – це «релігійний обов’язок» усіх громадян і «акт патріотизму». «Участь у виборах – це ознака підтримки системи народом, і вона зміцнить безпеку», – заявляв він.
Президент Ірану Хасан Роугані теж закликає йти на вибори. За його словами, участь у виборах дасть Іранові «силу і єдність», необхідні для протистояння Сполученим Штатам Америки. «Прошу вас не бути пасивними», – закликав він в одному з виступів.
Але й Роугані, відносно поміркований діяч, критикував масове недопущення кандидатів до участі в виборах і заявляв, що не можна керувати країною, в якій є лише одна політична сила.
Тим часом представник якраз цієї консервативної сили, союзник Хаменеї аятола Ахмад Аламольхода пригрозив тим, хто не прийде на вибори, карами Божими: як стверджує релігійний діяч, вони «потраплять до пекла».
