Александр Вінерберґер був покликаний на служби до армії Австро-Угорської імперії під час Першої світової війни. У 1915 році він потрапив у полону в Росії та вимушений був залишатися в СРСР до 1934 року. Там він працював як інженер-хімік, спеціалізуючись на вибухових речовинах. У Радянському Союзі Вінерберґер навіть заснував хімічні підприємства. У 1933-му його призначили технічним директором фабрики в Харкові, там він і став свідком штучного голоду, влаштованого радянською владою, – Голодомору. Він зробив фотоапаратом Лейка близько 100 світлин, автентичність яких підтверджена. Вони є правдивими зображеннями тих приголомшливо жахливих подій. Підписи до фото засновані на нотатках їхнього автора.
Український Голодомор очима австрійця
1
Змучене населення втратило будь-який інтерес до картин вихолоджених і вмираючих людей на вулицях міста
2
Жінки розмовляють про свої буденні справи на тлі трупу людини, померлої від голоду
3
Черги напроти пункту видачі молока
4
На харчовому ринку в Харкові. Кожна пляшка молока, яку відчайдушно стискають у руках, є дуже цінним надбанням
5
Трупи померлих від голоду на вулицях Харкова викликають у перехожих принаймні співчуття
6
Голодні та забуті всіма діти, так звані «безпритульні» («безпризорные»)
7
Голод примушує селян мігрувати
8
Безпритульні діти сидять на купі каміння
9
Голодуюча дитина лежить на вулиці міста. Це нікого не хвилює
10
У відчаї жителі Харкова взяли в облогу порожній торговельний кооператив «Хаторг». Тут роздавали їжу
11
Співчуття зникає
12
Трупи померлих від голоду лежать обабіч вулиць. Перехожі не звертають на них більше жодної уваги
13
А цей труп усе ще збуджує цікавість
14
На природі, посеред розквітлих дерев, прикріплене попередження про те, що тут заборонено ховати померлих
15
Трупи тих, хто помер від голоду, ховають у колективних могилах
