Галина Трофанюк із села Росохач Івано-Франківської області приїхала на Майдан одразу ж, як дізналась про силовий розгін мирної студентської акції у Києві. 1 грудня 2013 року на віче в українській столиці вийшли кілька сотень тисяч людей. Жінка разом із донькою і зятем була до завершення Майдану – майже три місяці. Як змінилось її життя і родини 5 років після Революції Гідності?
«Бачиш, хто тут є у кутику?», запитує Мар’яна своїх дітей, показуючи світлину. Чотирирічний Ромчик і дворічна Соломійка впізнають тата, маму і бабусю Галину. Галині і Мар’яні фотографії з Майдану нагадують пережиті ними емоції 5 років тому.
Мар’яна з майбутнім чоловіком Василем поїхала з маленького села Росохачі Коломийського району Івано-Франківської області у Київ шукати роботу. Дорогою молоді люди дізнались про побиття студентів. Ця вістка змінила їхні плани. Вони з потяга пішли на Майдан. Василь був рішучим і Мар’яна послухала його.
«Василь сказав тоді, що лишаємось на Майдані, підтримаємо людей. Ми ж теж українці. Одну ніч ночували у церкві. Потім поїхали на два дні додому», – говорить Мар’яна Трофанюк.
Вдома розповіли мамі про все, що бачили і з ким спілкувались, яка атмосфера панує у Києві. Галина Трофанюк разом із дітьми вирішила їхати у Київ. Господарку залишила на сина.
Я хотіла відстояти, щоб була працяГалина Трофанюк
«Ми поїхали, щоб підтримати студентів. Так, як всі люди стали на заклик патріотів. Ми теж хотіли бути не гіршими в Україні, аніж люди у Європі. Я хотіла відстояти, щоб була праця. Бо були важкі часи, не було роботи. Я колись працювала дояркою, сама виховувала двох дітей. Перед Майданом люди мусіли лишати внуків, дітей, господарство і їхали на заробітки. Мені це хотілось змінити», – каже Галина.
«Весела хата» на Майдані
«Весела хата», з якої усміхалась Галина, маючи по життю веселу вдачу. Майданівці називали її мамою за турботливість і добрі слова, які знаходила для кожного. У «веселий намет» люди приходили погрітися і випити гарячого чаю чи кави, з’їсти канапку. Скільки горняток подала, каже, не злічити. А згодом сім’я готувала їжу.
Хотіли, щоб про Україну знав світ, а ми жили не гірше, як у ЄвропіГалина Трофанюк
«Ми старались. Люди були задоволені. Чергувала у ніч, коли були сильні морози. Хлопці завжди могли прийти і випити склянку чаю чи кави. На Майдані були люди з усієї України, кожен розповідав про себе: чим займався, як жив, чого він протестує. У нас був невидимий зв’язок, який нас усіх об’єднував, ми почувались людьми, які можуть мати право голосу і вибору. Хотіли, щоб про Україну знав світ, а ми жили не гірше, як у Європі», – розповідає Галина.
Як їздили на заробітки, так і далі їздять
До подій на Майдані Галина постійно їздила на заробітки у Польщу. Але і 5 років після Революції Гідності жінка далі заробляє у сусідній державі. Зрештою, сьогодні у кожній другій хаті в Росохачах хтось працює у Польщі, Чехії чи Італії. І про це почуєш від селян на вулиці, у школі.
Зять Галини Василь теж на заробітках у Чехії. Він був на Майдані у криваві лютневі дні, коли снайпери вбивали беззбройних людей. Галина і, тоді вже вагітна Романом, Мар’яна повернулись додому на кілька днів раніше, не відходили від екрана телевізора. Вони переживала за Василя і всіх друзів-майданівців.
Люди розчарувались і їм не вірять, не вірять у перспективу, не вірять тим, хто йде у президентиГалина Трофанюк
«Згадую той страх, який ми пережили. Як? Як таке взагалі могло бути, не віриться. Стільки людей загинули. Люди на війні гинуть, гинули на Майдані. Чому наші олігархи-мільйонери, політики не жертвують ні собою, ні своїми маєтками? Гроші затуманили їм совість повністю. Для чого їм стільки грошей? Це вже на всі покоління внуків? Що вони зробили для держави? Люди розчарувались і їм не вірять, не вірять у перспективу, не вірять тим, хто йде у президенти. Після Майдану не заглянули у свою совість. От бачите, як я живу? Якщо не можу чогось собі дозволити, то обходжусь без цього», – каже Галина.
Жінка має власне господарство – кури, кролі, індики і навіть почала з дітьмирозводити фазанів, а ще є 40 сотих землі. Працюють, щоб прогодувати сім’ю. А ось створити фермерське господарство родина наразі не ризикує.
Дивіться ще:
«Не боїмось, але знаємо, що толку не буде, тому не беремось. Держава нічого не допомагає, лиш забирає. Ось у Польщі, а я працюю у сільському господарстві, і вони отримують допомогу від держави, компенсацію і таке інше. У нас мусиш все за свої гроші, які треба заробити. А це і поле обробити, і засіяти, і солярка дорога, і техніки ми не маємо. Я б, звісно, хотіла бути вдома і тут заробляти. Але держава не дбає про людей, ціни лише зростають. Що заробиш за кордоном, приїдеш і все – вже кишені порожні. Те, що їдуть працювати за кордон, з одного боку добре, бо для сім’ї є допомога і можна щось побачити у світі, навчитися. Але негативне те, що родини розпадаються, діти без батьків ростуть, відвикають від них, немає поваги, алкоголізм і злодійство зростають. Це безвихідна ситуація і це розчаровує».
Майдан навчив Галину рішучості і додав їй бойового духу. Вона оптиміст за характером, а пережиті емоції 5 років тому додають їй сил і впевненості. Майдан навчив її боротися і йти до кінця, подарував друзів і але, по суті, за цей час мало що змінилося у її житті з того, що вона відстоювала на Майдані. Зараз найбільше її тішать двоє онуків. А в короткому часі жінка знову складе торбину і поїде на кілька місяців у Польщу.
Сім’я Трофанюків була єдиною з Росохачів на Майдані. Її майданівський прапор тепер прикрашає шкільний музей. Це дорогий для сім’ї стяг, що завойовував із ними свободу українського народу.
Люди повинні бути зі своїми родинами разом, почуватись українцями в своїй європейській українській державіГалина Трофанюк
«Україна має мати свої порядки і закони, люди повинні бути зі своїми родинами разом, почуватись українцями в своїй європейській українській державі», про це мріє Галина Трофанюк, яка майже три місці була на Майдані, який не розчарував її, а лише невдоволена політиками, які прийшли у владу завдяки українцям, які не піднялись і відстоювали гідність, завдяки Героям Небесної сотні, яких убили на очах у мільйонів.
Дивіться ще:
