Українці відзначають п'яту річницю з дня початку Євромайдану, який дещо згодом переріс у Революцію гідності. Що змінилося за цей час? Чи є чим похизуватися? А про що варто жалкувати? Це активно обговорюють користувачі соцмереж, які були активними учасниками тих подій.
За останні п’ять років українцям вдалося досягти чимало, вважає журналістка Людмила Тягнирядно, та водночас додає, що попереду в українців ще багато роботи. І для досягнення успішних результатів суспільство, на її думку, має бути єдиним у своєму прагненні до змін: відповідально голосувати, багато вчитися та працювати, гуртуватися в громадські організації чи Об’єднання власників багатоквартирних будинків (ОСББ), а також бути небайдужим (особливо до боротьби з корупцією).
«Запитайте у себе наскільки ви сповідуєте цінності Революції гідності? Чи є свідомими і проактивними? Чи не берете хабарів? Чи дієте по совісті? Це і буде вам відповіддю на питання, чому ми зараз маємо те, що маємо! І влада тут ні до чого...», – пише вона.
Головним досягненням Майдану 2013 року блогер Роман Шрайк вважає вигнання з України Віктора Януковича.
«Ціль у Майдана була одна... і вона була досягнута високою ціною. Усі інші «цілі» є бажанням примазати свої хотілки до процесу», – зазначає він.
На прикладі конкретних цифр доводить ефективність Майдану 2013 року економіст Павло Кухта. За його даними, зростання ВВП, збільшення золотовалютних резервів, зменшення дефіциту держбюджету є тим, що наочно демонструє: курс нинішньої влади виявився більш вдалим, ніж у команди Януковича.
«На порядку денному стоїть питання того, як остаточно позбутися боргів минулих часів, які постійно тягнуть нас униз, та як за рахунок реформ перейти до темпів зростання, що дозволять нам швидко наздогнати інші східноєвропейські країни, – власне, цей новий конструктивний порядок денний і є, як на мене, головним економічним досягненням Революції», – пояснює він.
«У 2014 році закінчився український націоналізм як націоналізм бездержавної нації. Навіть коли хтось того не хоче помічати, він все одно закінчився. Розрив між країною і державою, який змушував до революціонування, зменшується. Далі те саме робиться еволюційним шляхом... Отже, таки маємо річницю, а не роковини», – зауважує соціопсихолог Віктор Пушкар.
А от громадський активіст Олександр Солонько вважає, що після подій Революції гідності політики не змінилися і чимало барикад режиму Януковича просто зайняла інша частина правлячого класу, котра, у свою чергу, нині тягне назад у політику попередників.
«Вони не перестали купувати голоси на виборах, продавати законопроекти на грані скочування до Північної Кореї (останній приклад – закон про «наклеп», яким розродилися ВОНИ). ВОНИ формують образ ворогів народу з тих, хто в найсладніший час був попереду. П’ють кров, позбавляючи її нашим потом і слізьми всіх матерів, які втратили дітей або не бачать майбутнього для тих, хто лишився. Переконують нас, що держава – це вони. Погрожують цю державу знищити, якщо у них відберуть владу. Замовляються з тими, хто топив Україну в крові», – пише він.
За останні 5 років в української корупції змінився лише стиль, зазначає лідер «Братства» Дмитро Корчинський.
Телеведуча Тетяна Даниленко тим часом вважає, що українське суспільство, попри Революцію гідності, знову стало «народом, який від всіх чекає, але сам нікому нічого не винен».
«Наш народ, наша нація – це знову ясельна група індивідів, кожен з яких вже фізично виживе і сам, але щиро вірить, що десь в світі існує великий хтось, хто покладе йому до рота ложку каші. І зніме штанці, в які ненароком наклав... Але проблема в тому, що наш регрес у розвитку припав на період, коли вже ніхто нікому в світі нічого не кладе до рота, а тим більше каші. Навпаки можуть відібрати навіть те, що є», – констатує вона.
Але, попри все, «ми все зробили і продовжуємо робити правильно», вважає журналістка Анастасія Багаліка.
«Ми всі втомилися за ці п'ять років. Може хтось розчарувався, а хтось поїхав, а когось вже просто немає. І попереду нас ще чекає багато складного, що треба пережити. Але сьогодні я просто хочу сказати вам всім на п'яту річницю, що люблю вас, всіх, хто там був ті три місяці. Щиро вірю, що ми досі на одній строні. Дякую», – зазначає вона.
«Майдан встиг вскочити у останній в один із останніх вагонів прогресивних рухів. Якби він стався на 2 роки пізніше, то, швидше за все, він став би популістською революцією, про що говорить і світовий, і український порядок денний. Над демонстраціями і цінностями Майдану сьогодні, швидше за все, глузували б, а Європа, навряд чи, надихала б і підтримувала», – підсумовує журналістка Наталка Гуменюк.
Про те, як відповіли вісімдесят українських аналітиків, політологів, громадських активістів та представників ЗМІ на питання соціологів про те, чи переміг Майдан і чи закінчилась Революція гідності, можна прочитати тут.
