Все більше росіян намагаються обходити федеральні канали та шукати альтернативні джерела інформації російською мовою. Таким чином у державної пропаганди РФ все менше можливостей впливати на росіян, вважає шеф-редактор каналу українського іномовлення FREEДOM Олексій Мацука.
У рамках медійної конференції «Східне партнерство ЄС», яка відбувалась 1-2 грудня у Празі, Мацука розповів Радіо Свобода про те, як каналу вдається конкурувати із Russia Today, чи якісно виконують свою роботу російські ліберальні медіа та як змінилась російська пропаганда від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
– Канал FreeДом позиціонує себе як альтернатива російській пропаганді російською мовою. Зокрема, я так розумію, альтернатива Russia Today. Ви про це говорили у своїх інтерв’ю. Можете поділитися якимись даними, наскільки успішно це вдається, скільки людей дивляться цей канал, звідки ці люди?
– Запит на перегляди є. І це вимірюється у діджитал-форматах і через супутникові показники. І не тільки всередині Росії, але й повсюди, де є розуміння російської мови.
FreeДом – абсолютно не альтернатива, а альтер-его Russia Today
Зараз ви сказали: «альтернатива Russia Today». Не дуже мені подобається таке порівняння. Це, швидше за все – замість тих можливостей, які мала Russia Today у країнах Євросоюзу, наприклад, де вони транслювалися.
На цих позиціях зараз щоб був якраз російськомовний канал FreeДом, який абсолютно не є альтернативою, а альтер-его Russia Today.
Бо це, все ж таки, телеканал журналістський, медійний, заснований на фактчекінгу і протидії дезінформації. А Russia Today – це якраз яскравий образ самої дезінформації як такої.
– Але якщо FreeДом, як ви самі кажете, це той канал, який діє замість Russia Today, то чи ви можете порівняти аудиторію? Я розумію, що різниця, мабуть, велика, але все ж. Я принаймні по покриттю маю на увазі.
Доцільною цифра буде десь від 100 мільйонів до 130 мільйонів переглядів аудиторії на тиждень
– Дійсно по покриттю ми рахуємо майже щотижня, потім рахуємо щомісяця. У нас в цілому на тиждень покриття від 100 мільйонів до 130 мільйонів переглядів. Це тільки те, що ми можемо порахувати. На жаль, ми не можемо рахувати супутникове мовлення, як будь-який інший канал. Але є також підрахунки в кабельних мережах.
У тій же ж Німеччині, наприклад, є декілька мільйонів російськомовних громад, які користуються із задоволенням нашим контентом. Ми отримуємо фідбек. Тому я вважаю, що доцільною цифра буде десь від 100 мільйонів до 130 мільйонів переглядів аудиторії на тиждень.
– А якщо говорити про географію, то чи вдається до аудиторії на території Росії дістатися? І як це багато людей?
Головне для нас – це супутникове мовлення, це YouTube, і це телеграм-канал. Є ще вайбер
– На території ми заходимо з різних позицій. Зрозуміло, що ми там маємо статус забороненої до трансляції телерадіокомпанії, як і Deutsche Welle, як і Радіо Свобода, як інші компанії, які російською мовою намагаються робити контент. Та все ж через всі можливі засоби, у тому числі які використовує і Радіо Свобода, і «Настоящее время», і ми також працюємо.
Але головне для нас – це супутникове мовлення, це YouTube, і це телеграм-канал. Тобто це ті ресурси, на які не може впливати «Роскомнагляд» і забороняти діяльність. Але, більше того, є ще вайбер, залишається як месенджер, де можна також передавати певні повідомлення.
До речі, щодо окупованих територій ми також не змінюємо своєї місії як державне підприємство іномовлення України. Так цю функцію на нас було покладено ще в 2019 році. Але ми, наприклад, зараз там, де немає зв’язку, інтернет-зв’язку, розсилаємо через вишки мобільного зв’язку смс-повідомлення. Як тільки, якщо є, наприклад, мобільний зв'язок, людина отримує смс. Як тільки з’являється можливість отримати інтернет, можна перейти за посиланням і дізнатися, наприклад, про евакуацію або як отримати дрова та інше.
– Я все ж хотів уточнити, якщо ми говоримо про територію Росії. Чи є у вас розуміння, скільки людей вас там можуть дивитися?
– Кожен, хто живе в Росії, може дивитися.
– Ні. Я маю на увазі, а хто дивиться фактично? Я маю на увазі те, скільки цих людей?
– Ви знаєте, скільки вас, Радіо Свобода, в Росії дивиться людей?
– Я питаю, чи ви це підраховуєте?
– Ми вважаємо, що найбільш якісну статистику дає ютуб для підрахунку. Я не дуже розумію, навіщо вашій аудиторії такі медіаекспертні дискусії. Ми можемо про щось інше поговорити. Я можу запитати також зараз і про вашу аудиторію в Росії або на окупованих територіях. Але давайте поговоримо про щось більш реалістичне для нашої аудиторії в Росії. Бо ми не на медіадискусії, не на медіафорумі зараз з вами.
– Безперечно. Я поясню, чому я питаю і чому це важливо, на мою думку. Тому що російськомовний канал, який хоче впливати на російськомовну аудиторію, зокрема, і в Росії, як на мене, важливо розуміти, а скільки ж людей можуть його подивитися і, ймовірно, змінити свою думку.
– Кожен росіянин може подивитися канал FreeДом. Кожен!
– Поговорімо про російську пропаганду і її вплив. Як вона, на вашу думку, змінилася за 9 місяців війни? І, якщо можете, порівняйте, дійсно, як вона впливає на аудиторію в Росії і також за кордоном?
– Ми бачимо соціологічні дослідження. І, наприклад, ті люди, які мають VPN, вони менш вразливі до російської пропаганди. Як ми спостерігали відповідно до досліджень, які проводилися на території Російської Федерації. Тобто, якщо в людини встановлено VPN, то вона може отримувати новини з тих джерел, які заблоковані «Роскомнаглядом». Тому ми пропагуємо прямо в етері постійно: встановлюйте VPN, шукайте можливостей.
До речі, багато хто з американських діджитал-організацій безкоштовно сьогодні пропонують по всьому світу для країн, де є авторитарні режими, встановлювати VPN.
Тому наша гіпотеза в тому, що якщо в людини є можливість технічно в першу чергу отримувати доступ, рано чи пізно вона отримає доступ і рано чи пізно послухає, так би мовити, альтернативну точку зору.
Тому російська пропаганда змінюється. Вони розуміють, що вони технологічно не можуть контролювати. Уявіть, якщо це мобілізована людина. У неї буде газета «Красная звєзда», наприклад, мобільний телефон забирають. І більше вона нізвідки не отримує інформацію. Але якщо ця людина живе у місті, в неї є мобільний телефон, вона може поставити VPN, то у неї є шанс отримувати якісну інформацію як від FreeДом, так і від інших російськомовних каналів, які, ми вважаємо, дотримуються стандартів, але заборонені на території Росії.
Російська пропаганда також змінюється. Вони, до речі, відкривають україномовні канали у діджитал (ми бачимо і спостерігаємо це), орієнтовані на україномовну аудиторію всередині України. Ми відстежуємо їхні основні меседжі. Вони змінюються, вони шукають можливості впливу.
Але у них все менше і менше таких можливостей з’являється, тому що все більше людей всередині Росії якраз шукають можливості обходити ці їхні федеральні канали і шукати російською мовою, тобто їх рідною мовою, те, щоб дізнатися, що насправді відбувається навіть з цінами або з інфляцією, або з ростом ЖКГ, або з мобілізованими, з їх родичами, які перебувають невідомо де зараз для багатьох сімей. Вони просто не знають, де перебувають їхні люди, їхні сини, брати і так далі. Ми намагаємося цю інформацію шукати і давати російськомовній, російській аудиторії в першу чергу.
– А якщо говорити не про державні російські медіа, а про опозиційні російські медіа. Ми бачимо, як інколи вони можуть просувати певні меседжі, незрозумілі для української аудиторії, ймовірно, шкідливі. Я просто поясню, що я маю на увазі. Зокрема з останнього. Ведучий телеканалу «Дождь» розповідав про те, як вони змогли допомогти російським мобілізованим отримати екіпірування для того, щоб поїхати екіпірованими на фронт воювати проти України. Як ви сприймаєте вплив таких медіа?
– Мені здається, що російські медіа, які вважають себе ліберальними або які в екзилі, їм треба також проходити процес деколонізації в певному сенсі. Тобто у них є не до кінця усвідомлення, власне, що собою являє Україна, що таке Білорусь, що таке Молдова, що таке Казахстан і так далі. Усі ті республіки, які були у складі СРСР. І тому, мені здається, їм треба до нас звертатися за порадами, за допомогою, як їм будувати свої медійні активності. Особливо російським редакціям. Бо вони мають пройти процес деколонізації всередині своїх редакцій в будь-якому випадку.
Це мені інколи нагадує те, що відбувалося з Black Lives Matter. Тепер це відбувається у нас, процес йде деколонізації нашої території, колишнього СРСР. Тому нехай запрошують, ми будемо радити, ми можемо ділитися словниками з російськими редакціями в тому числі, що для нас не є прийнятними певні вербальні конструкції, як вони там пишуть, слова певні щодо самопроголошеної так званої «влади» і так далі. Ми відкриті. Нехай звертаються. Ви ж знаєте, що ми завжди допоможемо як професійне ком’юніті стати їм більш професійними також.
– Пане Мацука, на вашу думку, чи після війни має залишитися в Україні російськомовний канал? Якщо ми говоримо, я уточню, не про іномовлення, а, власне, про мовлення на території України?
– Мені важко про це поки зараз говорити. Я вважаю, що в Україні є одна державна мова. Є також, як президент Зеленський говорив, ком’юніті, ці громади. Слово «меншини» вони хочуть замінити на «національні спільноти». І треба вирішувати, я думаю, після війни щодо організації мовного поля, так би мовити.
Але російська мова сьогодні сприймається в Україні не як російська мова історично, так би мовити, а вона сприймається через ті події, які відбуваються тут і зараз. Це так само, як знесення пам’ятників Пушкіна того ж, і так далі. Тобто російська пропаганда намагається це пов’язати з радикалізацією суспільства. Але насправді сучасне суспільство сприймає певні ознаки того, що пов’язано з Росією, не як культурні процеси, а як військові, бойові процеси, процес втрат і великих втрат.
Тому, власне, це дуже складне питання буде після війни, як дивитися на ці речі культурологічного плану, які колись були культурологічними, літературними і філософськими. Зараз це все нагадує біль, втрати і війну.
