З осені 2014 року за будь-якої погоди щотижня у середмісті Таллінна, біля посольства Росії, на пікет збираються люди – таким чином вони протестують проти політики Кремля і підтримують Україну. Людей може бути двоє-троє, може бути більш як десятеро, – але вони є і готові стояти у пікетах так довго, як довго росіяни порушуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України. Про це Радіо Свобода розповів ініціатор пікетів, депутат парламенту Естонії Тармо Круузімяе.
– Я приїздив в Україну на чемпіонат Європи з футболу «Євро-2012». Час від часу дивився, що писали про події в Україні за президентства Віктора Януковича європейські ЗМІ, а у 2013 році думав, що коли Україна підпише угоду про асоціацію з ЄС, – варто привітати своїх українських друзів з такою визначною подією. Але підписання не відбулось, і українці виступили проти зміни зовнішньої політики Януковича. І для мене, як і для багатьох мешканців Естонії, розпочався Майдан, це були такі собі «телевізійні ночі» – я спостерігав за подіями Революції гідності. Я також намагаюсь нагадувати про Україну європейським політикам на різних конференціях.
– Що запало у душу, назвімо це так, коли ви дивились за тим, що відбувається в Україні?
Вразило, скільки мільйонів українців і в Україні, і в інших країнах світу об’єднались, відкинувши якісь амбіції, щоб надати допомогу майданівцям
– Вразило те, що, по-перше, люди напрочуд швидко зорганізувались, а по-друге, що вони були готові стояти до останнього, і ніякий міліцейський спецназ не зміг їх змусити розійтись. Вразило і те, скільки мільйонів українців і в Україні, і в інших країнах світу об’єднались, відкинувши якісь амбіції, щоб надати допомогу майданівцям. І коли наприкінці лютого 2014 року я дізнався зі ЗМІ, що Янукович утік, – то не здивувався цьому. Суспільство в Україні змінилось, люди прагнуть змін. Тому я думаю, що ми маємо підтримати Україну, це питання нашої гідності.
– А коли ви збагнули, що варто підтримати українців не словом, а справою?
– Власне, я зрозумів це тоді, коли Росія почала «витісняти» Україну з Криму: я був упевнений, що цим справа не закінчиться, бо маємо досвід і Молдови, і Грузії, де «попрацювали» російські спецслужби та армія. Сценарій у Росії один: «віджати» шмат території у незалежної держави, яка вирішила вийти за межі, сказати б, «кремлівської орбіти», перегородити цю територію колючим дротом і військом та поставити своїх маріонеток.
– Ви самі виходите на пікети під посольством Росії, які фактично ініціювали?
Наші пікети – офіційні, їхнє проведення узгоджене з місцевою поліцією, і у разі виникнення конфлікту поліцейський патруль його «гасить»
– Виходжу, коли перебуваю у Таллінні, а якщо мене нема у місті, то зв’язуюся з учасниками через електронні комунікації. До речі, пікети – офіційні, їхнє проведення узгоджене з місцевою поліцією, і у разі виникнення конфлікту поліцейський патруль його «гасить». І, отже, з жовтня 2014 року за будь-якої погоди ми щотижня проводимо пікет на підтримку України: серед учасників пікетів – естонські громадські діячі та політики, активісти української громади, біля нас зупиняються туристи, ми їм пояснюємо, чому стоїмо. Але, як я казав вище, трапляються й конфлікти.
– А хто з ким конфліктує?
– Знаєте, в Естонії вистачає туристів з Росії. І вони іноді, прогулюючись вузькими вуличками старого Таллінна, натрапляють на наш пікет і починають голосно висловлювати своє незадоволення, а інколи починають нам погрожувати. Тут якраз і потрібне втручання поліції.
– Ви також брали участь в акціях на підтримку Надії Савченко, яку в Україні звинувачують у підготовці державного перевороту…
– Так, я знаю, але якщо ви хочете спитати, чи жалкую я, що активно долучився до заходів задля її звільнення з російської в’язниці, я відповім: ні. Той, хто не був у її ситуації, не може знати, як змінюється людина, як її особистий світ перевертається. До того ж, Росія її ув’язнила незаконно, тож всі, хто вимагав відпустити Савченко додому, лише боролися за відновлення справедливості щодо неї.
– Ви підтримує ті акції, які в Естонії, у багатьох країнах Євросоюзу проводять на підтримку нинішніх українських політв’язнів?
Маю надію, що нам вистачить сил і терпіння вистояти, аж доки росіяни не підуть з України і не звільнять незаконно заарештованих громадян України
– Так. Це також вимоги наших пікетів, тобто кількість наших претензій і вимог до путінської Росії зростає. Маю надію, що нам вистачить сил і терпіння вистояти, аж доки росіяни не підуть з України і не звільнять незаконно заарештованих громадян України, котрі ув’язнені і у самій Росії, і в анексованому нею Криму, і у маріонеткових «республіках» на Донбасі.
