Поняття старості немає, кажуть моделі, яким за 50

Герої проєкту Радіо Свобода «Є питання» – моделі та актори, яким понад п’ятдесят років. Вони знімаються в кіно, кліпах та рекламі, їхні фото можна побачити у фотобанках та на сітілайтах у місті. Більшість з них опинилися у цьому бізнесі випадково. Вони розповідають про те, як це – повністю змінити життя, перестати асоціювати себе з цифрою у паспорті та не боятися нового. (Радіо Свобода записувала ці інтерв’ю задовго до карантину).

Наталія Кара, 68 років

Наталія за освітою – економіст-програміст, займалася тестуванням програм. Після того, як пішла з роботи, займалася вихованням онуки. Коли та підросла і стала самостійною, Наталія почала думати про те, чим себе зайняти, бо вона завжди вела активний спосіб життя і не хотіла сидіти без діла. Якось, купуючи фарбу для волосся, вона побачила там етикетку: «подзвоніть за цим номером, якщо хочете взяти участь у зйомках програми на 1+1». Наталія подзвонила і розповіла про те, чому хоче взяти участь у шоу: «Я кажу – знаєте, онука нещодавно сказала, «бабусю, ти некрасива». Я в неї запитала, чому. ​Вона каже: «Ти або в халаті, або в джинсах». Вся [знімальна] група розчулилася, і давай бабусю одягати. А суть програми була у тому, що підбиралися три образи, і бабуся була дуже гарною».

З того часу минуло багато років, у Наталії виявили онкологію. Коли вона поборола хворобу, згадала про те, що в неї виходило позувати і зніматися, її хвалили фотографи. Тож вирішила ходити на кастинги, де її стали помічати і запрошувати на зйомки. Так вона стала акторкою і моделлю.

– Ви хвилювалися під час перших зйомок?

– Я взагалі людина дуже відповідальна, і коли йшла на зйомку вже як модель, думала – що ж я буду робити, як же я буду зніматися… І я пошукала в інтернеті, подивилася відеоролики – що, як. І в мене вийшло з першого разу. Тому що фотограф, який мене знімав, запитав: «Ви модель?». Я кажу:«Ні, я вперше». А він каже: «Ви знімаєтеся, як модель». Справа у тому, що він увімкнув музику, а я люблю танцювати. І тут почалися рухи, які підійшли для зйомки.

Так, от виходило. Коли чуєш це від професіонала – це не просто там, подруга чи хтось із домашніх сказав – от, в тебе виходить. Це сприймаєш так, поблажливо, правда? Але коли от професіонал сказав, відчуваєш… Раз сказав, треба відповідати. «Назвався грибом, лізь у кошик».

– Для вас це хобі чи робота?

– Це задоволення, тому що приходиш, бачиш знайомих. В основному це – молодь, молоді хлопці і дівчата. Це завжди цікаво. І вони не сприймають мене як бабусю. Я сама себе так не сприймаю, коли мова йде про вік, хоча нібито «бабусин вік». Забезпечити [цим] себе можу, але як робота… Робота – це інше.

– Як модельна робота вплинула на ваше життя?

– Я більш уважно ставлюся до себе. Мені треба продовжувати займатися спортом, щоб, знову ж таки, бути витривалою під час зйомок. І дівчата-стилісти вплинули – я стала обирати інший одяг – не такий яскравий, як раніше. Тому що це гарніше, мені здається.

Галина Бурнишева, 69 років

Галина – журналістка та піарниця, авторка книги «Ключ до вічної молодості для жінок». Вона каже, що протягом життя в неї були моменти, коли вона хотіла стати моделлю. Вперше – у 45 років, коли вона звернулася до відомого модельного будинку у Росії, але тоді не склалося. А в 57 років вона пройшла навчання у модельній школі у Києві, отримала сертифікат і поклала його на полицю. Історія з модельним бізнесом отримала продовження більше двох років тому, коли Галина потрапила у телепроєкт каналу «СТБ». Його ідея була у тому, щоб назвати свою мету, розповісти, як її досягнеш, а через рік – відрапортувати про її виконання. Її метою стало створення модельної школи для жінок «40+»

«Я так подумала, що мені треба дуже сильно щось змінити, тому що зупинятися я не хочу ні на чому, а треба якось розвиватися. Чомусь саме модельне виникло. Після того, як я брала участь у фотосесіях, виникло питання про те, що я ж маю відкривати модельне агентство. А я і гадки не маю, як, що, з якого боку до цього підійти… Зрештою, у фейсбуці оголосила, зібрала жінок. Жінки просто неймовірні відгукнулися – розумні, гарні, освічені, зі статусами. 21 червня 2018 року – цей день вважається днем народження модельної школи New Mature Models».

За її словами, на ринку не настільки затребувані дорослі моделі, щоб на цьому можна було заробляти.

«Але дехто заробляє на чому… Їх починають запрошувати в рекламу, їх починають запрошувати на зйомки для фотобанків. Звісно, це не шалені гроші, скажемо прямо, але для тих, хто живе на пенсію – це непогане доповнення… Залежить від типажу, наскільки він добре «пішов».

Припустимо, за три години моделям такої категорії, як я, нашим дівчатам можуть тисячу, тисячу з чимось пропонувати за зйомку. В залежності від того ще, куди йде результат. Деякі продакшени працюють по гарним розцінкам, достатньо гарним для нашої держави. Вони пропонують 4 тисячі, навіть до 8 тисяч, якщо це роль першого плану. Але для цього, звісно, треба володіти професіоналізмом і, головне, щоб типаж підійшов», – розповідає Галина.

– Чому люди звикли асоціювати моду з молодістю?

– Вік жінки, взагалі вік людини – все більше перестає асоціюватися з тією цифрою, що вказана у паспорті. Тому що багато 70-річних і 80-річних відчувають себе так, що й тридцятип’ятирічні їм позаздрять. Тому, звичайно, цей тренд, якщо це можна назвати трендом… Це явище воно буде розвиватися. Раніше, переказуючи Жванецького, жінка після сорока тихо йшла із соціальної арени. Вона просто зникала, її було не видно. Вона зникала на дачу, з онуками, тощо. А зараз ця жінка розумна, освічена, яскрава, в неї такий потенціал, в неї стільки знань, у неї стільки енергії, в неї здоров’я, в неї краса! І вона хоче це проявляти і суспільство починає це відчувати.

Для мене, особисто, поняття «старості» немає. Тому в певний момент, багато років тому, я прийшла до такого рішення: я або залишаюся молодою і здоровою, або сенсу у житті немає. Тому що старість позбавляє сенсу саме життя, я маю на увазі старість, коли вона яка асоціюється з дряхлістю. А вона й не може асоціюватися ні з чим іншим, тому що, якщо ти молодий і здоровий, в тебе є лише цифри в паспорті. А молодість – це енергія, і ти можеш бути молодим скільки завгодно.

Зараз вже кажуть: киньте звичку помирати, тож ми рухаємося вперед. Поняття «старість» – це тільки дряхлість і хвороби. Для мене такого поняття немає, тому що я налаштована на інше.

Едуард Джафаров, 64 роки

Едуард – художник. До модельного бізнесу він потрапив у 60. Каже, що почав ходити на кастинги, бо робота художника доволі одноманітна.

«Як тільки мені виповнилося 60 років, я зрозумів, що я старий. Особливість роботи художника – ти весь час один. Один і той самий час, одне і те саме місце, одна і та сама дія. Я став зніматися в масовці в основному для того, щоб трохи урізноманітнити своє життя. А як тільки став з’являтися на масовці, мене виділяють, весь час десь у перші ряди… Потім мені порадили: ходи на кастинги. А я думаю, пфф, кастинг – це ого. А потім все ж таки пішов. І буквально ледь не перші кастинги в мене вийшли вдалими», – каже Едуард.

– Чи є у вашій роботі параметри, яким ви маєте слідувати?

– Зараз для чого ми працюємо – це реклама, фактично. Це або стокове фото, або пряма реклама. А в рекламі, там важливо, щоб ти відповідав необхідному образу. Це може бути товстенький приємний дідусь, або худенька бабуся. Тому, таких особливих (параметрів – ред.) нема. Звісно, краще, якийсь узагальнений (образ – ред).

Я передаю вітання всім своїм колишнім командирам у військовому училищі, які «ганяли» мене по до сьомого поту, фігуру і фізичну силу я зберіг. Але це не завжди потрібно. Головне, щоб добре скроєний, міцно зшитий, чоловік, був артистичний і відповідав тому образу, який був замовлений.

– Як модельна робота вплинула на ваше життя?

– Робота художника, особливо художника, який ще не «накатав» промисловий випуск своїх картин, зараз не найрясніша. А вже тут, як фотомодель, в рекламі, тут вже стали інші гроші. Я не скажу, що я розбагатів. Я полюбляю прибіднюватися, нехай це пролунає для моїх близьких, я став нарешті наїдатися.

Галина Герасимова, 72 роки

Її називають найстаршою фотомоделлю в Україні. Її кар'єра розпочалася несподівано і приголомшливо. Онук Галини Герасимової сфотографував її і виставив у фейсбуці. Саме там жінку помітили і запросили на зйомку до відомого журналу. Далі – все більше запрошень.

«Спочатку я навіть відмовлялася, думала: ні, не буду, навіщо все це, не дуже зручно, тому що доросла така, і зморшки. А скільки молодих дівчат, молодих красивих жінок, хай вони будуть… Не дуже я надто прагнула до того, щоб мене скрізь показували, ні, такого не було. А зараз, звісно, мені це подобається. Мені це приємно, хочеться зніматися, хочеться ще й на подіум, якщо вийде коли-небудь.

Дехто із самого початку казав: навіщо тобі це треба. Але потім вже зустрічали мене і казали: ой, молодець. Подруги моїх дочок, знайомі, коли вони бачать мене, так, коли зйомка у мене була, вони кажуть «Галино, ви нас так надихаєте». Раді дуже тому, що я займаюсь. «Ми не боїмося віку», – так вони завжди кажуть. Тому мені приємно, що я щось таке роблю для жінок», – каже Галина.

– Чи є у вашій роботі якісь параметри, яким ви маєте слідувати?

– От я, наприклад, я не хочу гладшати, мені так краще, я так почуваю себе комфортніше. Мені легше тоді, я більш рухлива.

90-60-90… І зріст там, зрозуміло… Але ж кожна жінка не то що мріє, чи хоче… дивиться на ці стандарти, хто їх зробив, ці рамки, і прагне до цього. Але багато хто, виходить, худнуть сильно, не їдять, анорексія. Тому це навіть згубно. І коли ти бачиш це все, ніби випадаєш. Вдома тебе люблять, так, але для суспільства ти вже якась не така – чи повненька, чи худа… А зараз навпаки, мені здається, добре, що так зробили. Погляньте, як жінки піднеслися, ті які у віці, ті що… Вони не повні, вона така, як є. І це чудово.

Владлен Портников, 77 років

Владлен Портников – актор театру і кіно та театральний режисер. Все життя він присвятив саме цій справі. Каже, що в театрі завжди багато часу приділяли костюмам, а відтак і модельній справі. Крім того, його чимало знімався для реклами.

«Раніше існувала помилкова думка, що моделі обов'язково мають бути «тонкі, дзвінкі й прозорі», високого зросту, щоб діставати до стелі, тощо. Різні моделі носять різний одяг, на кожного треба відбирати ту модель, яка потрібна. Ви помітили напевно, зараз у рекламі йде «пишні дами, з формами». Хоча раніше вважалося, що куди там, мають бути кістки та шкіра, щоб Чахлик невмирущий виходив на подіум та демонстрував одяг. Нічого подібного. Мені доводилося як режисеру займатися паралельно модельним бізнесом, тому я казав модельєрам нашим, які переважно були дівчатами: «Не женіться за красою, не женіться за «правильними формами», навіть за правильними рисами обличчя, це не головне».

Якось я йшов на вулиці і побачив рекламу. Дівчата рекламували сережки, кольє, каблучки... Я звернув увагу, що все ж таки, дійсно, змінився світ. Раніше це були б «ляльки Барбі», а зараз – нормальні людські обличчя. Я колись робив зауваження моделі, вона на подіумі йшла з кам'яним обличчям. Так, вона гарно йде, але це кам'яне обличчя одразу нівелює враження про костюм, про макіяж, про походку, про взуття. Люди повинні бачити таку ж нормальну людину, як ту, що сидить в залі.

Естафета поколінь нікуди не дінеться. Для реками це чудово, тому що вони повинні бачити, що люди з сивим кольором волосся колись були рудими, як я, а хтось був брюнетом чи шатеном. І це – не анахронізм, вони зберігають в собі, як я зберіг молодість душі», – каже Владлен Портников.