У Донецьких пабліках жартують: «Коли в Москві йде сніг – через два дні він і у нас, коли йде дощ – теж через два дні тут, а коли ж до нас дійдуть московські зарплати»? І хтось відповідає: «Поки що до нас дійшли тільки московські ціни».
«Ціни що на продукти, що на речі – не відповідають заробітним платам. Пенсії у пенсіонерів взагалі маленькі, мінімальна, шість з гаком (рублів – ред.), тобто вони взагалі нічого з речей не можуть собі дозволити, доношують. А працюючим теж важко, особливо молодим сім'ям, яким треба взагалі ще й оренду за квартиру платити і купувати необхідні речі для проживання, побутову техніку. Діти, школа...», – каже жінка.
Купити хороший одяг в Донецьку – для багатьох проблема вже давно. Продавці на ринку скаржаться: з такими темпами їхній бізнес довго не протягне.
«Ми виживаємо, ось чесно. Ми, середній бізнес, пропадаємо. Тому що магазинів багато дешевих, ви ж розумієте, всі туди йдуть. А ми, як прошарок, зникаємо. Дуже важко працювати. Ось від чистого серця, нікого не звинувачуючи, працювати важко», – розповідає продавчиня.
Ті, хто ще тримається на плаву, розповідають, на закупівлю переважно їздять у Росію.
«Багато з Москви везуть, з Ростова везуть – у кого де які точки і які ціни. В Ростові дешевше, в Москві дорожче – у кожного свій покупець», – розповідає жінка на ринку.
«З України» та з Росії. Переважно з Росії. «З України» важко зараз привезти», – каже працівниця торговельної точки.
«Де на базі беремо, де доводитися до Ростова їхати. Ну, здебільшого на базі беремо, бо виїхати складно, «податки» великі», – додає інша продавчиня.
Але цілком можливо, що скоро грошей не буде навіть на закупівлю товару. За прогнозами російських ритейлерів, вже до осені вартість одягу категорії «мас-маркет» підніметься приблизно на 20 відсотків. І можна уявити, як зросте ціна, наприклад, на сорочку в Донецьку після подорожчання, ввезення, «податків», а ще й заробити щось треба. А купівельна спроможність у місцевих, кажуть, не покращується.
«Ціни ростуть, а зарплати ті ж. Звісно ж, погіршилася. Багато моїх знайомих, які працюють в торгівлі, просто виють від того, що торгівля дуже погана. Зараз закрутки, продукти харчування, а товарний ринок стоїть», – розповідає донеччанка.
На запитання «якість або ціна» місцеві жителі відповідали: переважно, звичайно, беруть те, що дешевше, а зимовий одяг змінюють раз в декілька сезонів.
«У мене якісні, дорогі не «живуть» більше сезону, тому я вважаю, що краще зайвий раз гроші не переплачувати», – каже дівчина.
«Взуття я не купую дороге, тому що я його швидко «вбиваю», – додає інша.
«Не часто. Я ж уже в віці, мені висока мода не потрібна. Раз на п'ять років зимовий, а взуття, напевно, частіше», – каже пенсіонерка.
«Це залежить від категорії людей. У кого є гроші – вони дозволяють собі, а бідні або люди похилого віку, ходять у чому є. Доношують. Багато беруть ось так: «мені, аби поносити», – пояснює продавчиня.
«За потреби, тільки за потреби. Зайвого не беруть», – додає інша.
Так, якщо продавці на ринках скаржаться, що торгівля не йде, а в торговельних центрах – там і брендів не лишилося, але, тим не менш, ще дорожче, ніж на ринках – де ж тоді донеччани купують одяг?
«Переважно «Континент». Там можна купити російські або білоруські речі», – каже жінка.
«Найчастіше я купую одяг в «Бумі». «Великий універсальний магазин» – мережа відкрилася по всьому місту. Хороший одяг і ціни для нашого міста досить привабливі. Секонд-хендів дуже багато», – розповідає дівчина.
«В «Сімейному кварталі» і в «Гудзоні». Це недорога серія», – каже чоловік.
«Онлайн. Є люди у нас в «республіці», які привозять з Росії. Для багатьох стала паличкою-виручалочкою «Фабрика», «Лайк» – ось такі магазини, які відкрилися недавно зовсім. Це дешеві магазини», – розповідає жінка.
«Більше секонд-хенди. Там дешево і там є якісний одяг, набагато кращий, ніж в магазинах», – каже інша.
І якщо з секонд-хендами все зрозуміло, їх всюди вистачає, як, і білоруських товарів, то що таке ось ці всі «Буми», «Лайки» і «Фабрики»? Це дешеві китайські товари, яких не завжди вистачає навіть на один сезон. І для того, щоб купити собі якісну річ – людям іноді доводиться економити, наприклад, на продуктах, кажуть вони.
«Ну, можу сиру собі не купити, так, іноді відмовляємо», – розповідає місцева.
«Якщо це зимовий, то іноді так, тому що зимовий дорожче коштує», – каже молода мама.
«На воді, світла менше мотаю. Їсти, звичайно, дозволяю собі. Люблю себе», – каже продавчиня на ринку.
Вимушена ізоляція людей в окупації з кожним роком пробирається все глибше і глибше в звичайні побутові сфери життя, зазначають вони. І не виключено, що через кілька років навіть найнеобхідніше може перетворитися в дефіцит.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
