Доступність посилання

ТОП новини

У Бурятії майже щодня хоронять загиблих в Україні військових: що кажуть їхні рідні


Протест проти низки вбивств у Москві через расову нетерпимість. Улан-Уде, Бурятія, 01 листопада 2009 року
Протест проти низки вбивств у Москві через расову нетерпимість. Улан-Уде, Бурятія, 01 листопада 2009 року

Телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», і російська редакція Радіо Свобода зібрали інформацію про вихідців із Бурятії, які вторглися в Україну в лавах російської армії, і загинули на українській землі як окупанти. Також журналісти розпитали людей на вулицях столиці Бурятії Улан-Уде, що вони думають про війну Росії проти України.

Село Дмитрівка Київської області у березні перебувало під контролем російських військових. Після їхнього відступу там залишилася знищена колона бронетехніки з літерою V на бортах. Поряд із одним із танків знайшли тіло, а в кабіні – документи на ім'я лейтенанта Юрія Данзанова. Він був командиром взводу 5-ї окремої гвардійської танкової бригади з Улан-Уде.

Крім Данзанова вдалося встановити особи ще кількох загиблих у районі Бучі.

Це єфрейтор Чингіс Намсараєв, старший сержант Матвій Манжуєв та інші. Усього 26 військовослужбовців тієї ж танкової бригади.

Це лише ті громадяни Росії, про смерть яких писали родичі чи місцеві пабліки у соцмережах. Міноборони РФ офіційно не визнає їхню смерть.

За підрахунками фонду «Вільна Бурятія», в Україні за два місяці війни загинуло щонайменше 112 жителів російської республіки.

«Наша сім'я дуже підтримує Путіна»

11-а окрема гвардійська десантно–штурмова бригада з Улан-Уде зараз бере участь у наступі російської армії на Херсонщині. У її складі ще донедавна числився 22-річний рядовий із бурятського села Старий Онохой Яків Іванов. 25 квітня він загинув.

Після дев'яти класів школи Яків Іванов пішов навчатися на помічника машиніста, але покинув навчання. Відслужив в армії, підписав контракт та поїхав на війну в Україну, звідки живим не повернувся. У нього залишилася вдова та двоє дітей.

Наша сім'я дуже підтримує Володимира Путіна
Сестра загиблого

«Наша сім'я дуже підтримує Володимира Путіна. Раз так вирішив головнокомандувач нашої держави, напевно, це правильно. Тому ні в кого немає жодних сумнівів. Без причини Володимир Володимирович не став би починати. Він, напевно, знає, що робить. Я своєї думки з цього питання не маю. Якщо так є, значить, воно так має бути», – каже сестра загиблого Ганна Іванова.

Схожої думки дотримуються родичі Івана Хлєскіна. Йому було 33 роки. Народився він та виріс у бурятському селі Усть-Баргузін. Після дев'яти класів школи та професійного ліцею працював продавцем у магазині. З 2014 року – на службі в 11-й гвардійській десантно-штурмовій бригаді. Сім'я Хлескіна вважає, що воювати в Україну він поїхав заради майбутнього Росії.

«Він виконував свій військовий обов'язок. Захищав нашу батьківщину. Людина загинула за наше мирне небо. За те, щоб ми спали спокійно», – впевнена вдова Ганна Хлескіна.

Буддистська Бурятія і війна проти України

Республіка Бурятія розташована на сході Росії, майже за сім тисяч кілометрів від України.

Ніхто з опитаних журналістами перехожих на вулицях Улан-Уде навіть не знав приблизно про кількість загиблих в Україні бурятських військових. Проте майже всі впевнені, що солдати загинули недаремно і «спецоперацію» треба продовжувати.

Контрактна служба є популярною серед місцевих чоловіків.

«Оскільки Бурятія дуже бідний регіон. І іншої перспективи там немає. Є місцевий мем – «дядько Баїр». Це блат. З ним якісь кар'єрні можливості є, а без нього або вахтовим методом на роботу на північ Росії, або контрактною службою», – пояснює Олександра Гармажапова, голова фонду «Вільна Бурятія».

Крім підрозділів, які базуються в регіоні, уродженці Бурятії часто служать в частинах з інших областей і республік Росії.

21-річний Вадим Черепанов із Улан-Уде після термінової служби підписав контракт у сусідній Іркутській області. Своїй дівчині Черепанов сказав, що має їхати в Україну. Це його обов'язок захисника та патріота. Востаннє він дзвонив із Луганська. Черепанов загинув наприкінці квітня. Його ховали у закритій цинковій труні. Як саме він загинув, рідним не повідомили.

«Коли почалася спецоперація, він казав, що це все потрібно, бо людей треба захищати. Немає значення, якою вони є національності, вони ж живі люди. Тим більше там діти, мирні жителі. Мені теж здається, що, якби спецоперацію не розпочали, що-небудь ще гірше сталося. Розв'язалася б війна якась», – ­­каже Катерина Шишкіна, дівчина загиблого Вадима Черепанова.

XS
SM
MD
LG