Ірина Головко
21 травня лауреатом щорічної премії для незалежних журналістів імені Георгія Ґонґадзе став письменник, журналіст та засновник проєкту Ukraїner Богдан Логвиненко.
Проєкт Ukraїner стартував шість років тому як країнознавча експедиція Україною. Журналісти знімали мальовничі відео з дронів, показували красу української землі. Також розповідали про мистецтво та бізнес. Втім, з початком повномасштабної війни проєкт змінив свою направленість. Знімальні групи почали їздити у гарячі точки, розповідати про незламних українців, а також показувати міста, які пережили російську окупацію.
Як змінили фокус роботи з повномасштабною війною? Які найстрашніші дні в командній роботі? Та про важливість підтримки українського інформаційного поля. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода із письменником, журналістом та засновником проєкту Ukraїner Богданом Логвиненком.
– Як змінилася ваша робота з 24 лютого?
– 24 лютого ми почали знімати, фіксувати, розповідати. Дуже часто переклади йшли напряму від журналістів. І через це в перші дні з’являлися помилки, але ми вибудовали всю роботу впродовж кількох тижнів. І дотепер вона є такою частково інформаційною.
– Чи відчували ви, що буде повномасштабна війна та чи був план дій у разі її початку?
У нас був план з грудня 2021 року, що робити на момент вторгнення
– У нас був план з грудня 2021 року, що робити на момент вторгнення. Саме тому в нас були розроблені рекомендації для всієї команди про те, що робити у випадку повномасштабного вторгнення. Тому нам вдалося доволі швидко перефокусуватися.
– Як змінився склад команди після повномасштабної війни?
– Декілька людей долучилися до лав ЗСУ, декілька людей пішли у волонтерську діяльність. Ми їх підтримували і підтримуємо досі.
– Найбільше досягнення, яке ви вважаєте у вашій професійній діяльності?
– Думаю, що навіть ця премія – це кредит довіри до нас, тому наші всі досягнення ще попереду, я на це дуже сподіваюся.
– Найстрашніший день для команди з 24 лютого 2022 року?
– Ймовірно, це коли обстріли на зйомках. Можливо, це дні втрат колег, ми не втрачали колег в Ukraіner, але, маю на увазі, колег журналістів. Перші втрати, наприклад, Макса Левіна, з яким ми дуже добре були знайомі. Це був дуже страшний день. Ми потрапляли під обстріл на Північній Салтівці (Харків) в дні, коли росіяни стояли доволі близько. Це, напевно, перше потрапляння було, тому наступні обстріли не сприймалися так страшно.
– Які подальші плани?
Зараз доволі складно втриматися в професії
– Продовжувати роботу. Зараз складний період, коли ми в очікуванні контрнаступу, коли є певна стагнація. У нас давно не було перемог, до яких ми звикли наприкінці минулого року. Зараз доволі складно втриматися в професії. Це те, що ми ставимо запитання щодня: лишатися чи йти на фронт?
– Чому зараз важливо тримати вдало український інформаційний фронт?
– Я думаю, що ми не маємо використовувати слово фронт щодо інформаційного. Це наше інформаційне поле. Зрозуміло, що ми так само воюємо з росіянами на будь-якому просторі, але фронт є. Інформаційний важливий в тому, що це поле, в якому Росія може перемагати без зброї. Росія в Грузії зараз намагається перемогти без зброї. Вони десь і перемагають інформаційно. В Латинській Америці Russia Today мовить іспанською і має рейтинги вищі, ніж CNN. Це те, з чим ми маємо боротися.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
