Українські артисти та громадські діячі знялися у кліпі на підтримку громадян Білорусі, які вимагають справедливих виборів і належного поводження із громадянами країни. Пісню написав гурт «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ». Спочатку вона була присвячена українським військовим і отримала назву – «Героям». Але через події в Білорусі автори вирішили частину пісні перекласти на білоруську мову і в короткі терміни зняли кліп, який зараз шириться соціальними мережами.
За два дні кліп «Героям» набрав майже півмільйона переглядів.
Радіо Свобода поспілкувалося із ініціаторами створення кліпу та учасниками зйомок. Вони поділилися своїми думками щодо подій у Білорусі.
Взяти участь у зйомках кліпу до пісні «Героям» пропонували багатьом музикантам, розповідає фронтмен гурту «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ» Сергій Танчинець. Намагалися зв'язатися і з Сергієм Міхалком, білоруським співаком відомим за творчістю гурту «Ляпис Трубецкой».
Він зараз дає концерти по Україні, але на пропозиції гурту «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ» не відреагував, каже Танчинець, а кліп треба було відзняти дуже швидко.
«Наші менеджери намагалися з ним зв’язатися, але в них не вийшло і я не наполягав. Я багатьом українським артистам пропонував, бо я не мав права не запропонувати, але люди, можливо, недооцінили важливість чи масштабність цих зйомок. Хто захотів – долучився, хто не долучився – мав на це свої причини», – зазначає Сергій Танчинець в коментарі Радіо Свобода.
З українських артистів долучилися Олег Собчук (гурт «СКАЙ»), Іван Леньо та Сергій Соловей (KOZAK SYSTEM) та Артур Данієлян.
Половину пісні переклали білоруською мовою. Із цим допоміг білоруський музикант і співак Лявон Вольскі.
До зйомок долучилися відомі українці з різних сфер життя.
Але дуже просто помітити, що всі вони чоловіки. Чому в кліпі немає жодної жінки, Сергій Танчинець пояснив так:
«У нас були домовленості з деякими дівчатами, але потім сталося так, що в них обох змінилися обставини і вони не змогли взяти участь у зйомці. А часу, на заміну вже не залишилося... Шкода, але так вийшло...»
Що спільного і відмінного між Революцією Гідності та протестами в Білорусі?
Сергій Танчинець, фронтмен гурту «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ»:
Спільне в нас – точно прагнення свободи, механізми реалізації трошки відрізняютьсяСергій Танчинець
В нас було трохи радикальніше, мені здається. Ми стали на головній площі «Майдан Незалежності, там був такий бастіон вільних людей і навколо нього вже відбувалися якісь події.
Білоруси взяли іншу тактику, вони то в одному місці зберуться – їх розженуть, то в іншому, вони працюють на виснаження.
Спільне в нас – точно прагнення свободи, механізми реалізації трошки відрізняються.
Мені здається, що білоруси на тій стадії, як і ми до анексії Криму: ми не вірили, що росіяни можуть в нас стріляти, анексувати частину наших територій, ми не вірили, що вони можуть стріляти в нас «градами», що вони можуть нас вбивати, ми цього просто не могли собі усвідомити, що таке в принципі можливо.
Зараз і білоруси, можливо і я всередині, не вірю, що таке може відбуватися між Білоруссю і Росією, але аналізуючи досвід поведінки росіян – з російського боку може бути все, що завгодно.
Сергій Смальчук, актор, телеведучий
Якщо вони будуть готові жертвувати так, як ми 18-20 лютого, коли була розстріляна Небесна сотня, тоді вони переможутьСергій Смальчук
Спільним є гідність і бажання «ня быць скотам», як співав Міхалок, прагнення до свободи, готовність до самопожертви.
Але в цьому і певна відмінність. Спілкуючись із людьми звідти, найчастіше чую: «Ми не хочемо війни. Ми не хочемо стріляти. Ми просто хочемо жити мирно і бути почутими». На жаль, мені здається, що вони ще не перейшли оту критичну межу, коли потрібно наплювати на все, бо шляху назад в них вже немає.
Вони кажуть, що вони це розуміють, але мені здається, що не до кінця, поки що. Вони ще вірять, що щось можна вирішити (дай Боже звісно, щоб так було), але вирішили щось шляхом перемов, домовленостей з диктатором, на жаль, неможливо.
Якщо вони усвідомлять це і будуть готові жертвувати так, як ми 18-20 лютого, коли була розстріляна Небесна сотня... це трагедія... тоді вони безпосередньо переможуть – коли усвідомлять, що готові йти навіть на це. Поки що, мені здається, немає цієї впевненості в них.
Віталій Дейнега волонтер, засновник благодійного Фонду «Повернись живим»
Вони ведуть партизанську боротьбу, будучи в більшості, проти озброєної меншостіВіталій Дейнега
Протест у Білорусі дуже децентралізований, у них немає якогось клаптику землі, на якому б була свобода. Тобто в нас на Майдані була держава, яку ми хотіли собі збудувати.
У нас на Майдані, люди, яких хотіла затримати тогочасна влада, могли ховатися від неї. В Білорусі такого місця немає, немає місця, яке б цілодобово контролювалося учасниками протесту.
І це сильно ускладнює боротьбу. Це значить, що в якийсь момент люди розходяться. І коли вони розійшлися, лідерів цього протесту можуть «переловити» міліція і інші структури.
Відповідно, це зовсім інший протест: вони ведуть партизанську боротьбу, будучи в більшості, проти озброєної меншості.
У нас ще були політики: ми їх любили, не любили, проганяли, не проганяли, на когось ми «улюлюкали», але вони були і вони виконували певну функцію, а в Білорусі такого немає. Відповідно, єдина в них надія на співпрацю один з одним, тому, думаю, що Білорусь приречена на доволі потужний волонтерський рух.
Питання друге – чи зможуть вони бути в безпеці. Але у Другій світовій війні в Білорусі є хороший досвід партизанської боротьби, це без перебільшення саме те, що їх зараз чекає.
Ахтем Сеітаблаєв, режисер і актор
Якщо вони є прихильниками дискурсу «руского міра», то мені сумноАхтем Сеітаблаєв
У мене відчуття, що такий величезний супротив і величезна кількість людей є такою самою самоорганізацією, свідком якої я був на Майдані у Києві, коли люди самі ухвалюють рішення вийти і бути разом з іншими.
Тобто, це не примусово, коли бюджетників звозять, погрожуючи звільненнями, а коли така величезна кількість люде не може сидіти вдома і виходить на вулиці.
Чим відрізняється? Мені так здалося, що немає тих людей, які б взяли на себе відповідальність за те, щоб бути представником протесту або представниками народу.
Я чую прізвище, з одного боку, пані Тіхановської, а з іншого боку чую тезу, що вектор зовнішньо-політичного курсу Білорусі буде таким самим, який був і є зараз при Лукашенку. Якщо я не помиляюся, то прочитав це в заяві Координаційної ради.
Якщо це дійсно так, якщо вони є прихильниками дискурсу «русского мира», то мені сумно. Сумно, бо те, що зараз відбувається у Білорусі, це власне і є результатом впливу того так званого «русского мира».
Можливо, вони мудріші, ніж я і, знаючи ситуацію зсередини країни, таким чином поступово, не оголошуючи вголос справжнього бажання, все ж таки рухаються в напрямку демократичного суспільства.
Але якщо це дійсно їхні думки, переконання, стратегія, я все рівно буду підтримувати будь-який народ, тим більше наших сусідів-білорусів в їхньому прагненні до свободи, але в такому разі не буду підтримувати нову владу, якщо система координат залишиться такою, як була. Але чомусь мені здається, що так не буде.
Що може змусити пошкодувати про підтримку?
Сергій Танчинець, фронтмен гурту «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ»
Дуже-дуже рідко шкодую про свої дії, навіть якщо вони були непродуманими або невірними. Кожна наша дія – це досвід і відносно цього досвіду ми будуємо майбутнє.
Мені вже висловлюють претензії: «А якщо білоруси виявляться не такими….».
А якими? Вони такі, які є. Якщо в цей момент часу, ця робота, яку ми зробили, зараз приносить їм користь, значить все зроблено не марно.
Далі будемо розбиратися по мірі надходження претензій.
Сергій Смальчук, актор, телеведучий
Пожаліти про участь в кліпі на підтримку протесту не змусить ніщо, тому що я завжди дію так, як відчуваю. Переконаний, що і всі ті люди, які працювали над піснею і кліпом, ніколи ні про що не пошкодують.
Навіть неважливо, як білоруси ставилися до нас. Українці взагалі великодушна нація, тому пошкодувати – однозначно, нас не змусить ніщо.
Що може розчарувати? Це, звісно, якщо вони не дотиснуть. Якщо вони цього не зроблять, їх переловлять, передавлять, пересаджають по одному чи групами, це як підписати вирок у «вовкулаки вусатого» чи «таргана», як вони його називають.
Що може змінити така підтримка?
Сергій Танчинець, фронтмен гурту «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ»:
Пісня «Воїни світла» нам досить допомагала в часи Революції ГідностіСергій Танчинець
Наскільки я розумію по реакції людей, що вони пишуть, як вони реагують на цю пісню – вона їм допомагає. Люди дякують за те, що вони отримують надію на те, що вони там не самі, що про них пам’ятають, знають, про них заспівали і їм бажають перемоги.
Я думаю, що це допомагає людям бути сильнішими, а вже самі люди будуть змінювати на місці події, які відбуваються довкола них.
«Воїни світла» (пісня у виконанні Сергія Міхалка – ред) нам досить допомагала в часи Революції Гідності. Нам її було приємно чути, вона нас надихала і ми оту шашку колупали завзятіше з-під своїх ніг.
Сергій Смальчук, актор, телеведучий
Які відгуки я отримав: «Це неймовірно! Ви круті! Це те, що нам зараз потрібно! Дякую, дякую, дякую», – це те, що пишуть безпосередньо мені.
Ці слова: «Вставайте, брати, боріться! Ви обов’язково переможете», – настільки надихаючі і правильні, вони настільки на часі. Багато зараз музикантів, поетів записують слова підтримки, але ця пісня – це найсильніше, що я чув, найсильніше, мені здається, що почують білоруси.
Віталій Дейнега волонтер, засновник благодійного Фонду «Повернись живим»
Дуже тупо вимагати, щоб білоруси осягнули все те, що ми за 5 років війниВіталій Дейнега
Я думаю, що там точно є люди, для яких це цінно і важливо. Я в цьому впевнений. Питання в їх кількості, бо Білорусь дуже довго перебувала в сфері російського впливу, під російською пропагандою і відповідно слово «майдан» в них носить негативну конотацію і з цим нічого наразі не зробиш. Усвідомлення прийде поступово.
Коли люди (українці – ред) хочуть, щоб білоруси осягнули все, що ми осягнули за 5 років війни, то дуже тупо цього вимагати. До них це буде доходити. Навіть Україна на момент початку Майдану і кінця Майдану – це абсолютно дві різні країни.
Так само і в Білорусі. Якщо ці протести триватимуть ще довгий час, то через кілька місяців це буде абсолютно інша держава. І вона не буде такою, як ми хочемо. Але хочеться вірити, що вона буде хоч чимось подібним до того, чого хочуть білоруси і що вони зрозуміють, чого вони хочуть.
Ахтем Сеітаблаєв, режисер і актор
Ця підтримка додає сил. Я знаю це, як кримчанин, знаю як багато важить одне добре слово: або з іншої країни, або з твоєї країни туди, де зараз окупант, або туди, де ти зараз перебуваєш у дуже скрутному становищі.
І я пам’ятаю ці відчуття, коли слова підтримки, пісні, звернення, приходили до людей на Майдані, який це викликало емоційний поштовх, навіть натхнення і переконання в тому, що все буде добре.
