У Білорусі другий тиждень тривають масові протести і страйки співробітників держпідприємств проти офіційних результатів президентських виборів, згідно з якими перемогу здобув Олександр Лукашенко.
Невдовзі після початку протестів колишній президент України Петро Порошенко записав звернення до влади Білорусі з проханням прислухатися до вимог людей.
В ексклюзивному інтерв'ю телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода за участі «Голосу Америки», Петро Порошенко розповів, який може бути варіант розвитку ситуації в Білорусі, чи коректно порівнювати Революцію гідності в Україні 2014 року з протестами в Білорусі, що може зробити Захід для Білорусі, а також про можливий вплив Росії.
– Як ви оцінюєте все те, що зараз відбувається у Білорусі?
– Чи вибори, які відбулися 9 серпня, були вільними, були демократичними і відповідали стандартам демократії, стандартам ОБСЄ, стандартам Ради Європи? Я думаю, що відповідь очевидна, і тут точно не можна грати в мовчанку.
Я дуже уважно стежу за Білоруссю, і це не просто наш сусід, наші добрі, надійні друзі, фантастичний народ
Якщо вибори не були демократичними, чи можуть результати цих виборів визнаватися світовим співтовариством і кожною окремою країною, яка співпрацює з Білоруссю? Я хочу наголосити, що це питання дуже болісне, в тому числі і для мене, тому що я дуже уважно стежу за Білоруссю, і це не просто наш сусід, наші добрі, надійні друзі, фантастичний народ.
Білорусь – це є дуже значний і впливовий фактор безпеки для України. Ми маємо спільний кордон, в умовах агресії, яка здійснюється проти України Російською Федерацією, фактор захисту незалежності суверенітету Білорусі є надзвичайно важливим питанням національної безпеки України.
Коли почалася російська агресія, коли був започаткований «нормандський формат», то вирішувалося, де саме мали проходити засідання Тристоронньої контактної групи між Україною, Росією і ОБСЄ, яка забезпечувала посередництво в цих переговорах. Я був тією людиною, яка запропонувала після консультацій з білоруською владою, що бажано, щоб ці зустрічі відбувалися в Мінську. Не лише через певні логістичні можливості, а в першу чергу, щоб прорвати ту ізоляцію, в якій перебувала Білорусь. Зм’якшити режим санкцій і забезпечити дуже потужну мотивацію для білоруської влади для того, щоб ті політичні процеси, які відбуваються у Білорусі, щоб білоруська влада точно не відчувала себе загнана в кут і приперта до Російської Федерації. Тоді в мене були великі надії. Ви пам’ятаєте що був перший приїзд європейських лідерів у Мінськ, були надзвичайно важливі події щодо пом’якшення режиму санкцій.
На жаль, зараз я маю констатувати, що кадри, які ми бачимо з Мінська, Гомеля, Гродно, Пінська, Мозиря, з великої кількості білоруських міст. Те що там відбувалося 9 серпня, з якою жорсткою силою робився тиск на білоруських громадян, це точно дуже розчарувало, з одного боку. З іншого боку це викликало величезне захоплення, мужність і рішучість дуже завжди спокійних виважених білорусів боротися за демократію, за волю, за незалежність своєї держави. І сьогодні весь світ вже вивчив вітання «Жыве Беларусь».
Важливо не допустити впливу з боку Російської Федерації
Дуже важливо зараз захистити Білорусь від спроби впливу на ті процеси, що відбуваються в країні, спроби впливу ззовні. В першу чергу не допустити впливу з боку Російської Федерації. І це ми говоримо не тільки про якесь військове втручання, про загрози якого не говорить сьогодні лише лінивий. Я думаю що білоруси не приймуть такий спосіб впливу, атаку на їхній суверенітет і державну незалежність. Не зважаючи на те, що постійно приходить інформація про пересування частин Росгвардії, особового складу, автомобілів, бронетранспортерів. Сподіваюся і молюся, щоб цього не відбулося, і дуже криваві уроки анексії Криму і агресії на Донбасі, і та висока ціна, яку Росія заплатила і ще заплатить за ці абсолютно безвідповідальні дії, зупинить Путіна від подібних речей.
– Ви були активним учасником двох українських революцій. Їх часто порівнюють з тим, що відбувається зараз в Білорусі. У чому ви бачите ключову відмінність і, можливо, схожість?
– По-перше, хочу наголосити, що дві українські революції дуже відрізняються одна від одної. Перша – Помаранчева революція 2004 року – це був протест мільйонів українських громадян проти фальсифікації виборів, проти фальсифікації підсумків виборів, проти намагання обдурити людей і спроби захопити владу. Впевнений, Помаранчева революція 2004 року має дуже багато спільних рис.
Революція гідності має дуже великі відмінності від протестів у Білорусі
Якщо порівнювати Революцію гідності 2014 року – я вважаю, що це кардинальні відмінності, бо у 2014 році люди вийшли боротися за свій європейський вибір. Вони протидіяли спробам влади зупинити європейську і євроатлантичну інтеграцію, спробі розвернути країну затягнути її назад в Російську імперію, назад в Радянський Союз. Я твердо переконаний у тому, що Революція гідності має дуже великі відмінності від протестів у Білорусі.
– В Україні люди все-таки здебільшого гуртувалися в одній точці, на Майдані в Києві, вони не були розосереджені по спальних районах. На Майдані були ключові лідери. Ви в цьому бачите відмінності, які в підсумку б вплинули на хід подій?
– У 2004 році у нас протести були по всій країні, і майдан Незалежності був лише центром. На жаль, я хочу сказати [про Білорусь], що це не буде дуже короткий процес. І, на жаль, ми маємо думати про те, що, як мені здається, будуть спроби з боку білоруської влади утриматися і протидіяти волі народу. Хоча я б, звичайно, бачив би розвиток ситуації абсолютно по-іншому.
В інтересах Білорусі було б запросити ОБСЄ, негайно розпочати діалог з Радою Європи, негайно прийняти важливі рішення для того, щоб зберігати спокій, стабільність і почати підготовку до нових виборів, які потрібно провести в чіткій відповідності стандартам демократії і свободи. Жодних інших сценаріїв, спрямованих на підтримку державності Білорусі, не існує.
– А Лукашенко не це піде?
– Я думаю, що Лукашенко зараз знаходиться в дуже важкій ситуації. Якби я міг йому радити, я б твердо казав, що просто не існує іншого способу.
Друга позиція, на якій я б точно наполягав, це негайне звільнення всіх політичних в’язнів. Це лише загострює конфлікт і радикалізує ці процеси. З цим вогнем гратися просто не можна. Я вітаю, що на сьогоднішній день всі справжні друзі Білорусі – це і Європейський союз, і США, і я сподіваюся, що й Україна, врешті-решт, висловить свою позицію. Адже мовчання української влади є не просто незрозумілим, воно є неприйнятним.
– А персональні санкції проти Олександра Лукашенка повинні бути?
– В даному випадку це компетенція керівництва країн-членів Європейського союзу.
– А ви коли в останній раз бачилися з Лукашенком?
– Мені здається, це був початок 2019 року.
– Як вам здалося тоді, він тоді вже відчував, що довіра до нього з боку громадян зменшується, що падає його популярність?
– Ні. Тоді Олександр Григорович тримався дуже впевнено. Я взагалі був твердо переконаний, що Лукашенко був людиною, яка найбільше була зацікавлена у вільних і демократичних виборах, в інтересах Білорусі і інтересах Лукашенка було запросити ОБСЄ і спостерігачів.
Я пишаюся тим, що я, як президент, двічі брав участь в організації виборів. І вони були визнані всім світом як найбільш вільні, найбільш демократичні за всю історію сучасної України. За мого президентства була вперше продемонстрована абсолютно європейська процедура передачі влади. Я твердо переконаний, що така ж сама процедура мирної передачі влади є і в інтересах Білорусі та білоруського народу.
– Ви все-таки Лукашенка знаєте більше, ніж я чи більшість наших глядачів. Як вважаєте, він піде на те, щоб застосувати жорстку силу?
У 2014 році Путін продемонстрував дуже широкий спектр своїх безвідповідальних дій, коли він розпочав надзвичайно небезпечну не лише для України анексію Криму і агресію на Сход
– Господи, дай мені сили змінити те, що я можу змінити, і душевний спокій перенести те, що я не можу змінити, і розум відрізнити перше від другого! Я твердо переконаний, що це в тому числі не в його інтересах. І саме тому дуже важливо, щоб сьогодні світ продемонстрував абсолютно мудру і відповідальну політику для того, щоб не загнати Білорусь в Росію. Для того щоб замотивувати білоруську владу, знайти такий вихід, який демократичним шляхом збереже мир, спокій і перспективи розвитку білоруської держави. Дуже важливо утримати білоруську владу від фатальних помилок.
– А чим?
– Стратегією діалогу з Білоруссю. Є одна людина, яка зацікавлена в дестабілізації ситуації в Білорусі. Звуть його Володимир. По батькові – Володимирович. Прізвище ви здогадалися.
– Що може зробити Володимир Путін в крайньому випадку? Якого найбільш різкого сценарію ви побоюєтеся?
– У 2014 році пан Путін продемонстрував дуже широкий спектр своїх безвідповідальних дій, коли він розпочав надзвичайно небезпечну не лише для України анексію Криму і агресію на Сході. Це було надзвичайно небезпечно для ситуації глобальної безпеки в світі, коли країна, яка є постійним членом Ради безпеки ООН, своїми безвідповідальними діями зруйнувала всю повоєнну систему глобальної безпеки світу.
І вона зруйнувала абсолютно передбачувану ситуацію для самої Росії. Бо у самій Росії були вкрадені і перспективи росту і напрямки і демократичного розвитку, було унеможливлено участь Росії в «великій сімці». Потім вже далі пішли й терористичні атаки за участю і за наказом, як зараз виявляється, керівництва Росії проти MH17, і накази на обстріли української землі з російської території. Ця практика показує: червоних ліній для Росії та її керівництва, на жаль, не існує. І це сьогодні бачить весь світ. І дуже відповідально потрібно до цього ставитися керівництву Білорусі.
– Так а все-таки, як думаєте, на що він може піти?
– Я наголошую, червоних ліній для Путіна – не існує. Він може піти на все.
– Як ви зараз оцінюєте позицію українського президента? Якою, ви вважаєте, вона повинна була б бути по відношенню до того, що відбувається в Білорусі?
– Україна має надати абсолютно чітку оцінку: чи були вибори 9 серпня вільними і демократичними, чи результати цих виборів дають можливість Україні визнати Олександра Лукашенка обраним президентом. І на сьогоднішній день, безумовно, це буде потребувати відповідної корекції дій. Бо є певні безпекові речі. Наприклад, дуже відома ситуація з «вагнеровцями» так званими. Сьогодні на «Цензор.нет» було опубліковано розслідування про цю історію.
В 2014-му російські найманці тисячами заходили в Україну, розстрілюючи мирне населення, і де-факто до підтягування у серпні 2014 року регулярних збройних сил Російської Федерації
Що таке «вагнеровці»? Мені, як п'ятому президенту і Верховному головнокомандувачу Збройних сил України, дуже добре це відомо. Тому що в 2014-му… російські найманці тисячами заходили в Україну, розстрілюючи мирне населення, застосовуючи зброю і де-факто до підтягування у серпні 2014 року регулярних збройних сил Російської Федерації, російські десантники були захоплені нашими воїнами в полон і представлені світу. На сьогоднішній день ці інструменти зовнішньої політики Росії є надзвичайно небезпечними не тільки для України, вони небезпечні для Сирії, Лівії, Африки. Практика показує, що вони можуть бути небезпечними і для Білорусі.
Ці «вагнеровці» замість того, щоб бути повернуті до України, притягнені до суду за свою участь у збройній агресії проти України... Тим більше, що є підстави, що окремі учасники цих «вагнерівських» формувань, в тому числі тих, які були затримані, можуть бути причетними до терористичної атаки проти літака MH17. І можуть бути звинуваченими або підозрюваними в процесі, який був ініційований за моїм наполяганням Міжнародною слідчою групою в Голландії. Замість того їх просто повернули в Росію, це дуже безвідповідальний крок.
– Ви були міністром економіки, ви – бізнесмен. Тому хочу запитати у вас. Чи не розпадеться білоруська економіка через страйки, які зараз відбуваються на білоруських заводах і підприємствах?
– Я вірю в Білорусь. І я вірю в те, що ні Білорусь, ні білоруська економіка не рухнуть. Білоруський народ, як носій державної влади, має можливість використовувати ті інструменти, які є в його розпорядженні для того, щоб захистити своє право на вибір влади. Традиційно робітники, народ, страйки мають серед тих інструментів, які можуть змусити владу дотримуватися закону. Адже монополію на застосування сили має лише влада. А зберегти мирний характер протестів надзвичайно важливо для Білорусі, для білоруського народу.
Я пишаюся тим, що поки що, і я молюся, щоб так було в майбутньому, протести носили виключно мирний характер. Тут дуже важлива і роль тих, за ким народ іде. Наскільки я знаю, там є (Світлана) Тихановська, за яку, за попередніми даними, як вважає білоруський народ, проголосувала більшість.
І я закликаю всіх до надзвичайно відповідальних кроків. Всі повинні поважати волю білоруського народу, єдиного носія державної влади.
Білоруси, вами зараз захоплюється весь світ, вашої витримкою, вашої інтелігентністю, вашим поверненням до рідної білоруської мови, яка є дуже співуча, дуже зрозуміла для українців. І зараз весь світ з насолодою чує ваші виступи білоруською мовою.
