Вранці 5 лютого український Генштаб повідомив про різку активізацію армії Росії на Авдіївському напрямку. Тут вона атакувала 44 рази на добу – із 78 бойових зіткнень на всій лінії фронту.
Аж 31 раз агресор йшов у штурми на північ від міста – в районі Новобахмутівки, Степового, самої Авдіївки; 13 атак було південніше біля Тоненького, Північного, Першотравневого та Невельського.
Проєкт DeepState вже 3 лютого повідомив про просування російської армії на півночі міста – у бік піщаного кар'єру.
«Наявність БК (боєкомплекту – ред.) і великого людського ресурсу дає можливість ще тривалий час не зменшувати темпи», – так охарактеризували аналітики атаки агресора.
Пізніше проєкт оновив карту: Росія просунулась на кілометр із боку села Веселе та наблизилася до кар'єру на півночі міста. Це вже міська межа – на південь Авдіївки агресор прорвався раніше, в районі ресторану «Царське полювання».
А журналіст Андрій Цаплієнко з посиланням на свої джерела у місті 4 лютого написав у своєму телеграм-каналі, що ситуація у місті – критична: під прикриттям хмар за неможливості якісної аеророзвідки російські штурмовики обійшли українські бойові порядки та закріпилися у забудові на північному сході міста.
За словами Цаплієнка, до основної логістичної артерії, якою постачаються українські захисники, армії РФ залишаються сотні метрів.
Головні питання випуску:
Як Росії вдалося прорвати оборону ЗСУ біля Авдіївського кар'єру на півночі міста?
Чи можливо ще відтіснити російських штурмовиків від дороги, якою забезпечується угруповання ЗСУ у місті?
І яким може бути відхід гарнізону ЗСУ з Авдіївки – лише з частини чи всього міста?
Схід
- Російські війська нещодавно просунулися на північний схід і південь від Авдіївки під час позиційних боїв у цьому районі 2 лютого – про це в своєму звіті за 2 лютого заявив американський Інститут вивчення війни (ISW) з посиланням на геолокаційні кадри.
- Російська армія «наростила наступальну активність по всій лінії фронту, зазнаючи дедалі більших втрат», йдеться у звіті Міністерства оборони Британії 21 січня з посиланням на дані розвідки.
- Інститут вивчення війни у звіті 15 січня заявив, що російські сили, ймовірно, намагатимуться підтримувати або посилювати локалізовані наступальні операції по всій східній Україні у спробі перехопити й утримати ініціативу незалежно від зимової погоди і умов місцевості. При цьому ISW вважає, що російські війська «не зможуть здійснити оперативно значущих проривів».
- Командувач оперативно-стратегічного угрупування військ «Таврія» Олександр Тарнавський 18 грудня повідомив, що Збройні сили України зіткнулися з нестачею артилерійських снарядів і «згорнули деякі військові операції через брак іноземної допомоги».
- У звіті Інституту 11 грудня зазначалось, що російські війська незначно просунулися на рубежі Куп’янськ – Сватове – Кремінна. Раніше аналітики ISW висловлювали припущення, що російська армія отримала завдання захопити Авдіївку та Куп’янськ до президентських виборів у РФ, які відбудуться у березні 2024 року.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
