6 грудня у Сочі збираються прем’єр-міністри Росії та Білорусі Дмитро Медведєв і Сергій Румас. Вони мають обговорювати економічний блок проблем, які накопичилися у нерівного білорусько-російського союзу. Формально це буде називатися обговоренням «дорожніх мап» укріплення двосторонньої інтеграції. 7 грудня там же у Сочі вони мають доповісти про підсумки своєї зустрічі президентам Володимиру Путіну та Олександру Лукашенку.
У 20ту річницю створення білорусько-російської Союзної держави вони хочуть підписати ці дорожні мапи щодо уніфікації регулювання різних галузей економіки, в тому числі щодо акцизів, податків, фінансово-кредитної сфери, туризму, – взагалі 31 таку мапу. Станом на 5 грудня було узгоджено 16 мап, і праця експертів триває далі, навіть по ночах, як кажуть обізнані спостерігачі.
Медвєдєв: Не бійтеся втрати суверенітету
Мета Білорусі у цьому інтеграційному процесі – зберегти свої економічні преференції, мета Росії – ще більше наблизити Білорусь до себе, щоб врешті проковтнути.
5 грудня за день до переговорів російський прем’єр Дмитро Медведєв сказав з цього приводу в інтерв’ю російським ЗМІ, що будь-яка інтеграція скорочує суверенітет, але цього не потрібно боятися.
Ми повинні бачити світло в кінці тунелю, куди ми з цієї інтеграцією йдемоДмитро Медведєв
«Тут просто треба прийняти мужні рішення, які дозволять закласти міцний фундамент під економічний розвиток, під соціальний розвиток наших країн на довгі роки вперед. Ми повинні бачити світло в кінці тунелю, куди ми з цієї інтеграцією йдемо. Нам весь час кажуть: ось, хлопці, ми суверенітетом не збираємося поступатися. Так і не треба нічим поступатися, з одного боку. З іншого боку, будь-яка інтеграція, нагадаю просту юридичну істину, це зменшення суверенітету».
Лукашенко: «Я не пацан»
Олександр Лукашенко 5 грудня заочно на це відповів у Мінську, зустрічаюся з представниками старого та новообраного парламенту:
Ми ніколи не збиралися і не збираємося входити до складу будь-якої держави, навіть братньої Росії. Я не пацан, який відпрацював 3-4-5 років президентомОлександр Лукашенко
«Ми ніколи не збиралися і не збираємося входити до складу будь-якої держави, навіть братньої Росії. Я не пацан, який відпрацював 3-4-5 років президентом. Мені вистачило ось так! І я не хочу перекреслити все, що я зробив разом з вами, народом: створив незалежну суверенну державу, щоб її зараз вкласти в якийсь ящик з хрестом нагорі і кудись викинути або передати. Цього при мені не буде ніколи».
Ще у 2006 році президент Путін запропонував Лукашенкові приєднати Білорусь шістьма областями. Лукашенко образився і уник такої перспективи. Росія пішла розвивати інші свої пострадянські інтеграційні проекти – Митний союз, ЄврАзЕС, розв’язала війни проти Грузії та України. Тоді кремлівський команді було не до Білорусі, яка далі користувалася російськими пільгами.
Але після анексії Криму і війни на Донбасі пострадянська інтеграція зупинилася – усі сусіди злякалися нового обличчя Кремля, навіть колишні сателіти Росії, Білорусь, Вірменія, Казахстан та Киргизстан. А Білорусь ще захотіла при цьому бути миротворцем в російсько-український війні, що не менше дратувало Кремль. При цьому економіка Росії постраждала від західних санкцій та падіння цін на енергоносії.
Росія передумала далі утримувати Білорусь, до того ж у Путіна виникла проблема, як йому переобиратися у 2024 році, п’ятий строк він формально не може бути президентом Росії, а ось президентом Білорусько-російської держави – міг би.
Ультиматум Медведєва 2018 року
У грудні 2018 року на зустрічі з білоруськім прем’єром Сергієм Румасом той же прем’єр Росії Дмитро Медведєв виступив з ультиматумом на адресу офіційного Мінська: піти на реальне будівництво Союзної держави, включаючи створення єдиного емісійного центру (відмову Білорусі від своєї валюти на користь російського рубля), єдиної митної служби, суду, Рахункової палати, єдиної податкової політики, ціноутворення.
У такому випадку Росія «вирішить питання» фінансової підтримки Мінська, в тому число дешевими енергоносіями. Тобто фактично йшлося про виконання підписаної 1999 року союзної угоди, яка також передбачає створення єдиного парламенту Союзної держави, а потім і вибори «єдиного» президента.
Таким чином Білорусь знову захотіли опустити до рівня внутрішньої колонії, на зразок Чечні або Татарстану.
Лукашенко тоді дуже образився: «Шантажувати нас, намагатися нахиляти, ставати коліном на груди марно. Якщо нас хочуть поділити на області і запхнути в Росію – цього не буде ніколи», – так сказав незмінний білоруський президент російський журналістам у грудні 2018 року.
Таким чином від політичної інтеграції Лукашенко відмовився, але погодився на економічну. До переговорів залучили віце-прем’єрів, міністрів та експертів з двох сторін і переговори ці тривають дуже непрозоро, ніхто реально не знає, що там коїться, за винятком керівництва двох держав.
Білоруське суспільство виступає за незалежність
Усе це викликає хвилювання в Білорусі, що її таким чином штовхають до аншлюсу. З протестами виступили опозиційні партії, блогери, громадянське суспільство взагалі, на 6-8 грудня готуються акції протесту.
Виконавчий комітет Форуму громадянського суспільства «Східного партнерства» закликав владу Росії і Білорусі забезпечити прозорість і інклюзивність процесу цих переговорів.
«Звертаємо увагу, що актуальний процес поглиблення інтеграції з Росією має ознаки примусу Білорусі до відмови від суверенітету і спирається на інструменти економічного шантажу з боку Росії», – йдеться в заяві комітету, опублікованій 4 грудня.
Інститут соціології Академії наук Білорусі оприлюднив останні результати опитувань, згідно з якими 49,9 відсотка білорусів виступають за збереження незалежності Білорусі у відносинах з Росією на основі міжнародного права, 36 відсотків – за партнерські відносини з Росією на основі рівноправного союзу, і лише 7,8 відсотка погоджуються на входження Білорусі у склад Росії – приблизно стільки в Білорусі живе етнічних росіян.
Що штовхає Білорусь до гри у інтеграцію?
Росія наразі фактично викручує Лукашенкові руки, примушуючи «здати» суверенітет країни в найскладніший для побудованої ним економічної моделі момент. Скрутну ситуацію, слід сказати, спровокувала сама Росія.
Довгий час Росія була своєрідним донором економіки Білорусі. Білорусь отримувала нафту за внутрішніми російськими цінами, газ – дешевше, ніж інші іноземні покупці, білоруські товари мали безмитний доступ на російський ринок. Така система дозволяла режимові Лукашенка відмінно виживати, та ще й потішатися над прогнозами лібералів, які передбачали крах цієї соціалістично-диктаторської моделі. Неринкова модель економіки Білорусі демонструвала зростання на 6-7% на рік, поки в самій Росії не почалися економічні проблеми.
На нафтопереробному заводі у білоруському місті Мозирі з російської сировини виробляють пальне, яке продають за кордон. Туди ж у 2019 році нафтопроводом з Росії надійшла брудна нафта, яка зіпсувала обладнання.
Головним ударом по білоруському бюджету виявився російський «податковий маневр», від якого Білорусь позбулася вивізного мита на продукцію, вироблену на своїх НПЗ з російської нафти, яка в подальшому експортується на Захід. Росія поступово замінює вивізні мита податком на видобуток корисних копалин, який залишається в бюджет Росії, а ціну на нафту для Білорусі збільшує.
В результаті, бюджет Білорусі позбавляється значних сум. Міністерство фінансів Білорусі повідомило, що в січні-вересні 2019 року в бюджет надійшло 450 мільйонів доларів мита від експорту нафтопродуктів, що на 33% менше, ніж за той же період минулого року. У наступному році, за підрахунками Мінфіну, втрати бюджету від «податкового маневру» складуть 240 мільйонів доларів.
Продукцію білоруських сільгосппідприємств почали методично витісняти з ринку Росії, використовуючи заборони «Россільгоспнагляду». Білоруська промислова продукція програє тендери російської, тому що там встановили преференційний режим для національного виробника. В результаті – експорт білоруської продукції в Росію знижується.
Лукашенко: «На хр@на такий союз?»
У разі, якщо Білорусь не отримає від Росії серйозної економічних преференцій, не подолає складнощі з доступом на ринки і високим зовнішнім боргом, який складає 16,6 мільярда доларів США, і в основному – Росії (це 46,2% ВВП Білорусі), пік виплат по якому доводиться на найближчі роки, сенсу для Білорусі та особисто Лукашенка в такий інтеграції немає. Що він відверто сказав 17 листопада:
Нам кожен рік підсовують нові умови, в результаті яких ми в економіці втрачаємо і втрачаємо. Вибачте, на хр@на кому потрібен такий союзОлександр Лукашенко
«Нам кожен рік підсовують нові умови, в результаті яких ми в економіці втрачаємо і втрачаємо. Вибачте, на хр@на кому потрібен такий союз. Жоден документ мною не буде підписано, якщо він буде суперечити Конституції і фундаментальним принципам життя нашого суспільства».
5 грудня Лукашенко визнав, що під час переговорів з Росією і погодженням дорожніх мап «Союзної держави» досі не вирішено ряд принципових питань, зокрема щодо газу і нафти.
«Навіть елементарне запитання не вирішено по брудній нафти. Але ж ми провалили ВВП в основному через нафтові проблеми… Буде дуже нелегко. І не тому, що ми неправильно вибрали модель, і не тому, що ми не на тій мові розмовляємо. Тому, що Білорусь стала, як в народі кажуть, «кісткою в горлі» комусь… Боротьба провідних геополітичних сил за сфери впливу, жорстоке лобіювання країнами своєї економічної вигоди, торгові війни і бар'єри – реальність, яка об'єктивна ускладнює нам життя. Єдина умова взаємодії з іноземними партнерами – це те, що Білорусь є суверенною і незалежною державою», – підсумував Лукашенко свій виступ перед новообраними депутатами парламенту Білорусі.
У Мінську запитують, що він скаже на цю тему президенту Росії 7 грудня у Сочі?
