(Рубрика «Точка зору»)
Те, що пережили білоруси у Вільнюсі 22 листопада під час перепоховання Кастуся Калиновського, гадаю, ніхто з них не забуде до кінця життя. Це була неймовірна, містична подія, в якій, безперечно, брали участь не тільки люди, а й небеса.
Подяка Литві і білорусам
Величезна подяка й уклін в ноги на адресу влади Литви. Церемонія державного похорону була влаштована на найвищому організаційному та емоційному рівні.
Величне богослужіння з широким використанням білоруської мови, склад учасників найвищого рангу, бездоганний ритуал, марширування почесної варти, моторошний барабанний дріб, колона єпископів і священників перед трунами, тисячі білорусів під національними прапорами – все це залишиться в розумах і серцях людей назавжди. Спасибі Литві!
І спасибі білорусам! Ви, а не уряд, врятували честь Білорусі!
Тим більше прикро, що в цій величезній бочці з медом знайшлися і чотири маленькі ложки дьогтю. Йдеться про термінологію, використану президентом Польщі Анджеєм Дудою під час промови в вільнюській катедрі.
Перша недоречність
Говорячи про прекрасну симфонію культур, яка лунала в Речі Посполитій протягом 400 років її існування, президент сказав, що цю симфонію було чутно польською, литовською, руською, на ідиші і багатьма іншими мовами – «słychać było mowę polską, litewską, ruską, jidysz i wiele innych».
Тут дві неточності. По-перше, Річ Посполита все ж існувала трохи більше ніж 200 років, а не 400. Персональну Кревську унію не можна вважати початком Речі Посполитої. По-друге, на місці згадки про «руську» мову в XXI столітті повинні були стояти «білоруська» й «українська».
В результаті – наступного дня головне інформаційне агентство Польщі PAP – переказуючи промову Дуди, назвало згадану Дудою в цьому місці «руську» мову «російською»!
Друга недоречність
Під час промови президент Польщі озвучив гасло попереднього повстання «За нашу і вашу свободу» трьома мовами – польською, литовською і білоруською (!). І тут же недоречно заявив, що «це ж гасло було написане на прапорі і в серцях героїв Січневого повстання 1863 року польською, литовською і російською».
Тож російською чи білоруською?
Третя недоречність
Згадуючи про участь татар-мусульман у спільній боротьбі народів колишньої Речі Посполитої на території колишнього Великого князівства Литовського, президент Польщі сказав, що ця боротьба відбувалася «на Литві і Русі» – «w partiach powstańczych na Litwie i Rusi, obok chrześcijan, walczyli także Tatarzy, muzułmanie od stuleci pozostający w służbie Rzeczypospolitej».
Немає ніякої (крім навмисно політичної або ненавмисно недоречної) причини використовувати в XXI столітті термінологію XIV-XVIII століть, навіть якщо в Польщі деякі публіцисти називали Білорусь «Руссю» аж до початку ХХ століття.
Четверта недоречність
Врешті, характеризуючи двох лідерів повстання, труни яких стояли окремо від решти героїв, президент Польщі назвав Кастуся Калиновського лідером повстанців Гродненщини, пробуджувачем білоруського народу до спільної з поляками і литовцями війни за скинення московського ярма – «oraz Wincentego Konstantego Kalinowskiego – przywódcy powstańczej Grodzieńszczyzny, budziciela ludu białoruskiego do wspólnej z Polakami i Litwinami walki o zrzucenie moskiewskiego jarzma».
Тут, звичайно, привертає увагу формулювання «лідер повстанців Гродненщини». Історія, проте, свідчить про інше.
- Кастусь Калиновський у жовтні 1862 року очолив Литовський провінційний комітет.
- 1 лютого 1863 року Калиновський очолив Тимчасовий провінційний уряд Литви і Білорусі.
- У березні 1863 року Калиновського відсторонили від посади «білі» (консерватори, прихильники тісного союзу з Польщею) і скерували його на посаду революційного комісара Гродненського воєводства.
- У серпні 1863 року Кастусь Калиновський повернувся до керівництва всією збройною боротьбою на території Литви та Білорусі і став головою Виконавчого відділу Литви.
Обравши короткий період перебування Калиновського на посаді революційного керівника Гродненщини, автори промови польського президента зробили йому погану послугу.
Вони принизили роль Калиновського в повстанні і викликали підозру, що зробили це навмисно у відповідь на незалежну риторику батька-засновника модерної Білорусі.
Подяка Анджею Дуді
Історично білоруський і польський народи пов’язані тисячами культурних і особистих ниток, а багатьох діячів культури XIX століття ми взагалі називаємо білорусько-польськими.
І нині Польща надає величезну допомогу демократичній Білорусі – це і сприяння НУО, і студентська програма Калиновського, і телеканал «Белсат», і багато чого іншого.
Я думаю, що поява в риториці найвищої офіційної особи Польщі термінології XIV-XVIII століть – це прикра недоречність, якої припустилися автори промови. Тим більше, що промова президента Литви Гітанаса Науседи була в цьому сенсі бездоганною.
Але, незважаючи на тенденційні помилки спічрайтерів, промова президента Польщі Анджея Дуди все одно була прихильна до Білорусі і білорусів. Спасибі йому за це!
А чи захоче він після поїздки у Вільнюс змінити авторів своїх промов – це вже його особиста справа як політика і як людини.
Сергій Абламейко – політичний оглядач Білоруської редакції Радіо Свобода
Оригінал публікації – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
