 |
| Україна -- Помаранчева революція, 2004 р. (архів) |
| (RadioSvoboda.Ua) |
 |
| Грузія -- Трояндова революція, 2003 р. (архів) |
| (Bymedia.net) |
Першою на цьому шляху була Грузія. У листопаді 2003-го народний опір проти фальсифікованих виборів, на чолі якого стояв харизматичний лідер опозиції Міхеїл Саакашвілі, переріс у «Трояндову революцію», яка й поклала край попередньому режиму.
Ці події породили великі сподівання, що на зміну корупції та клептократії прийдуть демократичне управління та кращі умови життя.
Революція сягнула свого піку 23 листопада 2003. Опозиція захопила будівлю парламенту, і за кілька годин президент Шеварднадзе подав у відставку, що викликало в Тбілісі масові святкування.
Через рік відбулася Помаранчева революція
Черга України настала рівно через рік, і знову каталізатором подій стали фальсифікації на виборах. Десятки й сотні тисяч прихильників «помаранчевого» кандидата Віктора Ющенка вийшли на вулиці, коли стало зрозуміло, що вибори «підтасовані» на користь його опонента з провладного «блакитного» табору – Віктора Януковича.
Масові протести зрештою призвели до призначення переголосування другого туру, в якому Віктор Ющенко переміг.
Схожість подій у двох країнах проявилася не лише в перебігу масових протестів та їх результатів. Обидва лідери заявляли про прагнення демократизації та виступали за євроатлантичну інтеграцію. Вони підтримували й тісні персональні контакти – яскравим проявом чого було звернення Саакашвілі до українців українською мовою на самому початку Помаранчевої революції: «Шановні українці, дорогі брати й сестри. Я звертаюсь до вас у цей святковий, світлий день святого Георгія. Я бажаю вам успіхів, миру, спокою, справедливості та перемоги».
Постреволюційні шляхи Грузії та України не однакові
Однак постреволюційні шляхи Грузії та України виявились багато в чому різними. Цю різницю спричиняє, зокрема, контраст внутрішньополітичних ситуацій: Україна залишається розділеною на Схід та Захід і не може так чітко, як Грузія, артикулювати своє бажання дистанціюватися від Росії та з часом увійти до НАТО. Але чимало оглядачів, як-от президент Інституту державності й демократії Іван Лозовий, вважають, що відіграє свою роль і персональна різниця вдач та методів керівництва Ющенка й Саакашвілі.
Іван Лозовий: «Ющенко – це пасивність і слабкість. Саакашвілі – сильна рука та, я б сказав, відверте бажання здійснити все і негайно, і здійснити саме так, як він це бачить».
А вже експерт з питань Східної Європи з групи Економіст Інтелідженс Ніколас Редман описує різницю між Грузією та Україною так: «Грузія більше схожа на чисте полотно, на якому лідер має більше можливостей творити. Але він може і спрямувати події в катастрофічному напрямку. Будь-який український лідер, натомість, є більше стримуваним. Це зменшує його можливість накоїти лихо, але зменшує і можливості для позитивних змін».
Ілюстрацією слів Редмана може бути розвиток внутрішньополітичних криз, які пережили обидві країни. В Україні президент Ющенко намагався залагодити усі проблеми шляхом переговорів. Створення помаранчевої коаліції у новій Раді й досі залишається під питанням. Натомість, Президент Грузії Саакашвілі пішов на рішучі заходи, застосував силу для розгону опозиційних виступів і запровадив надзвичайний стан. На думку експертів, він залишається найімовірнішим переможцем дострокових президентських виборів, які був змушений призначити під тиском опозиції та Заходу.
Матеріали до теми:
Сьогодні в Україні відзначають День свободи День Свободи: Є у революції початок, нема у революції кінця? (Прес-клуб Радіо Свобода) Ющенко Саакашвілі – порівняльний політичний портрет Президент Грузії Міхеїл Саакашвілі призначив дострокові президентські вибори на 5 січня