Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Юлія Жмакіна: Сьогодні я була у Інститут кардіології імені Стражеска. Інститут працює. Реєструються хворі з усієї України: схід, захід.. Серце болить у всіх. Тут Україну не розколеш.
Лікарі відриваються від кардіограм та історій хвороб і переключаються на політику. Ненадовго.
Ввечері подивляться по телевізору порцію новин з серіалу «Чи розпустить Ющенко Верховну Раду?» і назад до кардіограм, історій хворобі і, власне, хворих.
Наскільки українці переймаються подіями на політичному Олімпі? Відчай? Апатія? Готовність до дій? Що більше притаманно нині їм?
Те, що в країні криза політична, ви спростовувати не будете, шановні гості. Чи можна говорити про кризу суспільну внаслідок цієї кризи політичної? Олексій Гарань: Останнім часом дійсно відбулися зміни. Тривалий час ми говорили про те, що суспільство є розчарованим і розчарованим як наслідками Помаранчевої революції, що революція не призвела до того, на що сподівалися, тобто розчарувалася одна частина електорату, а потім до влади прийшла Партія регіонів, і, виявилося, що вона не може виконувати об’єктивно тих гасел, на яких вона йшла до влади, і почали розчаровуватися інші.
А зараз ситуація дещо змінюється. Змінюється вона ось чому. Я думаю, що вона змінюється тому, що, власне, порушений баланс сил в суспільстві, і Партія регіонів останні місяці вела дуже агресивну атаку з метою отримати монополію влади.
Скажімо, банки: “Ощадбанк”, “Укрексімбанк”, зараз хочуть поставити під свій контроль “Укрспецекспорт”, закон “Про Кабмін” і так далі. Все це супроводжувалося доволі агресивною риторикою тих облич, які ми бачили ще до 2004 року.
Знаєте, як дія породжує протидію, це призвело до того, що помаранчевий електорат або демократичний електорат знову став мобілізовуватися.
Михайло Міщенко: Я згоден з тим, що відбулася певна мобілізація певної частини суспільства, але в той же час я повинен констатувати, що все-таки в суспільстві домінує скепсис, скепсис до того, що можна змінити ситуацію, тобто домінує невдоволення, невдоволення владою.
Але в той же час, як показують соціологічні опитування, більшість все-таки не сподівається, що можна, змінивши владу, істотно змінити ситуацію. Тобто, можна навіть поміняти політичні сили, які будуть при владі, але від цього мало що зміниться, очевидно, від того, що значна частина людей не довіряє ні владі, ні опозиції.
А як би Ви це назвали? Апатія? Прагматизм?
Михайло Міщенко: Я хотів би сказати, що ми спостерігали після Помаранчевої революції значний сплеск оптимізму. Але цей оптимізм досить швидко згас, тому що не були втілені ті очікування, які люди мали від зміни влади, від появи на владному Олімпі Ющенка, і, очевидно, вже люди бояться помилитися знову.
Але не всі чекали.
Михайло Міщенко: Не всі чекали, але чекала значна частина людей. Тоді, за даними наших опитувань, оптимістичні очікування все-таки домінували в суспільстві.
Коли влада помінялася, влітку 2006 року, тоді ми вже зафіксували, що навіть ті люди, які голосували за Партію регіонів, вони в більшості своїй вже не мають позитивних очікувань. Тобто, скепсис вже тоді домінував, в тому числі і скепсис серед тих людей, які підтримували біло-блакитну команду.
Олексій Гарань: Тут треба вносити такі нюанси стосовно того, що люди очікують.
Я думаю, що якщо ми ставимо питання, чи зміниться життя на краще, чи поліпшиться соціально-економічне становище радикально, то тут, я думаю, люди стали більш реалістичними.
Але мені здається, що зараз мова йде не про це. Мова йде про те, що необхідно, власне, захистити оту свободу, яку ми отримали після 2004 року. Я думаю, що саме це буде мобілізовувати людей. Бо значна частина електорату, скажімо, не довіряють політикам зараз взагалі – всі наробили помилок.
Але (от цікаво!) слухаєш виступи на Майдані і Луценка, і Тимошенко і з’являється така теза, що якщо ви підете голосувати, ви підете голосувати не за якісь конкретні постаті, ви йдете голосувати за демократію для того, щоб відновити ту ситуацію, яка була. Оце, мені здається, дуже важливо, що нам може не подобатися хтось із політиків, ми можемо взагалі всіх політиків не любити, але мають бути правила гри, правила гри мають дотримуватися. А вони останнім часом порушувалися. Причому порушувалися нахабно, я сказав би так.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Матеріали до теми:
Президент Віктор Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Американський експерт Надя Дюк: «Політична еліта України має подумати про людей» Євродепутат не бачить підстав для розпуску Верховної Ради «Віктор Ющенко вирішить долю Верховної Ради після розмови з Владіміром Путіним»? (Огляд європейської преси) Кримські журналісти протестують проти нападів прихильників коаліції Президент Ющенко: Процес формування більшості нелегітимний, і якщо діяльність більшості не відновлять на конституційних засадах, він підпише указ про розпуск Верховної Ради Президент підтвердив, що розпустить парламент, якщо консультації з керівництвом Верховної Ради будуть безперспективні ЄС закликає політиків України до єдності Комітет національного порятунку закликає Президента розпустити парламент Колективна безвідповідальність: чим закінчиться розхитування громадсько-політичного життя в Україні?
