Доступність посилання

ТОП новини

Мер міста Харкова Михайло Добкін: "Ми з Юрієм Луценком є людьми з різних планет"


Сергій Рахманін

Шановні читачі! Короткий виклад інтерв’ю ви можете прочитати тут:

• Мер Харкова Михайло Добкін: “Ми з Юрієм Луценком є людьми з різних планет”.

**

Михайло Добкін, Сергій Рахманін
(© RadioSvoboda.Ua)
Сергій Рахманін: Нашим сьогоднішнім гостем є мер міста Харкова Михайло Добкін.

Я думаю, що цей вибір не є випадковим, ви з цим погодитеся. Місто Харків – це той регіон, який має надзвичайно велике значення для України, особливо для її економіки та науки.

Крім того, на превеликий для мене жаль, бо я сам харків’янин, місто це останніми днями стало центром, скажімо так, подій з присмаком певної скандальності.

Хоча Михайло Маркович перебував поза межами міста, він безпосередньо як міський голова несе певну відповідальність за те, що відбулося чи чого не відбулося в цьому місті.

В мене відразу питання. Михайле Марковичу, Вас у Харкові не було, але, безумовно, Ви в курсі того, що там відбувалося.

Коли Ви спостерігали за цим збоку, Ви переживали, що Вас там не було, чи, навпаки, Ви так в середині душі десь раділи, тому що це все відбувається без Вас?


Михайло Добкін (переклад): Я трішки по-іншому відповім на Ваше запитання.

Я хочу сказати, що спочатку ситуація була повністю під контролем, якби не намагалися розхитати човен під час моєї відсутності в місті Харкові люди з середовища Арсена Борисовича Авакова, тим не менше тих провокацій, які планували в місті Харкові, не відбулося. Все відбулося так, як ми з самого початку пропонували.

- Для тих, хто не знає, поясню, що Арсен Аваков, про якого щойно згадував наш гість, - це губернатор Харківської області.

А для початку розмови, як завше, наше традиційне досьє. Отже, хто він такий – Михайло Добкін?


-Добкін Михайло Маркович народився 26-го січня 1970-го року в Харкові. Після навчання у школі служив у Збройних силах, після служби закінчив Національний університет внутрішніх справ. Юрист. Зараз навчається на заочному відділенні Харківського економічного університету.

Михайло Добкін
(© RadioSvoboda.Ua)
У міліцію не пішов, обрав шлях бізнесу. Втім каже, що зараз зароблянням грошей не займається, а всіма справами керує батько.

Політикою захопився на другому курсі університету. У 1998-му році був обраний депутатом у Харківську міську раду, а в 2002-му році народним депутатом України.

У парламенті був членом чотирьох фракцій: “Демократичних ініціатив”, групи “Центр”, СПДУ(о) та Партії регіонів. Працював у Бюджетному комітеті.

Має орден за заслуги 3-го ступеня.

Член Партії регіонів.

На виборах 2006-го був обраний мером Харкова. Програма Михайла Добкіна була багатообіцяючою. Серед привабливих пропозицій – це створення інформаційного мегацентру, де харківська молодь отримувала б безкоштовний доступ до Інтернету.

Стверджує, що дуже не любить брехати. Одружений. Виховує сина та дочку.


- Щось не так? Чи про щось забули? Хотіли б щось доповнити?

- З того моменту, як Ви отримали інформацію, я виховую сина і двох доньок.

- Що ж мої вітання. Я маю надію, що ці діти не останні у Вашій родині. Ще раз зичу їм здоров’я, щастя і долі не гіршої від долі їхнього батька.

Отже, будемо змушені ми з Вами говорити про останні події, які відбувалися в Харкові.

Але перед цим я з Вашого дозволу трошки розкажу нашим слухачам про те, що, власне, відбувалося, тому що інформація була дещо суперечлива, з одного боку, з іншого боку, багато подробиць, які, напевне, є сенс опустити.

Отже, ситуація виглядала наступним чином.

Керівник громадського руху, який має назву “Народна самооборона”, колишній депутат, колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко мав намір провести у місті Харкові мітинг.

З подібними мітингами він вже об’їздив майже половину України. Якихось особливих конфліктів у нього ніде не було. В 10 областях він без жодних перепон проводив подібні мітинги. Перший конфлікт виник в Одесі. Але там йому ніхто не забороняв проводити мітинг, просто були певні сутички навколо цього мітингу.

Але міська влада Харкова відмовила Юрію Луценку в проведені подібного мітингу, посилаючись на заборону міськради, яка вирішила, що центральна площа міста Харкова, тобто площа Свободи, буде закрита для акцій будь-яких політичних сил.

Пізніше міська влада звернулася до суду, і суд виніс рішення, яким заборонив Юрію Луценку та його спільникам, депутатам Давиду Жванії і Миколі Катеринчуку проводити мітинг у місті Харкові. Більше того, знову ж таки рішенням суду була заборонена аудіо, відео та навіть газетна реклама цієї акції.

Секретар Харківської міської ради Геннадій Кернес, який фактично виконував обов’язки міського голова за відсутності Михайла Добкіна, говорив про те, що задля проведення подібної акції Луценко та його товариші мають отримати спеціальний дозвіл міської влади.

Пізніше було рішення суду, і Кернес заявив про те, що будь-яка політична сила, не тільки “Народна самооборона”, не буде проводити мітинги на площі Свободи, тому що це суперечить рішенню міськради і рішенню суду.

Менше з тим, пізніше була подана заявка на проведення акції на тій же площі Свободи від інших політичних сил, серед яких була, зокрема, Партія регіонів, рух “Слобожанський вибір”, Партія зелених та деякі інші політичні сили, і цей мітинг був дозволений.

Щодо Луценка, Жванії і Катеринчука, то їм також дозволили провести мітинг, але в іншому місці, якщо я не помиляюся, на Соборній площі, колишній площі Рози Люксембург.

Мітинг відбувся, відбувся без особливих провокацій, але ситуація була дещо напружена, і виникло багато запитань, які, на превеликий жаль, залишилися без відповідей. Тому ми зараз з Михайлом Марковичем спробуємо разом відшукати відповіді на ці питання.

Питання перше. Наскільки я зрозумів, наскільки повідомляли інформаційні агенції і наскільки можна було тлумачити слова Геннадія Кернеса, які він неодноразово озвучував у різних джерелах, зокрема на телеканалах, було рішення міськради, згідно з яким, будь-які акції на площі Свободи заборонені, окрім Новорічних та Різдвяних свят, Дня Харкова та Дня Незалежності України.

Наскільки я розумію, то це дещо суперечить 39 статті Конституції, яка гарантує право на зібрання. Це право може в окремих випадках заборонити виключно суд. Але заборона міськради була ще до рішення суду.

Як би Ви прокоментували, чому міська рада чи мерія, скажемо так, пішла на порушення Конституції, заборонивши зібрання і порушивши 39 статтю Конституції?


- Насправді ми не порушували жодної статті Конституції. Треба виходити з того, що було на площі, головній, найкрасивішій площі нашої країни, найбільшої площі в Європі, площі, яка є окрасою нашого міста, до того, як у місті Харкові з’явилася нова влада.

Там стояли торгові палатки, там стояли якісь фарбовані колеса, між якими їздили картинги, там проводилися різноманітні рекламні акції, і фактично площа перетворилася на маленький базар. За великим рахунком із окраси міста вона перетворилася в незрозуміле, сіре....

- Михайле Марковичу, ми забігаємо дуже назад. Я все-таки поставив Вам абсолютно конкретне питання.

- Для того, щоб відповісти повністю на Ваше запитання, я повинен нагадати, що там було.

Після того було прийняте рішення, щоб заборонити проводити на площі подібні акції, залишивши, як Ви вже сказали, три загальнонаціональних свята: Новий рік, 9 Травня і День звільнення Харкова, який фактично співпадає з Днем Незалежності і проводиться в один і той же час.

Було дуже велике протистояння, тому що частину площі займали торгові кіоски різних комерційних структур, і все це подавалося, як ледь не придушення бізнесу в Харкові. Ми очистили площу за що отримали від харків’ян вдячність.

Далі, щоби не перетворювати площу в площу розбрату, а залишити її насправді найкрасивішою і зручною площею для харків’ян, було прийняте рішення про те, щоб не проводити там політичні акції і мітинги. Для цього в місті Харкові є вдосталь місць.

Так ось, коли міська влада отримала заявку про проведення на цій площі мітингу в день приїзду пана Луценка в місто Харків, ми не мала права, згідно діючого закону, заборонити. Ми могли тільки звернутися до суду з тим, аби суд, враховуючи наші аргументи, прийняв рішення про те, щоби на цій площі нічого не проводилося.

Хоча до цього ми на погоджувальній комісії пропонували представникам пана Луценка провести мітинг і концерт з харків’янами на площі Соборності, яка завжди використовується націонал-патріотичними силами для своїх акцій.

Наші аргументи не переконали представників пана Луценка і нам довелося звернутися до суду.

Суд дійсно заборонив будь-кому там проводити політичні акції, бо як тільки довідалися, що в місто Харків приїжджає пан Луценко, відповідні заявки на проведення мітингів на той же час подали інші політичні партії, починаючи від дуже великих, а закінчуючи абсолютно маргінальними, котрі могли використати приїзд Луценка у своїх цілях. Я маю на увазі, що влаштувавши там які-небудь безпорядки, аби підняти свій власний рейтинг або ж імідж своїх лідерів.

Ми як міська влада зобов’язані вживати всі заходи задля забезпечення порядку і безпеки харків’ян під час проведення подібних акцій. Тому у погоджувальну комісію входять представники міліції, представники СБУ...

- Давайте відразу, щоб я не заплутався.

Оскільки пан Кернес говорив про заборону проведення мітингу за добу до рішення суду, то в такий спосіб особисто він порушив 39 статтю Конституції і фактично перебрав на себе функції суду.

Коли з’явилося рішення суду, питань немає. Я по телебаченню бачив заяву пана Кернеса за добу до рішення суду.


- Я хочу Вам сказати, що як тільки погоджувальна комісія отримала заявку від представників пана Луценка на проведення там мітингу, провівши погоджувальну комісію, міська влада, як того вимагає законодавство, запропонувала провести мітинг в іншому місці. Запропонувала.

Коли ми отримали відмову і повідомлення, що це буде проведено саме в такий-то час і саме на площі Свободи, ми звернулися до суду. Було перше рішення суду про заборону проведення мітингу в місті Харків по тій заявці, з якою до нас звернулися представники пана Луценка. Тоді вже було рішення суду, котре озвучив Кернес.

Ви говорите про друге рішення суду. Тому що відразу на той же самий час поступили заявки від народного депутата Катеринчука і від народного депутата Жванії, що за участі одних і тих же артистів: Марійки Бурмаки і гурту “Тартак”, з одним і тим же обладнанням, на один і той же час були подані заявки про проведення там своїх мітингів.

Враховуючи і розглядаючи відповідні заявки, погоджувальна комісія помітивши, що одні і ті ж виконавці, одне і те ж обладнання, один і той же час, прийняла рішення ще раз звернутися до суду, щоби суд врахував нові обставини і прийняв або не прийняв рішення про заборону.

І ось те рішення суду, про яке говорите Ви, котре заборонило усім в цей час проводити будь-які заходи, вже і озвучилося повторно паном Кернесом і було на руках.

Мало того, не дивлячись на рішення суду, не дивлячись на те, що було відкрите провадження по виконанню даного рішення, все рівно машина з обладнанням вночі заїхала на площу, де була спроба розвантажити це обладнання.

Був великий конфлікт представників пана Луценка з судовими виконавцями, було багато чого, про що не говорить телебачення, про що сьогодні не пише преса. Я думаю, що це, напевне, треба не згадувати, списати все на емоції.

Тому спочатку запропонувавши Юлію Віталійовичу Луценку через його представників, через Микола Катеринчука, з яким я мав не одну розмову по телефону про те, що я йому просто пояснював: “Миколо, я тебе прекрасно знаю, ми говоримо з тобою однією мовою – ми одного віку, я не думаю, що у Вас є ціль приїхати і влаштувати в місті Харкові з будь-ким сутички або бійку. Ви хочете виступити, там Харків знаходиться в маршруті вашого турне – будь ласка. Ліпше площі Соборності ви не знайдете!”

- Це ми з’ясували. Юрій Луценко врешті-решт провів свій мітинг на Соборній площі. Партія регіонів і деякі інші партії, які також подали заявки, провели свої мітинги на площі Свободи...

- Не було мітингів на площі Свободи від Партії регіонів. Є два різних поняття: мітинг і пікет. На площі Свободи, на площі Конституції, де знаходиться мерія, пікети відбуваються дуже часто.

Пікет – це вимога проти когось...

- 500 людей – це пікет, з Вашої точки зору?

- Пікет може бути і 10 тисяч. Мітинг – це сцена, мітинг – це апаратура, яка підсилює звук, мітинг – це зовсім інші вимоги до охорони порядку, мітинг – це агітація “за”.

- Добре. В мене питання. Якщо б Луценко проводив не мітинг, а пікет...

- Звісно, він міг би пікетувати на площі облдержадміністрацію. У нього були для цього всі підстави.

- Тоді б Ви порадили Миколі Катеринчуку, з яким у Вас, наскільки я знаю, дуже непогані стосунки справді ще з минулого складу парламенту, треба було порекомендувати провести пікет.

І все-таки, знаєте, я не отримав відповіді. Я Вам скажу так, що я можу порадіти за харків’ян. Я пам’ятаю справді площу Свободи, захаращену кіосками, і пам’ятаю площу Свободи, яка була позбавлена цих кіосків. І можу тільки порадіти за харків’ян.

Але, з іншого боку, знаєте, коли більше місяця не можна було пересувати Маріїнським парком в місті Києві через те, що там стояли намети Партії регіонів, і все було закидано порожніми пляшками та недопалками, мене це як киянина дратувало. Напевне, я мріяв про те, щоб вони забралися звідти якомога швидше. Але я з розумінням ставився до цього, бо це є їхнє право, гарантоване 39 статтею Конституції.

Напевне, у такий же спосіб можна було поставитися до бажання пана Луценка, якби хто до нього не ставився...

Давайте зробимо так, давайте переведемо це питання в політичну площину.

Я абсолютно переконаний, що в Харкові у Луценка не так й багато прихильників. Харків – це місто, яке гаряче підтримує “регіоналів”, воно має на це право як і будь-яке інше місто має право свого вибору. Я не бачу взагалі сенсу у забороні.

Ви знаєте, ми маємо, скажімо, приклад, візиту Віктора Януковича до Львова, де ніхто нічого йому не забороняв, де було абсолютно цивілізоване ставлення, де ніхто не обпльовував опудало і не створював опудало Януковича. Це було нормальне ставлення, цивілізована демонстрація, ставлення до людини, яка підтримує іншу ідеологію.

Він підходив до пікетів і сперечався з пікетниками. Він зустрічався з інтелігенцією, яка сприйняла його без особливої симпатії, але це не було вороже ставлення.

А от те, що відбувалося у Харкові, на превеликий для мене жаль, це не було цивілізованим ставленням. Я навіть з такої точки зору, знаєте, навіть з абсолютно цинічно-політичної.

Набагато простіше було б дозволити Луценку провести мітинг де-завгодно, не підмінами навколо цього галасу, зняти камерами і показати, що от приїхала людина, яка для цього міста є чужою, от прийшло 200 людей от і все.

А в такий спосіб, мені здається, що все-таки Харків тут не виглядав дуже привабливим.

Я зараз не говорю, наскільки привабливим виглядав Луценко і його прихильники, але галас, який зчинився навколо цього, він, як на мене, не робить особливої честі ні Україні взагалі, ні Харкову зокрема.


- Сергію, якщо Ви закінчили, я дозволю Вам заперечити.

- Будь ласка.

- По-перше, Ви говорите про те, що Вас “дратували” палатки Партії регіонів біля Маріїнського парку і купа пляшок, і абсолютно замовчуєте про те, що більшість людей точно так злило те, що відбувалося в 2004 році на Майдані, коли все місто перетворили у великий смітник всі ті, хто там проживав. Це перше.

І в цьому наша з Вами різниця. Ви завжди будете помічати все погане в Партії регіонів, не помічаючи тріску у власному оці, а, може, навіть дровину.

- Ви знаєте, на Майдані все-таки в 2004 році прибирали на відміну від Маріїнського парку.

- Я думаю, що це Ваша особиста точка зору, тому що стільки бруду, скільки було навколо Майдану і на самому Майдані, я не бачив більше ніколи у своєму житті, хоча дуже багато країн об’їздив. Це перше.

Друге. Ви вважаєте, що все, що відбулося в місті Харкові, треба було показати у такому вигляді, щоби воно мінімально привертало до себе увагу.

А я Вам хочу сказати, що як Харківський міський голова не збираюся з’ясовувати, яке враження справляю на тих людей, які є прихильниками або не прихильниками Юрія Луценка. Я в першу чергу намагаюся дотримуватися діючого законодавства. Це друге.

Третє. Все, що творилося на площі, творилося не із-за Луценка. Він, до речі, напевне, менше всіх винен в цій ситуації, не із-за Катеринчука і не із-за Давида Жванії, котрий приїжджав.

Все відбувалося виключно і завдяки діям людини, яка сьогодні в Харківській області займає найвищу посаду. Я маю на увазі Арсена Борисовича Авакова, нинішнього, як він себе називає, губернатора Харківської області.

Так ось, я Вам хочу розповісти (не знаю, чи Ви зрозумієте той смисл, який я вкладаю у ці слова, чи будете інтерпретувати по-іншому) одну ситуацію, яка відбулася на площі Свободи у місті Харкові, коли приїхав Давид Жванія, накинувся на одного з міліціонерів, котрий, до речі, на минулих виборах балотувався по списках “Пори” і, я думаю, не є великим прибічником Партії регіонів...

Так ось, накинувшись на цього міліціонера і отримавши гідну відповідь своїм нахабним вчинкам, Давид Жванія по телефону викликав на площу Арсена Авакова. Коли той прийшов, у присутності людей почав йому говорити: “Так ось, як ти нам забезпечив приїзд! Так ось твої обіцянки щодо центральної площі! Так ти тут взагалі нічого не значиш і не можеш зробити!”

І Арсен Борисович Аваков, червоний, як рак, побіг і прислав своїх заступників наводити порядок.

Так ось, я Вам хочу сказати, що вся ця ситуація була дуже вигідною одній-єдиній людині, котра скористалася своїм службовим становищем, скористалася своєї дружбою (принаймні, він так заявляв) з паном Луценком... Я не знаю, що він йому наобіцяв, але, не маючи на це жодного права, не спираючись на діюче законодавство, а виключно на свої інтереси, він максимально ініціював проведення зустрічі Луценка з харків’янами виключно на площі Свободи.

Коли я в розмові з Катеринчуком пояснив йому це, і він не суперечив мені, він не сказав “Так”, але він не суперечив мені, і з тієї розмови, яка у мене з ним відбулася, я зрозумів, що я якби потрапив в точку – він відчуває те ж саме.

Під час ефіру
(© RadioSvoboda.Ua)
Він каже: “Мені необхідний час. Я зараз задзвоню і пораджуся”. Мені передзвонив Катеринчук і каже: “Добре, давай на площі Конституції”.

А що таке площа Конституції в Харкові? Це місце, яке використовується для мітингів, скажемо так, тих сил, які дуже близькі до комуністів: там відбуваються мітинги комуністів, там відбуваються мітинги “вітренківців”, там відбуваються мітинги всіляких організацій, котрі висловлюють свою неосяжну любов до Росії. Тобто, це місце, яке апріорі викликало б, якби там проходив мітинг Луценка з харків’янами, сутички і бійки.

Коли він мені про це сказав, я відповів: “Коля, ти не розумієш, куди ти хочеш прийти. Тобто, я не можу тобі по закону заборонити – це місце вільне для усіх. Але я тобі гарантую, що там будуть яйця, там будуть помідори, там буде кефір, там будуть старики з палками, котрі будуть очищати це місце від вас.

Я не кажу, що це правильно. Я говорю, що йти туди, знаючи про це, неправильно. Ліпше місце, ніж площа Соборності ви не знайдете. Там виступав Президент, це місце, куди приходять представники усіх націонал-патріотичних сил. Це ваше місце. Це ваша територія”.

- Дякувати Богу, що все відбулося все-таки нормально. І, скажімо...

- Сергію, воно пройшло нормально виключно тому, що ми не пішли на поводу в тих людей, які хотіли дестабілізувати ситуацію. Ми не зробили спроби комусь сподобатися, показуючи свою демократичність, ми наполягали на своєму, ми пропонували з самого початку площу Соборності, там і провели мітинг, він пройшов без ексцесів. За рідким виключенням.

Я радий, що харків’яни мали можливість прийти і послухати Луценка, а Луценко мав можливість виступити перед харків’янами.

- За повідомленням нашого кореспондента Ірини Солодовнікової, мітинг на Соборній площі, де виступали Юлій Луценко, Давид Жванія, Микола Катеринчук, зібрав, за різними оцінками, від 2-ох до 5-ти тисяч. Там були присутні 2 тисячі правоохоронців. Що, з моєї точки зору, було абсолютно розумно, тому що насправді міська влада подбала про безпеку громадян, що є цілком розумним.

Стосовно Ваших закидів на мою адресу, то я хотів би додати, щоб вже розставити усі крапки над “і”.

Якщо Вас зачепила моя згадка про Партію регіонів, добре, давайте говорити про Майдан.

Припустимо, що там було сміття, припустимо, що багатьом киянам це не подобалося. Я цілком з цим погоджуюся. Але я навмисне провів цю аналогію, тому що, з моєї точки зору, право громадян на свободу зібрань гарантоване Конституцією, порушувати його не має права ніхто...


- Погоджуюся. Можна, одне заперечення? Я хочу Вам сказати, що я намагаюся бути максимально відкритою людиною. Все найголовніші рішення для міста я проводжу у присутності журналістів і під час прямого ефіру.

Так ось, я Вам хочу сказати, що, з одного боку, намагаюся бути максимально демократичною людиною, а з іншого боку, я чітко розумію, що в нас вже починають підмінювати поняття: демократію плутають зі вседозволеністю, свободу слова з можливістю говорити не те, що є, а те, що хочеться сказати або за що заплати. Знаєте, межа дуже тонка, її неможливо дотриматися...

- Саме про це я зараз і хотів говорити.

Не Ви і не я визначаємо, що є свободою слова, що є анархією, що є демократією. Для цього є відповідні установи, які називаються судами.

Щоби не бути голослівним, я просто процитую пана Кернеса. “Катеринчук, якщо шанує закон і порядок, спілкування між людьми, повинен повідомити місцеві органи влади про місце проведення, отримати відповідний дозвіл міськради, забезпечити відповідний порядок”.

Жоден закон і Конституція не передбачає отримання дозволу від міськради.

І процитую ще одну людину. Якщо не помиляюся, це керівник міліції громадської безпеки Валерій Лютий, який говорив про те, що “якщо влада проти проведення тієї чи іншої акції, вона може звернутися до суду”.

Це він говори після того, як міська влада заборонила, але рішення суду ще не було.

І ще. Коли я Вас слухав, насправді... Я не даремно нашу розмову почав з питання, чи не шкодували Ви, що Вас не було у Харкові, тому що багато хто з різних людей, які дотримуються різних точок зору і підтримують в даному конфлікті, назвемо його так, різні боки, вони вважають, що було б набагато спокійніше і це минулося б без зайвого клопоту для міста, якби на той момент Михайло Добкін перебував у місті.

Вони вважали, що саме те, що виконував обов’язки міського голови Геннадій Кернес, якраз і спричинило це загострення, якого в принципі можна було б уникнути.

Я розумію, що Ви будете з цим сперечатися, бо Геннадій Кернес не просто Ваш “бойовий заступник”, він був керівником Вашого виборчого штабу, Ви неодноразово його називали другом.

Але от все-таки у мене ще раз питання. Як Вам здається, якби Ви були на місці, можливо, Вам легше вдалося б домовитися з паном Луценком або Катеринчуком?


- Сергію, я намагаюся бути по життю людиною, яка дивиться на всі речі з прагматичної точки зору. В цьому плані, я люблю оцінювати те, що є, а не те, що було б чи буде коли-небудь.

Справа в тому, що ситуація склалася, ситуація з самого початку (я говорив про це на початку нашої розмови) знаходилася під контролем міської влади. Всі складні моменти моментально докладалися мені і рішення приймалися колегіально.

Я хочу Вам сказати, що домовлятися можна про що-завгодно і з ким-завгодно. Головне, щоби був предмет домовленостей. Я абсолютно спокійно можу розмовляти з тим же Миколою Катеринчуком, з яким я все життя ... Я ніколи не поділяв його поглядів, а він моїх. Але тим не менше, можливо, із-за того, що ми приблизно одного віку, тому ми розмовляємо однією мовою, просто з різних позицій.

Але я ніколи не зможу домовитися з Юрієм Луценком. Ми люди з різних планет. Подобається йому чи не подобається, але він термінатор, а я звичайна людина з крові і плоті. Тому я не збираюся домовлятися ні з Луценком, ні з ким-завгодно.

Я буду говорити про те, як вигідно територіальній громаді, виходячи з діючого законодавства, а як невигідно. Адже будь-яка людина, яка приїжджає у місто Харків, повинна поважати не тільки закон, але й ті місцеві особливості кожного міста, які притаманні тому чи іншому великому, середньому чи малому місту нашої країни. В цьому плані Харків теж має свої особливості.

- Як, власне, і будь-яке місто.

Так треба було б харків’янам надати можливість самим вибирати, визначати...


- Але харків’яни не були позбавлені можливості вислухати Юрія Луценка. Я ніколи не дозволив би нікому із тих людей, які працюють під моїм керівництвом, заборонити людям зустрічатися....

- Це, власне, те, що я хотів почути.

Ви зачепили дуже важливу тему, тему безпеки громадян, тему врахування інтересів громадян, бо фактично головний обов’язок, як на мене, я не політик, на щастя чи на жаль, головний обов’язок будь-якої міської влади – це забезпечення інтересів громадян, це забезпечення безпеки громадян.

А був ще один неприємний інцидент, який відбувся, якщо не помиляюся 16 грудня минулого року на вулиці Кличковській, де почалося все з мітингу проти побудови на цій вулиці торгівельно-розважального комплексу, а все завершилося величезною бійкою, по факту якої пізніше СБУ була порушена кримінальна справа. Якщо не помиляюся, вдруге в історії України масові заворушення. Перша була порушена під час так званої акції “Україна без Кучми!”.

Так от, дуже дивно все це виглядало. Ви були тоді присутні і Геннадій Кернес. Там була присутня міліція. При чому, за словами очевидців, і за відео зйомку, яка була теж показана неодноразово на різних телеканалах, міліції було забагато. Як на мене.

Тим не менше все завершилося бійкою і міліція не втручалася в це. Отримали травми (це за даними правоохоронних органів, це офіційні дані) 28 людей, троє з яких отримали середньої тяжкості.

Як би там не було, всі ці 28 людей були харків’янами. Влада не змогла забезпечити їхню безпеку.

Ваші опоненти закидали Вам, що Ви самі спровокували цю бійку. Це не доведено судом, не доведено ніким, тому я не маю права це Вам закидати. Але можна говорити про те, що влада не змогла убезпечити громадян від бійки. Це вже Ваша відповідальність.

Там можна сперечатися чи ні, а Ваші опоненти говорили, що там були бойовики в білих рукавичках, яких привів Кернес. Це не доведено судом, тому це не може бути звинуваченням. Але факт залишається фактом.

Це була бійка, міліція не рухалася. А це означало дві речі: або вона отримала команду не втручатися, або вона не слухала міську владу. І в першому, і в другому випадку це є злочином з боку міліції. І в першому, і в другому випадку саме міська влада має нести відповідальність за те, що вона не убезпечила громадян від отримання травм.

Чи я неправий?


- Ви, звісно ж, в чомусь маєте рацію, в чомусь ні, але тому, що не володієте повною інформацією, яка є.

Дійсно, найбільш благі наміри не можуть бути виправдані, якщо страждають люди. Я з Вами повністю тут погоджуюся. Як я не відносився б до тих людей, котрі отримали травми в кінці-кінців, але це дійсно харків’яни. Навіть якщо не харків’яни, але це ж живі люди.

Але я думаю, що Ви теж зрозумієте, що є певна логіка в моїх словах, коли я Вам скажу, що я з самого початку планував і анонсував свою участь в даному мітингу, якщо я там особисто був присутній, то, напевне, я найменше від усіх був зацікавлений в тому, щоб там була якась бійка.

Те, що міліція допустила цю бійку, коментувати мені буде не зовсім правильно, тому що ще не закінчена кримінальна справа щодо бездіяльності співробітників міліції, яку веде обласна прокуратура. Буде доведено, передадуть справу до суду, я думаю, що після рішення суду можна буде сказати, хто був винен. Але, принаймні, кадрові перепризначення після цього відбулися. Тобто, людей, які допустили подібні дії, позбавили їхніх посад.

Звісно, що є вина міської влади, яка не змогла передбачити розвиток ситуації, котра не змогла передбачити написаний не нами сценарій, добре виставлені відеокамери на тому місці і прекрасних виконавців. Я думаю, що прийде час, і всі сестри отримають по сережці.

Справа в тому, що щось схоже відбулося раніше, приблизно за кілька місяців до цього. Відбувалося все на станції метро “Наукова”, там, де тій самій структурі, котра відстоювала свої права на вулиці Кличковській, віддали такий самий земельний наділ, котрий є парковою зоною, і де, що найстрашніше, стояв пам’ятник загиблому афганцю-харків’янину. На місці цього парку, на місці цього пам’ятника збиралися будувати черговий торгівельно-розважальний центр. Тоді вийшли афганці, звалили паркан і зайняли територію. Після чого ми оперативно відреагували і рішенням судів змогли цю територію відстояти.

Я думаю, що після того, як ми ввели її в рекреаційну зону, навіть найбільші наші супротивники вже перестали говорити, що ми просто банально ділимо територію в місті Харкові: в одних відбираємо, іншим віддаємо. Все. Ця зона рекреації всім харків’янам належить.

Територія подібна цій була і є на території вулиці Кличковській. Те, що там відбулося, планувалося. Планувалося не нами, планувалося саме з тієї метою, щоби потім бути розтиражованим в масштабах всієї країни...

- Я навмисне уникав цієї теми. Ви справедливо зауважили, що розслідування ще не завершилося. Тому давайте все ж таки не визначати винних.

В мене питання ще одне.

Проблема ще полягала в тому, що, як стверджувалося (офіційного підтвердження чи спростування інформації я не бачив, на жаль), проблема була в тому, що судового рішення про знесення паркану на вулиці Кличковській не було. Бо якби воно було, то, напевне, його треба було б показати охоронцям. Більше того, це мали б виконувати не люди, умовно кажучи, не пересічні харків’яни, а судові виконавці. Наскільки я зрозумів, судових виконавців тоді не було, як і не було рішення про знесення паркану.

Я правий чи ні?


- Ви маєте рацію. Але рішення про знесення паркану і не могло б бути до того моменту, бо не було рішення, не було дозволу на встановлення самого паркану. Він стояв там без жодного документа, ніде не значився і абсолютно ніяк не числився.

- Тобто, Ви не підтверджуєте те, що ця територія була отримана певною фірмою (навмисне уникаю її назви, аби не рекламувати її), що ця фірма отримала цю територію, цю землю в оренду на 49 років?

- Вона не отримувала цю землю в оренду на 49 років. Вона отримувала цю територію під забудову об’єкта. Так, як своєчасно будівництво не те що було закінчене, але й розпочате, і в них закінчилися терміни на будівельні роботи, то рішенням сесії Харківської міської ради ця територія була повернена у власність територіальної громади абсолютно на законних умовах, котрі спробували оспорити в суді, але рішення суду було на користь міської ради.

- Нам лишається тільки чекати справді завершення розслідування цієї справи і сподіватися, що всі винні отримають справедливе покарання, і що суд в даному разі буде абсолютно об’єктивним і неупередженим.

- Я ще одну річ хочу сказати. Є певний зв’язок між першим питанням, яке ми обговорювали, і сьогоднішньою ситуацією.

Я про це говорив, це не буде новиною, але зв’язок заключається в тому, що саме мій великий скандал з Ю.В.Луценком відбувся виключно із-за цієї структури, якої теж не буду називати, про території котрих Ви мені щойно ставили питання. Бо Ю.В.Луценко в телефонному режимі настійливо, будучи ще міністром внутрішніх справ, а я тоді був мером, просив мене, переконував, скажемо так, залишити в спокої дану структуру, не звертати увагу на її земельні наділи і дати їй спокійно жити і розвиватися.

У нього було настійливе прохання. Я йому сказав, що це неможливо.

- Я думаю, що в даному разі Ви мали повне право розуміти це так, як зловживання конкретною посадовою особою своїми службовими обов’язками, і звернетеся до суду або до прокуратури.

До речі, я ще згадав одну, майже скандальну історію. Ще під час виборчої кампанії, після якої Ви, власне, і стали мером міста, Ви стверджували, що під час перегонів за Вами велося спостереження і говорили про те, що були затримані кілька людей з посвідченнями МВС. Але Ви тоді натякали, що у Вас є підозри, що ці люди до МВС не мають жодного відношення, що ймовірно вони з іншої служби. Натяк зрозумілий, хоча Ви ці служби не називали.

Ви говорили про те, що будете звертатися до прокуратури і обов’язково доведете цю справу до кінця.

Мені цікаво, чим ця справа завершилася?


- І після цього, і після ще одного випадку, який теж має відношення до деякої служби, яка є в нашій державі, як і в будь-якій іншій державі світу, у мене були бесіди не публічного, приватного характеру з людьми, які керують цією службою і працюють в Києві на серйозних посадах.

Після цих розмов, вислухавши мою точку зору, я вислухав їхню, отримав певні пояснення і досягнувши компромісу, у мене відпала необхідність звертатися до суду.

Я думаю, що поміж людьми, навіть якщо вони займають будь-які високі посади в різних державних структурах, є можливість заключати джентльменські угоди, коли конфлікт вичерпаний, і не виносити сміття із хати.

Я думаю, що громадськість від того, що я не звернувся до суду, абсолютно не постраждає, принаймні я сьогодні не маю жодних проблем у зв’язку з тим, що за мною хтось стежить чи слухає мої телефонні розмови.

- Власне, це Ваша справа. Хоча виглядає трошки дивно. Бо, як на мене, якщо порушують права, то за свої права треба боротися. Тим не менше. Тут мені з Вами важко сперечатися.

До речі, про стосунки із правоохоронними органами.

В нашій довідці говорилося про те, що Ви дипломований спеціаліст Університету внутрішніх справ. А Ваш заступник, секретар Харківської міської ради Геннадій Кернес свого часу, в грудні, якщо не помиляюся, минулого року, під час виступу з трибуни у міськраді шокував декого своєю заявою про те, що “в цьому місті треба покінчити з “мєнтовскім бєзпрєдєлом”.

“Мєнтовскій бєзпрєдєл”, даруйте, це, знаєте, трошки з фені, якщо я не помиляюся, звичайно, в лексиці.

Вам як людині, яка має освіту Університету внутрішніх справ, не було неприємно це чути з його вуст?


- Коли міліцією в останні місяці свого перебування на посаді міністра керував Ю.В.Луценко, то місто Харків для нього було, як червона ганчірка для бика, тому що там колись була вотчина Євгена Кушнарьова, з яким у нього були непрості стосунки, там був я, з яким у нього був неприємний конфлікт. Та й взагалі територія, де переважна більшість міщан підтримує Партію регіонів, для Луценка особливий подразник. Судячи з висловлювань і щодо партію, і щодо її лідерів.

Тому, коли ситуація досягла апогею, деякі працівники міліції в Харківській області, піддавшись на той прес, який застосовувався до них, той тиск, який йшов з Києва, здійснили, на мій погляд, ряд протиправних дій. Зараз ця ситуація знаходиться в суді...

- Михайле Марковичу, “мєнтовскій бєзпрєдєл” – це занадто все-таки для посадової особи, все-таки це не лексика керівника міста, погодьтеся.

- Добре, а чому Ви вважаєте, що (чи, можливо, Ви так не вважаєте) коли з трибуни ВРУ кандидат в Президенти України В.А.Ющенко на всю країну під час трансляції кричав міністру внутрішніх справ України Білоконю: “Твоє місце біля параші!” Це дозволяється?

- Абсолютно. Так само, як і називати “козлами” певну частину електорату. Мені однаково не подобалися і та заяву, про яку Ви згадали, і та заява, про яку я згадав. Це не робить честі політикам.

Я просто хотів почути Ваше ставлення.


- Сергію, ми всі живі люди. Ми маємо право на емоції, ми маємо право на помилку. Банально, але не помиляється той, хто нічого не робить. Так, мені теж не подобається ця фраза, але мені набагато більше не подобалося те, що робили міліціонери.

Я неодноразово заявляв, що буду сприяти міліції щодо виявлення усіх хабарників, котрі працюють у міській владі. Адже, зрозумійте, я не прийшов у стіни мерії і не привів з собою тисячу людей....

- Я не думаю, що міський голова, навіть при всіх його повноваженнях, в змозі подолати хабарництво. Навіть в межах міста.

- Не в змозі. Я з Вами повністю погоджуюся. Але я сказав, що погоджуюся співпрацювати з міліцією для наведення порядку в цій сфері.

Але я категорично проти того, щоби в кабінет будь-якого міського чиновника вривалося 8 “мардоворотів”, за зачиненими дверми намагалися скласти протокол...

- Ну, знову ж таки “мордовороти”... Це люди при виконанні службових обов’язків, а Ви їх “мордоворотами” називаєте, Михайле Марковичу.

- Чому я їх «мордоворотами» назвав? Тому, що я був в цей час в цій кімнаті, і мене як вищу посадову особу міста Харкова фізично не пускали в це приміщення, порушуючи Конституцію. Тому для мене люди, які не представлялися, які не показували посвідчення працівників міліції, які були неголені, в спортивних костюмах, є звичайними “мордоворотами”.
Під час ефіру
(© RadioSvoboda.Ua)


- Трошки повернемося до передвиборної кампанії.

У Вас справді було дуже цікавих гасел. Зокрема (я пам’ятаю одне із перших Ваших інтерв’ю після обрання мером міста), Ви говорили про те, що однією із найбільших проблем міста Харкова є дороги. І це правда, принаймні деякі вулиці просто в жалюгідному стані. Я говорю це як людина, яка дуже часто буває в Харкові, можна пересвідчитися в цьому на власному досвіді.

Так от, ми запрошували людей ставити питання пану Добкіну, на жаль, у нас було мало часу для анонсу, тому отримали лише одне. Коли прийдуть іноземні інвестиції в будівництво житла в Харкові та в ремонт доріг?

Я просто пам’ятаю Ваше інтерв’ю в березні 2006 року, якщо не помиляюся, коли Ви говорили про те, що у Вас одним із пріоритетів буде якраз ремонт доріг, Ви намагаєтеся закуповувати сучасне обладнання.

Коли Вас запитали, в який спосіб будете це робити, Ви говорили про те, що будете диверсифіковувати джерела постачання грошей до міської скарбниці. Наприклад, є бізнес – це біг-борди міські. Це, за Вашими розрахунками, приблизно 50-60 мільйонів, з яких лише 25 потрапляє до бюджету. І Ви будете відшуковувати можливості збільшення цієї суми.

В мене відразу два питання. Питання №1. Чи вдалося справді закупити цю сучасну, модерну будівельну, ремонтну техніку?

І друге питання. Чи вдалося це зробити за рахунок цих грошей, наприклад, від власників біг-бордів?


- По черзі відповідаю. Ми дійсно сьогодні наводимо порядок у сфері рекламного бізнесу в місті Харкові. Я не обмовився, саме рекламного бізнесу, а не видачі дозволів на рекламу, тому що у нас є дуже жорсткі вимоги щодо тих конструкцій, які є.

Щодо коштів, які ми отримуємо від реклами. 25 мільйонів, які в минулому році надійшли до бюджету, ми збільшили до 38 мільйонів, котрі отримаємо в цьому році. При цьому на 30% рекламу скоротили. Тобто, якби ми рекламу не скоротили, то отримали б ще більше грошей. Врахувавши, що така наявність реклами – це треба не шанувати і не любити своє місто, ми вирішили, що на 30% її стане в місті менше.

Мало того, ми висуваємо особливі вимоги рекламним компаніям, і вони беруть участь в наведенні порядку в сфері благоустрою міста. Це теж головна вимога. Ті гроші, які ці рекламні компанії витрачають на газони, на благоустрій місць, де розташовані рекламні щити, то це теж гроші, які ми витрачали б з міського бюджету. Це перше.

Друге. Щодо техніки, то 38 мільйонів гривень, які поступлять в цьому році від рекламних компаній в бюджет міста, будуть також направлені на купівлю техніки.

Принаймні, на минулій сесії ми прийняли рішення і отримали дозвіл від депутатів міської ради закупити на 102 мільйони нової техніки для різних комунальних підприємств, в тому числі для наших ДЕПів.

Я не пам’ятаю у розрізі безпосередньо для дорожньої техніки, але там сума суттєва, напевне, 30-35% від всіх коштів. Тобто, приблизно 30-35 мільйонів із 102 мільйонів підуть на закупівлю техніки для ремонту доріг.

- Тобто, поки що її не встигли придбати, не змогли?

- Ми працюємо тільки... Скільки ж...

- Я ж не закидаю. Я уточнюю.

- Сергію, ми минулого року не могли і близько підійти до виконання своїх обов’язків, тому що ми жили по бюджету, який приймався не нами. Там були чітко профінансовані певні програми, котрих ми не могли поміняти.

Цей бюджет формували ми. І цей бюджет спрямований на 99% на виконання моєї виборчої програми, за яку голосували харків’яни.

Тепер щодо іноземних інвестицій. Ми розпочали з Вами розмову про те, що я не був в Харкові під час подій, які відбувалися і були пов’язані з приїздом Луценка у місто Харків.

Я в цей час знаходився в Лондоні на інвестиційному саміті, який проходив під егідою Інституту Адама Сміта. Я знаходився вже третій раз на подібного роду саміт, котрий проводить цей інститут в інтересах України. Хочу Вам сказати, що 30% тих проектів, які ми презентували, знайшли свою реалізацію.

Сьогодні вже десь завершені переговори, десь проходять остаточні консультації. І інвестори в місто Харків заходять досить широким строєм.

Інше питання, що найсмішніше, що, перебуваючи в Лондоні і презентуючи місто Харків, неодноразово я зміг привернути увагу українських інвесторів. Тобто, для того, щоб знайти серйозні публічні будівельні компанії і інвестиційні компанії, які, скажемо, так, навіть розміщують свої акції на головних біржах Європи, мені треба було для цього їхати в Лондон і зустрічатися з ними там.

- Так в житті буває.

Ми не можемо обминути цю тему, тему конфлікту між Харківським міським головою Михайлом Добкіним та головою Харківською обласної адміністрації Аваковим. Тим більше, що Ви самі її зачепили.

В принципі цей конфлікт прогнозувався. Про це говорили абсолютно всі, особливо після виборів, на яких переміг Добкін, прогнозувалося, що “регіонал” Добкін конфліктуватиме з помаранчевим, скажемо так, губернатором Аваковим.

Але одразу після обрання Ви в інтерв’ю говорили про те, що суперечок між помаранчевим губернатором Аваковим і біло-синім мером Добкіним не буде.

І друга цитата з того ж інтерв’ю. Коли Вам поставили питання, якщо обласна рада (а вона має таке право і вона цим правом, до речі, скористалася) буде рекомендувати Президенту зняти з посади обласного голову Авакова, Ви сказали, що хотіли б уникнути прямої відповіді на це питання, тому що це питання необхідно погоджувати з Президентом і не треба робити кроків, які можуть загострити конфлікт.

Минуло небагато часу. Сьогодні Михайло Добкін є відвертим, щирим, послідовним критиком Авакова, попри свою заяву, що конфліктів не було.

Обласна рада наважилася на висловлювання недовіри. Президент це рішення відмовився виконувати. Зараз тривають суди. Три інстанції пройшло. Зараз на черзі ВСУ. Тому ми не будемо чекати законність чи незаконність цього рішення, допоки не буде рішення суду.

Але все-таки, що змінилося? Чому Ви змінили свою позицію про те, що не буде конфліктів, і про те, що цю тему чіпати не варто з точки зору наслідків?


- Я підтверджую всі ті мої слова, які Ви озвучили. Я дійсно так говорив. Я дійсно тривалий час намагався відходити від політики, намагаючись знаходити можливість співпраці з облдержадміністрацією, яку очолював Арсен Борисович Аваков, до певного моменту, допоки я не побачив, що під прикриттям, скажемо так, видимості якихось відносин, нейтралітету один до одного не використовується відкрито системна спроба саботувати усі рішення міської влади.

Коли я це озвучив Арсену Авакову, то я від нього в тій чи іншій мірі почув підтвердження. Тому для мене людина, котра, обіймаючи таку високу посаду, намагається свої вузькі партійні інтереси вирішувати за рахунок територіальної громади Харкова, я обрав для себе відкритий спосіб протистояння з Аваковим, навіть пішовши на те, що я відмовився від тих слів, які я говорив раніше.

Але я вважаю, що ліпше відмовитися від тих слів, які говорив раніше і котрі говорилися лише з однією метою, що вибори закінчилися і все: вибори закінчилися! Треба працювати, жити, кожен повинен виконувати свої функції. Якщо не любити одне одного, якщо не проводити час поза робочим часом, то, принаймні, не заважати.

А коли я побачив, що якщо я буду так робити, то це буде на шкоду територіальній громаді, яка довірила мені право 4 роки буди Харківським міським головою, я прийняв для себе безапеляційне рішення: допоки пан Аваков не перестане буде шкідливим для міста Харкова, я буду з ним вести безпощадну боротьбу.

- Я думаю, що пан Аваков має діаметрально протилежну точку зору. З цього приводу ще одне питання, про яке я забув.

Запитує наш слухач, слухач Радіо Свобода. За неофіційними твердженнями, і з боку прихильників Партії регіонів, і з боку прихильників Юрія Луценка були люди зі зброєю.

Чи має пан Добкін підтвердження цій інформації, що і там, і там були озброєні люди?


- Ми живемо у вільній країні.

- Не настільки вільній, аби носити з собою вогнепальну зброю.

- Я не думаю, що мова йде про вогнепальну зброю. Я, підходячи до будівлі, де ми зараз з Вами знаходимося, зв’язувався з Харковом, дізнавався про ситуацію щодо того, що все-таки під час мітингу, який проводив пан Луценко, відбувся один конфлікт...

- Ви маєте на увазі те, що сльозогінний газ хтось викристав?

- Так. Ті, хто його використав, були затримані співробітниками міліції. Я не буду наразі говорити про будь-яку партійну приналежність, хоча мені її озвучили. Конфлікт відбувався із-за російської мови. Тобто, ті, кому дісталося в обличчя слізогінним газом, вони відстоювали російську мову, а ті, хто цей газ використовував, з цим не погоджувалися. Але під час затримання цих людей (наразі не перевірена інформація - вони раніше притягувалися до кримінальної відповідальності) була знайдена холодна зброя – ножі.

- Тобто, це єдиний випадок...?

- Це те, що я знаю. Я перебуваю в Києві і це те, що мені сьогодні розповіли. Знав би я більше інформації, я вам розказав би.

- Я закінчу нашу передачу банальною істиною. Люди можуть поділяти різні погляди, але їм варто домовлятися між собою заради безпеки тих, хто є навколо.

Україна є великою, є різною, допоки вона не знайде шляхи порозуміння, вона не має права на майбутнє.

Трошки категорично, але, я думаю, моя правда має право на існування.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG