Підписання Харківських домовленостей 21 квітня минулого року було єдиним виходом після того, як тодішній прем’єр Юлія Тимошенко уклала газові угоди з Росією. На цьому зараз, як і минулого року, наполягає Прем’єр-міністр України Микола Азаров.
«Ціна за формулою станом на квітень мала бути 533 долари, ось що привезла Тимошенко з Москви в січні 2009 року. Ось тільки на 2009 рік встановлювалася знижка на 20%, яка у 2010 році перестала діяти. Ціна газу тоді була такою, що ми мусили закривати підприємства, щоб не працювати собі у збиток. Харківські угоди знизили цю ціну на сто доларів і дали змогу працювати промисловості та вийти з кризи», – заявив український прем’єр.
Однак нині, каже Микола Азаров, коли дорожчають нафта та інші складові формули ціни на газ, українські заводи знову працюють на межі рентабельності. Тому український уряд буде і надалі наполягати на перегляді газових угод.
Натомість очільник «Газпрому» Олексій Міллер днями заявив, що формульна ціна газу для України є справедливою і ринковою – меншої «Газпром» запропонувати не може.
Зв’язувати економіку з геополітикою в одній угоді небезпечно
Продовження терміну перебування Чорноморського флоту в Україні, так само, як і домовленість про меншу ціну на газ, були невідворотними, вважає директор «Джі-Ем-Ай Груп» Анатолій Луценко. Але те, що Харківські угоди зв’язали між собою обидві ці позиції, є великою помилкою українського уряду, каже Луценко.
«У продовженні терміну перебування флоту нема нічого принципово нового. Це зробив би будь-який склад уряду. Небезпечно те, що в політичну царину домішали ціну на газ – суто економічне питання, яке мали вирішувати між собою два суб’єкти господарювання. Хоча знижка на газ і зупинила кризові тенденції, уряд не зміг уповні скористатися тим здобутком, який отримав», – визнає експерт.
Харківські угоди як пастка для української влади
Харківські угоди, на думку заступника директора центру Разумкова Валерія Чалого, є найбільшою дипломатичною перемогою Росії і поразкою України за останні роки.
«Нижча ціна на газ та інші заявлені позитиви Харківських угод – брехня. Вони стали міною уповільненої дії. Непрозорість та порушення закону під час їхнього підписання дають змогу наступникам чинної влади переглянути їх, а це загроза міждержавним стосункам. Крим розвивався би на інших платформах, а не був би базою для іноземних військ. І зараз зрозуміло, що знижки ми не отримали. За документами, є лише зростання боргу України за газ, який eже сягнув 3 мільярдів доларів. Його Україна сплачуватиме з 2017 року, взаєморозрахунком стане базування Чорноморського флоту в Криму», – пояснює Валерій Чалий.
Валерій Чалий припускає, що в разі денонсації угоди з боку України Росія зможе витребувати всю суму боргу назад, і таким чином українська влада максимально обмежена у своїх діях.
Анатолій Луценко, зі свого боку, прогнозує, що Харківські угоди можуть бути денонсовані Україною, оскільки і суспільство, і влада, і великий бізнес розчарувалися у них, коли вартість газу для України стала більшою, аніж для Німеччини. Він не виключає, що невдовзі за це готова буде голосувати навіть парламентська фракція Партії регіонів. Найкращий вихід, на його думку, розривати Харківські угоди, поки сума боргу не зросла катастрофічно.
Останні дослідження центру Разумкова показали, що одразу після підписання Харківських угод схвально сприймали їх близько половини українців, нині таких менше 25%.
Проте деякі експерти бачать і позитив у Харківських угодах. На думку директора Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, це все ж зниження вартості газу, збільшення торговельного обігу між Києвом та Москвою, покращення політичних відносин між країнами.
«Ціна за формулою станом на квітень мала бути 533 долари, ось що привезла Тимошенко з Москви в січні 2009 року. Ось тільки на 2009 рік встановлювалася знижка на 20%, яка у 2010 році перестала діяти. Ціна газу тоді була такою, що ми мусили закривати підприємства, щоб не працювати собі у збиток. Харківські угоди знизили цю ціну на сто доларів і дали змогу працювати промисловості та вийти з кризи», – заявив український прем’єр.
Однак нині, каже Микола Азаров, коли дорожчають нафта та інші складові формули ціни на газ, українські заводи знову працюють на межі рентабельності. Тому український уряд буде і надалі наполягати на перегляді газових угод.
Натомість очільник «Газпрому» Олексій Міллер днями заявив, що формульна ціна газу для України є справедливою і ринковою – меншої «Газпром» запропонувати не може.
Зв’язувати економіку з геополітикою в одній угоді небезпечно
Продовження терміну перебування Чорноморського флоту в Україні, так само, як і домовленість про меншу ціну на газ, були невідворотними, вважає директор «Джі-Ем-Ай Груп» Анатолій Луценко. Але те, що Харківські угоди зв’язали між собою обидві ці позиції, є великою помилкою українського уряду, каже Луценко.
«У продовженні терміну перебування флоту нема нічого принципово нового. Це зробив би будь-який склад уряду. Небезпечно те, що в політичну царину домішали ціну на газ – суто економічне питання, яке мали вирішувати між собою два суб’єкти господарювання. Хоча знижка на газ і зупинила кризові тенденції, уряд не зміг уповні скористатися тим здобутком, який отримав», – визнає експерт.
Харківські угоди як пастка для української влади
Харківські угоди, на думку заступника директора центру Разумкова Валерія Чалого, є найбільшою дипломатичною перемогою Росії і поразкою України за останні роки.
«Нижча ціна на газ та інші заявлені позитиви Харківських угод – брехня. Вони стали міною уповільненої дії. Непрозорість та порушення закону під час їхнього підписання дають змогу наступникам чинної влади переглянути їх, а це загроза міждержавним стосункам. Крим розвивався би на інших платформах, а не був би базою для іноземних військ. І зараз зрозуміло, що знижки ми не отримали. За документами, є лише зростання боргу України за газ, який eже сягнув 3 мільярдів доларів. Його Україна сплачуватиме з 2017 року, взаєморозрахунком стане базування Чорноморського флоту в Криму», – пояснює Валерій Чалий.
Валерій Чалий припускає, що в разі денонсації угоди з боку України Росія зможе витребувати всю суму боргу назад, і таким чином українська влада максимально обмежена у своїх діях.
Анатолій Луценко, зі свого боку, прогнозує, що Харківські угоди можуть бути денонсовані Україною, оскільки і суспільство, і влада, і великий бізнес розчарувалися у них, коли вартість газу для України стала більшою, аніж для Німеччини. Він не виключає, що невдовзі за це готова буде голосувати навіть парламентська фракція Партії регіонів. Найкращий вихід, на його думку, розривати Харківські угоди, поки сума боргу не зросла катастрофічно.
Останні дослідження центру Разумкова показали, що одразу після підписання Харківських угод схвально сприймали їх близько половини українців, нині таких менше 25%.
Проте деякі експерти бачать і позитив у Харківських угодах. На думку директора Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, це все ж зниження вартості газу, збільшення торговельного обігу між Києвом та Москвою, покращення політичних відносин між країнами.
