А очисні споруди в Україні будували ще в середині минулого століття. Вони не розраховані на очищення забруднень із такими концентраціями. Зрештою, фосфати потрапляють до Дніпра та інших річок, звідки п’ють воду українські міста.
Фосфатні порошки
Із мийних засобів фосфати потрапляють зі стічними водами до річок. І потім стають добривом для синьо-зелених водоростей, підживлюючи їхнє цвітіння.
Наприклад, один грам хімічних сполук із пральних порошків викликає зростання 5–10 кілограмів водоростей. Водорості, розкладаючись, виділяють аміак, метан, сірководень у великих кількостях. Ці речовини знищують все живе у воді.
Шкода навколишньому середовищу від використання мийних засобів із фосфатом завдається колосальна, говорить заступник гендиректора «Київводоканалу» Віта Струкова: «Кожен із нас практично щодня користується різноманітними мийними засобами. Зазвичай ми не замислюємося, з чого вони зроблені і куди потрапляють після використання. Ми звикли, що кожен засіб, який з’являється у вільному продажі, безпечний і може використовуватися без застережень. На жаль, це не так. Велика кількість мийних засобів, у першу чергу це стосується пральних порошків, є хімікатами, які з потраплянням у воду є просто катастрофічними для нашого довкілля».
У державах ЄС від використання мийних засобів із фосфатами відмовилися ще 10 років тому, продовжує Віта Струкова. А в Україні таку продукцію активно імпортують. І споживачі активно її використовують, не замислюючись про наслідки: «Наприкінці минулого століття було встановлено негативний вплив цих речовин, їх було вилучено зі складу пральних порошків у країнах Європи. Незважаючи на це, в Україні, в країнах СНД фосфатні порошки ще досить широко представлені на полицях магазинів. Усім треба розуміти, що жоден мийний засіб не вдається змити з поверхні посуду або виполоскати з тканини повністю. Тому через нашу шкіру, яка є третьою ниркою, через продукти харчування хімікати потрапляють в організм. Вони можуть викликати порушення в роботі печінки, нирок, скелетних м’язів, що в свою чергу призводить до тяжких отруєнь та порушення процесу обміну речовин».
Але є приклади випуску екологічно безпечних мийних засобів. Про це розповідає Ірина Франчук, керівник відділу маркетингу одного з українських виробників такої продукції.
«Українські вчені довго працювали над розробкою таких засобів, і ми раді, що нам вдалося створити продукцію на натуральній основі. Крім цього, наші засоби не містять шкідливих агресивних компонентів – хлору, фосфатів і синтетичних поверхнево активних речовин. Ми використовуємо натуральні, тож більш безпечні, поверхнево активні речовини. Вони не шкідливі для здоров’я людини і не забруднюють навколишнє середовище так, як інші засоби», – зауважує Ірина Франчук.
Синтетичні поверхнево активні речовини сприяють відділенню бруду від забрудненої поверхні. Вони не руйнуються протягом років, і плівка, яка огортає частинки бруду та забирає їх, залишається на посуді або тканині. Вони негативно впливають на навколишнє середовище, а також можуть викликати алергію.
Страждають річки
Найбільше страждає від потрапляння фосфатів із мийних засобів Дніпро – головна водна артерія України. Це зауважує фахівець Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища Віктор Раков.
70% населення України користуються водою із Дніпра, і всі вони залежать від того, в якому стані ця річка, каже він: «Майже вся річка зарегульована греблями, вона становить собою поступовий каскад водосховищ, в яких вода не поновлюється, застоюється, накопичує на дні бруд і мул. І з приходом літа, з прогрівом води ми спостерігаємо масовий розвиток планктонних форм водоростей. Ми часто бачимо різноманітні водорості, що зростають на дні водойми або на її берегах у чистій воді. Але для екології водойми проблему становлять водорості, яких ми не бачимо».
Висока концентрація фосфатів у річках може призвести до зупинки водопостачання цілих міст, говорить еколог Святослав Курило: «Декілька років тому в двадцятитисячному місті Корсунь-Шевченківський було припинене водопостачання з річки Рось. І як питна використовувалася привозна вода! Це потягло за собою величезні витрати, бо Стеблівське водосховище було повністю забруднене. Тобто, місто стоїть на річці, а водою з нею користуватися не можна».
Заборонити імпорт та виробництво
Вберегти водні ресурси від хімічних сполук мийних засобів треба, по-перше, змінами у законодавстві, наголошує заступник гендиректора «Київводоканалу» Віта Струкова. За її словами, Україні слід наслідувати європейський досвід законодавчого регулювання у цій сфері.
По-друге, треба зробити так, щоб імпортний пральний порошок із фосфатами та інша подібна продукція до України не потрапляли, каже вона: «Необхідні зміни до Митного кодексу. Одномоментно відмовитися від таких пральних порошків ми не можемо. Це треба робити поступово, із інформуванням постачальників та виробників про те, що в них є крайній строк, в який вони повинні вкластися і почати завозити в Україну такі пральні порошки, які постачаються до інших країн Європи. Це, звичайно, може бути трошечки дорожче. Але ж хіба є щось дорожче, ніж наше з вами життя і здоров’я!».
Водночас чиновники, які відповідають за збереження довкілля в Україні, відмовляються уточнити, які саме іноземні фірми постачають в Україну мийні засоби із хімічними сполуками, що загрожують водним ресурсам.
Якість стічних вод погіршується в українських містах не лише через хімічні сполуки у мийних засобах. Це констатує Сергій Курикін, колишній міністр довкілля України.
Щоб зробити чистішими водні ресурси в Україні, державі треба активніше впливати на власників підприємств, наголошує він: «Державі варто було б вимагати від власників підприємств виконання їхніх екологічних зобов’язань. До речі, під час приватизації підприємств або одержання ліцензії на якісь певні види діяльності промисловці, як правило, беруть на себе певні екологічні зобов’язання. Вони повинні їх дотримуватися. Держава має з них більше вимагати, але й здійснювати власні системні кроки у підтримці такої діяльності. Скажімо, шляхом модернізації податкової бази, наданні преференцій, які могли б зробити процес модернізації очисного обладнання більш вигідним і привабливим для промисловців».
У державах ЄС від використання мийних засобів із фосфатами відмовилися ще 10 років тому. Там наявність хімічних сполук у пральних порошках та інших засобах суворо регламентують. В Україні не ухвалили жодного закону щодо обмеження ввезення та виробництва мийних засобів із фосфатами.
Фосфатні порошки
Із мийних засобів фосфати потрапляють зі стічними водами до річок. І потім стають добривом для синьо-зелених водоростей, підживлюючи їхнє цвітіння.
Наприклад, один грам хімічних сполук із пральних порошків викликає зростання 5–10 кілограмів водоростей. Водорості, розкладаючись, виділяють аміак, метан, сірководень у великих кількостях. Ці речовини знищують все живе у воді.
Шкода навколишньому середовищу від використання мийних засобів із фосфатом завдається колосальна, говорить заступник гендиректора «Київводоканалу» Віта Струкова: «Кожен із нас практично щодня користується різноманітними мийними засобами. Зазвичай ми не замислюємося, з чого вони зроблені і куди потрапляють після використання. Ми звикли, що кожен засіб, який з’являється у вільному продажі, безпечний і може використовуватися без застережень. На жаль, це не так. Велика кількість мийних засобів, у першу чергу це стосується пральних порошків, є хімікатами, які з потраплянням у воду є просто катастрофічними для нашого довкілля».
У державах ЄС від використання мийних засобів із фосфатами відмовилися ще 10 років тому, продовжує Віта Струкова. А в Україні таку продукцію активно імпортують. І споживачі активно її використовують, не замислюючись про наслідки: «Наприкінці минулого століття було встановлено негативний вплив цих речовин, їх було вилучено зі складу пральних порошків у країнах Європи. Незважаючи на це, в Україні, в країнах СНД фосфатні порошки ще досить широко представлені на полицях магазинів. Усім треба розуміти, що жоден мийний засіб не вдається змити з поверхні посуду або виполоскати з тканини повністю. Тому через нашу шкіру, яка є третьою ниркою, через продукти харчування хімікати потрапляють в організм. Вони можуть викликати порушення в роботі печінки, нирок, скелетних м’язів, що в свою чергу призводить до тяжких отруєнь та порушення процесу обміну речовин».
Але є приклади випуску екологічно безпечних мийних засобів. Про це розповідає Ірина Франчук, керівник відділу маркетингу одного з українських виробників такої продукції.
«Українські вчені довго працювали над розробкою таких засобів, і ми раді, що нам вдалося створити продукцію на натуральній основі. Крім цього, наші засоби не містять шкідливих агресивних компонентів – хлору, фосфатів і синтетичних поверхнево активних речовин. Ми використовуємо натуральні, тож більш безпечні, поверхнево активні речовини. Вони не шкідливі для здоров’я людини і не забруднюють навколишнє середовище так, як інші засоби», – зауважує Ірина Франчук.
Синтетичні поверхнево активні речовини сприяють відділенню бруду від забрудненої поверхні. Вони не руйнуються протягом років, і плівка, яка огортає частинки бруду та забирає їх, залишається на посуді або тканині. Вони негативно впливають на навколишнє середовище, а також можуть викликати алергію.
Страждають річки
Найбільше страждає від потрапляння фосфатів із мийних засобів Дніпро – головна водна артерія України. Це зауважує фахівець Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища Віктор Раков.
70% населення України користуються водою із Дніпра, і всі вони залежать від того, в якому стані ця річка, каже він: «Майже вся річка зарегульована греблями, вона становить собою поступовий каскад водосховищ, в яких вода не поновлюється, застоюється, накопичує на дні бруд і мул. І з приходом літа, з прогрівом води ми спостерігаємо масовий розвиток планктонних форм водоростей. Ми часто бачимо різноманітні водорості, що зростають на дні водойми або на її берегах у чистій воді. Але для екології водойми проблему становлять водорості, яких ми не бачимо».
Висока концентрація фосфатів у річках може призвести до зупинки водопостачання цілих міст, говорить еколог Святослав Курило: «Декілька років тому в двадцятитисячному місті Корсунь-Шевченківський було припинене водопостачання з річки Рось. І як питна використовувалася привозна вода! Це потягло за собою величезні витрати, бо Стеблівське водосховище було повністю забруднене. Тобто, місто стоїть на річці, а водою з нею користуватися не можна».
Заборонити імпорт та виробництво
Вберегти водні ресурси від хімічних сполук мийних засобів треба, по-перше, змінами у законодавстві, наголошує заступник гендиректора «Київводоканалу» Віта Струкова. За її словами, Україні слід наслідувати європейський досвід законодавчого регулювання у цій сфері.
По-друге, треба зробити так, щоб імпортний пральний порошок із фосфатами та інша подібна продукція до України не потрапляли, каже вона: «Необхідні зміни до Митного кодексу. Одномоментно відмовитися від таких пральних порошків ми не можемо. Це треба робити поступово, із інформуванням постачальників та виробників про те, що в них є крайній строк, в який вони повинні вкластися і почати завозити в Україну такі пральні порошки, які постачаються до інших країн Європи. Це, звичайно, може бути трошечки дорожче. Але ж хіба є щось дорожче, ніж наше з вами життя і здоров’я!».
Водночас чиновники, які відповідають за збереження довкілля в Україні, відмовляються уточнити, які саме іноземні фірми постачають в Україну мийні засоби із хімічними сполуками, що загрожують водним ресурсам.
Якість стічних вод погіршується в українських містах не лише через хімічні сполуки у мийних засобах. Це констатує Сергій Курикін, колишній міністр довкілля України.
Щоб зробити чистішими водні ресурси в Україні, державі треба активніше впливати на власників підприємств, наголошує він: «Державі варто було б вимагати від власників підприємств виконання їхніх екологічних зобов’язань. До речі, під час приватизації підприємств або одержання ліцензії на якісь певні види діяльності промисловці, як правило, беруть на себе певні екологічні зобов’язання. Вони повинні їх дотримуватися. Держава має з них більше вимагати, але й здійснювати власні системні кроки у підтримці такої діяльності. Скажімо, шляхом модернізації податкової бази, наданні преференцій, які могли б зробити процес модернізації очисного обладнання більш вигідним і привабливим для промисловців».
У державах ЄС від використання мийних засобів із фосфатами відмовилися ще 10 років тому. Там наявність хімічних сполук у пральних порошках та інших засобах суворо регламентують. В Україні не ухвалили жодного закону щодо обмеження ввезення та виробництва мийних засобів із фосфатами.
