Спочатку експеримент стосуватиметься лише проїзду в транспорті. Пільговикам, залученим в експерименті, доведеться купувати квитки. Але взамін вони щомісяця одержуватимуть на картки по 120 гривень.
Якщо ця спроба монетизації виявиться успішною, її поширять на інші «пільгові» сфери і в інших регіонах. Про це повідомив віце-прем’єр з соціальних питань Сергій Тігіпко.
За офіційними даними, в Україні на дві людини без пільг припадає один пільговик. Загалом є близько 120 категорій людей, які можуть розраховувати на допомогу держави. І найбільша така категорія – пенсіонери. На них припадає 60 відсотків усіх видатків на соціальний захист.
Чи готові в Криму до експерименту?
У Криму (одному з регіонів, де проведуть експеримент із монетизацією) пенсіонером є кожен четвертий мешканець. Всі вони користуються тими чи іншими пільгами. А ще десятки тисяч орденоносців, ліквідаторів і переселенців з Чорнобильської зони, відставних офіцерів міліції і спецслужб, а також російського Чорноморського флоту.
Всі витрати на компенсацію пільг, зокрема, транспортним підприємствам важким тягарем лягають на місцеві бюджети. Отож інформація про можливий експеримент із монетизації пільг в автономії щонайменше з розумінням, а подекуди і з ентузіазмом була сприйнята чиновниками, з якими цією новиною поділився кримський кореспондент Радіо Свобода. Всі вони сподіваються, що Крим отримає на покриття витрат на проведення експерименту субвенції з держбюджету України.
А от думки пересічних кримчан розділилися щодо необхідності такої реформи. Хтось підраховував вигоду для себе, хтось говорив про втрати. Але всі опитані кримчани заявляли про те, що не вірять, що експеримент із монетизацією пільг у Криму принесе якусь користь простим людям. Вони переконані, що у виграші буде лише влада.
Пільги – це профанація
Натхненники монетизації наполягають на тому, що насправді пільги є профанацією. «Безкоштовність» медичного обслуговування забезпечується лише на папері. Безкоштовний проїзд не дозволяє поліпшувати технічний стан транспорту. Преференції в оплаті комунальних послуг гальмують реформи у ЖКГ. Не кажучи про те, що частина пільговиків користується такими правами незаконно.
Завдяки монетизації пенсіонери-учасники експерименту зможуть без проблем їздити у маршрутках. Про це розповіла Радіо Свобода Олександра Кужель, заступник голови партії «Сильна Україна», очолюваної віце-прем’єром, міністром соціальної політики України Сергієм Тігіпком.
«Приватники не хочуть перевозити пільговиків, тому що місцеві бюджети не компенсують їм тих затрат. Треба конкретно по кожному напрямку говорити з конкретними нашими учасниками того чи іншого процесу: чи то ліки, чи то переїзд, чи то протези – і домовлятись, виписавши прозору зрозумілу схему. Якщо це буде підтримано людьми і їм так буде краще, то я думаю, що це нормально», – зазначила Олександра Кужель.
Експеримент може принести також користь інвалідам, зазначає Олександра Кужель. Вони, зокрема, матимуть більше вибору під час купівлі візків.
«По-перше, що торкається видачі, наприклад, протезів. Ми мали багато зустрічей із асоціацією інвалідів. Вони дуже скаржаться на те, що закуповується на державні кошти. Краще було б на цю суму їм дати ваучер, за допомогою якого вони б могли купити протези у тих виробників, які їм підходять. Навіть візки, які купує держава, вони не хочуть брати у використання, бо вони неякісні, – говорить Олександра Кужель. – До того ж знімають цим питання корупційності».
Як уникнути російського досвіду монетизації
Ті, хто проти монетизації, наголошують: через бюрократичну тяганину люди, втративши пільги, можуть залишитися і без грошей. А якщо й отримають їх, гроші «з’їсть» інфляція.
Скептики нагадують досвід Росії. Шість років тому спроба здійснити монетизацію завершилася там провалом. Тоді відбулися рідкісні для нинішньої Росії масові протести, на які вийшли самі пільговики. І тамтешній уряд відступив.
Економіст Олександр Пасхавер, підтримуючи ідею монетизації пільг, застерігає від повторення російського досвіду. «Варто. Але як його робити? Реформи в Росії, ми бачимо, як були дискредитовані. То треба, мабуть, щоб людина мала вибір: або так, або так. Це дисциплінує реформаторів і дає людині час ознайомитися з такою методою. Треба робити реформи так, щоб людина їх сприймала. Неможливо робити так, щоб вона була позитивною до них, але хоча б була спокійною до них – це абсолютно необхідно», – наголосив він.
Колишній віце-прем’єр-міністр України Володимир Лановий не виключає компромісного варіанту монетизації в Україні. Деякі пільги грошима замінити, а деякі – залишити.
«Наприклад, в Америці дають незабезпеченим людям допомогу картками, якими можна оплатити лише прості продукти, наприклад, молоко, хліб. Така система діє багато років і ще не скомпрометувала себе. Тому що люди, які мають купувати саме такі соціальні продукти за гроші, дуже часто купують не харчові продукти», – зауважує Лановий.
Соціальні видатки в Україні (прописані у бюджетах різних рівнів)
становлять майже третину всього ВВП. Вищий такий показник лише у Швеції та Франції.
Хоча не на папері в Україні покривають лише половину соціальних видатків, зауважують експерти. І на практиці один соціально незахищений українець отримує допомоги від держави менше, ніж така ж людина у переважній більшості держав Європи.
Якщо ця спроба монетизації виявиться успішною, її поширять на інші «пільгові» сфери і в інших регіонах. Про це повідомив віце-прем’єр з соціальних питань Сергій Тігіпко.
За офіційними даними, в Україні на дві людини без пільг припадає один пільговик. Загалом є близько 120 категорій людей, які можуть розраховувати на допомогу держави. І найбільша така категорія – пенсіонери. На них припадає 60 відсотків усіх видатків на соціальний захист.
Чи готові в Криму до експерименту?
У Криму (одному з регіонів, де проведуть експеримент із монетизацією) пенсіонером є кожен четвертий мешканець. Всі вони користуються тими чи іншими пільгами. А ще десятки тисяч орденоносців, ліквідаторів і переселенців з Чорнобильської зони, відставних офіцерів міліції і спецслужб, а також російського Чорноморського флоту.
Всі витрати на компенсацію пільг, зокрема, транспортним підприємствам важким тягарем лягають на місцеві бюджети. Отож інформація про можливий експеримент із монетизації пільг в автономії щонайменше з розумінням, а подекуди і з ентузіазмом була сприйнята чиновниками, з якими цією новиною поділився кримський кореспондент Радіо Свобода. Всі вони сподіваються, що Крим отримає на покриття витрат на проведення експерименту субвенції з держбюджету України.
А от думки пересічних кримчан розділилися щодо необхідності такої реформи. Хтось підраховував вигоду для себе, хтось говорив про втрати. Але всі опитані кримчани заявляли про те, що не вірять, що експеримент із монетизацією пільг у Криму принесе якусь користь простим людям. Вони переконані, що у виграші буде лише влада.
Пільги – це профанація
Натхненники монетизації наполягають на тому, що насправді пільги є профанацією. «Безкоштовність» медичного обслуговування забезпечується лише на папері. Безкоштовний проїзд не дозволяє поліпшувати технічний стан транспорту. Преференції в оплаті комунальних послуг гальмують реформи у ЖКГ. Не кажучи про те, що частина пільговиків користується такими правами незаконно.
Завдяки монетизації пенсіонери-учасники експерименту зможуть без проблем їздити у маршрутках. Про це розповіла Радіо Свобода Олександра Кужель, заступник голови партії «Сильна Україна», очолюваної віце-прем’єром, міністром соціальної політики України Сергієм Тігіпком.
«Приватники не хочуть перевозити пільговиків, тому що місцеві бюджети не компенсують їм тих затрат. Треба конкретно по кожному напрямку говорити з конкретними нашими учасниками того чи іншого процесу: чи то ліки, чи то переїзд, чи то протези – і домовлятись, виписавши прозору зрозумілу схему. Якщо це буде підтримано людьми і їм так буде краще, то я думаю, що це нормально», – зазначила Олександра Кужель.
Експеримент може принести також користь інвалідам, зазначає Олександра Кужель. Вони, зокрема, матимуть більше вибору під час купівлі візків.
«По-перше, що торкається видачі, наприклад, протезів. Ми мали багато зустрічей із асоціацією інвалідів. Вони дуже скаржаться на те, що закуповується на державні кошти. Краще було б на цю суму їм дати ваучер, за допомогою якого вони б могли купити протези у тих виробників, які їм підходять. Навіть візки, які купує держава, вони не хочуть брати у використання, бо вони неякісні, – говорить Олександра Кужель. – До того ж знімають цим питання корупційності».
Як уникнути російського досвіду монетизації
Ті, хто проти монетизації, наголошують: через бюрократичну тяганину люди, втративши пільги, можуть залишитися і без грошей. А якщо й отримають їх, гроші «з’їсть» інфляція.
Скептики нагадують досвід Росії. Шість років тому спроба здійснити монетизацію завершилася там провалом. Тоді відбулися рідкісні для нинішньої Росії масові протести, на які вийшли самі пільговики. І тамтешній уряд відступив.
Економіст Олександр Пасхавер, підтримуючи ідею монетизації пільг, застерігає від повторення російського досвіду. «Варто. Але як його робити? Реформи в Росії, ми бачимо, як були дискредитовані. То треба, мабуть, щоб людина мала вибір: або так, або так. Це дисциплінує реформаторів і дає людині час ознайомитися з такою методою. Треба робити реформи так, щоб людина їх сприймала. Неможливо робити так, щоб вона була позитивною до них, але хоча б була спокійною до них – це абсолютно необхідно», – наголосив він.
Колишній віце-прем’єр-міністр України Володимир Лановий не виключає компромісного варіанту монетизації в Україні. Деякі пільги грошима замінити, а деякі – залишити.
«Наприклад, в Америці дають незабезпеченим людям допомогу картками, якими можна оплатити лише прості продукти, наприклад, молоко, хліб. Така система діє багато років і ще не скомпрометувала себе. Тому що люди, які мають купувати саме такі соціальні продукти за гроші, дуже часто купують не харчові продукти», – зауважує Лановий.
Соціальні видатки в Україні (прописані у бюджетах різних рівнів)
становлять майже третину всього ВВП. Вищий такий показник лише у Швеції та Франції.
Хоча не на папері в Україні покривають лише половину соціальних видатків, зауважують експерти. І на практиці один соціально незахищений українець отримує допомоги від держави менше, ніж така ж людина у переважній більшості держав Європи.
