Прага, 8 травня 2005 року.
Аудіозапис програми:
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”!
В ефірі “Економічний журнал”. Перед мікрофоном Марія Щур.
Сьогодні в програмі:
- Ціни на пальне незабаром продовжать зростати – погрожують нафтові компанії;
- Реприватизація відлякує інвесторів від України – аналітики критикують нову владу;
- США продовжують критикувати Україну за неповагу до авторських прав.
Ціни на пальне повертають до реальність навіть у святкові дні. Що буде з ними після того, як усі травневі урочистості скінчаться? Прогнози фахівців щодо цього виглядають не надто оптимістичними.
Тему продовжить наш київський кореспондент Сергій Кисельов.
Сергій Кисельов
Два тижні тому, коли російські нафтотрейдери, які працюють в Україні, спробували надавити на уряд Юлії Тимошенко, вимагаючи дати їм змогу продавати бензин за ринковими, а не за декретними цінами, вони аргументували це так. Мовляв, з першого квітня Росія підвищила експортне мито з 83-х доларів за тону пального до 102-х доларів. Отже, нафтотрейдери несуть збитки, торгуючи бензином за старими цінами.
Але, схоже, це не межа. Експортне мито на нафту з Росії з першого червня цього року може зрости до нового рекордного рівня: з нинішніх 102-ох доларів за тонну до 136-ти доларів. Такий прогноз, посилаючись на попередні дані моніторингу вартості російської нафти на міжнародних ринках, зробив відділ митних платежів Міністерства фінансів Росії.
Тому експерти з проблем паливно-енергетичного комплексу висловлюють не надто оптимістичні прогнози щодо рівня післясвяткових цін на пальне в Україні.
При цьому фахівці переконані, що уряд не наважиться й далі штучно стримувати вартість бензину. Нафтотрейдери ж свою чергу докладуть всіх зусиль, аби компенсувати ті збитки, що вони їх зазнали через втручання Кабінету Міністрів у їхню цінову політику.
Зокрема народний депутат, член парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Дмитро Святаш передрікає, що найближчим часом бензин в Україні може подорожчати на 15-20 відсотків. За його словами, зростання ціни на пальне пов''язане з політикою Росії щодо експорту нафти та нафтопродуктів.
Таку ж думку недавно висловив і президент "ТНК-ВР Україна" Олександр Городецкий. Він заявив, що ціни на бензин невідворотно повзтимуть вгору. Окрім подорожчання російської нафти пан Городецкий аргументував свій прогноз і зростанням світових цін на нафту. "Ціни на нафту б''ють всі рекорди. Як наслідок зростає російське експортне мито”.
І ще одна невтішна новина, яка стосується цін на енергоносії. З першого травня граничний рівень цін на природний газ для промислових споживачів зросла на 5 відсотків. Тобто, тепер він коштує 344 гривні за тисячу кубометрів без податку на додану вартість та витрат на його транспортування.
Нагадаю, що з 1-го березня 2004-го року і по цей Великдень українські промисловці сплачували 327 гривень і 30 копійок за тисячу кубів газу. Таке рішення ухвалила Національна комісія з регулювання електроенергетики. Вона підтримала звернення НАК "Нафтогаз України", яка мотивувала необхідність підняття ціна на природний газ тим, що туркменське паливо для України подорожчало.
Марія Щур
Російсько-британська компанія "ТНК-Вritish Рetroleum" заявила, що вона може залишити український ринок нафтопродуктів.
Про можливий вихід з українського ринку нафтопродуктів і пошук альтернативних ринків збуту переробленої в Україні нафти заявив в інтерв’ю російським засобам масової інформації віце-президент "ТНК-ВР" Тоні Консідайн. Він висловив невдоволення діями уряду України, який стримує ріст цін на паливо.
Державне регулювання цін та розбіжність між економічними заявами Президента Ющенка та прем’єра Тимошенко дедалі більше непокоїть оглядачів. Вони вказують на небезпеку перегляду приватизації для інвестиційного іміджу України, а також попереджають, що економічне зростання в Україні скорочується, і це неминуче призведе до розчарувань як інвесторів, так і звичайних українців.
Заява прем''єр-міністра Юлії Тимошенко про те, що вона проти створення переліку об’єктів, приватизація яких сумнівна і щодо яких може бути зроблена доплата, викликала негативну реакцію західних аналітиків. Експерти британської аналітичної компанії "The Economist Intelligence Unit" називають плани нового керівництва України “суперечливими”.
Вони попереджають, що “яким б невдалим не був продаж активів при президенті Кучмі, перегляд приватизації, якщо він буде проведений незграбно, поставить під сумнів прихильність уряду принципу приватної власності та верховенства права. Особливо у той момент, коли уряд намагається переконати закордонних інвесторів у тому, що їхнім інвестиціям в Україні ніщо не загрожує,” - мовиться у нещодавньому дослідженні компанії.
Нагадаємо, що на запитання телеканалу “1+1” Юлія Тимошенко відповіла: "Уряд абсолютно не має намірів рахувати, скільки там підприємств".
Ця заява суперечить попередній заяві Президента Віктора Ющенка, який на засіданні уряду минулої середи доручив Кабінету Міністрів створити остаточний перелік підприємств протягом 10 днів.
Ще раніше Президент України говорив, що такий список включатиме лише 30-40 компаній.
Нині ж, із заяв прем’єра Тимошенко аналітики роблять висновки, що той законодавчий шлях, яким пропонують піти в уряді, означає докорінний перегляд приватизації.
Як говорить директор програм Росії та Євразії Фундації Карнеґі Андерс Ослунд...
Андерс Ослунд
Критерії, запропоновані у проекті закону, означають, що уряд готовий переглянути ледь не всю приватизацію, розпочинаючи з 1992-го року. Те, що ми бачимо, - це повний відхід від приватизації в Україні. І я би сказав, що це є справжня економічна катастрофа для України. Жодна людина зі здоровим глуздом не інвестуватиме у приватизовані підприємства в Україні, і це триватиме не один рік.
Марія Щур
На думку Андерса Ослунда, який був один з авторів програми реформ, розробленої для нового уряду за сприяння ООН, точка зору на економіку Юлії Тимошенко радикально відрізняється від точки зору Віктора Ющенка.
Андерс Ослунд
Якщо ви подивитесь на економічні пропозиції Юлії Тимошенко, які вона виклала в газеті “Дзеркало тижня”, ви побачите, що це популізм, соціалізм та державне регулювання. Там немає місця для ліберальної ринкової економіки. Уряд цікавлять лише вибори у березні наступного року і цими діями він намагається заохотити колишній електорат Януковича.
Марія Щур
Але відомий експерт попереджає, що така політика не допоможе уряду виграти вибори.
Андерс Ослунд
Своєю економічною політикою уряд вже різко скоротив зростання економіки, і я думаю, воно скорочуватиметься надалі. А хто ж інвестуватиме у таку економіку?
Марія Щур
Тим часом британські аналітики вказують і на інші причини скорочення зростання. Вони говорять про зменшення попиту на українську сталь за кордоном і російського попиту на українську продукцію в цілому. При цьому вони прогнозують цьогорічне зростання на рівні 7%.
Нагадаємо, що минулого року ВВП України зріс на понад 12%.
Український експерт з приватизації, Олександр Рябченко, в ефірі радіо «Свобода» приєднався до критичних зауважень своїх закордонних колег.
Олександр Рябченко
Уряд реприватизацією дуже сильно ризикує тим, що він може втратити економічний розвиток. Це буде набагато дорожче, ніж ті гроші, які будуть отримані внаслідок реприватизаційних операцій.
Все ж таки головне – це економічний розвиток, головне – це сприятливі інвестиційні умови, і головне – це отримати ті інвестиції, які 10 останніх років чекали на кордоні України і не приходили, а зараз вони можуть прийти і працювати, треба дати їм можливість.
Саме уряд – це структура, яка перш за все повинна сприяти і створити так, щоб закордонні інвестиції знаних, відомих фірм прийдуть на Україну працювати, треба не згортати приватизаційні процеси, навпаки, треба розкривати можливість, треба провести декілька абсолютно вільних конкурсів, нехай приходять всі, хто забажає.
Марія Щур
Його колега, політолог Олександр Дергачов додає, що реприватизацією український уряд настроює проти себе не лише український, але і російський бізнес, який давав сигнал про те, що він готовий працювати за новими правилами.
Олександр Дергачов
Якщо в Кремлі орієнтувалися на геополітичні проекти, де треба просто собі зберігати важелі впливу, підтримувати напівізольованість, пропонувати якісь реінтеграційні проекти, то російський капітал, принаймні значна частина представників цього капіталу, вони вирахували свій конкретний інтерес і готові були просто співпрацювати з Україною достатньо прозоро, в тому числі і в режимі тристоронньому, коли б долучалися європейці до здійснення якихось великих проектів.
Так от сьогодні дещо все змінюється, оскільки, по-перше, реприватизація поставила під сумнів стабільність російської власності в Україні, в окремих питаннях, принаймні, а по-друге, Росія стала тою країною, куди тікають, ховаються від українського закону досить помітні великі особи.
Марія Щур
Україна й далі є найбільшим порушником авторських прав у світі. Такий висновок міститься у звіті офісу торговельного представника США, що присвячений захисту прав інтелектуальної власності у 90-та державах світу. У Вашингтоні оприлюднили цей документ 30-го квітня.
Автори звіту зарахували Україну до категорії так званої “пріоритетної зарубіжної держави”. До неї включають найзухваліших порушників прав інтелектуальної власності, які завдали найбільшої шкоди американській економіці та не виявляли доброї волі у боротьбі із інтелектуальним піратством.
У цій категорії Україна лише одна, хоча офіційний Вашингтон має серйозні зауваження і до Китаю, і до Росії.
Детальніше розповідає наш вашингтонський кореспондент Сергій Куделя.
Сергій Куделя
Сполучені Штати борються із індустрією піратських компакт-дисків в Україні вже більше шести років.
Ще у червні 2000-го року тодішні президенти Клінтон та Кучма підписали спільний План дій з боротьби проти піратства у галузі оптичних носіїв. Однак згодом американська сторона визнала дії української влади у цій сфері неадекватними і у січні 2002-го року запровадила проти України фінансові санкції.
Як зазначається в останньому звіті Офісу торговельного представника, режим санкцій, який щорічно блокує ввезення до США українського експорту на суму 75 мільйонів доларів, зберігатиметься принаймні до кінця поточного року.
Американський уряд вимагає від України внесення поправок до закону про ліцензування оптичних дисків, з чим досі зволікає Верховна Рада.
За висновками звіту, до ухвалення цих поправок, Україна не зможе протистояти піратському виробництву оптичних носіїв.
Звіт також відзначає слабкість системи прикордонного контролю, що дозволяє використовувати територію України для перевезення чи збереження піратських компакт-дисків з Росії та інших держав.
Серед прикладів порушення Україною прав інтелектуальної власності, у звіті згадується підробка торговельних знаків та низький рівень співпраці українських правоохоронців у боротьбі з цим явищем.
Хоча у звіті відсутня оцінка шкоди, яку Україна завдає американській економіці, у попередніх звітах сума збитків від експорту піратських дисків з України оцінювалася у 200 мільйонів доларів.
Загалом, щорічні збитки американської індустрії від порушення прав інтелектуальної власності у світі оцінюються звітом у 200-250 мільярдів доларів.
До держав порушників Офіс торговельного представника США зарахував 52 держави, зокрема Росію, Болгарію, Румунію, Польщу, Словаччину та Угорщину. Однак в усіх цих держав відзначається прогрес у боротьбі з інтелектуальним піратством, тому вони віднесені до категорій менш серйозних порушників.
Офіс торговельного представника США відзначає, що розглядає перспективи посилення захисту прав інтелектуальної власності в Україні із оптимізмом. Однак він переглядатиме свою політику щодо України лише наприкінці цього року.
Від швидкості вдосконалення законодавчої бази для боротьби з піратством в Україні залежатиме, за оцінками експертів, і темпи її вступу до Світової організації торгівлі.
Марія Щур
Як повідомило посольство США в Україні, Сполучені Штати можуть достроково розглянути можливість зняття з України санкцій, введених через недостатній захист в Україні прав на інтелектуальну власність.
Перегляд "списку піратських країн" щорічно проходить у квітні. Однак, відповідно до повідомлення посольства США, позачерговий аналіз може бути здійснений у будь-який час, якщо потрібно оцінити зміни в якійсь країні.
"Посольство США позитивно розглядає нещодавні зусилля Верховної Ради з проведення законодавчих змін, які б усунули недоліки існуючого закону з питань ліцензування оптичних дисків," - сказав посол Джон Гербст.
Водночас він наголосив, що поки поправки до закону не прийняті, в Україні немає достатніх запобіжних заходів від незаконного виробництва й поширення оптичних дисків.
Останнім часом в Україні розвиток бізнесу, в тому числі і банківського йде настільки швидкими темпами, що мимоволі виникає порівняння із азартним гірськолижником, який мчить вперед, чим далі розвиваючи швидкість. Втім, досвідчені гірськолижники знають, що швидкість – це далеко не найкращий спосіб успішно досягти наміченої мети, важливо також утримувати рівновагу на віражах. Так є і у банківській справі.
Про банкіра, який каже, що йому вдається тримати рівновагу фінансового бізнесу, не збавляючи при цьому швидкості, у рубриці “Власна справа” розповість Ірина Біла.
Ірина Біла
За підсумками 2003-го року динаміка росту основних показників банку “Фінанси і кредит” була вищою ніж в цілому в банківській системі Україні.
2004 і початок 2005-го рік також був доволі вдалим для банку, який невпинно збільшував статутний капітал, розширював мережу та інфраструктуру.
При швидкому темпі збільшення фінансової могутності банку “Фінанси і кредит” вдавалося тримати рівновагу на віражах. Втім, це й не дивно, адже голова Правління банку “Фінанси і кредит” Володимир Хливнюк досвідчений гірськолижник, який знає ціну обережності і водночас полюбляє швидкий рух вперед.
Створений банк ще 1990-го року і на сьогодні, за систематизацією Нацбанку України, очолює групу “крупних банків”.
Озираючись на 15-річну історію розвитку банку, Володимир Хливнюк виділяє три головні етапи, які формували як банківську систему України загалом, так і банк “Фінанси і Кредит” зокрема.
Володимир Хливнюк
Перший етап - це формування банків, банківської системи в Україні. Ми були зареєстровані у числі перших ще радянським Госбанком.
Мені здається, що банк сьогодні ефективно розвивається. Це складова двох важливих рішень. Перше рішення було десь 7-8 років тому, коли ми від банку, який представляє інтереси якихось осіб, перейшли до концепції універсального банку, який працює з великою мережею корпоративних і роздрібних клієнтів.
Ще один етап, який був важливий для розвитку банку, - це акцент на розбудову великої кількості каналів збуту нашої продукції, бо ми, як і всі інші організації займаємося тим, що ми торгуємо по суті банківськими послугами. Тому цей етап нам сьогодні дозволяє казати, що банк “Фінанси і кредит” динамічно розвивається.
Сьогодні починається третій етап розвитку банку. Основним критерієм нашого банку буде висока технологічність та низькі затрати на проведення банківських операцій.
Ірина Біла
Запорукою успіху будь-якого банку є довіра клієнтів. Схоже, що цією довірою голова Правління банку “Фінанси і Кредит” Володимир Хливнюк дорожить, і прагне, аби атмосфера, що панує в його банку, була довірливою та чесною.
Володимир Хливнюк
Мені хотілося б, я так працюю, щоб те, що відрізняє наш банк від інших, була б та атмосфера, у якій працює банк, та атмосфера, з якою стикається клієнт, приходячи у банк. Мораль і відношення до своєї роботи дуже і дуже відповідальні. У всякому разі я цього прагну.
Ірина Біла
Можливо, саме завдячуючи такому ставленню до власної справи голови Правління, банку “Фінанси і Кредит” вдалося залучити кошти клієнтів на загальну суму у 2 018 млн. гривень, з них вклади від приватних вкладників понад 840 млн. грн. Марія Щур
У другій половині ХVIII століття мануфактури на українських землях поступово замінюються фабриками, і більшість підприємств поєднують працю кріпаків та вільнонайманих робітників.
Як і сьогодні, найбільш успішно розвивалися підприємства, які виконували військові замовлення. Наприклад, Ряшківська мануфактура на Чернігівщині виробляла сукно для всієї російської армії.
Про її власників – князів Бориса і Миколу Юсупових розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
1722-го року прилуцький полковник Дмитро Горленко заснував у селі Ряшках на Чернігівщині суконну мануфактуру. Пізніше вона належала генералові Вейсбаху, фельдмаршалові Мініху та мануфактур-колеґії російського уряду.
1754-го року Ряшківську мануфактуру у спадкове володіння отримав представник молодшої гілки старовинного ногайського аристократичного роду князь Борис Юсупов. Крім самого підприємства, він став власником навколишніх земель із розташованими на них селами, млинами та винокурнями.
Юсупов одразу ж отримав замовлення на постачання сукна для російської армії, а під нього – безвідсоткову державну позику на 10 років для розширення виробництва у розмірі 10 тисяч рублів. За умовами кредиту, князь мав побудувати на підприємстві нову фарбувальню, завезти з Голландії породистих овець, а також запросити іноземних майстрів для навчання працівників.
Обладнання мануфактури складали 60 верстатів і 3 сукновальні млини, на яких загалом працювало 343 працівника, а підсобні роботи виконували мешканці навколишніх сіл. Юсупов уклав контракт на 5 років із суконним майстром, прусським підданим Рейнтгольцем Бобентом. Майстер зобов’язався «виткані сурові сукна валяти, ворсувати, стригти і фарбувати різними фарбами» і «навчити двох осіб своєму мистецтву так, як сам знаю відмінно».
Після смерті Бориса Юсупова 1759-го року Ряшківську мануфактуру успадкував його син Микола. Через 20 років підприємство щорічно виготовляло для армії та на продаж 65 тисяч аршин сірого, білого та фарбованого сукна, і його чистий річний прибуток становив 3 тисячі рублів. Середній заробіток кожного із семисот двадцяти працівників складав 12 з половиною рублів на рік, причому майстри заробляли вдвічі, а іноді й уп’ятеро більше учнів. Найбільшу зарплатню отримували наглядач мануфактури, писарі та фарбувальні майстри.
Щоб забезпечити виробництво власною сировиною, Юсупов заснував у своєму маєтку Велика Писарівка на Харківщині ще одну мануфактуру. Там 140 робітників обох статей виготовляли з вовни близько 800 пудів суконного прядива на рік. Натомість 93% необхідної фарби підприємець закупав за кордоном.
Окрім Ряшківської суконної мануфактури, Микола Юсупов володів ще і шовковою фабрикою, селітряним заводом та іншою нерухомістю у п’ятнадцяти губерніях Російської імперії. Він помер 1831-го року, а через 7 десятиліть самі тільки відсотки з капіталу його прямих нащадків становили 10 мільйонів рублів на рік. Марія Щур
На цьому, шановні слухачі, передача “Економічний журнал” вичерпала свій ефірний час.
Я, Марія Щур, прощаюся з вами. На все добре!
Говорить радіо “Свобода”!
Аудіозапис програми:
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”!
В ефірі “Економічний журнал”. Перед мікрофоном Марія Щур.
Сьогодні в програмі:
- Ціни на пальне незабаром продовжать зростати – погрожують нафтові компанії;
- Реприватизація відлякує інвесторів від України – аналітики критикують нову владу;
- США продовжують критикувати Україну за неповагу до авторських прав.
Ціни на пальне повертають до реальність навіть у святкові дні. Що буде з ними після того, як усі травневі урочистості скінчаться? Прогнози фахівців щодо цього виглядають не надто оптимістичними.
Тему продовжить наш київський кореспондент Сергій Кисельов.
Сергій Кисельов
Два тижні тому, коли російські нафтотрейдери, які працюють в Україні, спробували надавити на уряд Юлії Тимошенко, вимагаючи дати їм змогу продавати бензин за ринковими, а не за декретними цінами, вони аргументували це так. Мовляв, з першого квітня Росія підвищила експортне мито з 83-х доларів за тону пального до 102-х доларів. Отже, нафтотрейдери несуть збитки, торгуючи бензином за старими цінами.
Але, схоже, це не межа. Експортне мито на нафту з Росії з першого червня цього року може зрости до нового рекордного рівня: з нинішніх 102-ох доларів за тонну до 136-ти доларів. Такий прогноз, посилаючись на попередні дані моніторингу вартості російської нафти на міжнародних ринках, зробив відділ митних платежів Міністерства фінансів Росії.
Тому експерти з проблем паливно-енергетичного комплексу висловлюють не надто оптимістичні прогнози щодо рівня післясвяткових цін на пальне в Україні.
При цьому фахівці переконані, що уряд не наважиться й далі штучно стримувати вартість бензину. Нафтотрейдери ж свою чергу докладуть всіх зусиль, аби компенсувати ті збитки, що вони їх зазнали через втручання Кабінету Міністрів у їхню цінову політику.
Зокрема народний депутат, член парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Дмитро Святаш передрікає, що найближчим часом бензин в Україні може подорожчати на 15-20 відсотків. За його словами, зростання ціни на пальне пов''язане з політикою Росії щодо експорту нафти та нафтопродуктів.
Таку ж думку недавно висловив і президент "ТНК-ВР Україна" Олександр Городецкий. Він заявив, що ціни на бензин невідворотно повзтимуть вгору. Окрім подорожчання російської нафти пан Городецкий аргументував свій прогноз і зростанням світових цін на нафту. "Ціни на нафту б''ють всі рекорди. Як наслідок зростає російське експортне мито”.
І ще одна невтішна новина, яка стосується цін на енергоносії. З першого травня граничний рівень цін на природний газ для промислових споживачів зросла на 5 відсотків. Тобто, тепер він коштує 344 гривні за тисячу кубометрів без податку на додану вартість та витрат на його транспортування.
Нагадаю, що з 1-го березня 2004-го року і по цей Великдень українські промисловці сплачували 327 гривень і 30 копійок за тисячу кубів газу. Таке рішення ухвалила Національна комісія з регулювання електроенергетики. Вона підтримала звернення НАК "Нафтогаз України", яка мотивувала необхідність підняття ціна на природний газ тим, що туркменське паливо для України подорожчало.
Марія Щур
Російсько-британська компанія "ТНК-Вritish Рetroleum" заявила, що вона може залишити український ринок нафтопродуктів.
Про можливий вихід з українського ринку нафтопродуктів і пошук альтернативних ринків збуту переробленої в Україні нафти заявив в інтерв’ю російським засобам масової інформації віце-президент "ТНК-ВР" Тоні Консідайн. Він висловив невдоволення діями уряду України, який стримує ріст цін на паливо.
Державне регулювання цін та розбіжність між економічними заявами Президента Ющенка та прем’єра Тимошенко дедалі більше непокоїть оглядачів. Вони вказують на небезпеку перегляду приватизації для інвестиційного іміджу України, а також попереджають, що економічне зростання в Україні скорочується, і це неминуче призведе до розчарувань як інвесторів, так і звичайних українців.
Заява прем''єр-міністра Юлії Тимошенко про те, що вона проти створення переліку об’єктів, приватизація яких сумнівна і щодо яких може бути зроблена доплата, викликала негативну реакцію західних аналітиків. Експерти британської аналітичної компанії "The Economist Intelligence Unit" називають плани нового керівництва України “суперечливими”.
Вони попереджають, що “яким б невдалим не був продаж активів при президенті Кучмі, перегляд приватизації, якщо він буде проведений незграбно, поставить під сумнів прихильність уряду принципу приватної власності та верховенства права. Особливо у той момент, коли уряд намагається переконати закордонних інвесторів у тому, що їхнім інвестиціям в Україні ніщо не загрожує,” - мовиться у нещодавньому дослідженні компанії.
Нагадаємо, що на запитання телеканалу “1+1” Юлія Тимошенко відповіла: "Уряд абсолютно не має намірів рахувати, скільки там підприємств".
Ця заява суперечить попередній заяві Президента Віктора Ющенка, який на засіданні уряду минулої середи доручив Кабінету Міністрів створити остаточний перелік підприємств протягом 10 днів.
Ще раніше Президент України говорив, що такий список включатиме лише 30-40 компаній.
Нині ж, із заяв прем’єра Тимошенко аналітики роблять висновки, що той законодавчий шлях, яким пропонують піти в уряді, означає докорінний перегляд приватизації.
Як говорить директор програм Росії та Євразії Фундації Карнеґі Андерс Ослунд...
Андерс Ослунд
Критерії, запропоновані у проекті закону, означають, що уряд готовий переглянути ледь не всю приватизацію, розпочинаючи з 1992-го року. Те, що ми бачимо, - це повний відхід від приватизації в Україні. І я би сказав, що це є справжня економічна катастрофа для України. Жодна людина зі здоровим глуздом не інвестуватиме у приватизовані підприємства в Україні, і це триватиме не один рік.
Марія Щур
На думку Андерса Ослунда, який був один з авторів програми реформ, розробленої для нового уряду за сприяння ООН, точка зору на економіку Юлії Тимошенко радикально відрізняється від точки зору Віктора Ющенка.
Андерс Ослунд
Якщо ви подивитесь на економічні пропозиції Юлії Тимошенко, які вона виклала в газеті “Дзеркало тижня”, ви побачите, що це популізм, соціалізм та державне регулювання. Там немає місця для ліберальної ринкової економіки. Уряд цікавлять лише вибори у березні наступного року і цими діями він намагається заохотити колишній електорат Януковича.
Марія Щур
Але відомий експерт попереджає, що така політика не допоможе уряду виграти вибори.
Андерс Ослунд
Своєю економічною політикою уряд вже різко скоротив зростання економіки, і я думаю, воно скорочуватиметься надалі. А хто ж інвестуватиме у таку економіку?
Марія Щур
Тим часом британські аналітики вказують і на інші причини скорочення зростання. Вони говорять про зменшення попиту на українську сталь за кордоном і російського попиту на українську продукцію в цілому. При цьому вони прогнозують цьогорічне зростання на рівні 7%.
Нагадаємо, що минулого року ВВП України зріс на понад 12%.
Український експерт з приватизації, Олександр Рябченко, в ефірі радіо «Свобода» приєднався до критичних зауважень своїх закордонних колег.
Олександр Рябченко
Уряд реприватизацією дуже сильно ризикує тим, що він може втратити економічний розвиток. Це буде набагато дорожче, ніж ті гроші, які будуть отримані внаслідок реприватизаційних операцій.
Все ж таки головне – це економічний розвиток, головне – це сприятливі інвестиційні умови, і головне – це отримати ті інвестиції, які 10 останніх років чекали на кордоні України і не приходили, а зараз вони можуть прийти і працювати, треба дати їм можливість.
Саме уряд – це структура, яка перш за все повинна сприяти і створити так, щоб закордонні інвестиції знаних, відомих фірм прийдуть на Україну працювати, треба не згортати приватизаційні процеси, навпаки, треба розкривати можливість, треба провести декілька абсолютно вільних конкурсів, нехай приходять всі, хто забажає.
Марія Щур
Його колега, політолог Олександр Дергачов додає, що реприватизацією український уряд настроює проти себе не лише український, але і російський бізнес, який давав сигнал про те, що він готовий працювати за новими правилами.
Олександр Дергачов
Якщо в Кремлі орієнтувалися на геополітичні проекти, де треба просто собі зберігати важелі впливу, підтримувати напівізольованість, пропонувати якісь реінтеграційні проекти, то російський капітал, принаймні значна частина представників цього капіталу, вони вирахували свій конкретний інтерес і готові були просто співпрацювати з Україною достатньо прозоро, в тому числі і в режимі тристоронньому, коли б долучалися європейці до здійснення якихось великих проектів.
Так от сьогодні дещо все змінюється, оскільки, по-перше, реприватизація поставила під сумнів стабільність російської власності в Україні, в окремих питаннях, принаймні, а по-друге, Росія стала тою країною, куди тікають, ховаються від українського закону досить помітні великі особи.
Марія Щур
Україна й далі є найбільшим порушником авторських прав у світі. Такий висновок міститься у звіті офісу торговельного представника США, що присвячений захисту прав інтелектуальної власності у 90-та державах світу. У Вашингтоні оприлюднили цей документ 30-го квітня.
Автори звіту зарахували Україну до категорії так званої “пріоритетної зарубіжної держави”. До неї включають найзухваліших порушників прав інтелектуальної власності, які завдали найбільшої шкоди американській економіці та не виявляли доброї волі у боротьбі із інтелектуальним піратством.
У цій категорії Україна лише одна, хоча офіційний Вашингтон має серйозні зауваження і до Китаю, і до Росії.
Детальніше розповідає наш вашингтонський кореспондент Сергій Куделя.
Сергій Куделя
Сполучені Штати борються із індустрією піратських компакт-дисків в Україні вже більше шести років.
Ще у червні 2000-го року тодішні президенти Клінтон та Кучма підписали спільний План дій з боротьби проти піратства у галузі оптичних носіїв. Однак згодом американська сторона визнала дії української влади у цій сфері неадекватними і у січні 2002-го року запровадила проти України фінансові санкції.
Як зазначається в останньому звіті Офісу торговельного представника, режим санкцій, який щорічно блокує ввезення до США українського експорту на суму 75 мільйонів доларів, зберігатиметься принаймні до кінця поточного року.
Американський уряд вимагає від України внесення поправок до закону про ліцензування оптичних дисків, з чим досі зволікає Верховна Рада.
За висновками звіту, до ухвалення цих поправок, Україна не зможе протистояти піратському виробництву оптичних носіїв.
Звіт також відзначає слабкість системи прикордонного контролю, що дозволяє використовувати територію України для перевезення чи збереження піратських компакт-дисків з Росії та інших держав.
Серед прикладів порушення Україною прав інтелектуальної власності, у звіті згадується підробка торговельних знаків та низький рівень співпраці українських правоохоронців у боротьбі з цим явищем.
Хоча у звіті відсутня оцінка шкоди, яку Україна завдає американській економіці, у попередніх звітах сума збитків від експорту піратських дисків з України оцінювалася у 200 мільйонів доларів.
Загалом, щорічні збитки американської індустрії від порушення прав інтелектуальної власності у світі оцінюються звітом у 200-250 мільярдів доларів.
До держав порушників Офіс торговельного представника США зарахував 52 держави, зокрема Росію, Болгарію, Румунію, Польщу, Словаччину та Угорщину. Однак в усіх цих держав відзначається прогрес у боротьбі з інтелектуальним піратством, тому вони віднесені до категорій менш серйозних порушників.
Офіс торговельного представника США відзначає, що розглядає перспективи посилення захисту прав інтелектуальної власності в Україні із оптимізмом. Однак він переглядатиме свою політику щодо України лише наприкінці цього року.
Від швидкості вдосконалення законодавчої бази для боротьби з піратством в Україні залежатиме, за оцінками експертів, і темпи її вступу до Світової організації торгівлі.
Марія Щур
Як повідомило посольство США в Україні, Сполучені Штати можуть достроково розглянути можливість зняття з України санкцій, введених через недостатній захист в Україні прав на інтелектуальну власність.
Перегляд "списку піратських країн" щорічно проходить у квітні. Однак, відповідно до повідомлення посольства США, позачерговий аналіз може бути здійснений у будь-який час, якщо потрібно оцінити зміни в якійсь країні.
"Посольство США позитивно розглядає нещодавні зусилля Верховної Ради з проведення законодавчих змін, які б усунули недоліки існуючого закону з питань ліцензування оптичних дисків," - сказав посол Джон Гербст.
Водночас він наголосив, що поки поправки до закону не прийняті, в Україні немає достатніх запобіжних заходів від незаконного виробництва й поширення оптичних дисків.
Останнім часом в Україні розвиток бізнесу, в тому числі і банківського йде настільки швидкими темпами, що мимоволі виникає порівняння із азартним гірськолижником, який мчить вперед, чим далі розвиваючи швидкість. Втім, досвідчені гірськолижники знають, що швидкість – це далеко не найкращий спосіб успішно досягти наміченої мети, важливо також утримувати рівновагу на віражах. Так є і у банківській справі.
Про банкіра, який каже, що йому вдається тримати рівновагу фінансового бізнесу, не збавляючи при цьому швидкості, у рубриці “Власна справа” розповість Ірина Біла.
Ірина Біла
За підсумками 2003-го року динаміка росту основних показників банку “Фінанси і кредит” була вищою ніж в цілому в банківській системі Україні.
2004 і початок 2005-го рік також був доволі вдалим для банку, який невпинно збільшував статутний капітал, розширював мережу та інфраструктуру.
При швидкому темпі збільшення фінансової могутності банку “Фінанси і кредит” вдавалося тримати рівновагу на віражах. Втім, це й не дивно, адже голова Правління банку “Фінанси і кредит” Володимир Хливнюк досвідчений гірськолижник, який знає ціну обережності і водночас полюбляє швидкий рух вперед.
Створений банк ще 1990-го року і на сьогодні, за систематизацією Нацбанку України, очолює групу “крупних банків”.
Озираючись на 15-річну історію розвитку банку, Володимир Хливнюк виділяє три головні етапи, які формували як банківську систему України загалом, так і банк “Фінанси і Кредит” зокрема.
Володимир Хливнюк
Перший етап - це формування банків, банківської системи в Україні. Ми були зареєстровані у числі перших ще радянським Госбанком.
Мені здається, що банк сьогодні ефективно розвивається. Це складова двох важливих рішень. Перше рішення було десь 7-8 років тому, коли ми від банку, який представляє інтереси якихось осіб, перейшли до концепції універсального банку, який працює з великою мережею корпоративних і роздрібних клієнтів.
Ще один етап, який був важливий для розвитку банку, - це акцент на розбудову великої кількості каналів збуту нашої продукції, бо ми, як і всі інші організації займаємося тим, що ми торгуємо по суті банківськими послугами. Тому цей етап нам сьогодні дозволяє казати, що банк “Фінанси і кредит” динамічно розвивається.
Сьогодні починається третій етап розвитку банку. Основним критерієм нашого банку буде висока технологічність та низькі затрати на проведення банківських операцій.
Ірина Біла
Запорукою успіху будь-якого банку є довіра клієнтів. Схоже, що цією довірою голова Правління банку “Фінанси і Кредит” Володимир Хливнюк дорожить, і прагне, аби атмосфера, що панує в його банку, була довірливою та чесною.
Володимир Хливнюк
Мені хотілося б, я так працюю, щоб те, що відрізняє наш банк від інших, була б та атмосфера, у якій працює банк, та атмосфера, з якою стикається клієнт, приходячи у банк. Мораль і відношення до своєї роботи дуже і дуже відповідальні. У всякому разі я цього прагну.
Ірина Біла
Можливо, саме завдячуючи такому ставленню до власної справи голови Правління, банку “Фінанси і Кредит” вдалося залучити кошти клієнтів на загальну суму у 2 018 млн. гривень, з них вклади від приватних вкладників понад 840 млн. грн. Марія Щур
У другій половині ХVIII століття мануфактури на українських землях поступово замінюються фабриками, і більшість підприємств поєднують працю кріпаків та вільнонайманих робітників.
Як і сьогодні, найбільш успішно розвивалися підприємства, які виконували військові замовлення. Наприклад, Ряшківська мануфактура на Чернігівщині виробляла сукно для всієї російської армії.
Про її власників – князів Бориса і Миколу Юсупових розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
1722-го року прилуцький полковник Дмитро Горленко заснував у селі Ряшках на Чернігівщині суконну мануфактуру. Пізніше вона належала генералові Вейсбаху, фельдмаршалові Мініху та мануфактур-колеґії російського уряду.
1754-го року Ряшківську мануфактуру у спадкове володіння отримав представник молодшої гілки старовинного ногайського аристократичного роду князь Борис Юсупов. Крім самого підприємства, він став власником навколишніх земель із розташованими на них селами, млинами та винокурнями.
Юсупов одразу ж отримав замовлення на постачання сукна для російської армії, а під нього – безвідсоткову державну позику на 10 років для розширення виробництва у розмірі 10 тисяч рублів. За умовами кредиту, князь мав побудувати на підприємстві нову фарбувальню, завезти з Голландії породистих овець, а також запросити іноземних майстрів для навчання працівників.
Обладнання мануфактури складали 60 верстатів і 3 сукновальні млини, на яких загалом працювало 343 працівника, а підсобні роботи виконували мешканці навколишніх сіл. Юсупов уклав контракт на 5 років із суконним майстром, прусським підданим Рейнтгольцем Бобентом. Майстер зобов’язався «виткані сурові сукна валяти, ворсувати, стригти і фарбувати різними фарбами» і «навчити двох осіб своєму мистецтву так, як сам знаю відмінно».
Після смерті Бориса Юсупова 1759-го року Ряшківську мануфактуру успадкував його син Микола. Через 20 років підприємство щорічно виготовляло для армії та на продаж 65 тисяч аршин сірого, білого та фарбованого сукна, і його чистий річний прибуток становив 3 тисячі рублів. Середній заробіток кожного із семисот двадцяти працівників складав 12 з половиною рублів на рік, причому майстри заробляли вдвічі, а іноді й уп’ятеро більше учнів. Найбільшу зарплатню отримували наглядач мануфактури, писарі та фарбувальні майстри.
Щоб забезпечити виробництво власною сировиною, Юсупов заснував у своєму маєтку Велика Писарівка на Харківщині ще одну мануфактуру. Там 140 робітників обох статей виготовляли з вовни близько 800 пудів суконного прядива на рік. Натомість 93% необхідної фарби підприємець закупав за кордоном.
Окрім Ряшківської суконної мануфактури, Микола Юсупов володів ще і шовковою фабрикою, селітряним заводом та іншою нерухомістю у п’ятнадцяти губерніях Російської імперії. Він помер 1831-го року, а через 7 десятиліть самі тільки відсотки з капіталу його прямих нащадків становили 10 мільйонів рублів на рік. Марія Щур
На цьому, шановні слухачі, передача “Економічний журнал” вичерпала свій ефірний час.
Я, Марія Щур, прощаюся з вами. На все добре!
Говорить радіо “Свобода”!
