Аудіозапис програми:
Київ, 16 квітня 2005 року
Сергій Грабовський
Говорить радіо “Свобода”. З вами журналіст Сергій Грабовський і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Максим Стріха
Вітаємо вас, шановні слухачі!
Сергій Грабовський
Чи була Україна Батьківщиною першої у світі демократичної конституції?
Максим Стріха
В Україні за указом Президента Ющенка у ці дні відзначають ювілей так званої Конституції Пилипа Орлика, або ж “бандерської конституції”, як її ще прийнято називати в історіографії. Ювілей не зовсім круглий, однак дуже поважний – 295 років.
Донедавна в Україні про цю Конституцію переважна більшість не знала зовсім. Віднедавна про неї прийнято говорити як про найпершу демократичну конституцію на європейському континенті.
Чи відповідають дійсності ці високі слова? Почасти, очевидно, так. Як ми чули з пакту “Етконституціонес”, написаного Пилипом Орликом латиною, тодішньою мовою правництва 295 років тому.
Сергій Грабовський
Максиме, перш, ніж вести мову про наукові дискусії навколо Конституції Пилипа Орлика, послухаємо коротку історичну довідку про цей документ і обставини його створення.
Віталій Пономарьов
22 вересня 1709 року в Бендерах у Молдові помер гетьман Іван Мазепа. А 5 квітня наступного року на Козацькій Раді біля бендер генеральна старшина та посли від Війська Запорозького вручили гетьманські клейноди тридцяти восьмирічному генеральному писарю Пилипу Орлику.
Європейська політична традиція приписувала обраному “вільними голосами” правителю укласти з виборцями так звані “договірні пункти” і скріпити їх своєю присягою.
Вихованець Києво-Могилянської академії Орлик написав латиною текст угоди із шістнадцяти пунктів під назвою “Конституція прав і вольностей Війська Запорозького”.
Угода, хоч і не була Основним Законом у сучасному розумінні, окреслювала засади державного устрою і розподіл владних повноважень. Україна визнавалася православної країною, і новообраний гетьман зобов’язувався “після звільнення ним Вітчизни від невільничого московського іга” відновити єдність Київської митрополії з Константинопольським патріархатом.
Окремо підтверджено привілеї Києва та інших українських міст за Маґдебурзьким правом.
Законодавчі функції у державі належали Генеральній Раді у складі гетьмана, генеральної і полкової старшини, послів від Запорозької Січі та радників від полків.
Рада збиралася у гетьманській резиденції тричі на рік: на Різдво, Великдень і Покрову, а між її засіданнями нагальні справи мав вирішувати гетьман за порадою з генеральною старшиною. Судові функції покладалися на Генеральний та полкові суди.
Конституція містила ґарантії особистої недоторканності генеральної старшини, застереження проти зловживання владою з боку гетьмана, а також проти корупції та безконтрольного використання державного майна.
Учасники угоди мали “взаємно шанувати” один одного і керувати державою “без душепогибної заздрості та ворожнечі”.
Сергій Грабовський
А тепер – про те, чим же була ця Конституція в європейському контексті. Перед мікрофоном - знаний історик Наталя Яковенко.
Наталія Яковенко
Звичайно, шкода прощатися завжди з красивою казкою, але легенда про Конституцію Пилипа Орлика як щось надзвичайне і перше в світі, яке на 80 років випередило ідею французької революції, це, м’яко кажучи, наївна ідея, яку, можна, вибачте, хіба що на тій хвилі легенької національної мегаломанії, яка супроводжує всяке державотворення і піднесення національної свідомості.
Тому що насправді поняття конституції в тому сенсі, який вкладають в нього речники цієї ідеї і поширеної в шкільних підручниках, до речі, включно, поняття конституції пов’язане з ідеєю суспільного договору, який остаточно утверджується в своїх дефініціях в тому вигляді, який зберігається до сьогодні, утверджується всередині ІІ половини 18 століття через ідеї Монтеск’є і Руссо.
І саме такими є перші три конституції західного типу. Це американська конституція 787, французька конституція 791 і польська конституція 791. Натомість, коли йдеться про той документ, який був підписаний і проголошений у яслах 5 квітня 710 року, то поняття пакту “Етконституціоні” нової конституції – це поняття, запозичене з нормальних обігових практик Речі Посполитої, в якій утвердилися, починаючи від зламу 15-16 ст. Тобто тоді, коли набуває завершених форм сеймова конструкція, сеймова система.
І там всяка ухвала сейму називалася словом “конституціо” – конституція. А крім того, з 573 року на сеймах кожен новообраний король ще й підписував так звані пакти “Етконституціоні”. Тобто умови між королем та володарем і сеймом , який репрезентував політичний народ.
І в цьому сенсі Конституція Пилипа Орлика має своє значення, тому що у ній козацька еліта вперше проговорює правила гри, за якими вона буде жити.
Вона себе осмислює політично. Звичайно ж, це не має ніякого відношення до того поняття конституції, яке утверджується в західному світі з другої половини кінця 18 ст.
Сергій Грабовський
Дещо іншу думку має культуролог Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Конституційний процес у Європі – це феномен доволі тривалий. Не варто уявляти розвиток європейського конституціоналізму як раптове виникнення французької і польської конституції у ІІ половині 18 ст. чи приміром виникнення на порожньому місці конституції США.
В певному сенсі цей історичний процес конституційного розвитку багатьох країн світу триває дотепер і навряд чи вичерпає себе завтра.
Отже, Конституцію Пилипа Орлика слід розглядати в контексті європейського конституційного процесу, а не поза ним.
Конституція Орлика була спрямована на забезпечення прав всього козацького стану та городян України. Не треба забувати, що аж до часів Великої Французької революції до складу нації зараховували лише її панівну верхівку, еліту, аристократію.
Тому не можна заперечувати повноцінність конституції Пилипа Орлика на підставі її недостатньої соціальної універсальності. Не забуваймо, що на це хибували майже всі пізніші конституції.
Був такий гріх за конституцією США, де громадянами визнавали лише за певним майновим цензом і де приміром чорношкірі раби аж до середини 19 ст. жодного конституційного захисту не мали.
Навіть у такій демократичній країні, як Швейцарія, половина населення, жінки, отримали виборче право лише 30 років тому, мало не останніми в світі.
Критики Конституції Орлика вимагають для її визнання цілковитої досконалості з погляду сучасних правничих і політичних стандартів.
Український гетьман, як людина всебічно освідчена на рівні європейської культури свого часу, навряд чи обмежувалася Польщею, як взірцем і мав інформацію щодо інших юридичних традицій Європи.
Те, що можна назвати спробами системного правничого унормування суспільного життя у формі угод та конституцій мало місце у багатьох європейський країнах.
Досить послатися на такі спроби у так званих пополанських міських республіках Італії 14-15 ст., угоди між монархами та містами в Іспанії.
До речі, на Піренеях, за дотримання таких угод суворо стежили. Досить було королю Карлосу, майбутньому імператору священної Римської імперії германської нації відмовитися від чітко обумовленого ритуалу, який полягав у тому, щоб перед початком роботи парламенту кортесів монарх мусив ставати на коліна і звертаючись до депутатів виголошувати формулу: “Ми, що дорівнюємося вам”.
То його все одно поставили на коліна і нагадали: “Ваша величносте, не забувайте, що Ви – лише перший слуга нації”.
Навряд чи блискучий ерудит, талановитий дипломат правдивий європеєць гетьман Орлик не знав цих чи багатьох інших аналогічних обставин, щоб обмежитися примітивним мавпуванням юридичних зразків вчорашньої метрополії.
Сергій Грабовський
Ось така відмінність в оцінках Конституції Пилипа Орлика. Заради справедливості треба згадати, що існує в науковій й особливо у популярній літературі у публіцистиці думка, що Конституція Орлика є першим у Європі демократичним Основним Законом.
Ми не будемо втручатися у дискусію експертів, а займемося дуже цікавим сьомим розділом цієї Конституції.
Голос
Якщо хтось із старшини: полковників, генеральних радників, знатних козаків та всіх київських урядників, а також із рядових козаків учинить злочин, що шкодить гетьманській честі, виявившись винним через нечесний умисел або випадково, у такому разі подібних винуватців злочину неповинен карати сам ясновельможний гетьман із власної ініціативи і помсти.
Але таке порушення: і зумисне, і випадкове, має підлягати розгляду генсуду, який повинен винести рішення не поблажливе і не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкорятися, як переможений законом.
Максим Стріха
Отже, хоч в якому контексті ми розглядатимемо Конституцію Пилипа Орлика, але найголовніше важитиме навіть не та традиція, на якій вона постала, а традиція, зрозуміло, це угода зверхника, угода монарха зі своїми підданцями, принаймні політичними нації - верхівкою.
Але найбільше важитиме при такому розглядав такий сам зміст цієї угоди. А от зміст Конституції Пилипа Орлика таки ширший, аніж зміст багатьох інших стандартних угод такого чтиву, починаючи від знаменитої англійської великої хартії вольностей.
І в цьому розділі про суд ми почули норму, згідно з якою суд має бути незалежним від голови держави, себто гетьмана, і підкорятися виключно законові.
Зауважу, що це положення і в сучасній Україні, очевидно, ще чекає на своє втілення в майбутньому.
Сергій Грабовський
І все ж таки, Максиме, поза дискусією науковців про специфіку Конституції Пилипа Орлика, поза різні оцінки її, які сигнали вона подає сьогоднішній Україні?
Максим Стріха
Ця Конституція, хоч би як ми її оцінювали, безумовно, є надзвичайно цікавим політико-правовим документом, створеним майже 300 років тому.
Вона є знаком того, що й по 50 роках московського панування в Україні вживаними нормами самого права лишалися демократичні норми, вироблені правовою думкою європейських держав. Більше того, норми, розвинуті відповідно до специфічних демократичних традицій війська запорозького.
Ця Конституція, по суті, містить положення про поділ влад, про зверхність закону, про не лише права, а й обов’язки суверена. Відтак ця Конституція подає сьогоднішній Україні важливий сигнал. Можливо ми не були найпершими, але безумовно ми не були в Європі серед останніх.
На жаль, постать Пилипа Орлика в Україні досі не повернулася на авансцену, і досі про Пилипа Орлика знають мало, але все ж таки дуже важливо, що ВСУ, розташований саме на вулиці Пилипа Орлика, в грудні минулого року спромігся на політико-правове рішення, яке відкрило для України знову шлях розвитку за європейським сценарієм.
Сергій Грабовський
Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський. Хай вам щастить. Наступного тижня ми знову рушаємо у світ таємниць і забутих сторінок української історії.
Говорить радіо “Свобода”
Київ, 16 квітня 2005 року
Сергій Грабовський
Говорить радіо “Свобода”. З вами журналіст Сергій Грабовський і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Максим Стріха
Вітаємо вас, шановні слухачі!
Сергій Грабовський
Чи була Україна Батьківщиною першої у світі демократичної конституції?
Максим Стріха
В Україні за указом Президента Ющенка у ці дні відзначають ювілей так званої Конституції Пилипа Орлика, або ж “бандерської конституції”, як її ще прийнято називати в історіографії. Ювілей не зовсім круглий, однак дуже поважний – 295 років.
Донедавна в Україні про цю Конституцію переважна більшість не знала зовсім. Віднедавна про неї прийнято говорити як про найпершу демократичну конституцію на європейському континенті.
Чи відповідають дійсності ці високі слова? Почасти, очевидно, так. Як ми чули з пакту “Етконституціонес”, написаного Пилипом Орликом латиною, тодішньою мовою правництва 295 років тому.
Сергій Грабовський
Максиме, перш, ніж вести мову про наукові дискусії навколо Конституції Пилипа Орлика, послухаємо коротку історичну довідку про цей документ і обставини його створення.
Віталій Пономарьов
22 вересня 1709 року в Бендерах у Молдові помер гетьман Іван Мазепа. А 5 квітня наступного року на Козацькій Раді біля бендер генеральна старшина та посли від Війська Запорозького вручили гетьманські клейноди тридцяти восьмирічному генеральному писарю Пилипу Орлику.
Європейська політична традиція приписувала обраному “вільними голосами” правителю укласти з виборцями так звані “договірні пункти” і скріпити їх своєю присягою.
Вихованець Києво-Могилянської академії Орлик написав латиною текст угоди із шістнадцяти пунктів під назвою “Конституція прав і вольностей Війська Запорозького”.
Угода, хоч і не була Основним Законом у сучасному розумінні, окреслювала засади державного устрою і розподіл владних повноважень. Україна визнавалася православної країною, і новообраний гетьман зобов’язувався “після звільнення ним Вітчизни від невільничого московського іга” відновити єдність Київської митрополії з Константинопольським патріархатом.
Окремо підтверджено привілеї Києва та інших українських міст за Маґдебурзьким правом.
Законодавчі функції у державі належали Генеральній Раді у складі гетьмана, генеральної і полкової старшини, послів від Запорозької Січі та радників від полків.
Рада збиралася у гетьманській резиденції тричі на рік: на Різдво, Великдень і Покрову, а між її засіданнями нагальні справи мав вирішувати гетьман за порадою з генеральною старшиною. Судові функції покладалися на Генеральний та полкові суди.
Конституція містила ґарантії особистої недоторканності генеральної старшини, застереження проти зловживання владою з боку гетьмана, а також проти корупції та безконтрольного використання державного майна.
Учасники угоди мали “взаємно шанувати” один одного і керувати державою “без душепогибної заздрості та ворожнечі”.
Сергій Грабовський
А тепер – про те, чим же була ця Конституція в європейському контексті. Перед мікрофоном - знаний історик Наталя Яковенко.
Наталія Яковенко
Звичайно, шкода прощатися завжди з красивою казкою, але легенда про Конституцію Пилипа Орлика як щось надзвичайне і перше в світі, яке на 80 років випередило ідею французької революції, це, м’яко кажучи, наївна ідея, яку, можна, вибачте, хіба що на тій хвилі легенької національної мегаломанії, яка супроводжує всяке державотворення і піднесення національної свідомості.
Тому що насправді поняття конституції в тому сенсі, який вкладають в нього речники цієї ідеї і поширеної в шкільних підручниках, до речі, включно, поняття конституції пов’язане з ідеєю суспільного договору, який остаточно утверджується в своїх дефініціях в тому вигляді, який зберігається до сьогодні, утверджується всередині ІІ половини 18 століття через ідеї Монтеск’є і Руссо.
І саме такими є перші три конституції західного типу. Це американська конституція 787, французька конституція 791 і польська конституція 791. Натомість, коли йдеться про той документ, який був підписаний і проголошений у яслах 5 квітня 710 року, то поняття пакту “Етконституціоні” нової конституції – це поняття, запозичене з нормальних обігових практик Речі Посполитої, в якій утвердилися, починаючи від зламу 15-16 ст. Тобто тоді, коли набуває завершених форм сеймова конструкція, сеймова система.
І там всяка ухвала сейму називалася словом “конституціо” – конституція. А крім того, з 573 року на сеймах кожен новообраний король ще й підписував так звані пакти “Етконституціоні”. Тобто умови між королем та володарем і сеймом , який репрезентував політичний народ.
І в цьому сенсі Конституція Пилипа Орлика має своє значення, тому що у ній козацька еліта вперше проговорює правила гри, за якими вона буде жити.
Вона себе осмислює політично. Звичайно ж, це не має ніякого відношення до того поняття конституції, яке утверджується в західному світі з другої половини кінця 18 ст.
Сергій Грабовський
Дещо іншу думку має культуролог Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Конституційний процес у Європі – це феномен доволі тривалий. Не варто уявляти розвиток європейського конституціоналізму як раптове виникнення французької і польської конституції у ІІ половині 18 ст. чи приміром виникнення на порожньому місці конституції США.
В певному сенсі цей історичний процес конституційного розвитку багатьох країн світу триває дотепер і навряд чи вичерпає себе завтра.
Отже, Конституцію Пилипа Орлика слід розглядати в контексті європейського конституційного процесу, а не поза ним.
Конституція Орлика була спрямована на забезпечення прав всього козацького стану та городян України. Не треба забувати, що аж до часів Великої Французької революції до складу нації зараховували лише її панівну верхівку, еліту, аристократію.
Тому не можна заперечувати повноцінність конституції Пилипа Орлика на підставі її недостатньої соціальної універсальності. Не забуваймо, що на це хибували майже всі пізніші конституції.
Був такий гріх за конституцією США, де громадянами визнавали лише за певним майновим цензом і де приміром чорношкірі раби аж до середини 19 ст. жодного конституційного захисту не мали.
Навіть у такій демократичній країні, як Швейцарія, половина населення, жінки, отримали виборче право лише 30 років тому, мало не останніми в світі.
Критики Конституції Орлика вимагають для її визнання цілковитої досконалості з погляду сучасних правничих і політичних стандартів.
Український гетьман, як людина всебічно освідчена на рівні європейської культури свого часу, навряд чи обмежувалася Польщею, як взірцем і мав інформацію щодо інших юридичних традицій Європи.
Те, що можна назвати спробами системного правничого унормування суспільного життя у формі угод та конституцій мало місце у багатьох європейський країнах.
Досить послатися на такі спроби у так званих пополанських міських республіках Італії 14-15 ст., угоди між монархами та містами в Іспанії.
До речі, на Піренеях, за дотримання таких угод суворо стежили. Досить було королю Карлосу, майбутньому імператору священної Римської імперії германської нації відмовитися від чітко обумовленого ритуалу, який полягав у тому, щоб перед початком роботи парламенту кортесів монарх мусив ставати на коліна і звертаючись до депутатів виголошувати формулу: “Ми, що дорівнюємося вам”.
То його все одно поставили на коліна і нагадали: “Ваша величносте, не забувайте, що Ви – лише перший слуга нації”.
Навряд чи блискучий ерудит, талановитий дипломат правдивий європеєць гетьман Орлик не знав цих чи багатьох інших аналогічних обставин, щоб обмежитися примітивним мавпуванням юридичних зразків вчорашньої метрополії.
Сергій Грабовський
Ось така відмінність в оцінках Конституції Пилипа Орлика. Заради справедливості треба згадати, що існує в науковій й особливо у популярній літературі у публіцистиці думка, що Конституція Орлика є першим у Європі демократичним Основним Законом.
Ми не будемо втручатися у дискусію експертів, а займемося дуже цікавим сьомим розділом цієї Конституції.
Голос
Якщо хтось із старшини: полковників, генеральних радників, знатних козаків та всіх київських урядників, а також із рядових козаків учинить злочин, що шкодить гетьманській честі, виявившись винним через нечесний умисел або випадково, у такому разі подібних винуватців злочину неповинен карати сам ясновельможний гетьман із власної ініціативи і помсти.
Але таке порушення: і зумисне, і випадкове, має підлягати розгляду генсуду, який повинен винести рішення не поблажливе і не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкорятися, як переможений законом.
Максим Стріха
Отже, хоч в якому контексті ми розглядатимемо Конституцію Пилипа Орлика, але найголовніше важитиме навіть не та традиція, на якій вона постала, а традиція, зрозуміло, це угода зверхника, угода монарха зі своїми підданцями, принаймні політичними нації - верхівкою.
Але найбільше важитиме при такому розглядав такий сам зміст цієї угоди. А от зміст Конституції Пилипа Орлика таки ширший, аніж зміст багатьох інших стандартних угод такого чтиву, починаючи від знаменитої англійської великої хартії вольностей.
І в цьому розділі про суд ми почули норму, згідно з якою суд має бути незалежним від голови держави, себто гетьмана, і підкорятися виключно законові.
Зауважу, що це положення і в сучасній Україні, очевидно, ще чекає на своє втілення в майбутньому.
Сергій Грабовський
І все ж таки, Максиме, поза дискусією науковців про специфіку Конституції Пилипа Орлика, поза різні оцінки її, які сигнали вона подає сьогоднішній Україні?
Максим Стріха
Ця Конституція, хоч би як ми її оцінювали, безумовно, є надзвичайно цікавим політико-правовим документом, створеним майже 300 років тому.
Вона є знаком того, що й по 50 роках московського панування в Україні вживаними нормами самого права лишалися демократичні норми, вироблені правовою думкою європейських держав. Більше того, норми, розвинуті відповідно до специфічних демократичних традицій війська запорозького.
Ця Конституція, по суті, містить положення про поділ влад, про зверхність закону, про не лише права, а й обов’язки суверена. Відтак ця Конституція подає сьогоднішній Україні важливий сигнал. Можливо ми не були найпершими, але безумовно ми не були в Європі серед останніх.
На жаль, постать Пилипа Орлика в Україні досі не повернулася на авансцену, і досі про Пилипа Орлика знають мало, але все ж таки дуже важливо, що ВСУ, розташований саме на вулиці Пилипа Орлика, в грудні минулого року спромігся на політико-правове рішення, яке відкрило для України знову шлях розвитку за європейським сценарієм.
Сергій Грабовський
Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський. Хай вам щастить. Наступного тижня ми знову рушаємо у світ таємниць і забутих сторінок української історії.
Говорить радіо “Свобода”
