Аудіозапис програми:
Київ, 23 квітня 2005 року
Олекса Боярко
Ви знову зустрічаєтесь на хвилях радіо “Свобода” із таємничими і забутими епізодами української історії.
Ви знову дізнаєтесь щось нове про яскраві, подвижницькі, а часом і трагічні постаті української культури.
Радіожурнал “Країна Інкогніта” – це спільний пошук історичної істини.
“Країна Інкогніта” – це знайомство з маловідомими сторінками життя України.
“Країна Інкогніта” для тих, хто не боїться долати чужі та власні забобони і упередження.
Сергій Грабовський
Говорить радіо “Свобода”!
З вами журналіст Сергій Грабовський і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Двадцять років тому історія України зробила черговий крутий поворот, але і досі з підґрунтям того повороту не все ясно.
Максим Стріха
Добу кінця 60-тих – середини 80-тих в офіційній радянській історіографії останніх років буття СРСР прийнято було називати застоєм. Визначення, можливо, занадто м’яке, але чомусь влучне. Адже геронтократія кремлівська могла відходити від влади у один єдиний спосіб шляхом природного вибуття.
Про кремлівських старців ходило безліч дошкульних анекдотів. Чергову п’ятирічку, як відомо, було виконано за 4 генеральні секретарі, які влаштовували своєрідну гонку на катафалках.
А тим часом попри бадьорі заяви радянських ідеологів відбувалося реальне падіння промислового виробництва, а певне зростання ВВП досягалося лишень за рахунок експорту нафти і газу, на які спочатку 70-тих встановилася дуже сприятлива для СРСР кон’юнктура. Необхідність змін висіла в повітрі. Тільки було неясно хто ці зміни розпочне.
Сергій Грабовський
Слово для короткої історичної довідки має наш колега Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
11 березня 1985 року на пленумі ЦК КПРС генеральним секретарем партії був обраний Михайло Горбачов. На наступному пленумі в останній тиждень квітня він проголосив початок курсу реформ, згодом названого “перестройкой”.
Її стратегічною метою було прискорення соціально-економічного розвитку Радянського Союзу з тим, щоб ліквідувати його відставання від західних країн. Основними засобами для цього були оголошені впровадження досягнень науково-технічного прогресу, переозброєння машинобудування та активізація так званого “людського фактора”.
Спробою вплинути на цей “фактор” стала антиалкогольна кампанія, що розпочалася 1 червня і призвела до винищення виноградників, масового самогоноваріння та дефіциту цукру.
“Перестройка” була “революцією згори”, спрямованою на подолання системної кризи радянського ладу. Її елементами стали нове політичне мислення, радикальна економічна реформа, демократизація усієї політичної системи суспільства.
Нове мислення включало визнання, наряду з комуністичними ідеалами, загальнолюдських цінностей та орієнтацію на співпрацю з країнами Заходу. Економічна реформа передбачала надання підприємствам певної господарської самостійності. Натомість демократизація полягала у послабленні обмежень прав і свобод громадян, запровадженні гласності та “плюралізму думок”.
Висунувши гасло “більше демократії – більше соціалізму”, “виконроби перестройки” наполягали на збереженні керівної ролі компартії у суспільстві та панівного статусу комуністичної ідеології.
Сергій Грабовський
У ті часи, коли Горбачов у Москві проголосив курс реформ і готувався до приїзду у Київ, у самому Києві пильні “компетентні органи” якраз викрили чергову антирадянську групу студентів-старшокурсників університету імені Шевченка.
Вся провина цих студентів полягала в тому, що вони стояли на позиціях так званого “автентичного марксизму” і прагнули очищення соціалізму від бюрократично-тоталітарного намулу – того ж самого, про що щойно у Москві говорив Горбачов. Але то у Москві...
Максим Стріха
В радянські часи побутувала влучна дошкульна приказка, яку приписували відомому турецькому письменнику і комуністові Назимові Хекметові: “Коли в Москві стрижуть нігті, в Києві ріжуть пальці”.
Це стосувалося і названого випадку і багатьох інших, бо, скажімо, багато театральних вистав, які могли йти в Москві в Києві заборонялися б, багато книжок, які виходили в Москві в Києві в українському перекладі з’явитися не могли, якщо московські студенти в той час могли вже достатньо вільно працювати з покладеними у спецхови раніше працями класиків марксизму-ленінізму, вдумаємося в абсурдність цієї ситуації, в Києві ця група на чолі з талановитим філософом Тетяною Метельовою, пізніше активною учасницею національно-демократичного руху початку 90-тих могла, очевидно, й отримати суворіше покарання, якби це сталося бодай на рік-два перед тим. Але тут вже, як то кажуть була Перестройка, хоч Стус все ще сидів у Кучинському таборі, де він, як відомо, загинув через 6 місяців потому як Горбачов став генсеком.
Сергій Грабовський
Але все ж: чому почалася та сакраментальна “перестройка”? Якими були її рушії? Чия ініціатива лежала в основі? Свою версію подій пропонує знаний культуролог професор Вадим Скуратівський.
Вадим Скуратівський
Весною 1985 року доля мене закинула в Абхазію. Я не знав, що я перебуваю біля резиденції грузинського тетрарха, що в її саду в цей час, той самий тетрарх Шеварднадзе в купі з новообраний генсеком ЦК КПРС Горбачовим говорили про те, що так далі жити не можна і, мовляв, належить якимось чином позитивно перемінити цю систему.
Отак тоді в ситуації повної конспірації розпочалася так звана перебудова. Тепер в історичній ретроспективі ми можемо сказати, що то була справді грандіозна подія і для всього Радянського Союзу і для всього світу і для України.
Весною 1985 року тоталітарна система визнала свою історичну стратегічну поразку і вирішила перемінитися. Виявилося, що перемінитися вона не може, вона може себе лише зліквідувати. От тоді саме розпочалася самоліквідація тоталітарної системи радянського штибу. Вона не могла реформуватися, вона могла лише усунути сама себе.
Молодий генсек Горбачов (55 років) урочисто оголосив, що ми живемо в напівкризовому суспільстві. Перепрошую, більше нікому нічого в радянському суспільстві не треба було в напрямі опозиції до цього суспільства. Річ у тім, що його еліта по суті визнала його поразку.
Відтак починається в дуже різних жанрах, іноді аж гротескних, пригадаймо антиалкогольну кампанію, пригадаймо мовчання довкола Чорнобиля, розпочинається ніби оця сама псевдотактика системи, яка намагається зберегти себе, але кожен крок веде її до самоліквідації.
Сергій Грабовський
Але існують й інші версії...
Максим Стріха
Скажімо, змови ЦРУ, Ватикану і сіоністів.
Сергій Грабовський
Така теж існує, але ж ми працюємо в межах наукового розмислу, а не міфу ХХІ століття. Йдеться про суто наукову гіпотезу. Експерт Національного центру наукових досліджень Франції, директор журналу “Transitions et Societes” Елен Блан понад 20 років вивчає життя Російської Федерації, а раніше – Радянського Союзу.
Торік побачила світ книга Елен Блан “KGB Connexion” – про зв‘язок мафії, бізнесу, влади і спецслужб у сучасній Росії і про російській вплив на Європу. Ґрунтовно авторка досліджує час, коли 1982 року після смерті Леоніда Брежнєва генсеком Компартії став Юрій Андропов, котрий упродовж 15 років керував Комітетом держбезпеки, себто КҐБ. Реферував деякі розділи праці Елен Блан Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Саме у ті роки , вважає Елен Блан, КГБ фактично вирвав владу з рук КПРС. Андропов як один з найпоінформованіших людей СРСР, розумів, що корупція розвалює країну і потрібні радикальні зміни. Ось тоді і були розроблені основи “перебудови”, батьком якої на Заході помилково вважають Горбачова.
Андропов провів у Політбюро своїх однодумців, серед яких був і його учень Горбачов, пише Елен Блан. Горбачов мав потурбуватися, як найефективніше “продати” перебудову на Заході.
Чимало пізніших за часом подій, зазначає у книзі французька дослідниця, були витончено запрограмовані. І серед них – прихід до влади вихідця з КГБ Володимира Путіна. Справжня радянсько-російська історія не має нічого спільного з офіційною версією, виставленою на показ на Заході. Незважаючи на деякі “заноси” вбік, операція мала блискучий успіх.
Зокрема, одним з таких “заносів” став провал заколоту ГКЧП у 1991 році, задуманого для коригування курсу перебудови. Тому на деякий час виконання “плану Андропова” призупинили. Однак перейменований у ФСБ колишній КГБ залишився неушкодженою частиною кістяка старої системи. І ця структура не заважала новій російській мафії у просуванні на Захід. Вона її підтримувала і “пасла”.
Тепер, пише Елен Блан, російська мафія у симбіозі з КГБ-ФСБ присутня у 45 країнах. У самій Росії вони тримають на короткому поводку усі фінансово-політичні сили, обіцяючи їм у випадку непокори сумну долю ЮКОСа і зосібно Михайла Ходорковського.
На думку Елен Блан, через Францію російський вплив поширюється на весь Євросоюз, ставлячи у залежність французьку економіку від “брудних” російських грошей. Звіти Інтерполу фіксують російську кримінальну інфільтрацію у Європі , і після ісламського тероризму це – друга небезпека, пише французька дослідниця.
За словами Блан, “Володимир Путін не зрікся старої радянської мрії про світове панування, чи хоча б панування над Європою. Тепер не з допомогою танків і ракет, а шляхом економічної і фінансової інфільтрації- з допомогою нової зброї, як у руках кремлівського неоімперіалізму, так і в руках мафіозного неоколоніалізму.
Максим Стріха
Очевидно, про причини перестройки ще багато писатимуть, але ясно одне, що її ініціатори зовсім не збиралися заходити аж так далеко. Їхньою метою була модернізована імперія, а не розпад цієї імперії.
Але коли люди отримали ковточок свободи запрацювала зовсім інша логіка. Із бажання українців розвивати свою мову, дізнатися правду про своє історичне минуле і, нарешті, захиститися від наслідків Чорнобиля, який пов’язували, зокрема, зі злочинною діяльністю московського центру, який бездумно будував атомні електростанції і постав, врешті-решт, той справді всенародний рух, який призвів 24 серпня до проголошення української незалежності, яка і фактично поставила останню крапку в історії СРСР.
Сергій Грабовський
Очевидно, всі політичні загадки і таємниці доби перестройки ще не стали зараз надбанням істориків, тим більше, широкого загалу. Але справді – наміри, це одне, реальність, у яку перевтілилися ці наміри – зовсім інше. Знову слово має професор Вадим Скуратівський.
Вадим Скуратівський
Я пригадую, що вже 1988 року у Москві зібралася партійна еліта на якесь своє дійство. Одні говорили, що треба повернутися до Сталіна, а інші говорили про те, що КПРС належить судити за всіма належними процедурами Нюрнберзького трибуналу.
А вже в 1989 році проблема була не в тому, чи переможе так звана перебудова, а чим воно скінчиться. Уже на повну силу в 1989 році цей самий процес переходить на Україну.
На Україні завжди було безліч опозиційних персон і настроїв. Але найголовніше те, що після 1988 року їх уже не репресували. Тільки це і треба було цій самій країні для її якогось самовизначення. Вже десь в 1990 році доля України була зрозуміла і відповідним чином була зрозуміла доля усього так званого Радянського Союзу.
Сергій Грабовський
Отож остаточним результатом перестройки врешті-решт став розпад Совєтського Союзу і відставка ініціатора цього процесу Горбачова, який наостанок дав таку оцінку тому, що відбулося:
Михайло Горбачов (переклад)
Я твердо виступав за самостійність, незалежність народів, за суверенітет республік, але водночас і за збереження союзної держави у цілісності країни.
Події пішли по іншому шляху, однак те, що зроблено повинно бути оцінено по належності. Суспільство отримало свободу, розкріпостилось політично і духовно. Це саме головне завоювання.
Максим Стріха
Здається, Михайла Сергійовича судитиме історія, але те, що він привів до відносно безкровного розпаду останньої великої світової імперії, яка справді попри все була імперією зла, те, що Михайло Сергійович не робив спроб залити кров’ю за великим рахунком національно-визвольні рухи, то за все це, я переконаний, колись цій людини поставлять в Україні пам’ятник, бо саме завдяки її діяльності чимось розраховані, чимось романтичні, чимось непередбачувані Україна 24 серпня змогла проголосити свою незалежність і утвердилася на карті світу.
Сергій Грабовський
Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський.
Хай вам щастить.
Наступного тижня ми знову рушимо у світ таємниць і забутих сторінок української історії.
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 23 квітня 2005 року
Олекса Боярко
Ви знову зустрічаєтесь на хвилях радіо “Свобода” із таємничими і забутими епізодами української історії.
Ви знову дізнаєтесь щось нове про яскраві, подвижницькі, а часом і трагічні постаті української культури.
Радіожурнал “Країна Інкогніта” – це спільний пошук історичної істини.
“Країна Інкогніта” – це знайомство з маловідомими сторінками життя України.
“Країна Інкогніта” для тих, хто не боїться долати чужі та власні забобони і упередження.
Сергій Грабовський
Говорить радіо “Свобода”!
З вами журналіст Сергій Грабовський і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Двадцять років тому історія України зробила черговий крутий поворот, але і досі з підґрунтям того повороту не все ясно.
Максим Стріха
Добу кінця 60-тих – середини 80-тих в офіційній радянській історіографії останніх років буття СРСР прийнято було називати застоєм. Визначення, можливо, занадто м’яке, але чомусь влучне. Адже геронтократія кремлівська могла відходити від влади у один єдиний спосіб шляхом природного вибуття.
Про кремлівських старців ходило безліч дошкульних анекдотів. Чергову п’ятирічку, як відомо, було виконано за 4 генеральні секретарі, які влаштовували своєрідну гонку на катафалках.
А тим часом попри бадьорі заяви радянських ідеологів відбувалося реальне падіння промислового виробництва, а певне зростання ВВП досягалося лишень за рахунок експорту нафти і газу, на які спочатку 70-тих встановилася дуже сприятлива для СРСР кон’юнктура. Необхідність змін висіла в повітрі. Тільки було неясно хто ці зміни розпочне.
Сергій Грабовський
Слово для короткої історичної довідки має наш колега Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
11 березня 1985 року на пленумі ЦК КПРС генеральним секретарем партії був обраний Михайло Горбачов. На наступному пленумі в останній тиждень квітня він проголосив початок курсу реформ, згодом названого “перестройкой”.
Її стратегічною метою було прискорення соціально-економічного розвитку Радянського Союзу з тим, щоб ліквідувати його відставання від західних країн. Основними засобами для цього були оголошені впровадження досягнень науково-технічного прогресу, переозброєння машинобудування та активізація так званого “людського фактора”.
Спробою вплинути на цей “фактор” стала антиалкогольна кампанія, що розпочалася 1 червня і призвела до винищення виноградників, масового самогоноваріння та дефіциту цукру.
“Перестройка” була “революцією згори”, спрямованою на подолання системної кризи радянського ладу. Її елементами стали нове політичне мислення, радикальна економічна реформа, демократизація усієї політичної системи суспільства.
Нове мислення включало визнання, наряду з комуністичними ідеалами, загальнолюдських цінностей та орієнтацію на співпрацю з країнами Заходу. Економічна реформа передбачала надання підприємствам певної господарської самостійності. Натомість демократизація полягала у послабленні обмежень прав і свобод громадян, запровадженні гласності та “плюралізму думок”.
Висунувши гасло “більше демократії – більше соціалізму”, “виконроби перестройки” наполягали на збереженні керівної ролі компартії у суспільстві та панівного статусу комуністичної ідеології.
Сергій Грабовський
У ті часи, коли Горбачов у Москві проголосив курс реформ і готувався до приїзду у Київ, у самому Києві пильні “компетентні органи” якраз викрили чергову антирадянську групу студентів-старшокурсників університету імені Шевченка.
Вся провина цих студентів полягала в тому, що вони стояли на позиціях так званого “автентичного марксизму” і прагнули очищення соціалізму від бюрократично-тоталітарного намулу – того ж самого, про що щойно у Москві говорив Горбачов. Але то у Москві...
Максим Стріха
В радянські часи побутувала влучна дошкульна приказка, яку приписували відомому турецькому письменнику і комуністові Назимові Хекметові: “Коли в Москві стрижуть нігті, в Києві ріжуть пальці”.
Це стосувалося і названого випадку і багатьох інших, бо, скажімо, багато театральних вистав, які могли йти в Москві в Києві заборонялися б, багато книжок, які виходили в Москві в Києві в українському перекладі з’явитися не могли, якщо московські студенти в той час могли вже достатньо вільно працювати з покладеними у спецхови раніше працями класиків марксизму-ленінізму, вдумаємося в абсурдність цієї ситуації, в Києві ця група на чолі з талановитим філософом Тетяною Метельовою, пізніше активною учасницею національно-демократичного руху початку 90-тих могла, очевидно, й отримати суворіше покарання, якби це сталося бодай на рік-два перед тим. Але тут вже, як то кажуть була Перестройка, хоч Стус все ще сидів у Кучинському таборі, де він, як відомо, загинув через 6 місяців потому як Горбачов став генсеком.
Сергій Грабовський
Але все ж: чому почалася та сакраментальна “перестройка”? Якими були її рушії? Чия ініціатива лежала в основі? Свою версію подій пропонує знаний культуролог професор Вадим Скуратівський.
Вадим Скуратівський
Весною 1985 року доля мене закинула в Абхазію. Я не знав, що я перебуваю біля резиденції грузинського тетрарха, що в її саду в цей час, той самий тетрарх Шеварднадзе в купі з новообраний генсеком ЦК КПРС Горбачовим говорили про те, що так далі жити не можна і, мовляв, належить якимось чином позитивно перемінити цю систему.
Отак тоді в ситуації повної конспірації розпочалася так звана перебудова. Тепер в історичній ретроспективі ми можемо сказати, що то була справді грандіозна подія і для всього Радянського Союзу і для всього світу і для України.
Весною 1985 року тоталітарна система визнала свою історичну стратегічну поразку і вирішила перемінитися. Виявилося, що перемінитися вона не може, вона може себе лише зліквідувати. От тоді саме розпочалася самоліквідація тоталітарної системи радянського штибу. Вона не могла реформуватися, вона могла лише усунути сама себе.
Молодий генсек Горбачов (55 років) урочисто оголосив, що ми живемо в напівкризовому суспільстві. Перепрошую, більше нікому нічого в радянському суспільстві не треба було в напрямі опозиції до цього суспільства. Річ у тім, що його еліта по суті визнала його поразку.
Відтак починається в дуже різних жанрах, іноді аж гротескних, пригадаймо антиалкогольну кампанію, пригадаймо мовчання довкола Чорнобиля, розпочинається ніби оця сама псевдотактика системи, яка намагається зберегти себе, але кожен крок веде її до самоліквідації.
Сергій Грабовський
Але існують й інші версії...
Максим Стріха
Скажімо, змови ЦРУ, Ватикану і сіоністів.
Сергій Грабовський
Така теж існує, але ж ми працюємо в межах наукового розмислу, а не міфу ХХІ століття. Йдеться про суто наукову гіпотезу. Експерт Національного центру наукових досліджень Франції, директор журналу “Transitions et Societes” Елен Блан понад 20 років вивчає життя Російської Федерації, а раніше – Радянського Союзу.
Торік побачила світ книга Елен Блан “KGB Connexion” – про зв‘язок мафії, бізнесу, влади і спецслужб у сучасній Росії і про російській вплив на Європу. Ґрунтовно авторка досліджує час, коли 1982 року після смерті Леоніда Брежнєва генсеком Компартії став Юрій Андропов, котрий упродовж 15 років керував Комітетом держбезпеки, себто КҐБ. Реферував деякі розділи праці Елен Блан Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Саме у ті роки , вважає Елен Блан, КГБ фактично вирвав владу з рук КПРС. Андропов як один з найпоінформованіших людей СРСР, розумів, що корупція розвалює країну і потрібні радикальні зміни. Ось тоді і були розроблені основи “перебудови”, батьком якої на Заході помилково вважають Горбачова.
Андропов провів у Політбюро своїх однодумців, серед яких був і його учень Горбачов, пише Елен Блан. Горбачов мав потурбуватися, як найефективніше “продати” перебудову на Заході.
Чимало пізніших за часом подій, зазначає у книзі французька дослідниця, були витончено запрограмовані. І серед них – прихід до влади вихідця з КГБ Володимира Путіна. Справжня радянсько-російська історія не має нічого спільного з офіційною версією, виставленою на показ на Заході. Незважаючи на деякі “заноси” вбік, операція мала блискучий успіх.
Зокрема, одним з таких “заносів” став провал заколоту ГКЧП у 1991 році, задуманого для коригування курсу перебудови. Тому на деякий час виконання “плану Андропова” призупинили. Однак перейменований у ФСБ колишній КГБ залишився неушкодженою частиною кістяка старої системи. І ця структура не заважала новій російській мафії у просуванні на Захід. Вона її підтримувала і “пасла”.
Тепер, пише Елен Блан, російська мафія у симбіозі з КГБ-ФСБ присутня у 45 країнах. У самій Росії вони тримають на короткому поводку усі фінансово-політичні сили, обіцяючи їм у випадку непокори сумну долю ЮКОСа і зосібно Михайла Ходорковського.
На думку Елен Блан, через Францію російський вплив поширюється на весь Євросоюз, ставлячи у залежність французьку економіку від “брудних” російських грошей. Звіти Інтерполу фіксують російську кримінальну інфільтрацію у Європі , і після ісламського тероризму це – друга небезпека, пише французька дослідниця.
За словами Блан, “Володимир Путін не зрікся старої радянської мрії про світове панування, чи хоча б панування над Європою. Тепер не з допомогою танків і ракет, а шляхом економічної і фінансової інфільтрації- з допомогою нової зброї, як у руках кремлівського неоімперіалізму, так і в руках мафіозного неоколоніалізму.
Максим Стріха
Очевидно, про причини перестройки ще багато писатимуть, але ясно одне, що її ініціатори зовсім не збиралися заходити аж так далеко. Їхньою метою була модернізована імперія, а не розпад цієї імперії.
Але коли люди отримали ковточок свободи запрацювала зовсім інша логіка. Із бажання українців розвивати свою мову, дізнатися правду про своє історичне минуле і, нарешті, захиститися від наслідків Чорнобиля, який пов’язували, зокрема, зі злочинною діяльністю московського центру, який бездумно будував атомні електростанції і постав, врешті-решт, той справді всенародний рух, який призвів 24 серпня до проголошення української незалежності, яка і фактично поставила останню крапку в історії СРСР.
Сергій Грабовський
Очевидно, всі політичні загадки і таємниці доби перестройки ще не стали зараз надбанням істориків, тим більше, широкого загалу. Але справді – наміри, це одне, реальність, у яку перевтілилися ці наміри – зовсім інше. Знову слово має професор Вадим Скуратівський.
Вадим Скуратівський
Я пригадую, що вже 1988 року у Москві зібралася партійна еліта на якесь своє дійство. Одні говорили, що треба повернутися до Сталіна, а інші говорили про те, що КПРС належить судити за всіма належними процедурами Нюрнберзького трибуналу.
А вже в 1989 році проблема була не в тому, чи переможе так звана перебудова, а чим воно скінчиться. Уже на повну силу в 1989 році цей самий процес переходить на Україну.
На Україні завжди було безліч опозиційних персон і настроїв. Але найголовніше те, що після 1988 року їх уже не репресували. Тільки це і треба було цій самій країні для її якогось самовизначення. Вже десь в 1990 році доля України була зрозуміла і відповідним чином була зрозуміла доля усього так званого Радянського Союзу.
Сергій Грабовський
Отож остаточним результатом перестройки врешті-решт став розпад Совєтського Союзу і відставка ініціатора цього процесу Горбачова, який наостанок дав таку оцінку тому, що відбулося:
Михайло Горбачов (переклад)
Я твердо виступав за самостійність, незалежність народів, за суверенітет республік, але водночас і за збереження союзної держави у цілісності країни.
Події пішли по іншому шляху, однак те, що зроблено повинно бути оцінено по належності. Суспільство отримало свободу, розкріпостилось політично і духовно. Це саме головне завоювання.
Максим Стріха
Здається, Михайла Сергійовича судитиме історія, але те, що він привів до відносно безкровного розпаду останньої великої світової імперії, яка справді попри все була імперією зла, те, що Михайло Сергійович не робив спроб залити кров’ю за великим рахунком національно-визвольні рухи, то за все це, я переконаний, колись цій людини поставлять в Україні пам’ятник, бо саме завдяки її діяльності чимось розраховані, чимось романтичні, чимось непередбачувані Україна 24 серпня змогла проголосити свою незалежність і утвердилася на карті світу.
Сергій Грабовський
Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський.
Хай вам щастить.
Наступного тижня ми знову рушимо у світ таємниць і забутих сторінок української історії.
Говорить радіо “Свобода”!
