Аудіозапис програми:
Київ, 27 січня 2005 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”, експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Більшість людей переконана, що саме культура є тим головним, що відрізняє людське та соціальне буття від існування дикої природи. Пояснення і докази цієї тези наводяться різні в залежності від того, хто і що розуміє під культурою.
Слово “культура” латинського походження. Буквально воно означало обробку, догляд, поліпшення, обробіток.
У класичній давнині поняття це у своїй праці “De agri cultura” зафіксував Марк Порцій Катон і присвятив її турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці.
Таке розуміння слова культура відійшло у минуле. Однак залишки подібного мислення досі впливають на вибір культурних обстойників, себто на вибір культурних пріоритетів на всіх рівнях: од формування державних освітніх програм до банальних телепрограм.
Середовище культурне од того всього набуває таких якостей, що питання постають одне за одним. Письменник Євген Пашковський, гостро переживаючи кожне з них, оперує не надто приємними рефлексіями. Розмовляє з ним автор програми Андрій Охрімович. Тексти – Віктор Недоступ. Звукооператор Михайло Петренко.
Та модель культури, яка існує на сьогоднішній день, і та структура її можна назвати пострадянською.
Євген Пашковський
Правильно. Її значення було “совєцька”, так як вона сама себе називала, тобто перші кроки влади повинні бути направлені на десовєтізацію суспільства, відповідно і культури, тому що всі її рудименти ми бачимо на вулицях у формі пам’ятників, арок, злук і так далі. Це те, що тисне на підсвідомість людей, тобто ми не знаємо, куди ми йдемо.
Без десовєтізації не може бути нічого нового. Хто не вірить цьому, то нехай поїде в Німеччину, Польщу чи куди і побачить країни, які були під радянським ігом, під фашистським ігом, чи вони там знайдуть хоч один пам’ятник Леніну, чи один пам’ятник Гітлеру.
Це питання побутове, але на містичному рівні, я переконаний, Господь не може давати добра тим народам, у яких на кожному кроці по ігові.
Андрій Охрімович
Якщо ми говоримо про пострадянську культуру, то ми автоматично розуміємо, що це та культура, яка давала статус найбільшого сприяння всьому російському. Чи входить цей план десовєтізації, в тому числі і дерусифікація?
Євген Пашковський
Це одна із складових взагалі люстрацій – очищення суспільства від всіх рудиментів минулих режимів, тобто імперського режиму. Боротися треба за те, щоб в наших бібліотеках було достатньо найкращих книжок, створених українською нацією, як мінімум, за останніх 50 років, тому що дітям немає що читати, вони змушені читати всю плісняву радянізму, яка там існує.
Такі книжки не повинні видаватися такими тиражами, як 5-10 тисяч, вони повинні видаватися мільйонними тиражами. Відповідно повинні зрости гонорари, відповідно повинна плекатися українська еліта, тому що держава без своєї еліти – це є не держава, а зібрання політиків, економічних менеджерів.
Якщо культурної еліти немає, то зникає мета розвитку суспільства. Будь-яке суспільство розвивається тільки з однією метою створити свою самодостатню культуру, тобто свій спосіб життя, який дозволяв би народові виживати століттями.
Андрій Охрімович
“Люди, які вважають, що “сначала хлеб, а нравственность потом”, дуже гальмують процес відновлення української держави. Ми тому і маємо економічні негаразди, що недооцінюємо духовний клімат.
Ми не зможемо побудувати ту саму технологічну цивілізацію, доки не дамо гроші на освіту, на культуру, на інтелектуальні центри, на молодіжний розвиток – до того часу ми будемо пасти задніх”.
Ця фраза Леся Танюка, промовлена десять років тому, досі лишається хрестоматійно актуальною, загострюючи і без того малоприємне відчуття нерухомості українського часу.
Зміни, як мені здається, мали б відбутися на системному рівні. В цю ж матрицю культури входить освіта, вища освіта, академічна освіта.
Євген Пашковський
Ідея Української академії словесності – це все мої ідеї, з якими я ношуся з 90-х років, і вони належать українському народові. Вони рано чи пізно будуть здійснені чи при цій владі, чи при наступній.
Наскільки влада буде налаштована на діалог із справжньою українською елітою, з тією, що народилася за останніх 15-20 років, настільки вона зможе упроваджувати культурні проекти, тобто люстрацію, десовєтізацію, наповнення бібліотек, створення нових академій і, найголовніше, створення самої української еліти, наскільки ця влада буде витребувана в часу. Тобто, про неї будуть згадувати, як про золотий вік Української держави, тобто народження золотого віку.
Якщо цього не відбудеться, то ми будемо чекати ще 50, ще 100 років. Українська думка від цього не згасне, а просто вона перебуватиме у підпільному стані.
Мене запитали в одному із інтерв’ю, чи я можу бути гуманітарним віце-прем’єром. Так я цим займаюся в підпіллі 15 років. І далі буду займатися, впроваджувати у свідомість всі ті речі, які суспільство так чи інакше повинно зробити.
Існує ВР, існує ВСУ, існує АП – і все, і більше України немає ніякої. Але в Україні є десятки блискучих письменників, десятки блискучих акторів, і десятки блискучих композиторів, режисерів, які є дійсною духовною Україною. Це візуальна показова Україна, але духовна Україна на сьогодні не представлена ніяк.
Андрій Охрімович
Якби тобі довелося творити реальну політику в цьому напрямку, то, безумовно, це була б політика пріоритетів. Пріоритетів яких?
Євген Пашковський
Пріоритетів створення нової еліти української. Яким способом ми будемо це робити? Залучаючи всі ресурси, які є: треба акціонувати творчі спілки, відповідно, задіяти всі стимули для розвитку, щоб серйозне мистецтво серйозно стимулювалося, щоб воно не перебувало на одному горінні, тобто, щоб ти не писав вірші тому, що тобі хочеться писати, а тому, що ти був би нормально застимульований хоча б так, як в радянські часи. Але в українські часи ти повинен бути застимульованим ще в сто разів більше.
Я один політику не можу робити. Політику культурну повинне робити ціле покоління нових митців, які повинні прийти в політику, працювати в ній, співпрацювати з політикою і діяти на благо творення нової України.
Андрій Охрімович
Відчуваючи світобудову, як вищу гармонію, давні греки прагнули створити фрагмент досконалості на землі. Живим втіленням їх уявлень про гармонію, її культурним зразком був поліс - місто-держава, яка формує людину культури.
Так Аристотель розробляв ідею культурної людини, як зразкового громадянина. Тобто, в цілому розуміння культури носило гуманістичний характер та у той чи інший спосіб було органічно пов’язано з розумінням людського прогресу.
Пізніше, митрополит Андрей Шептицький підійшов до справи з позицій віри. Він вважав, що «...завдання українського народу полягатиме в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які б забезпечували громадянам правдиве, стале щастя і мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати тенденції внутрішнього розкладу та успішно захищати межі від зовнішніх ворогів”.
Як на моє розуміння, то еліта, не тільки ті люди, які мають звання академіків або перебувають на певній вершині або якості, або звання, але це, в першу чергу, вчителі, сільські вчителі, вихователі дитячих садочків. Тобто, еліту треба забезпечити, але, з іншого боку, від еліти потрібно вимагати.
Чи можемо ми сказати, що сьогодні середньостатистичний вчитель в київських школах є щирим, коли він на уроці говорить українською, а під час перерви говорить своїм міщанським суржиком? Таке враження, що ти потрапляєш на Бессарабку.
Євген Пашковський
Це зрозумілі речі, але це все наслідок відсутності справжньої культурної еліти. Я кажу про справжню культуреліту. Не про моду на Україну, а про культуреліту, яка не диктує, а пояснює існуючі речі, що не можна бути лицеміром у ставленні до України. Те, про що ти говориш, - це є справжнє лицемірство.
Створення культуреліти саме по собі удосконалюватиме суспільство так, як його не можна удосконалити жодним указом. Жодної політичної дії, не можна проводити ніякої українізації насильної, нічого продовжити не треба. Треба створити.
З кого створити? Воно створиться саме по собі, оскільки є сприяння. З чого радянська влада створила радянську літературу? Адже не було жодного радянського письменника в 17-му році, була неписьменна нація. Вона створила українську радянську літературу з нуля майже. Ми повинні створити не з нуля, а з того, що вже є, але створити справжню літературу, кіно у свідомості кожної людини.
Андрій Охрімович
Ти пропонуєш певну державну політику в культурі?
Євген Пашковський
Абсолютно.
Андрій Охрімович
Культура є з кількох складників: є державна, а є та, яка розвивається за законами ринку, за законами бізнесу і так далі. Тут можна говорити про шоу-бізнес і так далі.
Євген Пашковський
Наслідками створення ринку і культури в Україні є три мільйони, перепрошую, жертв, наслідки маскультуризації, політизації, поляризації суспільства, агресизації через те, що суспільство живе політичними подіями, воно не живе душею. Воно живе поглинанням грошей, поглинанням часу, поглинанням політичних реалій, воно не живе вічносними категоріями, що робить людину людиною. Це є наслідком псевдодержавницької політики, яка була 15 років.
Якщо цю парадигму не змінити, то я думаю, що жертви будуть продовжуватися тільки в геометричній прогресії, бо тільки було накопичення.
Змінити потрібно не ставлення до української мови, а взагалі змінити спосіб життя культурелітою, масовий показний якихось дій, що можна людям робити, а що не можна, що шкодить людям на здоров’я.
В Україні шкідливо для здоров’я, наприклад, ненавидіти Україну. Це все наслідки повільного внутрішнього самоочищення і розуміння своєї українськості, не зовнішнього, а внутрішнього, ненав’язливого, справжнього, підтримуваного державою як єдиного чинника, який допоможе цій державі усталитися.
Андрій Охрімович
Поняття “культура” еволюціонувало тривалий час і з`явилось в європейській суспільній думці лише у другій половині XVIII ст.
Спочатку воно представляло цілеспрямований вплив людини на природу, потім виховання та освіту самої людини, пізніше культура стала показником особистої досконалості людини.
В епоху Відродження під досконалістю розуміли відповідність гуманістичним ідеалам людини, а згодом ідеалам просвітителів.
Французькі просвітителі XVIII ст.: Вольтер, Тюрго, Кондорсе зводили зміст культурно-історичного процесу до розвитку людського “розуму” і вимірювали сукупністю досягнень в галузі науки і мистецтва.
Мета культури, - на їх думку, - зробити всіх людей щасливими, такими, що живуть в злагоді із запитами та потребами своєї “натуральної” природи.
Кіно. На твою думку. Чи потрібно, щоб держава взяла на причеп цю проблему? Чи повинно бути бюджетне кіно?
Євген Пашковський Це повинна бути допомога бізнесу, певні пільги, які допомагатимуть кіно. Бізнес вкладе гроші в кіно і буде розвивати кіно, а пільги будуть його витягнути всю цю проблемату.
Я можу відповідати за літературу, донести книжки. Їх не можна донести до читачів в бібліотеках, у вузах, в сільських школах інакше, як мільйонними тиражами знову ж таки за державний рахунок.
Видавництво приватне, ніяких спонсор, ніякий благодійник не потягне такого. Ніхто не може видати 50-томника В.Шевчука чи Ліни Костенко, якщо їх треба видавати на сьогоднішній день, як радянська влада видавала 50 томів Івана-Франка. Не з великої любові до Франка, а з того, що треба було плекати і окультурювати український народ.
Андрій Охрімович
Про культуру. Ми не можемо минати систему освіти, а система освіти повинна торкатися письменницької справи. Тобто, коли ми говоримо “Окультурювати народ”, то повинні, вочевидь, думати про перекладну літературу, про вершини світового письменства, про вершини філософської світової думки. Ми знаємо, що в нас дуже мало перекладної літератури. В цьому сенсі, що нам потрібно робити?
Євген Пашковський
Я скажу дуже страшну і смішну річ з приводу діянь минулого режиму. В галузі культури там не робилося навіть того, що робилося в радянські часи: не було перекладено жодної книги з російської, не кажучи про наше ближнє зарубіжжя, так само не було перекладено з української на російську. Це при тому, що в радянські часи все робилося валом, постійно.
Це одна із моїх постійних ідей, що українці повинні бути забезпечені найкращими здобутками повсякчасно.
Андрій Охрімович
Культура – це стратегічний продукт? Ми можемо говорити про культуру, як свого роду стратегічну зброю?
Євген Пашковський
Так. Вона має допомогти українському народу відновитися, відтворитися і зберегти себе в 21-му столітті.
Андрій Охрімович
Марксистська концепція культури була заснована на принципах історичного матеріалізму. Так твердили кремлівські “спінжаки”.
Культура у викладі їх ідеологів є специфічною характеристикою суспільства, включно з певним ставленням людини до природи і суспільства, а також розвитку творчих сил та здібностей особистості.
Ставлення до природи досягло апогею з намаганням порозвертати ріки і завершилось чорнобильською катастрофою.
Рівень історичного розвитку характеризувало ставлення до людини як до гвинтика, а до народу як до бидла, об’єднаного виключно шлунковим інтересом.
Передача добігає кінця і замість мажорного акорду підкидає бентежні тези. Досі не висловлено чіткої концепції розвитку української національної культури на державному рівні. Досі немає чіткого розуміння зв’язку культури з реальним життям. Досі український громадянин у своєму культурному самовизначенні залежить від продюсера, який у свою чергу залежить од московських архівів або олігархічних чи владних грошей.
Тим часом українська культура балансує між політичним протестом та політичною проституцією. Вибір цей звужує і без того вузьке поле духовного пошуку. Лишається, хіба що, сподіватись на космічну живучість всього українського.
Над програмою працювали лауреат Шевченківської премії, письменник Євген Пашковський, звукооператор Михайло Петренко та журналіст Віктор Недоступ, автор Андрій Охрімович.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Говорить Радіо “Свобода”.
Київ, 27 січня 2005 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”, експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Більшість людей переконана, що саме культура є тим головним, що відрізняє людське та соціальне буття від існування дикої природи. Пояснення і докази цієї тези наводяться різні в залежності від того, хто і що розуміє під культурою.
Слово “культура” латинського походження. Буквально воно означало обробку, догляд, поліпшення, обробіток.
У класичній давнині поняття це у своїй праці “De agri cultura” зафіксував Марк Порцій Катон і присвятив її турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці.
Таке розуміння слова культура відійшло у минуле. Однак залишки подібного мислення досі впливають на вибір культурних обстойників, себто на вибір культурних пріоритетів на всіх рівнях: од формування державних освітніх програм до банальних телепрограм.
Середовище культурне од того всього набуває таких якостей, що питання постають одне за одним. Письменник Євген Пашковський, гостро переживаючи кожне з них, оперує не надто приємними рефлексіями. Розмовляє з ним автор програми Андрій Охрімович. Тексти – Віктор Недоступ. Звукооператор Михайло Петренко.
Та модель культури, яка існує на сьогоднішній день, і та структура її можна назвати пострадянською.
Євген Пашковський
Правильно. Її значення було “совєцька”, так як вона сама себе називала, тобто перші кроки влади повинні бути направлені на десовєтізацію суспільства, відповідно і культури, тому що всі її рудименти ми бачимо на вулицях у формі пам’ятників, арок, злук і так далі. Це те, що тисне на підсвідомість людей, тобто ми не знаємо, куди ми йдемо.
Без десовєтізації не може бути нічого нового. Хто не вірить цьому, то нехай поїде в Німеччину, Польщу чи куди і побачить країни, які були під радянським ігом, під фашистським ігом, чи вони там знайдуть хоч один пам’ятник Леніну, чи один пам’ятник Гітлеру.
Це питання побутове, але на містичному рівні, я переконаний, Господь не може давати добра тим народам, у яких на кожному кроці по ігові.
Андрій Охрімович
Якщо ми говоримо про пострадянську культуру, то ми автоматично розуміємо, що це та культура, яка давала статус найбільшого сприяння всьому російському. Чи входить цей план десовєтізації, в тому числі і дерусифікація?
Євген Пашковський
Це одна із складових взагалі люстрацій – очищення суспільства від всіх рудиментів минулих режимів, тобто імперського режиму. Боротися треба за те, щоб в наших бібліотеках було достатньо найкращих книжок, створених українською нацією, як мінімум, за останніх 50 років, тому що дітям немає що читати, вони змушені читати всю плісняву радянізму, яка там існує.
Такі книжки не повинні видаватися такими тиражами, як 5-10 тисяч, вони повинні видаватися мільйонними тиражами. Відповідно повинні зрости гонорари, відповідно повинна плекатися українська еліта, тому що держава без своєї еліти – це є не держава, а зібрання політиків, економічних менеджерів.
Якщо культурної еліти немає, то зникає мета розвитку суспільства. Будь-яке суспільство розвивається тільки з однією метою створити свою самодостатню культуру, тобто свій спосіб життя, який дозволяв би народові виживати століттями.
Андрій Охрімович
“Люди, які вважають, що “сначала хлеб, а нравственность потом”, дуже гальмують процес відновлення української держави. Ми тому і маємо економічні негаразди, що недооцінюємо духовний клімат.
Ми не зможемо побудувати ту саму технологічну цивілізацію, доки не дамо гроші на освіту, на культуру, на інтелектуальні центри, на молодіжний розвиток – до того часу ми будемо пасти задніх”.
Ця фраза Леся Танюка, промовлена десять років тому, досі лишається хрестоматійно актуальною, загострюючи і без того малоприємне відчуття нерухомості українського часу.
Зміни, як мені здається, мали б відбутися на системному рівні. В цю ж матрицю культури входить освіта, вища освіта, академічна освіта.
Євген Пашковський
Ідея Української академії словесності – це все мої ідеї, з якими я ношуся з 90-х років, і вони належать українському народові. Вони рано чи пізно будуть здійснені чи при цій владі, чи при наступній.
Наскільки влада буде налаштована на діалог із справжньою українською елітою, з тією, що народилася за останніх 15-20 років, настільки вона зможе упроваджувати культурні проекти, тобто люстрацію, десовєтізацію, наповнення бібліотек, створення нових академій і, найголовніше, створення самої української еліти, наскільки ця влада буде витребувана в часу. Тобто, про неї будуть згадувати, як про золотий вік Української держави, тобто народження золотого віку.
Якщо цього не відбудеться, то ми будемо чекати ще 50, ще 100 років. Українська думка від цього не згасне, а просто вона перебуватиме у підпільному стані.
Мене запитали в одному із інтерв’ю, чи я можу бути гуманітарним віце-прем’єром. Так я цим займаюся в підпіллі 15 років. І далі буду займатися, впроваджувати у свідомість всі ті речі, які суспільство так чи інакше повинно зробити.
Існує ВР, існує ВСУ, існує АП – і все, і більше України немає ніякої. Але в Україні є десятки блискучих письменників, десятки блискучих акторів, і десятки блискучих композиторів, режисерів, які є дійсною духовною Україною. Це візуальна показова Україна, але духовна Україна на сьогодні не представлена ніяк.
Андрій Охрімович
Якби тобі довелося творити реальну політику в цьому напрямку, то, безумовно, це була б політика пріоритетів. Пріоритетів яких?
Євген Пашковський
Пріоритетів створення нової еліти української. Яким способом ми будемо це робити? Залучаючи всі ресурси, які є: треба акціонувати творчі спілки, відповідно, задіяти всі стимули для розвитку, щоб серйозне мистецтво серйозно стимулювалося, щоб воно не перебувало на одному горінні, тобто, щоб ти не писав вірші тому, що тобі хочеться писати, а тому, що ти був би нормально застимульований хоча б так, як в радянські часи. Але в українські часи ти повинен бути застимульованим ще в сто разів більше.
Я один політику не можу робити. Політику культурну повинне робити ціле покоління нових митців, які повинні прийти в політику, працювати в ній, співпрацювати з політикою і діяти на благо творення нової України.
Андрій Охрімович
Відчуваючи світобудову, як вищу гармонію, давні греки прагнули створити фрагмент досконалості на землі. Живим втіленням їх уявлень про гармонію, її культурним зразком був поліс - місто-держава, яка формує людину культури.
Так Аристотель розробляв ідею культурної людини, як зразкового громадянина. Тобто, в цілому розуміння культури носило гуманістичний характер та у той чи інший спосіб було органічно пов’язано з розумінням людського прогресу.
Пізніше, митрополит Андрей Шептицький підійшов до справи з позицій віри. Він вважав, що «...завдання українського народу полягатиме в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які б забезпечували громадянам правдиве, стале щастя і мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати тенденції внутрішнього розкладу та успішно захищати межі від зовнішніх ворогів”.
Як на моє розуміння, то еліта, не тільки ті люди, які мають звання академіків або перебувають на певній вершині або якості, або звання, але це, в першу чергу, вчителі, сільські вчителі, вихователі дитячих садочків. Тобто, еліту треба забезпечити, але, з іншого боку, від еліти потрібно вимагати.
Чи можемо ми сказати, що сьогодні середньостатистичний вчитель в київських школах є щирим, коли він на уроці говорить українською, а під час перерви говорить своїм міщанським суржиком? Таке враження, що ти потрапляєш на Бессарабку.
Євген Пашковський
Це зрозумілі речі, але це все наслідок відсутності справжньої культурної еліти. Я кажу про справжню культуреліту. Не про моду на Україну, а про культуреліту, яка не диктує, а пояснює існуючі речі, що не можна бути лицеміром у ставленні до України. Те, про що ти говориш, - це є справжнє лицемірство.
Створення культуреліти саме по собі удосконалюватиме суспільство так, як його не можна удосконалити жодним указом. Жодної політичної дії, не можна проводити ніякої українізації насильної, нічого продовжити не треба. Треба створити.
З кого створити? Воно створиться саме по собі, оскільки є сприяння. З чого радянська влада створила радянську літературу? Адже не було жодного радянського письменника в 17-му році, була неписьменна нація. Вона створила українську радянську літературу з нуля майже. Ми повинні створити не з нуля, а з того, що вже є, але створити справжню літературу, кіно у свідомості кожної людини.
Андрій Охрімович
Ти пропонуєш певну державну політику в культурі?
Євген Пашковський
Абсолютно.
Андрій Охрімович
Культура є з кількох складників: є державна, а є та, яка розвивається за законами ринку, за законами бізнесу і так далі. Тут можна говорити про шоу-бізнес і так далі.
Євген Пашковський
Наслідками створення ринку і культури в Україні є три мільйони, перепрошую, жертв, наслідки маскультуризації, політизації, поляризації суспільства, агресизації через те, що суспільство живе політичними подіями, воно не живе душею. Воно живе поглинанням грошей, поглинанням часу, поглинанням політичних реалій, воно не живе вічносними категоріями, що робить людину людиною. Це є наслідком псевдодержавницької політики, яка була 15 років.
Якщо цю парадигму не змінити, то я думаю, що жертви будуть продовжуватися тільки в геометричній прогресії, бо тільки було накопичення.
Змінити потрібно не ставлення до української мови, а взагалі змінити спосіб життя культурелітою, масовий показний якихось дій, що можна людям робити, а що не можна, що шкодить людям на здоров’я.
В Україні шкідливо для здоров’я, наприклад, ненавидіти Україну. Це все наслідки повільного внутрішнього самоочищення і розуміння своєї українськості, не зовнішнього, а внутрішнього, ненав’язливого, справжнього, підтримуваного державою як єдиного чинника, який допоможе цій державі усталитися.
Андрій Охрімович
Поняття “культура” еволюціонувало тривалий час і з`явилось в європейській суспільній думці лише у другій половині XVIII ст.
Спочатку воно представляло цілеспрямований вплив людини на природу, потім виховання та освіту самої людини, пізніше культура стала показником особистої досконалості людини.
В епоху Відродження під досконалістю розуміли відповідність гуманістичним ідеалам людини, а згодом ідеалам просвітителів.
Французькі просвітителі XVIII ст.: Вольтер, Тюрго, Кондорсе зводили зміст культурно-історичного процесу до розвитку людського “розуму” і вимірювали сукупністю досягнень в галузі науки і мистецтва.
Мета культури, - на їх думку, - зробити всіх людей щасливими, такими, що живуть в злагоді із запитами та потребами своєї “натуральної” природи.
Кіно. На твою думку. Чи потрібно, щоб держава взяла на причеп цю проблему? Чи повинно бути бюджетне кіно?
Євген Пашковський Це повинна бути допомога бізнесу, певні пільги, які допомагатимуть кіно. Бізнес вкладе гроші в кіно і буде розвивати кіно, а пільги будуть його витягнути всю цю проблемату.
Я можу відповідати за літературу, донести книжки. Їх не можна донести до читачів в бібліотеках, у вузах, в сільських школах інакше, як мільйонними тиражами знову ж таки за державний рахунок.
Видавництво приватне, ніяких спонсор, ніякий благодійник не потягне такого. Ніхто не може видати 50-томника В.Шевчука чи Ліни Костенко, якщо їх треба видавати на сьогоднішній день, як радянська влада видавала 50 томів Івана-Франка. Не з великої любові до Франка, а з того, що треба було плекати і окультурювати український народ.
Андрій Охрімович
Про культуру. Ми не можемо минати систему освіти, а система освіти повинна торкатися письменницької справи. Тобто, коли ми говоримо “Окультурювати народ”, то повинні, вочевидь, думати про перекладну літературу, про вершини світового письменства, про вершини філософської світової думки. Ми знаємо, що в нас дуже мало перекладної літератури. В цьому сенсі, що нам потрібно робити?
Євген Пашковський
Я скажу дуже страшну і смішну річ з приводу діянь минулого режиму. В галузі культури там не робилося навіть того, що робилося в радянські часи: не було перекладено жодної книги з російської, не кажучи про наше ближнє зарубіжжя, так само не було перекладено з української на російську. Це при тому, що в радянські часи все робилося валом, постійно.
Це одна із моїх постійних ідей, що українці повинні бути забезпечені найкращими здобутками повсякчасно.
Андрій Охрімович
Культура – це стратегічний продукт? Ми можемо говорити про культуру, як свого роду стратегічну зброю?
Євген Пашковський
Так. Вона має допомогти українському народу відновитися, відтворитися і зберегти себе в 21-му столітті.
Андрій Охрімович
Марксистська концепція культури була заснована на принципах історичного матеріалізму. Так твердили кремлівські “спінжаки”.
Культура у викладі їх ідеологів є специфічною характеристикою суспільства, включно з певним ставленням людини до природи і суспільства, а також розвитку творчих сил та здібностей особистості.
Ставлення до природи досягло апогею з намаганням порозвертати ріки і завершилось чорнобильською катастрофою.
Рівень історичного розвитку характеризувало ставлення до людини як до гвинтика, а до народу як до бидла, об’єднаного виключно шлунковим інтересом.
Передача добігає кінця і замість мажорного акорду підкидає бентежні тези. Досі не висловлено чіткої концепції розвитку української національної культури на державному рівні. Досі немає чіткого розуміння зв’язку культури з реальним життям. Досі український громадянин у своєму культурному самовизначенні залежить від продюсера, який у свою чергу залежить од московських архівів або олігархічних чи владних грошей.
Тим часом українська культура балансує між політичним протестом та політичною проституцією. Вибір цей звужує і без того вузьке поле духовного пошуку. Лишається, хіба що, сподіватись на космічну живучість всього українського.
Над програмою працювали лауреат Шевченківської премії, письменник Євген Пашковський, звукооператор Михайло Петренко та журналіст Віктор Недоступ, автор Андрій Охрімович.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Говорить Радіо “Свобода”.
