Белград, 23 липня 2004 – На початку дев’яностих рокiв, в рамках процесу централiзацiї Сербiї, воєводинську академiю формально приєднали до сербської, а фактично скасували. Наразi парламент Воєводини ухвалив рiшення вiдновити академiю. Одним з-помiж трьох дiйсних членiв став Юлiян Тамаш, голова Кафедри русинської мови й лiтератури на Фiлософському факультетi в Новому Саду.
Тамаш народжений 1950 року. Вiн автор понад 40 книг поезiї та прози. Його перу належать, мiж iншими, монографiя “Українська лiтература мiж Сходом та Заходом”, “Iсторiя русинської лiтератури”, роман “Скупанi у вiчностi”. Два роки тому в перекладi на сербську мову вийшли його вибранi твори в чотирьох томах.
Автономний край Воєводина, що на пiвночi Сербiї, має два мiльйони мешканцiв. Йдеться про найбiльш розвинений регiон в країнi. Майже тридцять вiдсоткiв населення краю становлять нацiональнi меншини, в тому числi й двадцятитисячна українсько-русинська громада, до котрої належить й академiк Тамаш. Його поважають як самобутнього поета, ерудита, громадського дiяча. Тамаш при кожнiй нагодi зазначає, що русини, котрi живуть в Сербiї, є гiлкою українського народу.
Голова вiдновленої воєводинської академiї каже, що єдиним критерiєм для прийому була наукова та творча дiяльнiсть кандидатiв. Оскiльки в Академiї є сiм сербiв та сiм угорцiв, факт що вони на чiльну посаду обрали русина-українця вiн жартома називає мiжетнiчним компромiсом.
Юлiян Тамаш не хоче полемiзувати iз тими сербськими колами, котрi вiдновлення воєводинської академiї називають сепаратистським актом. Вiн каже, що йдеться про регiональну академiю котра прагне стати середньоєвропейською та, що її основною метою є сприяти розвитковi науки й мистецтв та зберiгати надбання багатонацiональної культури Воєводини.
Тамаш народжений 1950 року. Вiн автор понад 40 книг поезiї та прози. Його перу належать, мiж iншими, монографiя “Українська лiтература мiж Сходом та Заходом”, “Iсторiя русинської лiтератури”, роман “Скупанi у вiчностi”. Два роки тому в перекладi на сербську мову вийшли його вибранi твори в чотирьох томах.
Автономний край Воєводина, що на пiвночi Сербiї, має два мiльйони мешканцiв. Йдеться про найбiльш розвинений регiон в країнi. Майже тридцять вiдсоткiв населення краю становлять нацiональнi меншини, в тому числi й двадцятитисячна українсько-русинська громада, до котрої належить й академiк Тамаш. Його поважають як самобутнього поета, ерудита, громадського дiяча. Тамаш при кожнiй нагодi зазначає, що русини, котрi живуть в Сербiї, є гiлкою українського народу.
Голова вiдновленої воєводинської академiї каже, що єдиним критерiєм для прийому була наукова та творча дiяльнiсть кандидатiв. Оскiльки в Академiї є сiм сербiв та сiм угорцiв, факт що вони на чiльну посаду обрали русина-українця вiн жартома називає мiжетнiчним компромiсом.
Юлiян Тамаш не хоче полемiзувати iз тими сербськими колами, котрi вiдновлення воєводинської академiї називають сепаратистським актом. Вiн каже, що йдеться про регiональну академiю котра прагне стати середньоєвропейською та, що її основною метою є сприяти розвитковi науки й мистецтв та зберiгати надбання багатонацiональної культури Воєводини.