Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 2 липня 2004 року.
Зиновій Фрис
"Вечірня Свобода" в прямому ефірі у п’ятницю, 2-го липня. Перед мікрофоном Зиновій Фрис, мені допомагає Юлія Сайко.
Наші експерти сьогодні: Василь Стоякін, директор Центру політичного маркетингу; Василь Яблонський, докторант кафедри політології, експерт Школи політичної аналітики при Національному університеті "Києво-Могилянська Академія". Він уперше бере участь у нашій передачі, я сподіваюся, що не востаннє.
Панове, добрий вечір!
Наші експерти дискутуватимуть з приводу передвиборчої президентської кампанії в Україні, яка офіційно розпочинається завтра, 3-го липня.
На думку багатьох аналітиків, експертів, ці вибори мають бути найцікавішими і найгострішими не лише в історії незалежної України, а й на пострадянських теренах.
Вочевидь важко спрогнозувати, якою насправді буде ця передвиборча кампанія. Час, як кажуть, покаже.
В кожному разі, події останніх днів: і тих, що сталися, і тих, що мають статися, включно з тією, що сталася сьогодні (я маю на увазі, зокрема, підписання коаліційної угоди "Сила народу" між блоком "Наша Україна" та БЮТ), дають зрозуміти - боротьба за президентське крісло набуває конкретного змісту і форми.
Отже, передвиборча президентська кампанія в Україні стартує офіційно. Хоча, я пам’ятаю, багато експертів, котрі брали участь в передачі "Вечірня Свобода" в прямому ефірі, акцентували увагу на тому, що неофіційно президентські перегони вже давно розпочалися.
І розпочати нашу дискусію я пропоную з сьогоднішньої події, з підписання коаліційної угоди між блоком "Наша Україна" Віктора Ющенка і БЮТ. Угода дістала назву "Сила народу".
Підписанти угоди схвалили програму спільних дій під назвою “Маніфест народної перемоги”. Вони заявили про готовність взяти владу в Україні у свої руки, очистити її від кримінальних кланів та політичного бандитизму і покращити життя простих громадян.
Ющенко та Тимошенко наголошують, що основними питаннями, на які буде спрямовано увагу коаліції, є подолання бідності, вирішення проблем безробіття, повернення заощаджень і таке інше.
Першим кроком реалізації цієї програми, за їхніми даними, буде перемога спільного кандидата від коаліції на виборах.
За даними “Нашої України”, для організації роботи коаліції на час виборчої кампанії створено координаційний комітет, головою якого є Віктор Ющенко, а Юлія Тимошенко стала його першою заступницею.
Сторони також домовилися про розподіл владних портфелів після перемоги Ющенка на виборах на основі квот, здобутих на парламентських виборах.
Ющенко та Тимошенко обіцяють протягом року “ліквідувати наслідки правління нинішніх кримінально-політичних кланів”, за два роки забезпечити простим людям роботу, навчання, медичну допомогу, а за 5 років перетворити Україну на потужну і заможну державу.
Давайте послухаємо фрагмент заяви Юлії Тимошенко. Юлія Тимошенко
Сьогодні в українській політиці народилася принципово нова якість – це здатність єднатися. Ніщо сьогодні не може перешкодити єднанню політиків, які усвідомлюють всю складність сьогодення, які усвідомлюють, що перемога буде даватися надзвичайно складно, і кожне об’єднання зусиль – це є додатковий шанс до того, що таки ця перемога прийде.
Я дуже хотіла б, щоб цей крок, який ми сьогодні робимо, щоб він перш за все почав відроджувати в душах українців хоч маленькі крихти віри до політиків.
Україна ділиться насправді не на Схід і Захід, а вона ділиться на купку людей, які вважають Україну “ЛТД закритого типу” і які просто її споживають, і на всіх інших людей, які хочуть Україну бачити своїм домом.
Такий розподіл є, і наша мета зробити так, щоб саме цей розподіл зник з України.
Всі необхідні домовленості для того, щоб була створена коаліція, досягнуті, немає жодної на сьогодення розбіжності. Але я хочу вам сказати, що створення коаліції – це ще не перемога, і тому ми не ставимо за мету поділити трофеї.
Ми розраховуємо на те, що створення коаліції – це ще поки тільки відкриття “другого фронту” (якщо можна скористатися історичними аналогіями), а перемога, як і у випадку з другим фронтом, вона є неминучою. І тоді ці трофеї будуть поділені. А трофеї – це робота до виснажливого...
Зиновій Фрис
У свою чергу Віктор Ющенко зробив, зокрема, таку заяву. Послухаймо корокий фрагмент.
Віктор Ющенко
Соромно, коли дві третини населення знаходяться за межею бідності, коли ми маємо серед країн бувшого Радянського Союзу найменшу заробітну плату чи найменшу пенсію. Це все речі, які потребують пояснення.
Україна потребує змін, то це очевидно для тих людей, які представляють політику. Тут, власне кажучи, для того, щоб залишити ті проблеми, щоб змінити нинішню владу, яка дискредитує націю, державу, то заради цього сьогодні і створена коаліція “Сила народу”.
Ми виходимо з того, що цей документ є відкритим до наших партнерів, і спеціальним зверненням сьогодні ми звертаємось до СПУ, до Мороза, якого, безумовно, ми хотіли бачити учасником коаліції.
Наша мета є зібрати до купи здорові державницькі сили. Ми не ділимо і не хочемо ділити сьогодні Україну на тих, хто говорив російською чи українською мовою. Ми не хочемо сьогодні говорити про поділ України на лівих чи правих політиків і політичних сил.
Для нас сьогодні Україна ділиться на злодіїв, які представляють українську владу, з одної сторони, і український народ, який прагне демократії. Ми просили приєднатися до ідей ініціативи коаліції всі здорові державницькі і демократичні сили.
Зиновій Фрис
Таку заяву зробив Віктор Ющенко сьогодні після підписання коаліційної угоди з БЮТ.
Панове експерти в київській студії, моє перше запитання до вас обох. Що це, на вашу думку, за подія? Я хотів би, щоб ви розглядали цю подію в контексті всієї передвиборчої кампанії, яка вже розпочинається завтра.
Будь ласка, пане Стоякін, Вам першому слово.
Василь Стоякін
Взагалі я можу тільки вітати будь-яке об’єднання політичних сил, тим більше політичних сил близької орієнтації. Це, на жаль, для України не таке вже звичне явище.
Взагалі дуже добре, що наші політики, хоча б інколи можуть поступитися своїми амбіціями, поєднати зусилля і про щось домовитись. Але в конкретному даному випадку я б постерігся говорити про якусь нову якість цього об’єднання.
Проблема в тому, що домовлятися практично не було про що. По сучасним соціологічним даним за Віктора Андрійовича Ющенка збираються голосувати 25%, за Юлію Володимирівну Тимошенко 2%.
Що це означає? Це означає, що виборці Юлії Володимирівни вже зорієнтувалися за кого вони будуть голосувати. Юлія Володимирівна своїх виборці фактично Ющенку вже віддала.
Якщо б вона цю віддачу не сформулювала якось формально у вигляді угоди, то це б для неї просто означало б позбавитись будь-яких подій на повноцінну участь у виборчій кампанії 2006 року. Я гадаю, що вона дуже добре це розуміла і тому ту не йшлося про якесь специфічне погодження.
А з іншого боку, я хочу б сказати, що чисто технологічно з електоральної точки зору це об’єднання не надто вдале.
Справа в тому, що Юлія Володимирівна, вона крім всього є лідером антирейтингу в Україні. За її кандидатуру не збираються в будь-якому випадку голосувати близько 1/3 населення.
Що вона може дати Ющенко? Вона практично може дати іще 2%, а скільки людей, які побачать цей союз, цю угоду, які б могли проголосувати за Ющенка не проголосують, тому що за нього голосує Тимошенко. Тобто тут є дуже багато сумнівів до ефективності цього союзу.
Зиновій Фрис
Пане Яблонський, Ви також схильні не перебільшувати значення цієї коаліційної угоди, яку сьогодні підписали два лідери опозиції?
Василь Яблонський
Насамперед хочеться погодитись зі своїм тезкою про те, що об’єднання політиків у нас в Україні явище не таке поширене і його треба тільки вітати.
Не можу погодитися із 2%, які дає пан Стоякін на перемогу Юлії Тимошенко. Очевидно, що це дещо більше, але треба сказати, якби про інше.
В Україні є люди, які збираються йти на президентські вибори, які не матимуть і 0,5%. І сам факт того, що людина відмовилася від будь-яких президентських амбіцій, в тому числі, і здійснила, на мою думку, досить мудрий по державному і досить зважений крок.
Якщо трошки повернутися назад і звернути увагу на те, до чого підштовхували опоненти Юлію Володимирівну, то якщо дуже схематично, то це все виглядає приблизно так: відкривається нова кримінальна справа, робляться спроби за допомогою парламенту зняття імунітету.
Якби оці дві дії передбачали такий наступний крок: проголошення себе чи висування себе в кандидати в Президенти України і таким чином, якби досягається мета, яка вигідна владі, то це, що Ющенко один.
Адже з тої опозиційної четвірки, як ми бачимо зараз залишились двоє. Є певні гіпотетичні шанси, що Мороз підтримає Ющенка і Тимошенко, якщо не в першому, то в другому турі. Але така схема, до якої підштовхували Тимошенко, очевидно, шита досить грубими, а головне, білими нитками.
З іншого боку, про що вже говорив пан Стоякін, то це те, що Тимошенко є лідером антирейтингу. Очевидно, знову ж таки, це така схема також дуже груба, яка спрацьовує. Влада відкрито називає Тимошенко злодійкою, якщо вона є в союзі з Ющенко, то, очевидно, він десь такий самий.
Але я підкреслюю, що дуже невеликий відсоток проковтне оцю наживку, яку закидають у електоральний ставок.
Зиновій Фрис
Тут якось ми підійшли до такого аспекту, як оця угода. І що вона означає для влади, а може, точніше, для кандидата в президенти від влади Віктора Януковича, нинішнього прем’єра, пане Стоякін?
Василь Стоякін
Власне кажучи, що воно має означати для Януковича? Справа в тому, що у Ющенка і Тимошенко досить схожі електорати, близька електоральна база і дуже мало людей, які збираються голосувати за Тимошенко не проголосують за Ющенка.
Тому саме для кандидата від влади ситуація практично не міняється. Буде у Ющенка, якщо Тимошенко дійсно відмовилась від участі в виборах не 25%, а припустимо 27%.
Але певний ріст рейтингу все одно відбудеться до дня виборів. Так що я тут не бачу якоїсь особливої проблеми для нього.
Зиновій Фрис
А ось політолог Володимир Полохало вже опублікував статтю. Вона є в Інтернеті на сайтах “Українська правда” та “Політична думка”, в якій він, зокрема, пише:
“В електоральній історії України доби незалежності, - це справді перша реальна демократична "шлюбна угода за розрахунком", - коли суб’єкти угоди – рівноправні партнери, які мають розбудовувати на добровільно обумовлених засадах своє спільне щасливе політичне життя.
Втім, цей шлюб є водночас своєрідним політичним "депресантом для "партії влади", - в середовищі якої "питання довіри" і пошуку шлюбних партнерів для Віктора Януковича, тобто проблеми успішних політичних торгів залишається досі нерозв’язаними”.
Пане Ябюлонський, це ж питання і до вас відносно того, як влада це сприйме і що влада може робити, протидіяти?
Василь Яблонський
Я вже говорив, як влада розраховувала сприйняти методом розколу і тиску на Тимошенко ...
Зиновій Фрис
Але їм це не вдалося і все-таки коаліції підписали.
Я маю на увазі, що зараз буде, що це означає для влади і, зокрема, для Януковича?
Василь Яблонський
По-перше, він ще не є єдиним кандидатом від влади. І лунають голоси про те, що він може бути і неосновним, хоча в це важко повірити, але є і така думка.
Насамперед треба, якби сказати про процедуру висунення єдиного кандидата. Якщо ми говоримо про висунення чи підготовку до висунення, то це визначення із єдиним кандидатом від демократичної опозиції, то ми бачимо досить прозорий процес консультації, квоти і все-таке інше.
Це, якби противага такому, з дозволу сказати, мутному висуванні Януковича на якомусь зібранні, на яке були запрошені представники парламентської більшості для обговорення, але стали свідком, якби висунення.
Тому, скажімо, це, якби підтвердження ще, якою є досить не прозорою влада і опозиція, яка намагається бути прозорою, навіть в таких речах.
Зиновій Фрис
Сьогодні наші київські колеги записали точки зору деяких політиків і політологів якраз щодо цієї угоди Ющенко-Тимошенко.
І ось, що сказав з цього приводу лідер СПУ Олександр Мороз.
Олександр Мороз
Я вважаю, що це крок передбачуваний, закономірний.
Я бажаю успіхів у тій справі, котрою вони зайнялися спільно. І хотів би, щоби можливі якісь тертя, різні бачення перспективи співпраці не затьмарили цей їх успіх.
Наша партія визначилася щодо участі у виборах. Ми говорили про передумови можливого іншого спілкування, досягнення компромісу. На превеликий жаль, ці передумови були зруйновані блоками, згадуваними Вами.
І тому ми діємо самостійно. Не виключаю співпрацю перед виборами і пізніше. Розумію, що ми живемо в одному суспільстві, і повинні прислухатися один до одного.
Можу гарантувати, що з нашого боку нічого некоректного, неправдивого, тим більше, не буде використано для того, щоб заважати їхній боротьбі. Ми маємо свою програму. Ми бачимо свою перспективу. Ми будемо діяти так, щоб говорити людям про те, що ми відстоюємо у своїй політичній діяльності.
Зиновій Фрис
І я знову повертаюся до статті політолога Володимира Полохала, котрий сьогодні написав: “Підписання угоди між Ющенком і Тимошенко – це останній сигнал чи (останнє попередження) Олександру Морозу. Не можна без поваги ставитися до Олександра Олександровича, як чесного і публічного політика, однак є чимало підстав й вважати, що він помиляється, якщо справді переконаний, що забезпечує власне політичне майбутнє і майбутнє СПУ, залишаючись поза коаліцією.”
Панове експерти, скажіть, будь ласка, чи вважаєте ви, що Мороз грає самостійну гру зі своїм висуненням, а чи за цим стоїть знову ж таки діюча влада? І чи ви поділяєте цю думку, що Мороз не настільки наївний, щоб не розуміти, що в нього немає жодних шансів на перемогу? Пане Стоякін, що Ви думаєте з цього приводу?
Василь Стоякін
Ви знаєте, я трохи буду говорити навіть не про Мороза. Я спробую стати на його місце. І хочу сказати таке. Я вже зазначив з самого початку, що насправді, скажімо так, “шлюб” між Ющенко і Тимошенко, “політичний шлюб”, він не є рівноправним з самого початку.
Мороз коли на це дивився, він мав просто зрозуміти, і він розуміє, просту річ: Ющенко, на жаль, не витримав випробування політичної реформи, одним з ініціаторів якої був Мороз. Мороз пропонував (і, до речі, “НУ” підтримувала) проекти політичної реформи, згідно з якими запроваджувалася нова, європейська модель партійної відповідальності.
Ющенко коли вирішив висуватися як кандидат не від партій, не від блоків, і навіть не від коаліції, а від народу як такого, він заперечив цю традицію. Цю європейську модель. Це, може, не так очевидно для виборців, але це абсолютно очевидно для Мороза.
І що виявляється? Виявляється, що всі угоди, які зараз підписує Віктор Андрійович Ющенко, їх виконання після виборів може бути підтверджене просто я не знаю чим. Розумієте?
Якщо Ющенко – це кандидат, і переможний кандидат, ймовірно, на виборах від коаліції, це одне. Якщо він – переможний кандидат від народу як такого, то його поведінку після виборів ніхто ж не контролює.
І всі ці угоди, в тому числі остання угода з БЮТ, вони можуть бути відкинуті просто тому, що народ вважає інакше. Це абсолютно правильна позиція загальнонародного президента, яким збирається вважати себе Віктор Андрійович Ющенко.
Якщо подивитися на цю ситуацію з боку Мороза, Мороз міг пробачити те, що Ющенко обіцяв підтримати закон 4180, законопроект 3207/1, і не підтримав ні той, ні той. Це можна пробачити, це пояснюється. Але те, що він відмовляється від самої ідеології реформи під час свого висування, це для Мороза найнебезпечніший сигнал.
Зиновій Фрис
Пане Яблонський, скажіть, будь ласка, а Ви з приводу Мороза що думаєте? Я маю на увазі його нинішню позицію і його бажання висуватися на президентських виборах. На що, власне кажучи, на Вашу думку, розраховує пан Мороз?
Василь Яблонський
Насамперед, дуже важко припустити те, що Мороз діє, так би мовити, грає за сценарієм, скажімо, влади. Досить вже, скажімо, різні завдання перед собою, власне, нинішня влада і Олександр Мороз. І, скажімо, досить вже великі суперечності, протиріччя існують між нинішнім Президентом і між лідером Соціалістичної партії.
Очевидно, Мороз, на мою думку, все ж таки щиро переконаний в тому, що лише парламентсько-президентська модель є панацеєю для України. Власне, він іде до влади (чи намагається йти у владу) на президентство втретє уже, маючи такий досить негативний досвід для того, щоб змінити владу з посади президента. Це моя думка.
Зиновій Фрис
Ви знаєте, от лист надійшов до редакції. Причому, написав його член партії “Батьківщина”, який вважає, що треба підтримати Мороза в його намірах провести конституційну реформу, бо, вважає слухач, він не гарантує, що Ющенко, якщо він прийде до влади, він не повторить того шляху, який зробив вже Леонід Кучма. Чи Ви таку точку зору поділяєте? Чи є така небезпека, пане Яблонський?
Василь Яблонський
Я б не сказав так. Річ у тім, що ми маємо досвід паралельний прем’єра Леоніда Кучми і прем’єра Віктора Ющенка. І, очевидно, він протилежний, якщо його порівнювати.
Скажімо, прем’єр Кучма весь час вимагав додаткових повноважень, і будучи прем’єром, і пізніше – президентом.
Якщо говорити про Віктора Ющенка, то Віктор Ющенко якраз працював в тому полі, відведеному, скажімо так, Конституцією. І працював досить успішно, значно успішніше, ніж Кучма.
Тому, якщо навіть зробивши такий побіжний аналіз, ми можемо зробити висновок, що все ж таки Ющенко не піде шляхом Кучми і не буде, скажімо, брати на себе додаткові повноваження.
Зиновій Фрис
І далі ми слухаємо точки зору окремих українських політиків щодо підписаної сьогодні коаліційної угоди між Ющенком і Тимошенко. Цього разу це лідер комуністів України Петро Симоненко.
Петро Симоненко
Для мене особисто нічого тут нового немає. Бо об’єднуватися можна за різними принципами. В даному випадку, об’єдналися націоналістичні сили, які представлені в тій чи іншій частині як у “НУ”, у “нашистів”, так і у блоку БЮТ. Це також представники потужного капіталу.
В даному випадку, вони ще і мають тих, хто з-закордону ставиться до них, м’яко кажучи, лояльно. В цьому випадку всі ті розмови, які раніше точилися відносно того, хто об’єднається навколо Ющенка, вже завершилися. І зрозуміло, що крім націоналістів, ніхто об’єднуватися більше і не міг.
Зиновій Фрис
Пане Стоякін, лідер комуністів акцентує увагу на тому, що, мовляв, “об’єдналися націоналісти”. Чи не перебільшує він, чи таки це вже ярі націоналісти, яких комуністам, зокрема, так треба боятися?
Василь Стоякін
Я вже зауважував, що у Ющенка і Тимошенко (навіть не у тих сил, які їх підтримують, а саме в Ющенка і Тимошенко) дуже схожий погляд на ситуацію в країні, на ті кроки, які треба робити. В них схожа, дійсно, ідеологія.
Я не хочу сказати, що це дійсно агресивна націоналістична ідеологія, але щось спільне тут є, і тут немає нічого такого страшного.
Я думаю, що Петро Миколайович перебільшує, адже те саме можна було сказати, коли в 1999-му році О.М.Ткаченко приєднався до Симоненка, закликав своїх виборців за нього голосувати. Це звичайна схема.
Зиновій Фрис
Дякую. Я б ще хотів, щоб ми порушили такий аспект, як зовнішній фактор у майбутніх президентських виборах.
Помічник заступника держсекретаря США Стівен Пайфер заявив сьогодні, що Леоніда Кучму запрошували до Стамбула для того, щоб попередити ще раз про необхідність проведення чесних виборів в Україні.
Скажіть, будь ласка, пане Яблонський, чи не здається Вам, що Захід, зокрема США, займаються самообманом?
Василь Яблонський
Самообманом в тому, що Кучма проведе чесні вибори, чи взагалі, що можливі такі вибори в Україні?
Зиновій Фрис
Що в Україні відбудуться чесні вибори, і що їх Кучма може забезпечити.
Василь Яблонський
Знову ж таки, ґрунтуючись на досвіді останнього часу, досвіді виборчих кампаній, в це досить важко провірити, що в Україні виконавча влада, Президент забезпечить чесні вибори.
Однак, можливо, Кучма отримав якісь певні гарантії вже поствиборчі, які дозволяють йому докласти зусиль, щоб вибори були мінімально чесними і прозорими.
Зиновій Фрис
Глєб Павловський, політолог, політтехнолог Владіміра Путіна днями заявив, що якби Росія була зацікавлена в розхитуванні ситуації на пострадянських теренах, зокрема в Україні, то вона б сьогодні зробила ставку на Ющенка, слабкого, несамостійного політика.
Але тільки тому, що Росія цього не хоче, то вона вочевидь, каже Павловський, не буде підтримувати Ющенка. Скажіть, будь ласка, пане Стоякін, чи не лукавить Павловський, на Вашу думку?
На кого все-таки конкретно буде робити ставку Росія і чому?
Василь Стоякін
Ви знаєте, Павловський, скоріше за все, не лукавить, я можу пояснити це дуже просто. Я нещодавно прочитав книгу відомого російського політтехнолога Євгена Мінченка “Як стати і залишитися губернатором”.
Він наводить приклад кількох виборчих кампаній в російських регіонах по виборам губернаторів, і виявляється, що зараз, частіше за все, Путін навіть під час виборів в регіонах самої Росії не робить конкретного вибору і не підтримує конкретну особу на посаду губернатора.
Це стосується подій всередині Росії, тоді що ж казати про близьке зарубіжжя. Звичайно, що російська влада буде дуже обережно ставитися до ходу, результатів виборів президентських в Україні і висловить підтримку в кінці-кінців тому кандидату, який реально переможе.
Зиновій Фрис
Дякую. Пане Яблонський, якщо говорити про зовнішній фактор як такий, ми говорили, трішечки торкнулися США, Росії. Чи багато доводиться чути і читати про те, що ці президентські вибори в Україні – це боротьба, двобій між США і Росією за Україну.
Чи справді, на Вашу думку, це так? І якщо це справді двобій, то як він, на Вашу думку, може скінчитися?
Василь Яблонський
По-перше, до попереднього запитання, навряд чи можна погодитися чи повірити визнаному майстру провокацій Глібу Павловському, який, зокрема, працював і в Україні.
Можливо, Путіну і не треба контролювати кожного кандидата на посаду губернатора окремо, оскільки Путін створив таку систему влади, яка тотально контролює (можливо, крім Кавказу) ситуацію в РФ.
Тепер стосовно протистояння США-Росія. Очевидно, якщо ми будемо це називати двобоєм, якщо будемо такими військовими термінами послуговуватися, то, очевидно, що США може перемогти, бо вони є набагато сильнішою країною на даний момент, ніж Росія, якщо підійти формально.
Якщо говорити більш серйозно, то ми можемо говорити про важливі вибори, які відслідковує весь світ – це вибори президентські в Росії, США та Україні.
За висловлюваннями багатьох російських політологів, зокрема Окари, Маркова, інших, вибори в Україні для Росії є більш важливішими, ніж, власне, вибори в самій Росії, оскільки в Росії вибору як такого і не було.
Для росіян дуже важливим є те, хто прийде до влади і в США, і в Україні. І знову ж таки, за висловлюваннями багатьох російських політологів, найбільш несприятливими для росіян є така собі, якщо можна назвати, “зв’язка” Кері та Ющенка, а більш сприятливою, якщо залишиться теперішній Президент.
Не можу втриматися, щоб не навести слова відомого українського письменника Андруховича, який буквально в останньому номері “Дзеркала тижня” наводить такий приклад, коли він в Німеччині, поселяючись в готель, познайомився із службовцем, який йому просто видавав ключі.
Коли той взнав, що він є з України, сказав таку фразу, яка здивувала Андруховича і, очевидно, читачів “Дзеркала тижня”: “Ми вже не можемо дочекатися, чим у вас там закінчаться президентські вибори”.
Очевидно, це говорить про те, що і Європа зацікавлена в нас, і ми вже є Європою, не дивлячись на те, що десь по наших кордонах проходять кордони європейські.
Зиновій Фрис
Іншими словами, коли ми чуємо слова про те, що ці вибори президентські в Україні будуть найгострішими, найцікавішими за всю історію незалежності України і на пострадянських теренах, то вочевидь треба додати, що і в Європі.
А взагалі то, Ви вирите в те, пане Стоякін, що ці вибори будуть справді вже такими сенсаційними, такими гострими, не такими, як це було досі на пострадянських теренах?
Василь Стоякін
Взагалі я все ж таки вважаю, що найбільш цікавими з точки зору перспектив, результатів виборів були все ж таки вибори 1991-го, 1994-го років.
Я особисто не вважаю, що зараз в Україні відбувається якийсь фундаментальний вибір, адже багато часу пройшло, певна орієнтація держави випрасувалася.
А щодо їх гостроти і цікавості, я бачу велику небезпеку в тому, що зараз ті політичні сили, які зіштовхнулися, не зважаючи на те, що їм вигідне проведення чесної кампанії, це, як не дивно, відносяться до влади, вони просто нездатні забезпечити ці чесні вибори.
З одного боку, влада звикла до того, щоб користуватися адмінресурсом, фальсифікаціями, з іншого боку, нещодавно були два дуже небезпечні, як на мене, висловлювання, коли І.С.Плющ і Ю.В.Тимошенко пообіцяли перемогу Ющенкові в першому турі.
Зиновій Фрис
Пане Стоякін, я прошу вибачення, але наш час, на жаль, добігає кінця.
Сьогодні гостями “Вечірньої Свободи” були Василь Яблонський, докторант кафедри політології, експерт Школи політичної аналітики при НаУКМА; Василь Стоякін, директор Центру політичного маркетингу.
Передачу вів Зиновій Фрис.
