Аудіозапис програми:
Прага, 26 травня 2004 – В Україні значно поширені тортури й жорстоке поводження з затриманими й ув’язненими, серйозною проблемою залишається насильство в родині; свобода засобів інформації, як і раніше, викликає занепокоєння, і практично не було поступу в справі «зникнення» журналіста Георгія Гонгадзе. Такий підсумок становища в Україні за 2003 рік міститься в останньому звіті правозахисної організації «Амнесті Інтернешенел» – «Міжнародна Амністія».
І уряди, і збройні угруповання в багатьох країнах світу вчинили минулого року наймасованіший за останні півстоліття наступ на права людини й на міжнародне гуманітарне право, наголошує в своєму звіті «Амнесті Інтернешенел». Генеральний секретар «Міжнародної Амністії» Айрін Кан так підбила підсумок минулого року в світі: «Озираючись на минулі дванадцять місяців, я бачу там війну з загальносвітовими цінностями».
Зокрема, війна в Іраку «майже паралізувала» намагання Організації об’єднаних націй боротися за права людини й відвернула увагу від багатьох інших гарячих точок.
Таке становище загалом у світі. А в Україні, зазначають правозахисники, існують численні твердження про те, що правоохоронці й працівники в’язниць вдаються до тортур і жорстокості. Минулорічний звіт українського омбудсмена в парламенті констатував 12 тисяч таких випадків за два попередні роки.
Як приклад у звіті згадано справу Азера Гариверди-огли Алієва, якого арештували за звинуваченням у вбивстві й 1997 року засудили до кари смерті. Комітет ООН із прав людини визнав, що перебіг справи Алієва не був справедливим – п’ять місяців йому не давали доступу до адвоката. Алієв також стверджував, що його та його вагітну дружину чотири дні мучили в міліції на допитах.
Європейський суд із прав людини минулого року ухвалив рішення на користь шести осіб, котрих було засуджено на смерть і які перебували в різних українських в’язницях; вони скаржилися на жорстокі, нелюдські й принизливі умови утримання. В одному з таких випадків, у справі Броніслава Полторацького, суд визнав, що умови утримання спричинили йому «істотні психічні страждання, які принижували його людську гідність». Суд установив, що Полторацького цілодобово тримали в тісних камерах із затіненими вікнами без доступу до сонячного світла, до руху на свіжому повітрі, практично без можливостей знайти собі заняття чи спілкування.
Далі поширене було в Україні насильство в родині, хоча офіційної статистики немає, мовиться в звіті правозахисників.
Викликала глибоке занепокоєння і свобода засобів інформації. «Міжнародна Амністія» згадує про велику кількість позовів про захист честі й гідності проти засобів інформації й великі суми виплат, до яких присуджували ці засоби, про проблеми з ліцензуванням радіо- й телекомпаній, про намагання влади керувати змістом публікацій і про злочини проти журналістів.
«Амнесті Інтернешенел» звертає увагу на справу Георгія Гонгадзе. Минулого року, якого стосується звіт, слідство в ній зупинилося, коли звільнили Генерального прокурора Святослава Піскуна, зазначають правозахисники.
Прага, 26 травня 2004 – В Україні значно поширені тортури й жорстоке поводження з затриманими й ув’язненими, серйозною проблемою залишається насильство в родині; свобода засобів інформації, як і раніше, викликає занепокоєння, і практично не було поступу в справі «зникнення» журналіста Георгія Гонгадзе. Такий підсумок становища в Україні за 2003 рік міститься в останньому звіті правозахисної організації «Амнесті Інтернешенел» – «Міжнародна Амністія».
І уряди, і збройні угруповання в багатьох країнах світу вчинили минулого року наймасованіший за останні півстоліття наступ на права людини й на міжнародне гуманітарне право, наголошує в своєму звіті «Амнесті Інтернешенел». Генеральний секретар «Міжнародної Амністії» Айрін Кан так підбила підсумок минулого року в світі: «Озираючись на минулі дванадцять місяців, я бачу там війну з загальносвітовими цінностями».
Зокрема, війна в Іраку «майже паралізувала» намагання Організації об’єднаних націй боротися за права людини й відвернула увагу від багатьох інших гарячих точок.
Таке становище загалом у світі. А в Україні, зазначають правозахисники, існують численні твердження про те, що правоохоронці й працівники в’язниць вдаються до тортур і жорстокості. Минулорічний звіт українського омбудсмена в парламенті констатував 12 тисяч таких випадків за два попередні роки.
Як приклад у звіті згадано справу Азера Гариверди-огли Алієва, якого арештували за звинуваченням у вбивстві й 1997 року засудили до кари смерті. Комітет ООН із прав людини визнав, що перебіг справи Алієва не був справедливим – п’ять місяців йому не давали доступу до адвоката. Алієв також стверджував, що його та його вагітну дружину чотири дні мучили в міліції на допитах.
Європейський суд із прав людини минулого року ухвалив рішення на користь шести осіб, котрих було засуджено на смерть і які перебували в різних українських в’язницях; вони скаржилися на жорстокі, нелюдські й принизливі умови утримання. В одному з таких випадків, у справі Броніслава Полторацького, суд визнав, що умови утримання спричинили йому «істотні психічні страждання, які принижували його людську гідність». Суд установив, що Полторацького цілодобово тримали в тісних камерах із затіненими вікнами без доступу до сонячного світла, до руху на свіжому повітрі, практично без можливостей знайти собі заняття чи спілкування.
Далі поширене було в Україні насильство в родині, хоча офіційної статистики немає, мовиться в звіті правозахисників.
Викликала глибоке занепокоєння і свобода засобів інформації. «Міжнародна Амністія» згадує про велику кількість позовів про захист честі й гідності проти засобів інформації й великі суми виплат, до яких присуджували ці засоби, про проблеми з ліцензуванням радіо- й телекомпаній, про намагання влади керувати змістом публікацій і про злочини проти журналістів.
«Амнесті Інтернешенел» звертає увагу на справу Георгія Гонгадзе. Минулого року, якого стосується звіт, слідство в ній зупинилося, коли звільнили Генерального прокурора Святослава Піскуна, зазначають правозахисники.
