Прага, 1 квітня 2004 року - В результаті терористичних актів та збройних сутичок з міліцією, що відбулися останніми днями в Узбекистані, загинуло понад 40 осіб.
Перші повідомлення про те, що кілька вибухів здійснили жінки-камікадзе, викликали чимале здивування в оглядачів. Справа в тому, що той факт, що жінки-смертниці намагалися підірвати не лише себе, але й знищити інших людей , суперечить місцевому менталітету. Виховані в ісламських традиціях узбецькі жінки доведені до відчаю часто на знак протесту йдуть на самоспалення, але в жодному разі не намагаються убити інших.
Хто насправді стоїть за терористичними актами в Узбекистані та наскільки причетні до них жінки, очевидно, буде відомо за якийсь час. А нині ми вирішили, загалом, порушити тему участі жінок у терористичних організаціях та здійсненні терористичних актів.
«Жіноче обличчя тероризму» - під таким заголовком окреме дослідження оприлюднило нещодавно інформаційне агентство «Washington Pro File».
Жінки завжди брали участь у діяльності терористичних організацій. Однак лише останніми роками жінок-терористок почали розглядати як окремий феномен, оскільки донедавна вважали, що участь жінок у терористичних структурах є винятком, а не правилом.
Ще у 1960-70 роках автори низки досліджень стверджували, що для більшості психічно здорових жінок неможлива сама думка про вбивство невинних людей, у тому числі й дітей шляхом варварських терористичних методів, Але, час показав, що це не так. Інформаційне агентство «Washington Pro File» посилається на експерта з тероризму Уолтера Лакера, який дійшов висновку, що жінки – члени терористичних угруповань, здебільшого, більш мужні, відданіші ідеалам і цілям організації та більш фанатичні.
І якщо тривалий час роль жінки в терористичних структурах обмежувалася організацією політичної підтримки, створенням тайників, конспіративних квартир, збором пожертв, веденням розвідки і таке подібне, то за останні 15-20 років появилися навіть окремі жіночі терористичні організації.
Агентство «Washington Pro File» також зауважує, що особливо багато жінок у терористичних структурах, створених у Німеччині, Латинській Америці і Палестинській автономії. Жінки брали участь, зокрема, у створенні таких відомих організацій як німецька «Червона Армія», італійські «Червоні бригади» і «Prima Linea», «Японська Червона Армія».
Такий феномен психолог Чарльз Ґолдсміт пояснює, зокрема, наступною аксіомою: «жінки-терористки перетворюють битву між статями у битву із суспільством в цілому». У більшості культур світу жінки виконують, так би мовити, «мирну» роль, оскільки «військова» роль традиційно належала чоловікам. Й тому жінок асоціюють із мирними і ненасильницькими формами політичної боротьби. А явище їхнього переходу в іншу якість - у лави терористів, котрі вдаються до найбрутальніших методів, - стало до певної міри сюрпризом та викликало шок у світової спільноти.
Водночас експерти вважають, що більшість жінок менше цікавляться політичними та ідеологічними цілями, які ставить перед собою терористична організація. Вони воюють не, так би мовити, «в ім’я чогось», а «проти» і «за». Скажімо: проти низького статусу жінки у родинах і суспільстві, проти влади, яка завдали персональної образи чи здійснила злочини проти їхніх рідних і близьких, за любиму людину, тощо. Але при цьому жінки, здебільшого, гостріше відчувають несправедливість, вони краще знають історію і причину конфлікту, в рамках якого існує їхня терористична організація. Нинішнє і минуле їх цікавить більше, ніж майбутнє. І терор стає для багатьох із них універсальним способом самоутвердження, мовиться у дослідженні, яке оприлюднило інформаційне агентство «Washington Pro File».
Перші повідомлення про те, що кілька вибухів здійснили жінки-камікадзе, викликали чимале здивування в оглядачів. Справа в тому, що той факт, що жінки-смертниці намагалися підірвати не лише себе, але й знищити інших людей , суперечить місцевому менталітету. Виховані в ісламських традиціях узбецькі жінки доведені до відчаю часто на знак протесту йдуть на самоспалення, але в жодному разі не намагаються убити інших.
Хто насправді стоїть за терористичними актами в Узбекистані та наскільки причетні до них жінки, очевидно, буде відомо за якийсь час. А нині ми вирішили, загалом, порушити тему участі жінок у терористичних організаціях та здійсненні терористичних актів.
«Жіноче обличчя тероризму» - під таким заголовком окреме дослідження оприлюднило нещодавно інформаційне агентство «Washington Pro File».
Жінки завжди брали участь у діяльності терористичних організацій. Однак лише останніми роками жінок-терористок почали розглядати як окремий феномен, оскільки донедавна вважали, що участь жінок у терористичних структурах є винятком, а не правилом.
Ще у 1960-70 роках автори низки досліджень стверджували, що для більшості психічно здорових жінок неможлива сама думка про вбивство невинних людей, у тому числі й дітей шляхом варварських терористичних методів, Але, час показав, що це не так. Інформаційне агентство «Washington Pro File» посилається на експерта з тероризму Уолтера Лакера, який дійшов висновку, що жінки – члени терористичних угруповань, здебільшого, більш мужні, відданіші ідеалам і цілям організації та більш фанатичні.
І якщо тривалий час роль жінки в терористичних структурах обмежувалася організацією політичної підтримки, створенням тайників, конспіративних квартир, збором пожертв, веденням розвідки і таке подібне, то за останні 15-20 років появилися навіть окремі жіночі терористичні організації.
Агентство «Washington Pro File» також зауважує, що особливо багато жінок у терористичних структурах, створених у Німеччині, Латинській Америці і Палестинській автономії. Жінки брали участь, зокрема, у створенні таких відомих організацій як німецька «Червона Армія», італійські «Червоні бригади» і «Prima Linea», «Японська Червона Армія».
Такий феномен психолог Чарльз Ґолдсміт пояснює, зокрема, наступною аксіомою: «жінки-терористки перетворюють битву між статями у битву із суспільством в цілому». У більшості культур світу жінки виконують, так би мовити, «мирну» роль, оскільки «військова» роль традиційно належала чоловікам. Й тому жінок асоціюють із мирними і ненасильницькими формами політичної боротьби. А явище їхнього переходу в іншу якість - у лави терористів, котрі вдаються до найбрутальніших методів, - стало до певної міри сюрпризом та викликало шок у світової спільноти.
Водночас експерти вважають, що більшість жінок менше цікавляться політичними та ідеологічними цілями, які ставить перед собою терористична організація. Вони воюють не, так би мовити, «в ім’я чогось», а «проти» і «за». Скажімо: проти низького статусу жінки у родинах і суспільстві, проти влади, яка завдали персональної образи чи здійснила злочини проти їхніх рідних і близьких, за любиму людину, тощо. Але при цьому жінки, здебільшого, гостріше відчувають несправедливість, вони краще знають історію і причину конфлікту, в рамках якого існує їхня терористична організація. Нинішнє і минуле їх цікавить більше, ніж майбутнє. І терор стає для багатьох із них універсальним способом самоутвердження, мовиться у дослідженні, яке оприлюднило інформаційне агентство «Washington Pro File».
