Німеччина, 3 грудня 2003 - Нинішня поїздка канцлера Німеччини Герхарда Шредера до Китаю викликала гучний внутрішньополітичний резонанс. Оглядачі не виключають навіть чергової кризи в лавах правлячої червоно-зеленої коаліції. Причиною цього стала принципова готовність Шредера продати Китаю фабрику з переробки плутонію, яка призначена для виготовлення палива для атомних електростанцій.
Китайці готові заплатити за фабрику з переробки плутонію 50 мільйонів євро – досить непоганий для Пекіна ґешефт, якщо врахувати, що самим німцям за це підприємство довелося викласти з кишені 700 мільйонів євро. Споруджену ще 1991-го року в гессенському місті Ганау фабрику так ніколи й не було пущено в дію. Занадто потужними виявилися протести з боку громадськості та “зелених”. Однак такі обставини не зашкодили канцлерові Герхарду Шредеру заявити під час свого візиту до Китаю:
“Ми розглянемо прохання Пекіна, але я не бачу нічого, щоб говорило проти експорту цього устаткування.” Такої заяви було досить для того, щоб викликати бурхливу дискусію в Німеччині. Оглядачі навіть почали говорити про можливу чергову кризу в лавах червоно-зеленої коаліціії. До речі, серед найзапекліших противників заводу свого часу виступав Йошка Фішер, який нині очолює міністерство закордонних справ Німеччини. Пікантність ситуації полягає ще й у тому, що 2001-го року цю фабрику хотіла купити Росія, але тоді саме “зелені” заблокували підписання відповідного контракту. Сьогодні вони виступають і проти експорту фабрики до Китаю, навіть якщо Пекін має намір використовувати її виключно з мирною метою. “Не можна закривати атомні електростанції в Німеччині і водночас стимулювати розвиток атомної енергетики за кордоном,” - сказала член фракції “Союзу 90/Зелені” у бундестазі Ангеліка Беер. Водночас голова правління компанії “ Siemens” Гайнріх фон Пірер відкинув побоювання, що цю фабрику можна використовувати також з військовою метою: “Тут ідеться тільки про переробку плутонію на паливо для атомних електростанцій.”
Такими запевненнями, однак, не заспокоїти екологів. “Техніка з переробки плутонію ніколи не може вважатися виключно мирною технікою. Тому “Грінпіс” вимагає від федерального уряду заборонити експорт такої фабрики”, - сказала співробітниця природоохоронної організації “Грінпіс” Сюзанне Оксе.
Китайці готові заплатити за фабрику з переробки плутонію 50 мільйонів євро – досить непоганий для Пекіна ґешефт, якщо врахувати, що самим німцям за це підприємство довелося викласти з кишені 700 мільйонів євро. Споруджену ще 1991-го року в гессенському місті Ганау фабрику так ніколи й не було пущено в дію. Занадто потужними виявилися протести з боку громадськості та “зелених”. Однак такі обставини не зашкодили канцлерові Герхарду Шредеру заявити під час свого візиту до Китаю:
“Ми розглянемо прохання Пекіна, але я не бачу нічого, щоб говорило проти експорту цього устаткування.” Такої заяви було досить для того, щоб викликати бурхливу дискусію в Німеччині. Оглядачі навіть почали говорити про можливу чергову кризу в лавах червоно-зеленої коаліціії. До речі, серед найзапекліших противників заводу свого часу виступав Йошка Фішер, який нині очолює міністерство закордонних справ Німеччини. Пікантність ситуації полягає ще й у тому, що 2001-го року цю фабрику хотіла купити Росія, але тоді саме “зелені” заблокували підписання відповідного контракту. Сьогодні вони виступають і проти експорту фабрики до Китаю, навіть якщо Пекін має намір використовувати її виключно з мирною метою. “Не можна закривати атомні електростанції в Німеччині і водночас стимулювати розвиток атомної енергетики за кордоном,” - сказала член фракції “Союзу 90/Зелені” у бундестазі Ангеліка Беер. Водночас голова правління компанії “ Siemens” Гайнріх фон Пірер відкинув побоювання, що цю фабрику можна використовувати також з військовою метою: “Тут ідеться тільки про переробку плутонію на паливо для атомних електростанцій.”
Такими запевненнями, однак, не заспокоїти екологів. “Техніка з переробки плутонію ніколи не може вважатися виключно мирною технікою. Тому “Грінпіс” вимагає від федерального уряду заборонити експорт такої фабрики”, - сказала співробітниця природоохоронної організації “Грінпіс” Сюзанне Оксе.
