Прага, 11 лютого 2003 – Останніми днями увагу західних коментаторів привертають розбіжності серед союзників НАТО у справі воєнного удару по Іраку і відкрита опозиція проти такого удару без згоди ради безпеки ООН. Ідеться зокрема про Німеччину і Францію. Критика позиції Вашингтона у цій справі зростає і з боку оглядачів.
Газета «Вашингтон пост» містить коментар представника Інституту відкритого суспільства і Ради з питань закордонних взаємин Мортона Гальперина, який твердить, що війна в Іраку не є необхідною. На думку автора, небезпеку з боку Багдада не слід перебільшувати. Досі Саддам Хусейн не вжив зброї масового знищення проти жодної країни, яка може дати відсіч теж за допомогою зброї масового знищення або переважаючої сили звичайних видів зброї. Він ужив зброї масового знищення ще перед 91-м роком, веде далі «Вашингтон пост», коли Сполучені Штати доставили йому матеріали для створення такої зброї. Відтоді Ірак навіть не погрожував нікому зі своїх сусідів зброєю масового знищення або конвенційною зброєю. Посилаючись на ЦРУ, автор пише, що Багдад не виявляє жодних ознак вжиття згаданих видів зброї, знаючи, що зіштовхнеться з нищівною силою з боку США. Тим часом, теж згідно з даними ЦРУ, підкреслює автор, у випадку американської воєнної акції Багдад може вжити будь-яку наявну в нього зброю.
Газета «Нью-Йорк таймс» порушує тим часом справу опозиції проти Вашингтона з боку його союзників у рамках НАТО, тобто Німеччини, Франції і Бельгії, які, в порушення дотеперішніх правил альянсу, відмовилися гарантувати допомогу Туреччині у випадку війни в Іраку. На думку газети, дискусія нині набирає радше персонального характеру, при цьому вина значною мірою лягає на президента Буша з його деструктивним мотто «хто не з нами, той проти нас». За словами газети, для конструктивних дискусій про шляхи роззброєння Іраку у рамках Ради безпеки ООН, союзу НАТО та інших міжнародних організацій залишається ще багато місця. Водночас «Нью-Йорк таймс» критикує Німеччину, Францію і Бельгію, за словами газети, за передчасне рішення.
Варто коротко навести також відгук на цю тему у британській газеті «Ґардіян», яка займає чітко негативну позицію щодо удару по Іраку. За словами газети, президент Буш і Тоні Блер не зуміли переконати Європу, арабський світ і значну частину свого суспільства у потребі превентивного удару по Іраку. При цьому Тоні Блер твердить, веде далі газета, що громадськість не розуміє про що ідеться. Громадськість добре розуміє, пише «Ґардіян». Так само необачно було б твердити, що багато світових лідерів не виступили проти загрози тероризму. Багато з них, за словами газети, просто виступили проти запропонованого ліку, який є набагато небезпечніший, ніж хвороба. Газета скритикувала також адміністрацію США за те, що вона відкинула німецько-французьку пропозицію у справі Іраку. Якщо Вашингтон не вірить в інспекцію ООН, то для чого погоджувався на її відновлення минулої осені? – запитує газета. Нечесно також вимагати від Ради безпеки другої резолюції, пише «Ґардіян», погрожуючи водночас ударом по Іраку без дозволу ООН.
Газета «Вашингтон пост» містить коментар представника Інституту відкритого суспільства і Ради з питань закордонних взаємин Мортона Гальперина, який твердить, що війна в Іраку не є необхідною. На думку автора, небезпеку з боку Багдада не слід перебільшувати. Досі Саддам Хусейн не вжив зброї масового знищення проти жодної країни, яка може дати відсіч теж за допомогою зброї масового знищення або переважаючої сили звичайних видів зброї. Він ужив зброї масового знищення ще перед 91-м роком, веде далі «Вашингтон пост», коли Сполучені Штати доставили йому матеріали для створення такої зброї. Відтоді Ірак навіть не погрожував нікому зі своїх сусідів зброєю масового знищення або конвенційною зброєю. Посилаючись на ЦРУ, автор пише, що Багдад не виявляє жодних ознак вжиття згаданих видів зброї, знаючи, що зіштовхнеться з нищівною силою з боку США. Тим часом, теж згідно з даними ЦРУ, підкреслює автор, у випадку американської воєнної акції Багдад може вжити будь-яку наявну в нього зброю.
Газета «Нью-Йорк таймс» порушує тим часом справу опозиції проти Вашингтона з боку його союзників у рамках НАТО, тобто Німеччини, Франції і Бельгії, які, в порушення дотеперішніх правил альянсу, відмовилися гарантувати допомогу Туреччині у випадку війни в Іраку. На думку газети, дискусія нині набирає радше персонального характеру, при цьому вина значною мірою лягає на президента Буша з його деструктивним мотто «хто не з нами, той проти нас». За словами газети, для конструктивних дискусій про шляхи роззброєння Іраку у рамках Ради безпеки ООН, союзу НАТО та інших міжнародних організацій залишається ще багато місця. Водночас «Нью-Йорк таймс» критикує Німеччину, Францію і Бельгію, за словами газети, за передчасне рішення.
Варто коротко навести також відгук на цю тему у британській газеті «Ґардіян», яка займає чітко негативну позицію щодо удару по Іраку. За словами газети, президент Буш і Тоні Блер не зуміли переконати Європу, арабський світ і значну частину свого суспільства у потребі превентивного удару по Іраку. При цьому Тоні Блер твердить, веде далі газета, що громадськість не розуміє про що ідеться. Громадськість добре розуміє, пише «Ґардіян». Так само необачно було б твердити, що багато світових лідерів не виступили проти загрози тероризму. Багато з них, за словами газети, просто виступили проти запропонованого ліку, який є набагато небезпечніший, ніж хвороба. Газета скритикувала також адміністрацію США за те, що вона відкинула німецько-французьку пропозицію у справі Іраку. Якщо Вашингтон не вірить в інспекцію ООН, то для чого погоджувався на її відновлення минулої осені? – запитує газета. Нечесно також вимагати від Ради безпеки другої резолюції, пише «Ґардіян», погрожуючи водночас ударом по Іраку без дозволу ООН.
