Київ, 5 грудня 2002 - Вчора у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання “Суспільство, ЗМІ, влада: свобода слова та цензура в Україні”. Ще в підготовчий період український політикум і, зокрема, організатор слухань Верховна Рада, розколовся на дві частини, що призвело навіть до публічних взаємозвинувачень заступника голови найвищого законодавчого органу Олександра Зінченка і голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Миколи Томенка. В такій самій напруженій і нервовій атмосфері пройшли і слухання.
Готуючи цей матеріал, я вирішив виділити левову частку відведеного часу голосам тих, хто виступав з трибуни, причому з десятків журналістських і депутатських виступів я свідомо вибрав лише ті, які були дружно проіґноровані випусками новин майже всіх українських телеканалів. Ось що сказав у своєму виступі тележурналіст
Євген Глібовицький:
Якщо журналіст працює у виданні чи на каналі за мінімальну заробітну плату, а решту свого заробітку отримує в конверті, то не лише журналіст може стати легкою мішенню для шантажу, але й менеджер засобу масової інформації. Не зайвим буде сказати, що така ситуація поширена насамперед не в так званих комерційних, а в так званих політичних медіа-проектах. Тобто тих, за ким стоять інтереси конкретних політикків чи політичних сил. Легалізація ринку – це передумова всіх подальших змін. Людина, на яку можна тиснути, не може бути ефективним професіоналом, такий журналіст не викликає довіри.
Тарас Марусик
А виступ народного депутата України Володимира Яворівського був вельми емоційним:
Володимир Яворівський
В Україні закінчився переділ майна! В Україні закінчився переділ коштів! В Україні практично закінчується переділ інформації! І все. І крапка. І про цю державу світ може забути раз і назавжди.
Тарас Марусик
Коли Володимир Яворівський згадав голову Державного комітету з питань інформаційної політики Івана Чижа та нового віце-прем’єр-міністра з питань гуманітарної політики Дмитра Табачника, його виступ набув іронічно-саркастичного забарвлення:
Володимир Яворівський
Іване Сергійовичу, ну що ж таке відбувається? Є ще такі за особи, які кусають президента! Хто їм дозволив це робити? Куди ви дивитеся, Іване Сергійовичу? Ну ви що, це авторитет нашої держави, престиж, Кучма - це наш прапор! Ну як можна допускати, щоби цим прапором хтось обтирав ноги?! Ну що це таке? Виходять ці книжки в Мельниченка, скільки це можна терпіти? Заборонити це все потрібно, Іване Сергійовичу! І тоді в Україні настане «тиш і благодать». Тут Дмитро Володимирович сказав, що дуже погано, коли тиснуть ззовні, а наші гади ще зсередини починають тиснути. Я думаю, цього допускати не можна. Хай тиснуть ззовні, а ми зсередини давайте їх притримаємо, щоби ж не було оцього подвійного тиску. І друге, що я почув сьогодні від моєї рідної української влади – виявляється, що обмеження свободи слова є в усій Європі, і мені так було приємно відчути, що я «європеєць»!
Тарас Марусик
Про цензуру говорив, звертаючись до міністра юстиції України, інший народний депутат, журналіст
Іван Бокий:
Я можу підказати адресу конкретного цензора, до речі, хай він поїде на видавництво преси України і подивиться, хто читає завтрашні газети і доповідає зміст на Банковій. До слова, позавчора той цензор на громадських засадах, звичайно, затримав друк «Сільських вістей» через публікацію доповіді Володимира Стретовича, проголошену, до речі, на сесії Верховної Ради.
Тарас Марусик
До речі, головуючий на слуханнях Олександр Зінченко маніпулював списком виступаючих, на що неодноразово звертав його увагу голова профільного комітету Микола Томенко. Внаслідок цього низка затверджених комітетом осіб так і не промовили, в тому числі президент Центру Олександра Разумкова Анатолій Гриценко. Тому Микола Томенко відмовився від свого завершального слова і передав його журналістові Роману Скрипіну, недавно звільненому з каналу СТБ. З самого початку він заявив, що ці слухання опинилися під тотальною цензурою. Крім того, Роман Скрипін звинуватив владу у тому, що загальнонаціональні телеканали відмовилися розмістити рекламні ролики, в яких, зокрема, йшлося і про те, що парламентські слухання транслюватимуться в прямому ефірі. Роман Скрипін продовжує:
Роман Скрипін
Якщо ви думаєте, що я просто так, заради політичної забавки звільнився з роботи, як і мої колеги, то це лише страшні якісь і дурні фантазії. Насправді це не так. Нас позбавили права на роботу, нас позбавили права на професію, я звинувачую тих, хто це зробив. Це влада, це Верховна Рада, це Кабінет міністрів і президент України, і Адміністрація президента. Я засвідчую з цієї трибуни, що в Україні є цензура і відсутня свобода слова.
Тарас Марусик
Свою промову журналіст “Громадського радіо” Роман Скрипін завершив такими словами:
Роман Скрипін
Я хотів би, щоби люди України не були байдужі до цієї проблеми, оскільки свобода слова – це панацея від усіх проблем, які є в суспільстві, і лише запровадження свободи слова, повернення до тих елементарних вимог, за якими працюють журналісти, забезпечить нормальний розвиток держави. Дайте журналістам нормально працювати, не вбивайте нас, поважайте нас, а ми будемо поважати вас.
Тарас Марусик
Не встигли учасники парламентських слухань охолонути від дискусій, як сьогодні близько десяти журналістів залишили прес-конференцію, що відбувалася в Генпрокуратурі, протестуючи проти відмови цього відомства в допущенні на цей захід працівників інтернет-видання “Українська правда”. Чим не приклад цензури?
Готуючи цей матеріал, я вирішив виділити левову частку відведеного часу голосам тих, хто виступав з трибуни, причому з десятків журналістських і депутатських виступів я свідомо вибрав лише ті, які були дружно проіґноровані випусками новин майже всіх українських телеканалів. Ось що сказав у своєму виступі тележурналіст
Євген Глібовицький:
Якщо журналіст працює у виданні чи на каналі за мінімальну заробітну плату, а решту свого заробітку отримує в конверті, то не лише журналіст може стати легкою мішенню для шантажу, але й менеджер засобу масової інформації. Не зайвим буде сказати, що така ситуація поширена насамперед не в так званих комерційних, а в так званих політичних медіа-проектах. Тобто тих, за ким стоять інтереси конкретних політикків чи політичних сил. Легалізація ринку – це передумова всіх подальших змін. Людина, на яку можна тиснути, не може бути ефективним професіоналом, такий журналіст не викликає довіри.
Тарас Марусик
А виступ народного депутата України Володимира Яворівського був вельми емоційним:
Володимир Яворівський
В Україні закінчився переділ майна! В Україні закінчився переділ коштів! В Україні практично закінчується переділ інформації! І все. І крапка. І про цю державу світ може забути раз і назавжди.
Тарас Марусик
Коли Володимир Яворівський згадав голову Державного комітету з питань інформаційної політики Івана Чижа та нового віце-прем’єр-міністра з питань гуманітарної політики Дмитра Табачника, його виступ набув іронічно-саркастичного забарвлення:
Володимир Яворівський
Іване Сергійовичу, ну що ж таке відбувається? Є ще такі за особи, які кусають президента! Хто їм дозволив це робити? Куди ви дивитеся, Іване Сергійовичу? Ну ви що, це авторитет нашої держави, престиж, Кучма - це наш прапор! Ну як можна допускати, щоби цим прапором хтось обтирав ноги?! Ну що це таке? Виходять ці книжки в Мельниченка, скільки це можна терпіти? Заборонити це все потрібно, Іване Сергійовичу! І тоді в Україні настане «тиш і благодать». Тут Дмитро Володимирович сказав, що дуже погано, коли тиснуть ззовні, а наші гади ще зсередини починають тиснути. Я думаю, цього допускати не можна. Хай тиснуть ззовні, а ми зсередини давайте їх притримаємо, щоби ж не було оцього подвійного тиску. І друге, що я почув сьогодні від моєї рідної української влади – виявляється, що обмеження свободи слова є в усій Європі, і мені так було приємно відчути, що я «європеєць»!
Тарас Марусик
Про цензуру говорив, звертаючись до міністра юстиції України, інший народний депутат, журналіст
Іван Бокий:
Я можу підказати адресу конкретного цензора, до речі, хай він поїде на видавництво преси України і подивиться, хто читає завтрашні газети і доповідає зміст на Банковій. До слова, позавчора той цензор на громадських засадах, звичайно, затримав друк «Сільських вістей» через публікацію доповіді Володимира Стретовича, проголошену, до речі, на сесії Верховної Ради.
Тарас Марусик
До речі, головуючий на слуханнях Олександр Зінченко маніпулював списком виступаючих, на що неодноразово звертав його увагу голова профільного комітету Микола Томенко. Внаслідок цього низка затверджених комітетом осіб так і не промовили, в тому числі президент Центру Олександра Разумкова Анатолій Гриценко. Тому Микола Томенко відмовився від свого завершального слова і передав його журналістові Роману Скрипіну, недавно звільненому з каналу СТБ. З самого початку він заявив, що ці слухання опинилися під тотальною цензурою. Крім того, Роман Скрипін звинуватив владу у тому, що загальнонаціональні телеканали відмовилися розмістити рекламні ролики, в яких, зокрема, йшлося і про те, що парламентські слухання транслюватимуться в прямому ефірі. Роман Скрипін продовжує:
Роман Скрипін
Якщо ви думаєте, що я просто так, заради політичної забавки звільнився з роботи, як і мої колеги, то це лише страшні якісь і дурні фантазії. Насправді це не так. Нас позбавили права на роботу, нас позбавили права на професію, я звинувачую тих, хто це зробив. Це влада, це Верховна Рада, це Кабінет міністрів і президент України, і Адміністрація президента. Я засвідчую з цієї трибуни, що в Україні є цензура і відсутня свобода слова.
Тарас Марусик
Свою промову журналіст “Громадського радіо” Роман Скрипін завершив такими словами:
Роман Скрипін
Я хотів би, щоби люди України не були байдужі до цієї проблеми, оскільки свобода слова – це панацея від усіх проблем, які є в суспільстві, і лише запровадження свободи слова, повернення до тих елементарних вимог, за якими працюють журналісти, забезпечить нормальний розвиток держави. Дайте журналістам нормально працювати, не вбивайте нас, поважайте нас, а ми будемо поважати вас.
Тарас Марусик
Не встигли учасники парламентських слухань охолонути від дискусій, як сьогодні близько десяти журналістів залишили прес-конференцію, що відбувалася в Генпрокуратурі, протестуючи проти відмови цього відомства в допущенні на цей захід працівників інтернет-видання “Українська правда”. Чим не приклад цензури?
