Прага 22 серпня 2002 – У характеристиці незалежності держави, як вважають більшість політологів, найбільше підходить слово «суверенітет», котре означає незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах. Звичайно, що для суверенітету важливі питання кордонів держави, її роль та авторитет у міжнародних справах. І безумовно, доля участі народу вирішенні основних внутрішніх проблем суверенної держави. Здавна філософи вважали, що суверенітет – це те найвище й абсолютне у владі, що є святим для громадянина і кожного політичного співтовариства. А як на практиці ставляться до суверенітету в Україні через одинадцять років після проголошення незалежності?
У суверенітеті, котрий як кожна реальна цілісність, не терпить фраґментарності – все важливе й взаємопов’язане. Повного суверенітету не може бути без чітких кордонів держави. Україна їх матиме лише у кінці цього року, якщо, звичайно, Москва погодиться. З інших рис суверенітету важлива послідовність і незалежність у зовнішніх справах. Чи використала тут Україна свої шанси за одинадцять років, чи вона їх просто втратила? Судіть самі – від проголошеного нейтралітету сьогодні мало що залишилося, Київ втрати повагу у світі за своє постійне метання між Сходом і Заходом, між Європейським Союзом і НАТО з одного боку і Євро-Азійським співтовариством, Москвою - із другого.....Тому й сьогодні у цивілізованих країнах є глибокі сумніви у послідовній незалежності української влади у вирішенні зовнішніх справ.
Що стосується внутрішніх справ – чи можуть сьогодні громадян України у своїй більшості вважати нинішню Верховну Раду, керівництво парламенту –легітимними, відповідними кількості поданих голосів виборців навесні 2002 року? Чи є нормальна, конституційна більшість у політичній системі України, чи має керівництво держави політичну мужність, сміливість здати мандат довір’я в умовах перманентної економічної й політичної кризи? І низка інших запитань щодо внутрішнього суверенітету. Звичайно і народ мусить відповідати за такий дивний стан речей щодо змісту незалежності України, чи ставить пересічний громадянин держави перед собою питання - а чи я зрозумів що таке суверенітет, його святість для мене і чи я вніс свій вагомий вклад у його зміцнення? Бо якраз й рівень свідомого ставлення більшості суспільства до суверенітету визначає і рівень його святості та реальної цілісності перед світом, перед людством.
У суверенітеті, котрий як кожна реальна цілісність, не терпить фраґментарності – все важливе й взаємопов’язане. Повного суверенітету не може бути без чітких кордонів держави. Україна їх матиме лише у кінці цього року, якщо, звичайно, Москва погодиться. З інших рис суверенітету важлива послідовність і незалежність у зовнішніх справах. Чи використала тут Україна свої шанси за одинадцять років, чи вона їх просто втратила? Судіть самі – від проголошеного нейтралітету сьогодні мало що залишилося, Київ втрати повагу у світі за своє постійне метання між Сходом і Заходом, між Європейським Союзом і НАТО з одного боку і Євро-Азійським співтовариством, Москвою - із другого.....Тому й сьогодні у цивілізованих країнах є глибокі сумніви у послідовній незалежності української влади у вирішенні зовнішніх справ.
Що стосується внутрішніх справ – чи можуть сьогодні громадян України у своїй більшості вважати нинішню Верховну Раду, керівництво парламенту –легітимними, відповідними кількості поданих голосів виборців навесні 2002 року? Чи є нормальна, конституційна більшість у політичній системі України, чи має керівництво держави політичну мужність, сміливість здати мандат довір’я в умовах перманентної економічної й політичної кризи? І низка інших запитань щодо внутрішнього суверенітету. Звичайно і народ мусить відповідати за такий дивний стан речей щодо змісту незалежності України, чи ставить пересічний громадянин держави перед собою питання - а чи я зрозумів що таке суверенітет, його святість для мене і чи я вніс свій вагомий вклад у його зміцнення? Бо якраз й рівень свідомого ставлення більшості суспільства до суверенітету визначає і рівень його святості та реальної цілісності перед світом, перед людством.
