Львів, 18 серпня 2002 - У неділю 18 серпня під час Літургії у передмісті Кракова, Папа Іван Павло II здійснив беатифікацію, тобто підніс до сонму блаженних, чотирьох польських подвижників Церкви різних епох. Серед них – колишній архієпископ Варшавський Зигмунт Щесний-Фелінський, якого вважають одним із піонерів католицизму у Росії.
Понад 2 мільйони віруючих прийшли на недільну Службу Божу 18 серпня, яка стала кульмінаційною подією цьогорічного візиту Івана Павла II до Польщі. Під час церемонії, що відбувалася під палючим сонцем на Блонях - у парку під Краковом, - велетенське число людей було свідком беатифікації чотирьох подвижників, які в різний час і різним чином, проте однаково самовіддано, прислужилися Церкві і християнській вірі. На церемонії було й чимало українських паломників - жовто-блакитні прапори нашої держави майоріли над натовпом серед розмаїття інших стягів: литовських, словацьких, російських, американських, британських, французьких, німецьких, і, звісно, ж польських та ватиканських. У Літургії взяли участь визначні політичні й громадські діячі Польщі: президент країни Александр Кваснєвський та прем’єр-міністр Лешек Міллер, колишній лідер руху ''Солідарність'' і колишній президент Лех Валенса, а також мати священика Єжи Попелюшка, який був свого часу духівником і натхненником ''Солідарності''. За відверте протистояння комуністичному режиму Єжи Попелюшко у 84-му році був убитий спецслужбами і відтоді є знаковою фігурою у прагненні польського народу до свободи і європейської інтеграції. Серед чотирьох подвижників Церкви, яких у неділю Папа підніс до сонму блаженних, особливої уваги заслуговує колишній архієпископ Варшавський Зигмунт Щесний-Фелінський, життя й діяльність якого тісно пов’язані з Україною. Він народився у 1822 році у містечку Войтин на Волині, закінчив математичний факультет Московського університету. Згодом навчався у Франції: в Сорбонні та в Колеж де Франс. Духовну семінарію закінчив у Житомирі. Архієпископом Варшави став у 40-річному віці, але залишався на цій посаді лише 16 місяців. За підтримку польського повстання 1863 року царський режим засудив його на депортацію до Сибіру. Там він провів 20 років життя і вважається одним із піонерів католицизму у Росії. Після повернення із Сибіру оселився на Буковині, де провадив душпастирську працю як серед католиків римського обряду, так і серед українських греко-католиків. Зигмунт Фелінський був засновником двох жіночих чернечих згромаджень та багатьох доброчинних закладів, ще за життя його вважали святим. Після смерті в 1895 році його культ поширився, передусім, на Буковині і в Галичині. Беатифікаційний процес цього подвижника було розпочато в 1965 році. Наприкінці Літургії, яку Папа відслужив у місті, де він колись був архієпископом, Іван Павло II подякував співвітчизникам за теплу зустріч і закінчив своє звернення словами: ''Дуже хотілося б сказати вам: ''До скорого побачення''. Через кілька хвилин, коли він уже від'їжджав із площі, велетенський натовп скандував ''Чекаємо!''.
Понад 2 мільйони віруючих прийшли на недільну Службу Божу 18 серпня, яка стала кульмінаційною подією цьогорічного візиту Івана Павла II до Польщі. Під час церемонії, що відбувалася під палючим сонцем на Блонях - у парку під Краковом, - велетенське число людей було свідком беатифікації чотирьох подвижників, які в різний час і різним чином, проте однаково самовіддано, прислужилися Церкві і християнській вірі. На церемонії було й чимало українських паломників - жовто-блакитні прапори нашої держави майоріли над натовпом серед розмаїття інших стягів: литовських, словацьких, російських, американських, британських, французьких, німецьких, і, звісно, ж польських та ватиканських. У Літургії взяли участь визначні політичні й громадські діячі Польщі: президент країни Александр Кваснєвський та прем’єр-міністр Лешек Міллер, колишній лідер руху ''Солідарність'' і колишній президент Лех Валенса, а також мати священика Єжи Попелюшка, який був свого часу духівником і натхненником ''Солідарності''. За відверте протистояння комуністичному режиму Єжи Попелюшко у 84-му році був убитий спецслужбами і відтоді є знаковою фігурою у прагненні польського народу до свободи і європейської інтеграції. Серед чотирьох подвижників Церкви, яких у неділю Папа підніс до сонму блаженних, особливої уваги заслуговує колишній архієпископ Варшавський Зигмунт Щесний-Фелінський, життя й діяльність якого тісно пов’язані з Україною. Він народився у 1822 році у містечку Войтин на Волині, закінчив математичний факультет Московського університету. Згодом навчався у Франції: в Сорбонні та в Колеж де Франс. Духовну семінарію закінчив у Житомирі. Архієпископом Варшави став у 40-річному віці, але залишався на цій посаді лише 16 місяців. За підтримку польського повстання 1863 року царський режим засудив його на депортацію до Сибіру. Там він провів 20 років життя і вважається одним із піонерів католицизму у Росії. Після повернення із Сибіру оселився на Буковині, де провадив душпастирську працю як серед католиків римського обряду, так і серед українських греко-католиків. Зигмунт Фелінський був засновником двох жіночих чернечих згромаджень та багатьох доброчинних закладів, ще за життя його вважали святим. Після смерті в 1895 році його культ поширився, передусім, на Буковині і в Галичині. Беатифікаційний процес цього подвижника було розпочато в 1965 році. Наприкінці Літургії, яку Папа відслужив у місті, де він колись був архієпископом, Іван Павло II подякував співвітчизникам за теплу зустріч і закінчив своє звернення словами: ''Дуже хотілося б сказати вам: ''До скорого побачення''. Через кілька хвилин, коли він уже від'їжджав із площі, велетенський натовп скандував ''Чекаємо!''.
