Мінськ-Київ, 10 червня 2002 - У Мінську відбувся семінар за участю українських та білоруських журналістів на тему “Стратегія виживання незалежних ЗМІ у країнах перехідного періоду: Білорусь, Україна”. Міжнародну зустріч працівників мас-медіа організували Український незалежний центр політичних досліджень та Білоруська асоціація журналістів.
Майже тридцять учасників семінару з України та Білорусі у формі вільної дискусії, яка включала обговорення окремих доповідей, розглянули актуальні проблеми діяльності ЗМІ у цих країнах. Ішлося, зокрема, про особливості білоруського та українського законодавства про засоби масової інформації, про політико-економічні аспекти діяльності медіа, а також питання конкурентного середовища як стимулу розвитку ринку ЗМІ.
Учасники мінської зустрічі констатували, що законодавство про інформацію в обох державах цілком достатнє. Однак закони залишаються “поганими” через високий рівень їхнього невиконання. Таку думку висловив український юрист Тарас Шевченко. Він повідомив, що на сьогодні білою плямою в українському законодавстві є питання про співпрацю між закордонними ЗМІ та українськими. Так Національна рада з питань телебачення й радіомовлення України, щоб регулювати діяльність іноземних медіа в Україні, вимагає спеціальних міжнародних угод, ратифікованих Верховною Радою України. Іншим проблемним питанням українського законодавства залишається непрозорість діяльності Нацради щодо масового переліцензування телерадіокомпаній.
Керівник Центру правового захисту ЗМІ при Білоруській асоціації журналістів Михайло Пастухов зазначив, що Україна порівняно з Білоруссю має більше перспектив для розвитку незалежної преси , оскільки вона впевнено крокує до поважних західних організацій, таких як Європейський Союз і НАТО. А Білорусь, за його словами, як уламок радянської епохи діяльністю президента Лукашенка показує приклад, як жити самостійно. Саме ці обставини, на думку білоруського юриста, і накладають основний відбиток на діяльність недержавних ЗМІ у Білорусі.
За словами білоруських експертів, після президентських виборів у Білорусі у вересні минулого року нові поправки до Закону про ЗМІ істотно погіршили становище незалежних мас-медіа. Зараз діяльність білоруських засобів масової інформації особливо серйозно контролюється прокуратурою. Зокрема, новий Кримінальний кодекс передбачає відповідальність ЗМІ за відомості, які паплюжать честь президента країни. Зараз у Гродненській області суд розглядає справу проти журналістів місцевої газети “Пагоня”, яких звинувачують у наклепі на президента Республіки Білорусь.
У Білорусі, на відміну від України, діяльність Інтернет-видань законодавчо врегульована, кожний сайт повинен мати ліцензію на поширення інформації. Тому робота подібних засобів масової інформації завжди під пильним оком влади. За словами білоруських журналістів, поява опозиційних Інтернет–сайтів, практично, неможлива.
Білоруське законодавство забороняє фінансову підтримку засобів масової інформації з боку іноземних організацій. Експерт Центру правового захисту при Білоруській асоціації журналістів Юрій Топорашев нинішню діяльність білоруських мас-медіа називає періодом “романтичної незалежності”. Оскільки видання ніхто не купує, вони незалежні від чиїхось політичних , економічних інтересів. Як з'ясувалося, в Україні за більшістю недержавних ЗМІ стоять певні олігархічні клани, а в Білорусі все контролює один олігарх - сам президент.
За соціологічними даними, рівень довіри громадян Білорусі до державних і недержавних ЗМІ майже однаковий. Білоруські експерти розцінюють це , як непоганий результат діяльності мас-медійного ринку у країні.
Майже тридцять учасників семінару з України та Білорусі у формі вільної дискусії, яка включала обговорення окремих доповідей, розглянули актуальні проблеми діяльності ЗМІ у цих країнах. Ішлося, зокрема, про особливості білоруського та українського законодавства про засоби масової інформації, про політико-економічні аспекти діяльності медіа, а також питання конкурентного середовища як стимулу розвитку ринку ЗМІ.
Учасники мінської зустрічі констатували, що законодавство про інформацію в обох державах цілком достатнє. Однак закони залишаються “поганими” через високий рівень їхнього невиконання. Таку думку висловив український юрист Тарас Шевченко. Він повідомив, що на сьогодні білою плямою в українському законодавстві є питання про співпрацю між закордонними ЗМІ та українськими. Так Національна рада з питань телебачення й радіомовлення України, щоб регулювати діяльність іноземних медіа в Україні, вимагає спеціальних міжнародних угод, ратифікованих Верховною Радою України. Іншим проблемним питанням українського законодавства залишається непрозорість діяльності Нацради щодо масового переліцензування телерадіокомпаній.
Керівник Центру правового захисту ЗМІ при Білоруській асоціації журналістів Михайло Пастухов зазначив, що Україна порівняно з Білоруссю має більше перспектив для розвитку незалежної преси , оскільки вона впевнено крокує до поважних західних організацій, таких як Європейський Союз і НАТО. А Білорусь, за його словами, як уламок радянської епохи діяльністю президента Лукашенка показує приклад, як жити самостійно. Саме ці обставини, на думку білоруського юриста, і накладають основний відбиток на діяльність недержавних ЗМІ у Білорусі.
За словами білоруських експертів, після президентських виборів у Білорусі у вересні минулого року нові поправки до Закону про ЗМІ істотно погіршили становище незалежних мас-медіа. Зараз діяльність білоруських засобів масової інформації особливо серйозно контролюється прокуратурою. Зокрема, новий Кримінальний кодекс передбачає відповідальність ЗМІ за відомості, які паплюжать честь президента країни. Зараз у Гродненській області суд розглядає справу проти журналістів місцевої газети “Пагоня”, яких звинувачують у наклепі на президента Республіки Білорусь.
У Білорусі, на відміну від України, діяльність Інтернет-видань законодавчо врегульована, кожний сайт повинен мати ліцензію на поширення інформації. Тому робота подібних засобів масової інформації завжди під пильним оком влади. За словами білоруських журналістів, поява опозиційних Інтернет–сайтів, практично, неможлива.
Білоруське законодавство забороняє фінансову підтримку засобів масової інформації з боку іноземних організацій. Експерт Центру правового захисту при Білоруській асоціації журналістів Юрій Топорашев нинішню діяльність білоруських мас-медіа називає періодом “романтичної незалежності”. Оскільки видання ніхто не купує, вони незалежні від чиїхось політичних , економічних інтересів. Як з'ясувалося, в Україні за більшістю недержавних ЗМІ стоять певні олігархічні клани, а в Білорусі все контролює один олігарх - сам президент.
За соціологічними даними, рівень довіри громадян Білорусі до державних і недержавних ЗМІ майже однаковий. Білоруські експерти розцінюють це , як непоганий результат діяльності мас-медійного ринку у країні.
