Київ, 27 травня 2002 - Економічний експеримент, розпочатий на Донбасі з ініціативи українського уряду та Індустріального союзу Донбасу, сприяв покращенню соціально-економічної ситуації та збільшенню обсягів виробництва у регіоні. Фактично, промисловість Донбасу почала “зводитися на ноги” і стала ласим інвестиційним об'єктом. Але у цієї медалі є й інший бік: як стверджують експерти Світового банку, у Донбасі значно погіршився стан довкілля, економічний прогрес призвів до екологічного регресу. А ще, крім того, підприємства – забруднювачі на законних підставах не відшкодовують за понівечене довкілля...
На замовлення Світового банку, стан із забрудненням довкілля у такому екологічно небезпечному регіоні України як Донбас вивчали експерти італійського фонду “Фондазіоне Ені Енріко Маттеі”. Їхній висновок нагадує вирок: ситуація з промисловим забрудненням повітря, води й землі виглядає катастрофічною. Не набагато кращою є ситуація зі стяганням з підприємств штрафів за забруднення довкілля:, по-перше, розмір штрафів і так званого “екологічного податку” не співвідноситься з реальними розмірами забруднення. По-друге, зменшилася кількість надходжень до екологічних фондів. Крім того, більшість донбаських забруднювачів підпадають під дію закону “Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу”, що дозволяє їм на законних підставах уникати екологічних податків і штрафів.
Самі підприємства – забруднювачі пояснюють ситуацію тим, що процедура оформлення документів і бланків на екологічні податки й штрафи перетворилася в Україні на бюрократичну процедуру: якщо 1 тонна забрудненого повітря коштує 26 копійок, то документація та її оформлення – три тисячі гривень. Сам процес триває до двох тижнів. Існують ще кілька причин, про які кажуть самі донеччани.
Ось точка зору представника Донецького хімічного заводу Олексія Совковича, із яким погодились експерти Світового банку та українські підприємці: “Завод по екологічній лінії сплачує до десяти тисяч доларів на рік, сплачуємо завжди своєчасно. Що стосується обліку, то тут нарікань багато. Якщо ми хочемо зберегти довкілля, давайте шукати реальну його вартість в економічному й соціальному вимірах: скільки коштує лікування хворої людини, якими є економічні втрати та соціальні виплати для людини, яка постраждала від забруднення довкілля. По-друге, дайте кредити самим підприємствам для модернізації виробництв, а по-третє, створіть єдиний орган, який контролюватиме стан довкілля і відповідатиме за сплату забруднювачами усіх податків і санкцій. І давайте думати про гнучкі системи оплати, які мають бути різники для малих підприємств і великих заводів, де обіг коштів значно більший”.
Слово – представникові акціонерного товариства “Норд” Геннадієві Гейеру: “Економічний експеримент у гірничо-металургійному комплексі нашого регіону за суто економічними показниками привів до підйому виробництва, підйому промисловості нашого регіону. Кількість податків, що збирається до бюджету, збільшилась, платежі здійснюються живими грошима. Усі металургійні заводи Донбасу розпочали модернізацію, встановлюючи сучасні екологічно безпечні технології на виробництві. І виглядає так, що на папері кількість платежів за забруднення природи зменшилась – але це трапилося за рахунок запровадження технологій, які безпечні для довкілля. Так, екологічні фонди – і державний, і недержавні – разом з держбюджетом утрачають “екологічні кошти” – але металургійне виробництво економить свої кошти за рахунок використання сучасних технологій... І, до речі, може зекономлені кошти інвестувати у захист довкілля.” Тим часом, як свідчать результати екологічного моніторингу, який провели у Донбасі фахівці фонду “Фондазіоне Ені Енріко Маттеі”, технічна модернізація підприємств, на жаль, не спричинила значного покращення ситуації у довкіллі: навпаки, у півтора рази зросло забруднення повітря і, відповідно, у людей із хворими легенями й бронхами погіршився стан здоровся. Отже, саме лише запровадження екологічно безпечних технологій не є панацеєю від забруднення довкілля. Головні рекомендації експертів наступні: по-перше, українському урядові та регіональні владі необхідно підвищити раціональність використання коштів з екологічних фондів, а також – коштів, які отримують бюджети різних рівнів від підприємств – забруднювачів довкілля. По-друге, встановити пільги для тих, хто регулярно сплачує екологічні податки, і для підприємств, де запроваджено екологічно безпечні технології. І, по-третє, удосконалити систему екологічного моніторингу як в індустріально розвинених регіонах, так і на кожному окремому підприємстві.
На замовлення Світового банку, стан із забрудненням довкілля у такому екологічно небезпечному регіоні України як Донбас вивчали експерти італійського фонду “Фондазіоне Ені Енріко Маттеі”. Їхній висновок нагадує вирок: ситуація з промисловим забрудненням повітря, води й землі виглядає катастрофічною. Не набагато кращою є ситуація зі стяганням з підприємств штрафів за забруднення довкілля:, по-перше, розмір штрафів і так званого “екологічного податку” не співвідноситься з реальними розмірами забруднення. По-друге, зменшилася кількість надходжень до екологічних фондів. Крім того, більшість донбаських забруднювачів підпадають під дію закону “Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу”, що дозволяє їм на законних підставах уникати екологічних податків і штрафів.
Самі підприємства – забруднювачі пояснюють ситуацію тим, що процедура оформлення документів і бланків на екологічні податки й штрафи перетворилася в Україні на бюрократичну процедуру: якщо 1 тонна забрудненого повітря коштує 26 копійок, то документація та її оформлення – три тисячі гривень. Сам процес триває до двох тижнів. Існують ще кілька причин, про які кажуть самі донеччани.
Ось точка зору представника Донецького хімічного заводу Олексія Совковича, із яким погодились експерти Світового банку та українські підприємці: “Завод по екологічній лінії сплачує до десяти тисяч доларів на рік, сплачуємо завжди своєчасно. Що стосується обліку, то тут нарікань багато. Якщо ми хочемо зберегти довкілля, давайте шукати реальну його вартість в економічному й соціальному вимірах: скільки коштує лікування хворої людини, якими є економічні втрати та соціальні виплати для людини, яка постраждала від забруднення довкілля. По-друге, дайте кредити самим підприємствам для модернізації виробництв, а по-третє, створіть єдиний орган, який контролюватиме стан довкілля і відповідатиме за сплату забруднювачами усіх податків і санкцій. І давайте думати про гнучкі системи оплати, які мають бути різники для малих підприємств і великих заводів, де обіг коштів значно більший”.
Слово – представникові акціонерного товариства “Норд” Геннадієві Гейеру: “Економічний експеримент у гірничо-металургійному комплексі нашого регіону за суто економічними показниками привів до підйому виробництва, підйому промисловості нашого регіону. Кількість податків, що збирається до бюджету, збільшилась, платежі здійснюються живими грошима. Усі металургійні заводи Донбасу розпочали модернізацію, встановлюючи сучасні екологічно безпечні технології на виробництві. І виглядає так, що на папері кількість платежів за забруднення природи зменшилась – але це трапилося за рахунок запровадження технологій, які безпечні для довкілля. Так, екологічні фонди – і державний, і недержавні – разом з держбюджетом утрачають “екологічні кошти” – але металургійне виробництво економить свої кошти за рахунок використання сучасних технологій... І, до речі, може зекономлені кошти інвестувати у захист довкілля.” Тим часом, як свідчать результати екологічного моніторингу, який провели у Донбасі фахівці фонду “Фондазіоне Ені Енріко Маттеі”, технічна модернізація підприємств, на жаль, не спричинила значного покращення ситуації у довкіллі: навпаки, у півтора рази зросло забруднення повітря і, відповідно, у людей із хворими легенями й бронхами погіршився стан здоровся. Отже, саме лише запровадження екологічно безпечних технологій не є панацеєю від забруднення довкілля. Головні рекомендації експертів наступні: по-перше, українському урядові та регіональні владі необхідно підвищити раціональність використання коштів з екологічних фондів, а також – коштів, які отримують бюджети різних рівнів від підприємств – забруднювачів довкілля. По-друге, встановити пільги для тих, хто регулярно сплачує екологічні податки, і для підприємств, де запроваджено екологічно безпечні технології. І, по-третє, удосконалити систему екологічного моніторингу як в індустріально розвинених регіонах, так і на кожному окремому підприємстві.
