Як входження Росії до анти-терористичної західної коаліції вплине на зовнішньо-політичні інтереси України: європейський та український погляд

Прага, 3 жовтня 2001 ― Україна пильно спостерігає за розвитком російсько-європейського діалогу. Сьогодні як ніколи у Росії з’явилася можливість серйозно поговорити про економічні взаємини із Заходом і нарешті наповнити їх реальним змістом. Такі припущення висловлюють оглядачі у зв’язку з приєданням Росії до анти-терористичної західної коаліції. Оглядачі сподівають, що після переговорів президента Росії Путіна у Брюселі, стане зрозумілішим напрямок цих взаємин, але як це вплине на стосунки ЄС з Україною, та чи вигідне Україні з погляду її національних інтересів зближення Європи з Росією. Тут є різні думки.

Нинішні переговори на вищиму рівні в рамках самітів ЄС Росія та НАТО-Росія деякі оглядачі пов’язують із початком нового етапу у взаєминах між Москвою та Заходом, а каталізатором цих взаємин стали вибухи в Нью-Йорку та Вашингтоні 11 вересня. Міжнародні оглядачі не виключають, що Росія може скористатися своїм новим статусом особливого партнера Заходу в боротьбі з міжнародним тероризмом, і зажадати особливих взаємин з Європейським Союзом, або поступок з боку НАТО. Чи може це негативно вплинути на партнерські стосунки України з Європою? Ми пропонуємо вам два погляди на цю проблему: європейський та український.

Німецький аналітик з питань СНД з Констанци Райнер Лінднер вважає, що Європі конче необхідний новий рівень відносин з усіма європейськими пост-радянськими республіками. Він переконаний, що Україна ніколи не прагнула бути, і ніколи не буде буферною зоною, оскільки їй слід зараз розвивати самостійну зовнішню політику. А на запитання Радіо Свобода, чи зашкодять українським зовнішньо-політичним інтересам особливі взаємини Європи з Росією німецький аналітик сказав: “Навпаки, оскільки, я вважаю, нам потрібно не лише новий рівень стосунків з Росією, але й новий рівень загально-європейських стосунків, тому числі і з Україною, і з Білоруссю, тому що немає сенсу поліпшувати взаємини з Росією, коли терористи можуть потрапити на Захід через Україну чи Білорусь, які відіграють важливу роль в цьому так би мовити “ коридорі тероризму. Україна сама повинна розуміти, що їй слід брати участь в нинішніх європейських процесах не лише в якості пасивного спостерігача, а як активного партнера.” (Райнер Лінднер)

Конфілкт між Росією та Заходом змушує Україну постійно обирати між двома альтернативами, хоча у деяких випадках в минулому Україна успішно користувалася цим. Аналітик Українського Центру конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко також погоджується з думкою, що в інтересах України сприяти якомога більшій гармонізації російсько-американських та російсько-європейських стосунків. Проте, за його словами, існує певна небезпека усунення України з європейських інтеграційних процесів. Далі Олександр Сушко: “Зближення Росії та Євросоюзу в певному сенсі може означати усунення України з цього процесу, оскільки Україна звикла виконувати роль містка між пост-радянським простором і Європою. Цілком можливо, що Росія та Євросоюз можуть вирішити якісь питання в обхід інтересів України, або всупереч цим інтересам. Я не став би це надто драматизувати, але якщо позиція України буде пасивна на тлі масштабних російських ініціатив і на тлі амбітних намірів Євросоюзу, то ми можемо очікувати більшої маргіналізації України в її міжнародному становищі.” (Олександр Сушко)

Наскільки може бути вигідним для України політичне та економічне зближення Заходу з Росією покаже час, лише не слід забувати, що в України і в Росії різні зовнішньо-політичні пріоритети. Зовнішньо-політична доктрина Кремля чітко визначає головним пріоритетом Росії інтеграцію в рамках СНД, Україна ж, якщо вірити офіційним заявам, на нинішньому етапі взяла чіткий курс на Європу.