Прага, 6 серпня 2001 ― Минулого тижня Канада стала першою країною світу, де людям, що страждають від довготривалих хронічних захворювань, дозволено вирощувати та вживати маріхуану. Чи наслідуватимуть приклад Канади інші держави? Що говорять з приводу терапевничних властивостей маріхуани лікарі?
Майже анекдотичні підтвердження терапевтичних властивостей маріхуани існували давно. І лише останніми роками серйозні медичні дослідження дали наукові підстави для таких припущень. З кожним роком лікарі дедалі частіше переконуються у неможливості лікування раку, СНІДу, артриту чи склерозу, і що суттєвим полегшенням для такого хворого є знеболюючі лікі. Найвживанішими є морфій й кодеін, але вважається, що з часом організм хворого стає залежним від них, та й не завжди вони допомагають. У багатьох випадках – якраз конопля може стати ефективною альтернативою.
У 1997 році Британська Асоціація Медиків рекомендувала дослідити лікувальні властивості маріхуани. Незабаром британська компанія GW Pharmaceuticals випустила спрей для ротової порожнини на базі коноплі. Доктор Уільям Ноткат (William Notcutt) – анастезіолог у лікарні Great Yarmouth, що знаходиться в англійському містечку Норфолк (Norfolk), проводить клінічні досліди зі спрейем від травня минулого року. Він стверджує, що застосування конопляного спрея для зменшення болю було успішним, але дуже індивідуальним.
Крім того, доктор Ноткатт говорить, що головною перевагою коноплі над морфієм, є те, що до її вжитку організм звикає значно менше: “Як лікар-анастезіолог, я радо призначаю пацієнтам морфій, хоча ми знаємо, що за ступінню залежності, маріхуана стоїть за морфієм, а до таких ліків, як валіум організм звикає менше, ніж до алкоголю й нікотину.”
Яким не було б ставлення суспільства до лікування маріхуаною, сьогодні можемо констатувати, що дискусія навколо цього щойно розпочалася у наукових колах. Навіть консервативний британський тижневик “Економіст” минулого тижня вмістив обширну статтю про легалізацію таких накотиків, як маріхуана. Автор коментаря пише про невиправдану заборону коноплі, та здагує, що наприкінці 19 і на початку 20 століття у деяких країнах алкоголь вважався більшим лихом, ніж маріхуана й кокаїн, які навіть частково використовували у приготуванні дитячих напоїв.
Далі говорить доктор Ноткат: “Ставлення медиків до маріхуани дуже змінилося. Коли я вперше у 97 році виступив із доповіддю про її лікувальні властивості, усі гадали, що це жарт, і навіть трішки сексуальна тема. Але, цього року ставлення зовсім інше – усі лікарі говорять про необіхдність сейозних досліджень, а громадськість відкрито обговорює цю тему.”
Змінюється ставлення, долаються забобони і дискусія навколо маріхуани, можливо, справді, колись призведе до використання її на добро людині. Сьогодні можемо констатувати, що це вже офіційно робиться у Канаді, хто буде наступний – можливо Сполучені Штати, чи Великобританія.
Майже анекдотичні підтвердження терапевтичних властивостей маріхуани існували давно. І лише останніми роками серйозні медичні дослідження дали наукові підстави для таких припущень. З кожним роком лікарі дедалі частіше переконуються у неможливості лікування раку, СНІДу, артриту чи склерозу, і що суттєвим полегшенням для такого хворого є знеболюючі лікі. Найвживанішими є морфій й кодеін, але вважається, що з часом організм хворого стає залежним від них, та й не завжди вони допомагають. У багатьох випадках – якраз конопля може стати ефективною альтернативою.
У 1997 році Британська Асоціація Медиків рекомендувала дослідити лікувальні властивості маріхуани. Незабаром британська компанія GW Pharmaceuticals випустила спрей для ротової порожнини на базі коноплі. Доктор Уільям Ноткат (William Notcutt) – анастезіолог у лікарні Great Yarmouth, що знаходиться в англійському містечку Норфолк (Norfolk), проводить клінічні досліди зі спрейем від травня минулого року. Він стверджує, що застосування конопляного спрея для зменшення болю було успішним, але дуже індивідуальним.
Крім того, доктор Ноткатт говорить, що головною перевагою коноплі над морфієм, є те, що до її вжитку організм звикає значно менше: “Як лікар-анастезіолог, я радо призначаю пацієнтам морфій, хоча ми знаємо, що за ступінню залежності, маріхуана стоїть за морфієм, а до таких ліків, як валіум організм звикає менше, ніж до алкоголю й нікотину.”
Яким не було б ставлення суспільства до лікування маріхуаною, сьогодні можемо констатувати, що дискусія навколо цього щойно розпочалася у наукових колах. Навіть консервативний британський тижневик “Економіст” минулого тижня вмістив обширну статтю про легалізацію таких накотиків, як маріхуана. Автор коментаря пише про невиправдану заборону коноплі, та здагує, що наприкінці 19 і на початку 20 століття у деяких країнах алкоголь вважався більшим лихом, ніж маріхуана й кокаїн, які навіть частково використовували у приготуванні дитячих напоїв.
Далі говорить доктор Ноткат: “Ставлення медиків до маріхуани дуже змінилося. Коли я вперше у 97 році виступив із доповіддю про її лікувальні властивості, усі гадали, що це жарт, і навіть трішки сексуальна тема. Але, цього року ставлення зовсім інше – усі лікарі говорять про необіхдність сейозних досліджень, а громадськість відкрито обговорює цю тему.”
Змінюється ставлення, долаються забобони і дискусія навколо маріхуани, можливо, справді, колись призведе до використання її на добро людині. Сьогодні можемо констатувати, що це вже офіційно робиться у Канаді, хто буде наступний – можливо Сполучені Штати, чи Великобританія.
