Прага, 2 серпня 2001 ― Європейська Комісія запропонувала нові правила надання статусу біженця для імігрантів. Пропозиції Єврокомісії мають на меті посилити відповідальність країн ЄС за надання притулку. І хоча проект нового закону повинні ще схвалити усі члени Союзу, експерти вже стверджують, що він не вирішить проблеми, хоча і полегшить адміністративні процедури легалізації новоприбулих імігрантів.
Вони прибувають сюди і вдень і вночі. Прохачі політичного притулку, або просто біженці прагнуть будь-яким шляхом дістатися до Європи: вони ховаються у вантажівках, машинах і літаках, перепливають річки, переходять гірські перевали або пробираються крізь ліси. Їхня мета – потрапити на північ Європи, де легше знайти роботу, легалізуватися і почати нове життя, а якщо пощастить, то згодом переїхати до Канади, Америки чи Австралії.
Більшість з тих, хто врешті – решт дістається до Німеччини чи Британії, потрапляють туди через південні кордони ЄС – Грецію, Італію чи Іспанію. Така ситуація не влаштовує Європейську Комісію в Брюселі, яка вважає, що відповідальність за легалізацію імігрантів повинна нести країна ЄС, на терени якої вперше ступив прохач притулку, причому незалежно від того легально він туди прибув, чи нелегально. Нові положення особливо вдарять по європейських країнах Середземномор’я.
За попередніми підрахунками, щороку кордони Євросоюзу перетинає пів мільйона нелегальних мігрантів. Вони втікають від злиднів, а найближчими роками, економічна ситуація на їхній батьківщині навряд чи покращиться. Отож, європейські політики починають розмірковувати, чи варто зачинити двері Європи на ключ, чи радше використати іміграцію на користь своїх суспільств. Адже експерти вже давно наголошують, що населення промислово-розвинених країн Європи швидко старіється, попит на кваліфіковану працю росте і імігранти цілком могли б задовольнити потреби Заходу в робочій силі.
Представниця Міжнародної Організації з Міграції, що знаходиться у Відні переконана, що в Європі вистачить місця всім – і фахівцям, і некваліфікованим імігрантам. Далі Ірена Воячкова: “Звісно, Європейському Союзу потрібні справжні професінали, про це постійно пише тутешня преса, але якщо подивитися пильніше на Європу, то рівні безробіття тут досить низькі. Зверніть увагу, попит на робітників великий, посади, що не вимагають особливої кваліфікації, незаповнені, бо європейці їх не хочуть.”
В нашого іншого співрозмовника експерта Французького національного Інституту Демокрафії Жана Клода Шенея дещо песимістичніші погляди. В інтерв’ю Радіо Свобода він висловив припущення, що політичне рішення щодо збільшення легальної іміграції не легко даватиметься європейським політикам. На противагу попередньому експерту, французький демограф вважає, що рівні безробіття все ж високі і це буде важко побороти.
“Тут є суперечність: кожен лобіює те, що йому вигідне. У вас є працедавці, які, попри масове безробіття, для певної галузі економіки потребують додаткову робочу силу. Далі, з іншого боку у вас є профспілки, які проти іміграції, бо новоприбулі імігранти збивають ціну праці, і зарплатня падає. І нарешті, у вас є громадськість, яка загалом проти іміграції, вважаючи її джерелом злочинності.”
Отже, європейські політики стоять перед дилемою ― або відкрити кордони для іміграції і забезпечити потреби свого ринку праці кваліфікованими фахівцями, разом з якими, щоправда, до країни потраплять і злочинці, чи відмежуватися від бідних країн, обмежуючись формальними стосунками з їхніми елітами. У будь-якому випадку, проблема нелегальної міграції гостро стоїть перед Європейським Союзом і вимагає свого вирішення.
Вони прибувають сюди і вдень і вночі. Прохачі політичного притулку, або просто біженці прагнуть будь-яким шляхом дістатися до Європи: вони ховаються у вантажівках, машинах і літаках, перепливають річки, переходять гірські перевали або пробираються крізь ліси. Їхня мета – потрапити на північ Європи, де легше знайти роботу, легалізуватися і почати нове життя, а якщо пощастить, то згодом переїхати до Канади, Америки чи Австралії.
Більшість з тих, хто врешті – решт дістається до Німеччини чи Британії, потрапляють туди через південні кордони ЄС – Грецію, Італію чи Іспанію. Така ситуація не влаштовує Європейську Комісію в Брюселі, яка вважає, що відповідальність за легалізацію імігрантів повинна нести країна ЄС, на терени якої вперше ступив прохач притулку, причому незалежно від того легально він туди прибув, чи нелегально. Нові положення особливо вдарять по європейських країнах Середземномор’я.
За попередніми підрахунками, щороку кордони Євросоюзу перетинає пів мільйона нелегальних мігрантів. Вони втікають від злиднів, а найближчими роками, економічна ситуація на їхній батьківщині навряд чи покращиться. Отож, європейські політики починають розмірковувати, чи варто зачинити двері Європи на ключ, чи радше використати іміграцію на користь своїх суспільств. Адже експерти вже давно наголошують, що населення промислово-розвинених країн Європи швидко старіється, попит на кваліфіковану працю росте і імігранти цілком могли б задовольнити потреби Заходу в робочій силі.
Представниця Міжнародної Організації з Міграції, що знаходиться у Відні переконана, що в Європі вистачить місця всім – і фахівцям, і некваліфікованим імігрантам. Далі Ірена Воячкова: “Звісно, Європейському Союзу потрібні справжні професінали, про це постійно пише тутешня преса, але якщо подивитися пильніше на Європу, то рівні безробіття тут досить низькі. Зверніть увагу, попит на робітників великий, посади, що не вимагають особливої кваліфікації, незаповнені, бо європейці їх не хочуть.”
В нашого іншого співрозмовника експерта Французького національного Інституту Демокрафії Жана Клода Шенея дещо песимістичніші погляди. В інтерв’ю Радіо Свобода він висловив припущення, що політичне рішення щодо збільшення легальної іміграції не легко даватиметься європейським політикам. На противагу попередньому експерту, французький демограф вважає, що рівні безробіття все ж високі і це буде важко побороти.
“Тут є суперечність: кожен лобіює те, що йому вигідне. У вас є працедавці, які, попри масове безробіття, для певної галузі економіки потребують додаткову робочу силу. Далі, з іншого боку у вас є профспілки, які проти іміграції, бо новоприбулі імігранти збивають ціну праці, і зарплатня падає. І нарешті, у вас є громадськість, яка загалом проти іміграції, вважаючи її джерелом злочинності.”
Отже, європейські політики стоять перед дилемою ― або відкрити кордони для іміграції і забезпечити потреби свого ринку праці кваліфікованими фахівцями, разом з якими, щоправда, до країни потраплять і злочинці, чи відмежуватися від бідних країн, обмежуючись формальними стосунками з їхніми елітами. У будь-якому випадку, проблема нелегальної міграції гостро стоїть перед Європейським Союзом і вимагає свого вирішення.
