Президентська кампанія в Казахстані відбувалася без розмаїття плакатів, без демонстрацій і без дебатів. Лише на головних дорогах за співвітчизниками, що кутаються на вулицях від пронизливого степного вітру, по-батьківськи суворо наглядав беззмінний лідер, 70-літній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв.
Підпис під плакатом так само безальтернативний: «Ми голосуємо за нашого лідера». Головні опозиційні партії просто відмовилися брати участь у виборах, заявляючи, що їх знову фальсифікують.
Згідно з опитуванням громадської думки, у 16-мільойнній країні за Назарбаєва готові проголосувати понад 90% виборців. Нурсултана Назарбаєва називають в Казахстані просто «папа».
За його правління Казахстан став незалежною стабільною країною, яка зуміла залучити понад 16 мільярдів доларів. Середні доходи на рік мешканців країни зросли в 12 разів у порівнянні з радянським часом і становлять близько 9 тисяч доларів, що є на рівні далекосхідних країн, а не Центральної Азії. Проте основне нафтове багатство залишається у столиці, старій – Алмати і новій – Астані, а більшість населення і далі живе у злиднях.
«Звичайна стагнація з кризою державного правління, зростаючим культом особи»
Казахські аналітики говорять, що країні потрібні зміни, бо нафтове багатство, яке експлуатує владна верхівка, породжує корупцію, кумівство і, зрештою, застій.
«Те, що ми спостерігаємо зараз, це просто стагнація. Це – не скочування назад з закручуванням гайок, це звичайна стагнація з кризою державного правління, дедалі більшим культом особи, але пригнічення громадянських свобод відбувається не так брутально, як це було на початку 2000 років», – говорить незалежний політолог і блогер Аділь Нурмаков.
Незалежні засоби масової інформації практично не існують, опозиційні політичні партії не мають шансу потрапити до контрольованого парламенту, сили безпеки контролюють діяльність дисидентів. Але висловити своє невдоволення на вулицях, як це відбувалося протягом останніх місяців в арабських країнах, мешканці Казахстану не поспішають.
Деякі казахські аналітики вважають, що як досвідченому політикові Назарбаєву вдалося перехитрити своїх опонентів: призначивши дострокові вибори замість референдуму про продовження повноважень, він випустив пару незадоволених і представив себе як демократа.
Підпис під плакатом так само безальтернативний: «Ми голосуємо за нашого лідера». Головні опозиційні партії просто відмовилися брати участь у виборах, заявляючи, що їх знову фальсифікують.
Згідно з опитуванням громадської думки, у 16-мільойнній країні за Назарбаєва готові проголосувати понад 90% виборців. Нурсултана Назарбаєва називають в Казахстані просто «папа».
За його правління Казахстан став незалежною стабільною країною, яка зуміла залучити понад 16 мільярдів доларів. Середні доходи на рік мешканців країни зросли в 12 разів у порівнянні з радянським часом і становлять близько 9 тисяч доларів, що є на рівні далекосхідних країн, а не Центральної Азії. Проте основне нафтове багатство залишається у столиці, старій – Алмати і новій – Астані, а більшість населення і далі живе у злиднях.
«Звичайна стагнація з кризою державного правління, зростаючим культом особи»
Казахські аналітики говорять, що країні потрібні зміни, бо нафтове багатство, яке експлуатує владна верхівка, породжує корупцію, кумівство і, зрештою, застій.
«Те, що ми спостерігаємо зараз, це просто стагнація. Це – не скочування назад з закручуванням гайок, це звичайна стагнація з кризою державного правління, дедалі більшим культом особи, але пригнічення громадянських свобод відбувається не так брутально, як це було на початку 2000 років», – говорить незалежний політолог і блогер Аділь Нурмаков.
Незалежні засоби масової інформації практично не існують, опозиційні політичні партії не мають шансу потрапити до контрольованого парламенту, сили безпеки контролюють діяльність дисидентів. Але висловити своє невдоволення на вулицях, як це відбувалося протягом останніх місяців в арабських країнах, мешканці Казахстану не поспішають.
Деякі казахські аналітики вважають, що як досвідченому політикові Назарбаєву вдалося перехитрити своїх опонентів: призначивши дострокові вибори замість референдуму про продовження повноважень, він випустив пару незадоволених і представив себе як демократа.
