Понад 50 тисяч квартир та приватних будинків на окупованій Росією території Донбасу вже потрапили у списки «безхазяйних» – і це лише та кількість, яку публічно визнала російська окупаційна влада. Це житло конфісковують, якщо власники не повертаються і не оформлюють російські документи.
Підконтрольні Росії угруповання відбирають житло у донеччан та луганчан ще з початку війни, а з 2019-го запровадили для цього спеціальний термін – «бесхозяйное жилье». Проте, після початку повномасштабного вторгнення РФ ухвалює все нові й нові «нормативні документи», які спрощують конфіскацію будинків і квартир українців.
У своїх заявах представники угруповання не приховують: перш за все «націоналізовують» – як вони називають незаконну конфіскацію – помешкання тих, хто виїхав ще у 2014-му. Але, як виявилося, ризикують втратити свою власність й тисячі людей, які досі живуть на окупованій частині Донеччини та Луганщини.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) пояснюють, як краще діяти, якщо ваше житло опинилося в зоні ризику.
Полювання окупантів на порожнє житло дуже хвилює переселенців, каже Донбас Реалії юристка ГО «Донбас SOS» Богдана Гончар. Люди масово дзвонять на «гарячу лінію» за порадами, й чимало з них зважаються їхати на окуповані території, щоб врятувати своє майно.
«Дзвонила жінка. Її квартира у Донецьку, 10 років не сплачувала комуналку. Вона дуже переживає, бо вже влаштувала своє життя на підконтрольній території. І казала, що поїде через Москву, пройде фільтрацію. Якщо це відбудеться, приїде в Донецьк і буде намагатися продати квартиру», – розповідає правозахисниця.
Що робити, якщо ваше житло в окупації визнали «безхазяйним»?
Такий шлях є дуже довгим та небезпечним, зауважують у «Донбас SOS».
Нині єдиний пункт в’їзду в РФ та на окуповані українські території людей з українськими паспортами – московський аеропорт «Шереметьєво». Там, за словами юристки, українців змушують чекати по багато годин чи навіть діб. А потім – піддають принизливим процедурам допиту, перевіряють телефони та соціальні мережі.
Багатьом відмовляють у в’їзді. Але й ті, хто доїде до міста чи селища, де є їхнє житло, ризикують потрапити під пильну увагу російських спецслужб, а то й бути арештованими.
Непоодинокими є випадки, коли українців під час візитів на окуповані території з якимись родинними справами, ув'язнювали та катували. Так сталося, наприклад, із горлівчанкою Оленою Пєх, яку лише через 6 років вдалося визволити з полону.
Читайте також: Житло в окупації: хто зможе отримати компенсацію за втрачене майно?
Тому правозахисники не радять їхати в окупацію й наражатися на небезпеку, а рекомендують зробити наступні кроки, які допоможуть повернути своє після деокупації:
- Підтримувати зв’язок з сусідами, родичами чи знайомими на окупованих територіях. Просити, щоб регулярно навідувалися до вашого житла;
- Перевіряти на сайтах окупаційних адміністрацій (за допомогою сервісів VPN) списки «безхазяйного» житла. Якщо побачили там свою квартиру чи будинок – почати фіксувати всі етапи «націоналізації»;
- Збирати в електронному вигляді всю інформацію, починаючи з дати, коли з’явилося оголошення. Зробити скріншот самого оголошення з сайту або попросити сусідів чи родичів сфотографувати оголошення на під’їзді.
- Якщо представники окупаційної адміністрації прийдуть відкривати квартиру – попросити сусідів зробити відео- чи фотозйомку та надіслати.
- аписати і цю дату. Так само ретельно треба збирати інформацію, документи та інші докази, якщо в квартиру заселяться чужі люди або відбудеться «націоналізація» через суд;
- обов’язково перевірити – чи є ваше житло в українському Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Це можна зробити, авторизувавшись на порталі «Дія» або на сайті Міністерства юстиції України.
- Якщо виявиться, що житло не зареєстроване (а з цим стикається більшість людей, які купили чи успадкували свої помешкання до 2013 року, тобто до того, як запрацював цей реєстр), доведеться через суд вносити до нього ці дані.
Чому повертати своє доведеться через суд?
Зазвичай зареєструвати свої права на житло у Держреєстрі речових прав можна також через «Дію» або у Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАПі). Але якщо нерухомість розташована на окупованій території, це неможливо, бо українські установи не мають доступу до реєстрів БТІ, які там залишилися. Тому – це робиться тільки через суд, пояснює юристка Богдана Гончар.
Читайте також: «Усе, що не з російським «петухом» на гербі – не визнається». Росія «віджимає» квартири українців на Луганщині
Так само у судовому порядку доведеться і повертати своє майно після деокупації, каже правозахисниця. Навіть попри те, що жодні правочини окупаційної адміністрації не визнаються ані в Україні, ані в світі, і конфіскація чи «націоналізація» майна українських громадян є незаконною.
Богдана Гончар пояснює: якщо житло окупанти просто здавали в оренду, таких пожильців можна буде виселити з поліцією, надавши свої документи про власність. Інша справа, якщо квартиру чи будинок перепродали й нові пожильці, які заплатили за нього гроші, відмовлятимуться з’їжджати. Тоді доводити своє право власності доведеться саме через суд – із зібраними доказами незаконних дій окупантів щодо майна.
Російський маховик конфіскації розкручується
«Віджимали» житло на захопленому Росією Донбасі ще від початку окупації. Але Цьогоріч наприкінці березня так звані «народні ради» угруповань «ЛНР» та «ДНР» синхронно ухвалили «закони» для псевдолегалізації пошуку та «віджиму» житла.
В зоні ризику в першу чергу опинилися квартири й приватні будинки, які відповідають таким критеріям:
- там ніхто не живе тривалий час;
- протягом року не сплачуються комунальні послуги;
- житло не зареєстроване у російському Єдиному державному реєстрі нерухомості.
Стосовно такої нерухомості окупаційна адміністрація запускає процедуру «націоналізації». Протягом 30 днів після публікації оголошення власник має прийти особисто з паспортом РФ і російськими документами на житло. Якщо не прийде – через 5 днів квартиру відкриють, опишуть майно, нададуть статус «безхазяйної» і за 15 днів можуть вже віддати іншим людям. А через 3 місяці після публікації (якщо власник не з’явиться), житло за рішенням окупаційного «суду» передається до «муніципальної» власності й може бути вже продане або подароване.
За три місяці незаконна конфіскація почала набувати «промислових» масштабів. Свої історії Донбас Реалії вже розповідали жителі Луганщини, які стикнулися з проблемою навесні:
Марина придбала трикімнатну квартиру в центрі Луганська лише за рік до війни – у 2013-му. Через рік вона стала переселенкою: «Та територія стала зовсім ізольована для нас – гроші не передати, зв’язок тільки через інтернет, і то не завжди. Останні виплати (комунальні – ред.) ми провели у 2021 році. Ще два роки квартира простояла, а в лютому 2024-го нам зателефонували сусіди, що квартиру «опечатали». Мовляв, у нас є місяць, щоб приїхати в конкретні структури й довести, що ми – господарі квартири.
Головний «сюр» в тому, що 7 років ми оплачували те, чим взагалі не користувались. Але ми платили – для видимості. Тепер же виявилося, що у нас шалені заборгованості перед окупаційною адміністрацією і квартиру збираються «націоналізувати»... Квартира офіційно зареєстрована на чоловіка. Їхати треба йому. Щоб його там забрали воювати або кинули на «підвал», як вони часто роблять з проукраїнськими людьми?»
Сергій – родом з Алчевська, зараз він військовий ЗСУ. В Алчевську у нього померла мати, яка була власницею житла та оформила заповіт на дітей, котрі виїхали на вільну територію: «На початку цього року в Алчевську почали перевіряти квартири без господарів. Знайшли в реєстрі, що квартира померлої людини, а новий власник не переоформив документи на російські. Сусіди кажуть, що одного дня приходять – а двері відкриті й там ходять чужі люди. Запитали, що відбувається. Виявилося, що окупанти передивляються квартиру і визначають її вартість перед внесенням до «маневреного житлового фонду».
Нам пощастило, що ще коли були в Алчевську, зібрали кілька коробок з важливими документами чи речами – встигли попросити сусідів забрати. Квартира ж на місяць опечатана. Якщо ми не приїдемо, то її передадуть якомусь російському солдату чи нинішній місцевій еліті. Я розумію, що зі своєї служби можу приїхати хіба що з побратимами на танку – але тоді у звільненому Алчевську мені вже точно не потрібен буде російських паспорт».
Катерина – двічі переселенка: у 2014-му втікала з Луганська, а у 2022-му – з Лисичанська: «Минулого місяця з’явилися списки квартир, які може бути внесено до списку «бесхозяйного» житла. Там близько 60 адрес, і нашої не було. Ми видихнули, бо втратити житло вдруге через війну – дуже важко і фінансово, і морально.
Одна з наших сусідок зараз працює на окупаційну адміністрацію, вона нас здала – що ми не живемо на квартирі. А квартира гарна, з ремонтом. На дверях повісили попереджувальний аркуш, що господарі мають терміново заявитися на перевірку власності, до середини травня. Напевно, сподіваються, що приїдемо Великдень у Лисичанську святкувати, ото і зайдемо одразу. І смішно, і плакати хочеться. Бо і відпустити житло шкода, і їхати туди ніхто не буде. Сусідка, до речі, пояснила «здачу» на користь окупантів формулюванням: «Ми знаємо, що вона проукраїнська».
Особливого розмаху конфіскація набула в приморському Маріуполі, місті-вітрині російської окупації. На це масово скаржаться у місцевих пабліках городяни, це підтверджують і довгі списки житла під «віджим» від окупаційної адміністрації.
Маріупольці, які лишились в захопленому місті, з подивом зауважують, що «нічийними» чи «покинутими» називають цілі багатоквартирні будинки, в яких живуть вони самі або їхні знайомі. Ба більше – вони нікуди не виїжджали і сплачували комуналку.
«Два місяці бігаю, повертаю свій будинок. Живемо, нікуди не виїжджали, а поставили у «безхоз». Ніхто навіть не приходив», – скаржиться у місцевому пабліку маріуполець, який називає себе Олексієм Олександровичем.
Городяни пишуть: найбільше «безхазяйної» нерухомості – саме у центральних та приморських районах міста. І туди вже заселяють приїжджих з інших регіонів та росіян, – чиновників, вчителів, лікарів та родини військових.
Подібна ситуація з незаконною конфіскацією житла, судячи з вивчених Донбас Реалії відкритих джерел, зараз характерна загалом для всієї захопленої Росією частини Донецької та Луганської областей. Але передусім окупанти «полюють» саме на нерухомість у приморському Маріуполі, далі за масштабами йдуть Донецьк та Луганськ.
Найменше ж загарбників цікавлять невеликі населені пункти або ті, які російські війська значно зруйнували під час наступу у 2022 році – на кшталт Сєвєродонецька чи Рубіжного.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите
Форум