Що відомо про полонених українців, яких російські військові затримали у Херсонській і Запорізькій областях минулого року? У чому їх звинувачують і де утримують? Які шанси на обмін мають цивільні особи та чому їх складно повернути з полону? Відповіді на ці запитання шукав проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
- На Херсонщині зафіксовані факти насильницького викрадення російськими військовослужбовцями понад 600 осіб, заявив під час слухань у Конгресі США генеральний прокурор України Андрій Костін. Текст звернення оприлюднений на сайті Офісу генпрокурора 19 квітня. За словами посадовця, державні службовці та політично активні громадяни, які не погоджувалися відмовитися від своєї української ідентичності, зникали чи були страчені. Окупаційні війська розгорнули повномасштабний пошук проукраїнських чи налаштованих проти Росії місцевих жителів, журналістів, патріотів і здійснювали проти них цілеспрямовані розправи, зазначив генпрокурор.
- У Херсонській обласній прокуратурі раніше повідомляли, що станом на 2 січня цього року з початку повномасштабного вторгнення російські військові викрали у регіоні 1100 людей. У відомстві тоді зазначили, що серед викрадених і зниклих жителів області: очільники міст, сільські голови, голови сільрад та їхні заступники, старости сіл, 21 депутат обласної та місцевої ради, 76 правоохоронців, чотири священнослужителі та інші.
- У грудні минулого року уповноважений Верховної Ради України Дмитро Лубінець доповів, що з 24 лютого 2022 року українські правоохоронці відкрили загалом 1 984 кримінальних провадження за фактами викрадення та незаконного позбавлення волі громадян України російськими військовими чи представниками окупаційних адміністрацій. Щонайменше 613 випадків стосувалися Херсонщини.
- Очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов повідомив, що близько 40% тих, кого Росія утримує в полоні – це цивільні люди, серед яких є навіть діти. Решта полонених – військові. Про це він розповів в інтерв'ю «Голосу Америки», опублікованому 28 лютого.
Невідома доля колишнього мера Херсону
Серед заручників російських силовиків – колишній міський голова Херсону Володимир Миколаєнко. Про викрадення стало відомо 18 квітня 2022 року. За словами його дружини Марини, Миколаєнко пішов на зустріч із товаришем, після чого перестав виходити на зв’язок. У травні минулого року російське видання «Известия» оприлюднило відео, в якому Миколаєнко, спілкуючись із російським журналістом, відмовився казати на камеру, що командир УПА Роман Шухевич нібито воював за нацистську Німеччину, та наголосив, що той воював за Україну.
Сестра Миколаєнка Тетяна Коршун розповіла «Новинам Приазов’я», що після початку повномасштабного вторгнення Росії вмовляла брата виїхати з Херсону. Він відмовився та вступив до лав місцевої територіальної оборони, розповідає жінка.
«Я щодня по декілька разів на день просила його виїжджати з міста. Він вже був на той час ексмер міста. На всі мої прохання, умовляння, переконання, плачі, він сказав навіть про це не вестиме мову: «Я хочу, щоб люди бачили, що є хоч якась влада. Я буду з людьми». Остання у нас була розмова 17 квітня, а 18-го його вже викрали», – повідомила Коршун.
Є інформація, що Миколаєнка намагалися схилити до співпраці з російськими військовими, але він відмовився, розповідає сестра полоненого. Де зараз утримують колишнього міського голову Херсону, невідомо.
Де він зараз перебуває, ми не знаємо, не володіємо жодною інформацієюТетяна Коршун
«Ми думаємо, що його одразу відправили до Криму, там його утримували. Далі, за неперевіреними даними, відправили на територію РФ, орієнтовно або Таганрог, або Вороніж. А далі перевезли кудись вглиб країни-агресора. Де він зараз перебуває, ми не знаємо, не володіємо жодною інформацією», – каже жінка.
Вона зазначила, що невідомо, її брата тримають як цивільного полоненого чи як військового. Родина Миколаєнка здійснює комунікацію з низкою відомств і організацій, які опікуються питаннями українських полонених.
«Все впирається у те, що до місць, де вони перебувають, не допускають наших представників. Ми розуміємо, що часом наші інституції безсилі. Ми не знаємо, в яких він списках, хочемо вірити, що в списках на обмін. Наскільки я розумію, якщо він йде як цивільний, то на сьогодні немає механізму звільнення», – зауважила Коршун.
«Міжнародний тероризм»
Ще один затриманий російськими окупантами житель Херсону – колишній військовослужбовець Павло Запорожець. Його викрали 9 травня 2022 року. Три місяці чоловіка утримували у місцях несвободи в Херсоні, в серпні вивезли до окупованого Криму, після того – до російського Ростова-на-Дону. Про це «Новинам Приазовʼя» розповіла сестра чоловіка Марина Запорожець.
20 лютого почався процес етапування Павла з СІЗО №2 міста Сімферополя до Ростова-на-Дону. Етапування тривало майже місяцьМарина Запорожець
«Павлу наразі інкримінують міжнародний тероризм. В січні було завершене досудове розслідування та справу передали до Південного суду в Ростові-на-Дону. 20 лютого почався процес етапування Павла з СІЗО №2 міста Сімферополя до Ростова-на-Дону. Етапування тривало майже місяць, а в Краснодарі була можливість зателефонувати рідним, повідомити, де він, його стан», – розповіла жінка.
15 березня відбулося перше судове засідання у справі Запорожця. За словами його сестри, в Росії українцю загрожує до 20 років ув'язнення. Вона додала, що справа Запорожця – перша в Росії, яка доведена до суду за статтею «міжнародний тероризм».
«Це було дуже показово, було дуже багато ЗМІ російських пропагандистських, які роздули сенсаційну новину про суд над українським «терористом». Ми сподіваємося на краще, проте розуміємо, завдання тієї країни – якнайбільше засудити наших хлопців і зробити собі статистику», – вважає жінка.
Вона повідомила, що Запорожець почувається «терпимо», а поводяться з ним «не дуже добре». Єдиний засіб зв’язку з ув’язненим – через адвоката.
«Затримують чоловіків, які їдуть з окупації»
Незаконні затримання українців російськими силовиками тривають досі. Про один з таких випадків «Новинам Приазовʼя» розповіла жителька селища Веселе Мелітопольського району Запорізької області Ганна Петренко. Вона з дітьми виїхала з окупації раніше і зараз перебуває у безпеці. ЇЇ чоловік намагався це зробити у березні цього року – виїжджав через анексований Росією Крим, але там його затримали.
«Він через перевезника з Мелітополя 13 березня повідомив, що виїхав. Сім годин його тримали (російські прикордонники – ред.) на Чонгарі (там досі зберігається російський блокпост на вʼїзді до Криму – ред.). Потім він вийшов зі мною на зв’язок, сказав, що його відпускають, але забрали паспорти український і закордонний. Сказали 14 березня о 10-й ранку з’явитися в Сімферополі за адресою ФСБ. Зранку 14 березня він мені написав, що вже під’їжджає до Сімферополя та наближається за адресою. Після цього зав’язок повністю з ним обірвався», – згадала жінка.
Пізніше російська ФСБ в окупованому Криму підтвердила затримання Петренка, каже його дружина.
Він перебуває в них і звинувачується в «загрозі РФ у проведенні спецоперації»Ганна Петренко
«17 березня я подала заяву в поліцію Сімферополя (російську – ред.), звернулася до МВС (російське відомство, що працює у Криму – ред.), що зник в мене чоловік на території Криму. Всі листи вони розглядають місяць. Коли я телефонувала постійно в цю Федеральну службу, щодня вони мені відповідали, що «не володіємо інформацією жодною, звертайтеся письмово». Я писала туди листи. Через три тижні вони мені надіслали перший лист, що чоловік затриманий ФСБ. Він перебуває в них і звинувачується в «загрозі РФ у проведенні спецоперації» (так в Росії називають війну проти України – ред.), – повідомила Петренко.
Жінка каже, що зі слів її знайомих відомо й про інші випадки затримань в окупованому Чонгарі.
Затримують на Чонгарі й везуть у бік СімферополяГанна Петренко
«Чоловік мій має деякі проблеми зі здоров’ям, я дуже хвилююся, бо знаю, як вони знущаються. Дуже багато людей вже там затримано, виїжджало багато знайомих, люди вже у віці, казали, що особисто бачили, як забирають чоловіків до 45 років. Затримують на Чонгарі й везуть у бік Сімферополя», – розповіла дружина зниклого.
Петренко зазначила, що її чоловік не мав стосунку до військової служби чи волонтерства. Як допомогти йому зараз, вона не знає.
«Я зв’язувалася з адвокатською конторою в Сімферополі. Коли я конкретно назвала, де зник мій чоловік, він (адвокат – ред.) відмовився захищати. Я зрозуміла, що там мені ніхто не допоможе з юристів. Тут (на підконтрольній владі Україні території – ред.) мені кажуть, що безсилі, бо в тій країні (у РФ – ред.) немає законів, вони не дотримуються нічого», – розповіла жінка.
З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Чи є механізм повернення цивільних з полону?
Журналістка та аналітикиня Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва розповіла про випадки, коли затриманих у Херсонській і Запорізькій областях людей вивозили до московського СІЗО «Лефортово». Наразі відомо про дев’ятьох таких херсонців.
«Всі вони цивільні. Дехто має бойовий досвід, раніше брав участь в АТО, дехто є волонтером. Також серед них є формально громадянин РФ», – каже аналітикиня.
Механізму повернення цивільних полонених поки не існує, зазначила правозахисниця. Вона зауважила, що брати у полон цивільних не мають права.
Тисячі людей сидять в різних місцях утримання на території РФ, на окупованих територіях УкраїниАнастасія Пантелєєва
«Україна не бере в полон цивільних громадян РФ. Тисячі людей сидять в різних місцях утримання на території РФ, на окупованих територіях України. Інколи їх обмінюють, але це критично маленька кількість, одна людина на 100 військовополонених – це дуже мало. Потрібно напрацювати механізм, можливо, за участі третіх країн», – вважає журналістка.
Пантелєєва розповіла, що полонених українців утримують у різних регіонах Росії: Іркутськ, Челябінськ, Іванівська, Володимирська, Рязанська, Тульська області, Красноярський край. За її даними, полонених цивільних постійно переміщають та часто утримують в однакових умовах з військовополоненими, іноді в одних і тих самих камерах. Але при цьому військових обмінюють, а цивільних вкрай рідко.
Вона додала, що декого з полонених досі утримують і на окупованій частині Херсонщини.
«Декого з цивільних заручників перемістили на лівий берег, декого потім до Криму. Декого лишили, наприклад, Ольгу Черняк (була працівницею органів місцевого самоврядування – ред.). Її тримали на Теплоенергетиків в ІТТ у Херсоні, перед відступом перемістили до Чаплинки та тримали там всю зиму. Вірогідно, вона там і перебуває», – повідомила Пантелєєва.
«Справи українців сфабриковані»
Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник розповіла про ще одного полоненого – офіцера запасу Військово-морських сил України, жителя Генічеська Олексія Кисельова. 17 лютого цього року підконтрольний Росії Джанкойський районний суд у Криму засудив його до 8,5 років позбавлення волі за звинуваченням в нібито участі у «батальйоні імені Номана Челебіджихана» та так званій «морській блокаді Криму».
Були тортури проти нього, що притаманно майже всім сфабрикованим справамОльга Скрипник
«Ця практика існує в окупованому Криму вже багато років після окупації, коли здебільшого кримських татар звинувачують за цією статтею. Росія вважає, цей батальйон начебто загрожує інтересам РФ. Хоча він не бере участі у бойових діях, але РФ фабрикує справу саме за цією статтю. Зазвичай такі справи ведуть ФСБ. Він (Кисельов – ред.) заявляв про катування й адвокат також підтвердив, що були тортури проти нього, що притаманно майже всім сфабрикованим справам», – зазначила правозахисниця.
Після розгляду апеляції у справі Кисельова його, швидше за все, етапують до Росії, каже Скрипник. Вона наголосила, що це є міжнародним воєнним злочином.
«Росія не має права вивозити людей, наших громадян з окупованих територій на власну. Вона це робить постійно. Крім того, серйозний ризик для життя – перебувати в російських колоніях. Можуть бути атаки з боку кримінальних людей, які реально там відбувають покарання за тяжкі злочини: вбивства, зґвалтування. Вони ненавидять українців. А друге – сама адміністрація (вʼязниць – ред.) організовує такі тортури для наших громадян», – стверджує Скрипник.
«Звинувачують у шпигунстві»
Скрипник також розповіла, що їй відомо про Олександра Зарівного – це колишній начальник управління освіти Олешківської райдержадміністрації, учасник АТО та начальник управління гуманітарної політики Херсонської РДА. Він зник 17 березня минулого року. За словами правозахисниці, після того, як чоловіка викрали, довгий час не було відоме його місцезнаходження.
«Ми його знайшли в СІЗО №2 в Сімферополі. Він звинувачується за «шпигунство» ст. 286 КК РФ. Зазвичай у шпигунстві Росія звинувачує своїх громадян, чому вони звинувачують у шпигунстві українського громадянина…? Це ще раз підтверджує, що просто сфабрикована справа. Він перебуває у доволі поганих умовах», – зауважила правозахисниця.
За її словами, до Зарівного застосовували тортури, щоб він визнав себе винним. Чоловік відмовився від співпраці з ФСБ. Зараз перебуває на етапі слідства. Останнього разу йому продовжили термін тримання під вартою до кінця травня 2023 року, каже Скрипник. Очікується, що найближчими тижнями російські органи передадуть справу до свого суду. Вона додала, що Зарівного утримували у психіатричній лікарні в Сімферополі.
«Це часта практика, коли направляють людей під кримінальними справами до так званої психіатричної експертизи, вони утримуються зазвичай близько місяця там. Саме перебування там також є формою тортур, і це часто використовується як тиск на людину, щоб вона визнала свою провину, щоб далі сфабрикувати справу», – пояснила Скрипник.
«Затримання цивільних продовжуться»
Кримська правозахисна група працює над тим, щоб українські полонені, які перебувають у СІЗО№2 у Сімферополі, потрапили до списків на обмін.
«Вони є в українських списках, у відповідних держорганах України, які цим займаються. Але обміни за участю Криму – це поки що дуже складно. З обнадійливих ситуацій – звільнення Андрія Горшкова з Херсону, який також був викрадений. Він раніше служив у спецпідрозділі Нацполіції, в перші дні повномасштабного нападу вступив у тероборону та був викрадений, утримувався в СІЗО Сімферополя. У квітні повернувся за обміном додому. Його звинувачували в «акті тероризму», – розповіла правозахисниця.
Скрипник додала, що зараз відомо про нові випадки незаконних затримань російськими силовиками цивільних українців, втім, це вже не настільки масове явище, як у 2022 році.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
