У Чехії судитимуть учасника антиурядової акції, який кілька тижнів тому вийшов на головну площу Праги із рюкзаком із нашивками угруповання «Вагнер» та літерою «Z». Обидва символи мають прямий стосунок до військових формувань, які зараз ведуть війну проти України, а тому звинувачення серед іншого інкримінує затриманому «схвалення геноциду». Чеське правосуддя ще має довести, чи це справді так.
Прихильники війни Росії проти України у Європі можуть послуговуватися й іншими символами – куди більш легальними. Наприклад, комуністичними, адже в очах європейської спільноти імовірні злочини РФ сьогодні кидають тінь і на символіку СРСР, правонаступником якого Росія є і юридично (місце у Радбезі ООН), і у її державних засадничих документах, і у меседжах російської державної пропаганди.
Аналітики, з якими спілкувалося Радіо Свобода, сходяться на тому, що повномасштабна війна в Україні імовірно підштовхне європейців до переосмислення ставлення до символіки СРСР. Радіо Свобода проаналізувало, як може відбуватися це переосмислення, і чи готові європейці побачити зв'язок між «Z», «V» і комуністичними символами?
«Серп і молот», який «визволив» Німеччину
На відміну від «Z-ок», комуністичні і радянські символи, такі як червоні прапори і зірки, а також «серп і молот» майже всюди у ЄС дозволені до публічної демонстрації, а симпатики Росії і Путіна часто використовують їх під час вуличних демонстрацій, проросійських акцій і соціальних мережах.
Ще кілька років тому, прогулюючись біля Бранденбурзьких воріт чи біля Музейного острова у Берліні, можна було побачити одразу декілька розкладок із різноманітною радянською символікою: від значків із гербом СРСР і до шапки-вушанки з червоною зіркою чи радянської офіцерської фуражки.
Прихильники лівих ідей і зараз, після понад року розв'язаної Росією найбільшої війни в Європі після завершення Другої світової, інколи наполягають на тому, що символи комунізму не обов’язково уособлюють злочини СРСР, а навпаки можуть бути гуманними і демократичними, бо, мовляв, символізувати абсолютну рівність.
Проте воєнні злочини російської армії в Україні та руйнівна кровопролитна війна можуть змінити цю німецьку реальність, вважає німецький політолог Сергій Сумленний. Радіо Свобода поспілкувалося з ним про те, як саме це може відбуватися.
«В Німеччині і загалом у західних країнах є такий дивний дисонанс через те, наскільки дозволеними є символи комуністичних режимів, котрі в принципі вбили багато людей, і котрі тероризували людей, котрі винні у таких злочинах, як депортації, позасудові страти, катування, викрадання людей і інші», – каже у коментарі Радіо Свобода Сумленний.
Прикметно, що навіть символи НДР (Німецька демократична республіка (1949-1990), підконтрольна СРСР частина розділеної після поразки гітлерівського нацизму Німеччини – ред.), яку Сумленний називає «абсолютно злочинним режимом», не заборонені у сучасній Німеччині.
Направду єдина комуністична організація, чиї символи нині у Німеччині заборонені, – це Комуністична партія Німеччини (KPD), яка існувала у першій половині 20-го століття, а після розділу Німеччини проіснувала ще десяток років у Західній Німеччині аж до заборони у 1956 році.
Натомість сучасні комуністи у ФРН, які входять до Німецької комуністичної партії (DKP), вільно використовують і «серп і молот», і червоні прапори.
І не лише вони. Наприклад, один з берлінських осередків партії Зелених використав «серп і молот» у передвиборчій кампанії 2021 року. На плакаті, який мав на меті зобразити ідеальний район Берліна, одна з жінок має тату із комуністичним символом, що імовірно символізує свободу політичних поглядів жителів району Фрідріксгайн-Кройцберг.
«Для нас особливо важливо показати, яким є район зараз, і яким він має залишатися: тут є місце кожному, незалежно від статі, походження, сексуальної орієнтації та ідентичності», – так посил плаката пояснювала тодішня кандидатка на посаду очільниці району Клара Герман. Вона перемогла і здобула посаду.
Сергій Сумленний виділяє кілька причин, чому сучасне німецьке суспільство толерантно ставиться до комуністичних ідей.
По-перше, через те, що вони можуть асоціюватися із перемогою над нацизмом: «як може червоний прапор із серпом і молотом, який приніс звільнення від нацизму, бути поганим?», – пояснює Сумленний.
З іншого боку, німці пам'ятають репресії комуністичного режиму у Східній Німеччині. Серед іншого, радянські танки придушили Берлінське повстання 1953 року, а десятки німців загинули під час демонстрацій або були страчені. Строго регламентоване життя під наглядом «Штазі» ( Staatssicherheit, міністерство держбезпеки НДР – ред.), політичні переслідування і ув'язнення у таборах, заборона демонстрацій, розстріли – це все так само було притаманне уряду НДР.
Таємне життя спецслужби НДР «Штазі» – фотогалерея
Попри це, на думку Сумленного, досвід НДР не був таким травмуючим для німців, як для громадян СРСР, наприклад у 30-і роки минулого століття, і тому він дає менше підґрунтя для декомунізації.
«Режим НДР існував не стільки часу і не в такому супертерористичному вигляді, як він, скажімо, існував у 30-их роках на теренах Радянського Cоюзу», – вважає політолог.
Повномасштабна війна Росії проти України імовірно змусить німецьке суспільство змінити підхід до комуністичних символів, але це відбуватиметься поступово.
«Якщо виходять російськомовні німці, що є фанатами СРСР і Путіна, на демонстрації із символікою «Z», «V», портретами Путіна, Сталіна і разом з тим – червоними прапорами, то вони самі додають докази німецькому суспільству, що ці червоні прапори асоціюють вже з цією війною. А це пересічний німець вже не готовий толерувати», – каже Сумлінний.
Балтійський шлях
Від 2008 року у Литві заборонені уся радянська символіка у публічному просторі. Одночасно заборонивши і нацистські, і радянські символи балтійська країна фактично прирівняла їх значення і цим розлютила Росію, писали тоді оглядачі BBC.
Зрештою, країни Балтії стали піонерами декомунізації у ЄС. Зараз використання радянських символів перебуває під різним ступнем обмежень в Естонії, Литві та Латвії. А за порушення цих законів передбачені конкретні правові наслідки.
На думку литовської дослідниці політик національної пам’яті Довіль Будріте, балтійські країни завжди жорсткіше оцінювали спадок радянського союзу, тому що вони єдині серед держав ЄС до цього перебували у складі СРСР, і ідея боротьби за суверенітет серед балтійців глибша.
«Від 1992 року наші інституції почали використовувати термін «геноцид» для позначення радянських злочинів. Це було дуже жорстке засудження, найсуворіше засудження радянських злочинів. Ця традиція сягає навіть литовської діаспори, яка діяла за радянських часів. Тож я хочу сказати, що особливо у випадку Литви, з яким я добре знайома, існує дуже сильна традиція засудження радянських злочинів, які зараз пов’язані з Росією».
Велика війна в Україні каталізувала декомунізаційні процеси у країнах Балтії.
Наприкінці літа 2022 року у столиці Латвії Ризі знесли бетонний обеліск увінчаний радянськими зірками, який був центральним елементом пам'ятника на честь перемоги Червоної армії над нацистською Німеччиною.
Падіння пам'ятника спостерігачі зустріли радісними вигуками і оплесками, а міністр закордонних справ Латвії Едгарс Рінкевичс написав у Твіттері, що, демонтуючи пам'ятник, Латвія «закриває ще одну болісну сторінку історії та дивиться у краще майбутнє».
А у Вільнюсі у грудні минулого року демонтували меморіал радянським військам на Антакальніському кладовищі попри заперечення Комітету ООН з прав людини, до яких звернулися люди, які представилися «етнічними росіянами».
«У Вільнюсі до того часу було добре, а тепер стало легше. Більше працювати, щоб таких (нинішніх окупантів) не залишилося в Україні», — написав мер Вільнюса Ремігіюс Шимашюс у Facebook.
На думку Довіль Будріте, у діях Росії сьогодні, які багато лідерів і правозахисних організацій вважають воєнними злочинами, балтійці чують відлуння злочинів СРСР.
Коли ми говоримо про Бучу, балтійці бачать відлуння радянських злочинів, скоєних проти них
«Коли ми говоримо про Бучу, балтійці бачать відлуння того, що литовці назвали геноцидом, величезних радянських злочинів, які були скоєні на території країн Балтії… У цьому сенсі країни Балтії не мають іншого вибору, окрім як встановити зв’язок між злочинами комунізму та нинішніми злочинами Росії»
У цьому сенсі історична пам’ять громадян Балтії допомогає втілювати закони про декомунізацію. Але без суспільної підтримки заборона «нових символів війни» – це ніщо, каже Бурдріте.
Чехія: підтримувати Росію можна, але обережно
11 березня у Празі пройшла антиурядова демонстрація, яку скликала партія «Право на гідність». А після неї деякі з її учасників намагалися здерти прапор України з національного музею на Вацлавській площі. Їм завадила поліція. І декількох протестувальників затримали.
Одного з них судитимуть за те, що він мав символи, які свідчать про підтримку воєнних формувань, які беруть участь у війні проти України, а саме емблему угруповання «Вагнер» і літеру «Z». За словами районного суду Праги Яна Лелека, чоловіку інкримінують «злочин заперечення, сумніву і схвалення геноциду».
Проте символи воєнних формувань РФ не визнані чеськими законами нелегальними як такі. Під заборону потрапляє уся символіка, яка може трактуватися як підтримка воєнної агресії, будь-якої.
І якщо з «Z-ками» все зрозуміло, то яка доля чекатиме на демонстрантів, які б вирішили провести ходу із радянськими або російськими прапорами у якомусь з чеських міст?
По-перше, треба розуміти, що як така декомунізація у Чехії після здобуття незалежності не відбулася, пояснює у коментарі Радіо Свобода експерт з екстремізму і професор факультету Соціальних наук Університету ім. Масарика у Брно Мирослав Мареш.
Такі спроби були, коли після падіння комунізму у 1989 році було намагання прирівняти злочини нацизму до злочинів комунізму, але вони зазнали поразки. І сьогодні статус радянських і глобально комуністичних символів у Чехії не певний.
«У нашому кримінальному кодексі заборона на використання символіки, яка підтримує злочинні рухи, прописана доволі загально, але коли справи доходили до суду, до конкретних судових справ, то жоден із вироків не прирівняв значення комуністичних символів до нацистських», – каже Мареш.
Між тим, саме чеська влада, серед них і Вацлав Гавел, ініціювали підписання Празької декларації про європейське сумління та комунізм у 2008 році. Тоді її підписали майже 30 європейських політиків, експолітв’язнів та істориків – вони тоді закликали усю Європу засудити злочину комунізму.
По-друге, комуністичні символи стоять на озброєнні цілком легальної Комуністичної партії Чехії і Моравії, яка мала представництво у парламенті аж до 2021 року.
А проте, ігнорувати спорідненість комуністичних символів і «нових символів війни» не можна, каже Мирослав Мареш: «сьогодні символіка Радянського союзу, включно із Радянським блоком, використовується для прийняття російської агресії, адже ті, хто використовують ці символи, бачать у цій війні нову роль радянської імперії».
