Киянка Лєда Космачевська оголосила, що збирається вийти заміж за військового, у якого вже 15 років є коханий чоловік. Про це вона написала на своїй сторінці у фейсбуці.
Проте в Україні одностатеві пари не можуть укласти шлюб, а це означає, що навіть під час війни представники ЛГБТ не мають прав, які мають члени родини. Якщо хтось отримає поранення чи загине, то їхніх коханих не допустять у реанімацію чи морг. Їм не повідомлять, якщо кохані потраплять у полон. Тому, як каже Космачевська, вона вирішила забезпечити свого друга сімейними правами через одруження, і якщо станеться непоправне, то взяти відповідальність за пошук, упізнання, поховання...
Раніше президент України Володимир Зеленський відповів на петицію із закликом легалізувати в Україні одностатеві шлюби, зокрема і для того, щоб ЛГБТ-військові та їхні партнери мали ті ж права, що і одружені пари. Зеленський наголосив, що згідно із Конституцією, шлюб ґрунтується на вільній згоді саме жінки та чоловіка, а під час дії воєнного стану Конституцію змінювати не можна.
Натомість президент України повідомив, що уряд вже напрацьовував варіанти рішень щодо легалізації в Україні зареєстрованого громадянського партнерства, яке імовірно могло б допомогти розширити права одностатевих пар.
Радіо Свобода поспілкувалося із Лєдою Космачевською про те, чому вона вирішила вийти заміж за гея, та як це може допомогти забезпечити його права та права його партнера. Ми також запитали в експерта з адвокації правозахисного ЛГБТ-центру «Наш Світ» Андрія Кравчука, чи справді укладання шлюбу з іншою людиною – найкращий спосіб забезпечити права ЛГБТ-військових і їхніх партнерів?
Лєда Космачевська:
У мого майбутнього чоловіка немає родичів першої ланки, людей, які б могли у разі потреби упізнати й забрати його тіло, які могли б ухвалювати рішення за нього у випадку поранення або потрапляння до реанімації.
Стати посередником між державою і моїм другом-геєм
Всі ці функції міг би взяти на себе його партнер, бо це людина яка знає його найкраще і найбільше, з яким він разом живе 15 років. Але у цієї людини законних підстав виконувати всі ці функції у разі потреби не буде.
Тому я вирішила прийняти пропозицію від свого друга вийти за нього заміж, бо я розумію, що наразі іншого рішення не існує. Я збираюся стати посередником між державою і моїм другом-геєм для того, щоб забезпечити йому і його партнеру сімейні права.
Але я не вважаю таке розв'язання проблеми правильним. Саме тому я оприлюднила цю історію, і закликаю суспільство і владу до діалогу до розв’язання цієї проблеми.
Оскільки під час дії воєнного стану неможливо легалізувати одностатеві шлюби, я не закликаю змінювати Конституцію або порушувати закон. Я тільки наголошую, що це не проблема воєнного стану. Це дедлайн, який згорів.
Це дедлайн, який згорів
Це треба було вирішити до початку повномасштабного вторгнення. І ця проблема існувала і раніше, просто в менших обсягах.
Я закликаю законотворців знайти можливість і рішення для того, щоб такі важливі функції могли виконувати партнерам. Іноді навіть мама не може дорослого свого сина так упізнати, як людина, з якою він багато років існує і перебуває у стосунках. Я хочу, щоб була угода про цивільне партнерство або якийсь інший документ, який тимчасово розв'яже це питання.
Чомусь для гетеро-пар з початком повномасштабного вторгнення були створені умови укладати шлюб онлайн. Це було зроблено з метою полегшити турботу в родинах між чоловіком і жінкою. Але одностатеві пари залишилися поза увагою.
На мій пост про рішення вийти заміж за гея доволі гнівно відреагували певні користувачі, інші – навпаки підтримали мене. Це хороший маркер і зріз нашого суспільства. Вживу я ще не бачила жодної людини, яка мене б не підтримувала.
Коментарі і зауваження під моїм постом свідчать тільки про те, що, на жаль, в нашому суспільстві ще доволі багато людей не освічених, які не приділяють час вивченню законів.
Або, може, це просто щасливі люди, які не стикалися з питаннями поховання або реанімації, або спадку, або жодного разу не були в суді. Якщо це так, то я дуже рада за цих людей.
Які можуть виникнути проблеми?
Андрій Кравчук, експерт з адвокації правозахисного ЛГБТ-центру «Наш Світ»:
З юридичної точки зору, такий шлюб має всі ознаки фіктивного.
Пані Космачевська, яка вступає у шлюб, одразу каже про те, що цей шлюб буде фіктивним. Тому будь-хто, держава, наприклад, аби дотриматися законів, має подати в такому випадку до суду. І суд має визнати такий шлюб недійсним.
Певні сімейні права доступні лише для гетеросексуальних пар, які не перебувають у шлюбі
Це добрі наміри, але, на жаль, засоби, які для них обрані, не підходять для цього. (У коментарі виданню «Українська правда Космачевська сказала, що її майбутній шлюб не буде фіктивним, адже формально це вкладається у поняття «цивільного добровільного договору чоловіка та жінки, які досягли повноліття і не мають інших шлюбів», визначеного Сімейним кодексом. Вона готове відповідати у суді, якщо хтось буде оскаржувати цей шлюб)
Але якщо не оголошувати про це, то такий шлюб фіктивний, він в принципі може забезпечити певні права.
Без шлюбу певні сімейні права доступні лише для гетеросексуальних пар. Сімейний кодекс містить три статті, які стосуються прав чоловіка та жінки, які проживають спільно, але не перебувають у шлюбі. Щодо одностатевих пар, таких статтей немає.
Настільки ускладнені, що фактично їх неможливо застосувати
Але лише шлюб може забезпечити повний пакет сімейних прав і обов'язків. Наприклад, право на доступ до хворого родича у реанімації. Воно доступно тільки для обмеженого кола людей, яке прямо визначене законом. І серед них немає одностатевих партнерів. Тобто лікар має право не пускати будь-кого, хто не належить до кола близьких родичів або не є офіційним представником, або юристом, або священником. Це неможливо виправити, не змінюючи закон.
Деякі речі доступні і без закону, але вони значно ускладнені для одностатевих партнерів. Настільки ускладнені, що фактично їх неможливо застосувати. Наприклад, право не давати покази проти своїх близьких. Це є конституційним правом, і теоретично зараз Кримінально-процесуальний кодекс містить норму про те, що до кола членів сім'ї зараховуються особи, що проживають спільно, але не перебувають у шлюбі.
Це теоретично включає також і одностатевих партнерів, але цей статус треба доводити. І це доводиться у судовому порядку. Звісно, коли вас викликають для дачі показів, то немає часу для того, щоб доводити у судовому порядку свої родинні стосунки із цією людиною. Тому фактично ця норма не діє.
Щодо інформування про загибель, полон або поранення близького родича, теоретично до цього кола зараховуються люди, які проживають спільно, але не є у шлюбі.
Як альтернатива фіктивному шлюбу, ЛГБТ-військові можуть оформити заповіт на свого партнера
Але на практиці командири і військкомати ніколи не запитують про таких родичів. Вони записують найближчих кровних родичів, або дружину чи чоловіка. І тільки їх буде проінформовано, якщо щось станеться з їхньою близькою родиною.
Більшості людей, які мають одностатевих партнерів, просто на думку не спадає, що можна проінформувати свого командира або військового комісара. І навіть, якщо вони їх про це проінформують, то не факт, якщо люди, які є формально чужими для цієї людини, будуть зараховані як близькі родичі, яких треба інформувати у таких випадках.
Як альтернатива фіктивному шлюбу, ЛГБТ-військові можуть оформити заповіт на свого партнера, але повного пакета сімейних прав це їм не забезпечить.
