Чи справді Росія відводить війська від українських кордонів? Чи покинуть російські підрозділи та ракетна техніка Білорусь після завершення військових навчань? Чи справді через Керченський міст повертаються із окупованого півострова на місця дислокації заведені туди бригади? І чи можна довіряти хоч чомусь, що озвучує Кремль?
- 15 лютого міністерство оборони Росії оголошує про поступове повернення своїх солдатів та військової техніки із навчань «Союзна рішучість-22» у Білорусі. Тобто від північних кордонів України.
- Речниця російського МЗС Марія Захарова пише про «провал західної пропаганди війни».
- Тим часом, того ж таки 15 лютого, неподалік Керчі чути артилерійську канонаду. На полігоні Опук російські солдати стріляють із реактивних систем залпового вогню «Ураган» та «Град». Вчаться захищати окупований Крим.
- Вже на наступний день, 16 лютого, російське міністерство оборони прозвітує про «повернення з півострова до пунктів постійної дислокації» підрозділів Південного військового округу: танків, артилерії, бойових машин піхоти.
То наскільки можна вірити цим заявам? Або іншим: що на території Білорусі не залишиться жодного російського військового і жодної військової техніки Російської Федерації?
Як пов’язані такі новини з низкою міжнародних зустрічей Володимира Путіна та зверненням російської Держдуми про визнання так званих «ЛНР» та «ДНР»?
«Це лише заяви»
Попри заяви Москви, за оцінками НАТО, кількість російських військових поблизу кордонів України «продовжує збільшуватися».
В українському Міністерстві закордонних справ Кремлю теж не вірять на слово. Для цього є причини, пояснює заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
«Деякі частини перебувають за 10 кілометрів від українського кордону постійно з 2016 року. І тому, якщо хтось очікує, що зараз всі ці сто тисяч військ (президент США Байден назвав цифру у 150 тисяч – ред.) підіймуться і кудись підуть вглиб Росії, то цього не станеться. Стотисячне угруповання довкола України залишиться на … довго років. У всякому разі поки існує режим Путіна»
Нікуди не зникнуть, на думку аналітика, і російські війська з окупованого Криму, частини Донбасу й із території Білорусі.
Тим часом свіжі супутникові знімки свідчать про будівництво понтонного мосту через білоруську частину річку Прип’ять.
Конструкція, повідомляє російське видання The Insider, на десятки кілометрів може скоротити відстань до кордону з Україною для російських чи білоруських військових.
«Зараз відбувається щонайменше три оперативного і стратегічного рівня навчання довкола України. Це – російсько-білоруське на території Білорусі. Друге – навчання спільне військово-морських флотів Російської Федерації. І навчання Південного і Західного військових округів», – зауважує Павло Лакійчук, керівник військових програм українського Центру глобалістики «Стратегія ХХI».
Росіяни не вперше повідомляють про відведення військ у пункти постійної дислокації, додає Лакійчук.
«Весною минулого року теж нам розказували, що війська Східного й Центрального військового округу РФ , які були залучені в навчаннях у Криму, повернулися в пункти постійної дислокації. Але вони в Криму так і залишилися».
З цієї окупованої території, на думку військового моряка у відставці, взагалі може відбутися повномасштабне російське вторгнення в Україну.
«Про це свідчить розгорнуті на півночі Криму ударні угрупування. Додатковим підтвердженням є нарощування десантно-висадкових засобів майже вдвічі, за рахунок приходу кораблів з Північного і Балтійського флотів. В принципі, бомбардувальники і армійська авіація, які проводять навчання паралельно із силами флоту».
Утім, пояснює Лакійчук, підготовка і проведення військових операцій– це різні речі.
«Готові війська можуть бути застосовані, а можуть не бути застосовані. Залежить від вищого державного керівництва(Росії - ред). У 2014 році я це пройшов. Ніколи не відкидай найгірший варіант».
Нині ж, доки російські генерали говорять про відведення військ з Криму, очевидці навпаки фіксують пересування військової техніки вглиб півострова.
«Росія все-таки хотіла би здійснити основне відведення (військ – ред) взамін на щось, а не як попередню умову, щоб сісти за стіл перемовин», – вважає Павло Лузін, російський військовий експерт та кандидат політичних наук.
«Перебільшувати це відведення військ не варто. Тому що основна маса військ, яка знаходиться біля кордонів України – вона там постійно базується. Що ми візьмемо 20-ту загальновійськову армію? Що ми візьмемо 8-му загальновійськову армію? … А як ви будете ротацію російських військовослужбовців в «ДНР» та «ЛНР» проводити?», – додає експерт.
«А хіба у Росії є дипломатичні інструменти?»
«Із 2009 року (у Російській Федерації,– ред) йшла військова реформа, з 2011-го йде переозброєння збройних сил. Ну ось, власне, й інструмент досягнення зовнішньополітичних цілей», – каже Павло Лузін.
Тому, за словами експерта, у Москві то починають підігрівати напругу на кордоні з Україною, то навпаки. Це дає маневри для переговорів. Насамперед не з Києвом, а з Вашингтоном, Парижем чи Берліном.
«Все це елементи єдиної операції, які покликані тиснути на Україну та на Захід – для того, щоб виконати головні завдання Росії. Перш за все, це домогтися обіцянок з боку Заходу про те, що вони не будуть втручатися у внутрішні справи режиму Путіна, тобто забезпечить його максимальну стабільність. А по-друге, примусять Україну виконати «Мінськ» на російських умовах і «фінляндизувати» Україну, тобто не допустити руху країни в НАТО», – переконаний заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
Загрозливі маневри російський військ біля українських кордонів – теж складова нового кремлівського плану, вважає Самусь. Як і звернення Державної Думи Росії до Володимира Путіна з проханням визнати «ЛНР» та «ДНР».
І хоча німецький канцлер називав це імовірною «політичною катастрофою» та порушенням Мінських угод, а Україна навіть звернулася до Ради Безпеки ООН, – для Володимира Путіна важлива мета, а не засоби, вважає експерт із Росії Павло Лузін.
Адже завдяки постійному нагнітанню військової загрози, можна відкинути питання окупованого Криму та частини Донбасу на задвірки міжнародної дипломатії. Щоб на передньому плані у відносинах Москви і, скажімо, Вашингтона опинилися: «Економіка, торгівля: нафта, газ. Санкції. (зняття санкцій– ред.)».
А що стосується: «хочеш миру, готуйся до війни», то ми, каже Лузін, «звикли сприймати війну, як щось короткотривале. Вдарили, прилетіли, нанесли ракетно-бомбовий удар, приїхали на танках… А ми забуваємо, що більшу частину людської історії війни могли тривати десятиліттями».
Тож доки Білий дім і Захід загалом вкотре обіцяють руйнівні санкції для Росії – у разі нового повномасштабного нападу на Україну, то у Кремлі з цього приводу жартують так, пише російське видання ТАСС: «Володимир Путін у свого прес-секретаря цікавиться, чи ніде не публікують точний час початку війни».
- Країни Заходу через розміщення біля кордонів з Україною великого російського збройного угруповання з кінця 2021 року заявляють про те, що Росія може готувати напад на Україну.
- Москва заперечує підготовку вторгнення. МЗС Росії неодноразово заявляло про нагнітання істерії.
