Доступність посилання

ТОП новини

Геополітичне айкідо Заходу щодо Росії: проміжні підсумки


Міністр закордонних справ Росії Лавров, російський міністр оборони Шойгу, президент Росії Путін. Сочі, Росія, 2019 рік
Міністр закордонних справ Росії Лавров, російський міністр оборони Шойгу, президент Росії Путін. Сочі, Росія, 2019 рік
(Рубрика «Точка зору»)

Гібридна війна, про яку ми стільки чули, але до кінця все ж не відчували, розгорнулася і проявилася протягом останніх двох місяців просто на наших очах.

Безпрецедентна по своєму охопленню, змісту і засобам інформаційна кампанія США та їхніх союзників досягла результату – Росія вимушена виправдовуватись, шукати шляхів «відходу», щоб зберегти «обличчя».

І все це за відсутності бойових дій і при мінімальних затратах ресурсів.

Про значні фінансово-економічні втрати може говорити лише Україна, але й тут не так все однозначно. Про це трохи далі...

Росія поставила ультиматум і ...програла?

Фахівці з конфліктології справедливо кажуть, що всі війни гібридні. Проте саме ця здійснюється чи не вперше за наявності соціальних мереж, глобальної присутності ЗМІ і можливостей миттєвої обробки та поширення інформації.

  • Все почалося у середині грудня з ультиматумів, які Російська Федерація висунула США і НАТО, які, і це було завчасно відомо авторам так званих «угод про європейську безпеку», неможливо виконати.
  • Одночасно Росія почала активну компанію залякування Заходу, концентруючи війська і важкі наступальні озброєння на українському кордоні, будуючи там польові таборів, склади і розгортаючи госпіталі.
  • Підтягувалася техніка, проводилися навчання, у Чорне море підтягувалися кораблі.

Все вказувало на підготовку до активних бойових дій.

При цьому голоси експертів, які говорили про те, що переміщення військ із метою нападу не робляться настільки відкрито, що насправді накопиченої чисельності особового складу не вистачить навіть на пристойну провокацію, що ніякі кроки ворога не є секретом ні для нас, ні для наших союзників – потонули у кількості і якості публікацій в іноземних ЗМІ.

Авторитетні інформаційні агентства з посиланням на «анонімні» джерела в урядових і військових колах стверджували, що відкрита війна почнеться то «протягом 24-48 годин», «то 16 лютого», то «дуже скоро», ще до закінчення Олімпійських ігор, або ж відразу після них... Всі варіанти, на вибір.

Аналіз і спростування, які час від часу траплялися, ніхто наче й не помічав. Апогеєм стала інформація, що росіяни перевозять до нашого кордону партії крові для переливання у випадку надходження значної кількості поранених.

Насправді ніяких «анонімних джерел» у відповідальних ЗМІ не буває. Всі вони мають ім’я і місце роботи, просто коли треба, їх не оприлюднюють.

Все ж CNN, Reuters та інші цінують власну репутацію.

А тут – і детальні плани вторгнення (абсолютно однакові, як потім з’ясувалося), оприлюднені Build, Reuters та цілою низкою дослідницьких центрів, подробиці щодо дислокації, переміщення військ ешелонами, серед білого дня і без маскування.

Ескалація, напруження...і фокус на Україну

Звичайно, й офіційні особи не залишилися осторонь і про плани неминучого масованого нападу із застосуванням авіації та крилатих ракет було повідомлено на найвищому рівні першими особами ключових країн – наших союзників.

До цієї атаки додались рішення про вивезення з Києва членів сімей та самих дипломатів, перевезення посольств до Львова, рекомендації про термінову евакуацію громадян цілої низки країн.

Авіакомпанії повелися на цю паніку і також почали скасовувати рейси або змінювати маршрути польотів.

Інформація подавалася настільки масовано, що крізь неї неможливо було розгледіти критичну думку, наприклад, щодо відсутності планів евакуації посольства і громадян Китаю, ряду європейських держав, персоналу представництв ООН і ЄС.

Турецькі авіалінії – один з найпотужніших перевізників, не скасовували ніяких рейсів, хоча дали можливість панічно налаштованим пасажирам поміняти або здати квитки.

Ескалація напруги у ЗМІ супроводжувалась інтенсивними поставками зброї, про що ще нещодавно можна було тільки мріяти, мобілізацією територіальної оборони і додатковими заходами по приведенню армії у стан готовності до будь-якого розвитку подій.

Країни «сімки» і ЄС домовилися про пакет жорстких санкцій щодо Росії у разі, якщо почнуться бойові дії.

«Не можна дати гарній кризі пройти дарма»

Але головне – Путін, Лавров, його заступники, російські посли були вимушені виправдовуватись і прилюдно спростовувати плани поновлення бойових дій проти України.

Звичайно, немає жодної віри цим заявам, проте тепер, якщо навіть відбудуться провокації, як привід для агресивних дій з боку Росії, громадська думка – на боці України, США та їх союзників.

НАТО буде значно легше мобілізувати власних членів після того, як очільники провідних країн-членів особисто відвідали Київ і переконалися, що Україна не має намірів атакувати першою.

Потоки повідомлень про «неминучу» атаку повністю приглушили заяви російських чинників про невдоволення тим, що Захід відкинув пропозиції Росії, згуртували українське суспільство і виявили готовність (або неготовність) політичних сил і територіальних громад до опору.

Зміна загальної ситуації на користь України

Абсолютно безпрецедентна, небачена увага світових ЗМІ, які в абсолютній своїй більшості розміщували позитивні для України репортажі, мала наслідком зміну загальної ситуації на користь України.

Найважче, що сталося – це економічні втрати України, які, за деякими даними, вимірюються десятком мільярдів доларів виведеного капіталу.

Але не все так погано. Як казав Вінстон Черчілль, «не можна дати гарній кризі пройти дарма».

  • По-перше, здешевлення боргових зобов'язань України, яке відбулося на тлі «апокаліптичних» повідомлень ЗМІ, означає зменшення сум, які будуть потрібні для обслуговування зовнішнього боргу.
  • По-друге, ціла низка країн, ЄС та міжнародні фінансові інституції проголосили про надання грантової та кредитної допомоги Україні.
  • По-третє, армія отримала сучасної зброї на суму, що перевищує 1,5 мільярд доларів.

Україна стала сильнішою і отримала безпрецедентну підтримку.

Звісно, Росія не відведе війська вже завтра, Росія продовжуватиме чинити тиск і на Україну, і на Захід. Але деескалація неминуча, і це головний підсумок гібридної битви «імені 16 лютого».

Сергій Корсунський – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Сергій Корсунський

    Надзвичайний і повноважний посол України в Японії, директор Дипломатичної академії при МЗС України (2017-2020), надзвичайний і повноважний посол України в Туреччині (2008–2016)

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG