Україна перебуває на краю безодні, оскільки їй загрожує те, що аналітики називають наймасштабнішим скупченням військ у Європі за останні кілька десятиліть.
Росія майже повністю обступила Україну, розмістивши бойову техніку та приблизно 130 000 військових на трьох напрямках: на півдні – в Криму, на території Росії – вздовж її східних кордонів України та на півночі – в Білорусі.
Також зрідка згадується про невеликий підрозділ російських військ, що розташований у Придністров’ї – на південно-західному кордоні України.
Протягом десятиліть Росія має понад тисячу військових у Придністров’ї – самопроголошеній невизнаній державі, яка спричинила гаряче протистояння на території Молдови в 1992 році, що потім перетворилось на один з найперших «заморожених» конфліктів у Європі.
Влада України займає обережну позицію щодо цього питання. Деякі військові експерти кажуть, що цей регіон теж може стати ключовим місцем широкомасштабного вторгнення в Україну.
Це змусило хвилюватись і Вашингтон. Державний департамент США у заяві 14 лютого закликав своїх громадян не їхати до Молдови у зв’язку з COVID-19 та «незвичною й тривожною активністю російських військ поблизу кордонів України, а також через невирішений конфлікт між відокремленим Придністров’ям та центральною владою країни».
«Громадянам США, що перебувають у Придністров’ї, слід негайно виїхати звідти комерційним або особистим транспортом», – зазначалося у заяві.
Політичні лідери Росії відкидають звинувачення з боку Заходу у плануванні вторгнення до України, однак говорять про невизначені «військово-технічні заходи», які будуть вжиті у разі невиконання низки вимог, включно із забороною Україні вступу до НАТО.
Що таке Придністров’я і де воно розташоване?
Придністров’я – це шматок території, «стиснутої» між Молдовою та Україною, досі просякнутої ностальгією за Радянським Союзом, про що свідчать чисельні пам’ятники засновнику СРСР – Володимиру Леніну, такі ж понурі, як і архітектура доби комунізму. Цей регіон є домівкою для 450 тисяч людей, які одначе мають власну грошову одиницю – придністровський рубль.
Переважно російськомовне населення проголосило незалежність у 1990 році, а за два роки розпочалася п’ятимісячна війна проти військ Молдови. Угода про припинення вогню була підписана 1992 року, проте залагодження конфлікту не вдалося досягти. Задля розв’язання суперечок Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) очолила зусилля у рамках так званого формату «5+2».
Деякі самопроголошені республіки, як Південна Осетія та Абхазія, що відділились від Грузії, визнали незалежність Придністров’я, натомість інші країни світу, зокрема й Росія, не зробили цього.
Однак Росія все ж має значний вплив на цей регіон. Вона постачає до Придністров’я енергоносії, проте рахунок виставляє Кишиневу.
Крім того, Москва ще з 2002 року видає російські паспорти жителям Придністров’я, тож приблизно 200 000 осіб вже є громадянами Росії. Подібну тактику у Кремлі застосовують й щодо інших регіонів із сепаратистськими нахилами.
Яка чисельність російського війська?
Незадовго після підписання угоди про припинення вогню у 1992 році російські війська, під виглядом миротворчої групи, все ж залишились в Придністров’ї, незважаючи на постійні наполягання Кишинева, аби вони звідти вийшли.
Чисельність російських військових у Придністров’ї оцінюють у межах від 1 200 до 1 500, хоча точна кількість наразі невідома. Їхня місія частково полягає у нагляді за найбільшим складом боєприпасів у Східній Європі – 22 тисячі тонн боєприпасів у селі Кобасна, що розташоване всього за два кілометри від кордону з Україною.
Росія навмисно затягує виконання вимог Молдови та ОБСЄ щодо ліквідації або вивезення цих озброєнь.
Нещодавно НАТО та США закликали Москву в обмін на діалог щодо контролю над боєприпасами вивести свої війська з Придністров’я, а заодно з Криму, Південної Осетії та Абхазії. Росія відхилила пропозицію та відповіла, що їхнє завдання полягає у захисті російських громадян на території Придністров’я, а також у забезпеченні гарантії неможливості поновлення бойових дій між Кишиневом та Тирасполем.
Сепаратисти Придністров’я також створили власні збройні сили чисельністю від 4 000 до 7 500 військових. Відповідно до звіту за 2017 рік, деяких з них змушували вступити до лав війська.
Придністров’я: чергова загроза для України?
На тлі напруги та остраху про те, що Придністров’я може ще більше розхитати стабільність, Україна заборонила в’їзд транспортним засобам, що мають молдовські номери. Закон почав діяти 1 вересня 2021 року.
Напруга почала наростати ще в лютому, коли українська розвідка звинуватила російську спецслужбу в селі Кобасна у плануванні провокацій проти російських сил, що мало на меті створити привід для розгортання наступу на Україну.
Страх українців загострився через місяць, коли російські сили почали військові навчання у Придністров’ї.
Нинішня напруга та пожвавлення активності на території Придністров’я непокоїть владу Молдови. «Наразі ми не бачимо жодної незвичної активності в Придністров'ї, але ми стурбовані тим, що це може змінитися, – сказав нещодавно міністр закордонних справ Молдови Ніку Попеску в коментарі виданню Foreign Policy. – Ми постійно закликаємо до виведення російських військ з території Молдови, і ми стоїмо на тому, що це наше суверенне право – ухвалювати це рішення».
Згідно з оцінкою американських розвідувальних служб, на які 10 лютого посилався канал NBC News, один із найімовірніших шляхів повномасштабного російського вторгнення в Україну може полягати у «створенні сухопутного мосту до Молдови та у контролі більшої частини узбережжя Чорного моря».
На думку інших аналітиків, цілком можливо, що російські сили в Чорному морі прямуватимуть до Одеси, аби створити «зв’язок з російськими силами в Придністров’ї».
Заснована в Росії організація Conflict Intelligence Team, яка відслідковує відкриті джерела інформації для спостереження за пересуванням російських військ, зауважила значне нагромадження російських сил та бойової техніки у Криму, що перебуває під російською окупацією з 2014 року, а також повідомила про велике скупчення військово-морських сил у Чорному морі, включно з «11-ма великими десантними кораблями, 6 з яких прибули з Балтійського та Північного флотів, та іншими десантними кораблями, переданими з Каспійської флотилії».