На виставці у Москві, присвяченій російсько-французьким культурним відносинам, серед іншого, експонується Реймське Євангеліє. Цю видатну пам'ятку доби України-Русі історики пов'язують з дочкою Київського князя Ярослава Мудрого Анною, майбутньою королевою Франції. Прикметно, що в експозиції цей рукопис представлений як російська писемна пам'ятка. Як на це реагує Україна? І в який спосіб можна протидіяти привласненню Росією українських історичних пам’яток?
Виставка «з розмахом» і пропагандою
Виставка з пафосною назвою «Франція і Росія: 10 століть разом», яка відкрилась 17 вересня у Музеях Московського Кремля і триватиме аж до січня наступного року, викликала резонанс у соцмережах. Експозиція привертає увагу довгим переліком авторитетних музейних установ, які були причетні до її створення.
Тут і Національний музей палаців Версаль і Тріанон, Музей Вікторії і Альберта, Національна бібліотека Франції, московська Третьяковська галерея, Державний музей образотворчого мистецтва імені Пушкіна тощо.
На огляд відвідувачів виставлено близько 200 експонатів.
Проте найбільше обурила користувачів соцмереж пропагандистська складова виставки. Олексій Копитько звертає увагу на те, що організатори виставки першим актом російсько-французьких відносин вважають шлюб київської князівни Анни Ярославни і французького короля Генриха І. При цьому жодним чином не пояснюється, хто вона така і який стосунок мала до Москви. На думку Копитька, це і є наріжним каменем російсько-французької дружби.
«Якщо цей камінь прибрати, то дружба скорочується років на 550 і має відраховуватися з початком 17 століття. В 1615 році відбулося перше московське посольство у Франції», – пише Олексій Копитько.
В експозиції також представлене Реймське Євангеліє, яке, на думку істориків, привезла з собою з Києва у Францію Анна Ярославна. Сама присутність на виставці цієї писемної пам’ятки української минувщини демонструє відсутність належного інтересу з боку держави до своїх пам'яток, зокрема, і відсутності гуманітарної політики як такої, вважає журналістка Анна Шестак.
«Дивіться, аби держава Франція широким жестом його там не залишила – на знак своєї щирої дружби з країною, якої 10 століть тому взагалі не існувало»,– обурюється вона.
Радіо Свобода звернулося до Міністерства культури та інформаційної політики, а також до Міністерства закордонних справ з проханням надати інформацію, чи була реакція на це української сторони. Речники відомств утримались від коментарів, попросивши звернутись до пресслужб з офіційними запитами.
Реймське Євангеліє – один з найвідоміших зразків слов’янської писемності. XI-XII століть.
Складається з двох частин.
Одна з них, написана кирилицею, потрапила до Франції разом з Анною Ярославною. Цим Святим Письмом, яке зберігається у бібліотеці міста Реймс, впродовж століть благословляли французьких монархів, що сходили на престол.
Європа мовчить
Те, що Реймське Євангеліє представлене в експозиції як російський артефакт, вкотре свідчить про кризу ідентичності Московської імперії. Про це у розмові з Радіо Свобода зазначив культуролог Тарас Возняк.
За його словами, росіяни не можуть визнати той факт, що цар Петро І нахабно привласнив назву сусідньої держави, перейменував Московію в Росію і почав ототожнювати її історію з історію України-Русі. Культуролог зазначає, що це не інакше як «історичним злодійством» назвати не можна. Прикро те, що це спокійно сприймає західний світ.
Це демонстративний нахабний крок ПутінаТарас Возняк
«Європа переконана, що Київська Русь мала своє продовження в Московії або ж Москва була заснована раніше Києва». Франція давно проводить антиукраїнську політику – то «Північний потік-2», то блокування вступу України до НАТО. Тепер ось толерують цю історичну пам’ятку як російську. Це демонстративний нахабний крок Путіна. Україна б мала надіслати ноту протесту на рівні МЗС, на рівні міністра культури чи президента Національної академії наук», – каже Тарас Возняк.
«Боротися мозольно і тривало»
На думку Тараса Возняка, потрібні роки для того, щоб змінити уявлення європейців про Україну, щоб вони не дивилися на українську історію через російські «окуляри».
«Боротися треба мозольно і тривало. Найкращий спосіб повернути собі історичне минуле – це не заважати сучасним історикам. Необхідно реформувати зашкарублу архаїчну Національну академію наук. Вона потерпає від безгрошівֹ’я і браку молодих кадрів», – наголошує культуролог.
Історик Ярослав Грицак переконаний, що Україна має постійно захищати свої права і не допускати, щоб Росія монополізовувала давньоруську спадщину.
«Це так, ніби корону Карла Великого взяла собі Франція і відмовляла в цьому Німеччині й Італії», – зауважив він у коментарі Радіо Свобода.
На думку Ярослава Грицака, знання Франції про Україну є досить обмеженими. Ще у роки Холодної війни Франція зробила крен у бік СРСР, відтак після цього заявляти Україні про себе є складно.
Історик радить більше працювати в європейському просторі на кілька фронтів, але насамперед нарощувати свою культурну присутність. Позитивним прикладом у цьому напрямку була виставка скульптури Пінзеля, яка кілька років тому мала неабиякий успіх у Луврі.