Хотіти розвивати вівчарство. Розпочати з малого. Піти на фронт і повернутися. Перемогти на конкурсній основі з проєктом і дійти до розбудови великого сільськогосподарського кластера на гроші Євросоюзу. Це все про учасника бойових дій Антона Мільчевича. Радіо Свобода розпитало його про досвід ведення бізнесу.
Все почалося з перших двох десятків овець, які Антон Мільчевич привіз у 2007 році із Закарпаття, звідки він родом. На хуторі Радвань під Пустомитами, що на Львівщині, Мільчевич разом із дружиною звели дім і зайнялися вівчарством. Спочатку робили сир та бринзу старим методом, потім знайшли спосіб, як це можна робити за новими технологіями.
А тоді почалася війна...
– Я пішов на фронт у вересні 2014 року, бо відчував, що в той момент я був більше потрібний там, аніж тут.
Службу ніс у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, 5 батальйон.
Із 4 листопада по 4 лютого тримали оборону 29-го блокпоста на Бахмутській трасі у Луганській області. А потім, із з 24 квітня по 23 вересня 2015 року – у Кримському і Золотому.
– Війна змінила щось у вашому ставленні до життя?
– Війна позбавила мене страху і змінила моє ставлення до матеріальних цінностей.
– Із чого ви почали, коли повернулися із фронту?
– Я розумів, що ветеранам треба об'єднуватися. Та не лише їм. Для досягнення успіху потрібна підтримка, потрібно діяти разом.
Мене підтримали і вирішили діяти разом: ветерани, фермери і органи місцевого самоврядування.
У результаті було створено агрокластер «ГорбоГори», який зараз налічує 33 учасники.
Агротуристичний кластер «ГорбоГори» створили у 2017 році спільними зусиллями фермерів, серед них і учасників бойових дій, органів місцевої і обласної влади, наукових і навчальних установ на території трьох сільських рад Пустомитівського району. Після місцевих виборів тепер це територія Семенівської сільської ради та Солонківської об'єднаної територіальної громади (ОТГ).
У кластер увійшли різнопрофільні бізнеси – від розведення равликів чи великої рогатої худоби, і до великих садових господарств.
Для того, щоб отримати ресурси для розвитку кластера, з ініціативи Львівської облдержадміністрації, розробили проєкт регіонального розвитку – «Розвиток сільського підприємництва та інфраструктури агротуристичного кластера «ГорбоГори».
Цей проєкт переміг на конкурсі серед 28 інших подавачів і отримав відповідне фінансування за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу.
– Як вдалося виграти у конкурсі на фінансування із коштів секторальної підтримки ЄС? Які складові успіху?
– Ще до участі у конкурсі проєктів у нас вже була історія успіху.
Перш за все, прикладом цього є перший фестиваль «ГорбоГори», організований ветеранами разом з фермерами та органами самоврядування, проведений у 2017 році.
Ще ми відкрили фермерський магазин .
Ну і звісно вдало написаний проєкт, що передбачав розвиток території та створення робочих місць.
Проєкт, зокрема, передбачає створення п'яти туристичних маршрутів, будівництво трьох інфраструктурних об'єктів:
- туристично-інформаційного центру «ГорбоГори» з магазином і фермерською кав'ярнею;
- туристичного кемпінгу «Агросадиба»;
- туристичного кемпінгу Центр «Місто майстрів»
- закупівлю с/г техніки,
- проведення фестивалю.
– З якими проблемами при реалізації проєкту Ви вже стикнулися? Як їх можна було б уникнути? Які способи вирішення знайшли?
– Проблемою є те, що кошти секторальної підтримки стали бюджетними і техніка, яка була придбана, стала державною. Як наслідок, немає механізму передачі з державної власності у власність учасників проєкту.
Уникнути проблеми можна була б у разі, коли б одержувачем коштів стала громада, яка згідно проєкту, є бенефіціаром.
Додала проблем і пандемія коронавірусу. Через це реалізацію проєкту подовжили на 2021 рік.
– Що є головним, на вашу думку, у тому, що Вам вдалося зробити?
– Нам вдалося об’єднати людей, які повірили в себе.
Зараз відкриваємо школу майстрів «Липова долина», де будуть поводитися майстер-класи з сироваріння, ковальства, гончарства.
«Липова долина» розташована у місці, де наприкінці 19 століття був панський сільськогосподарських хутір. На початку 1900-х років тут було висаджено липову алею протяжністю 2200 метрів. Липи тут ростуть різних видів, відповідно і цвітуть у різний час. У 1911 році тут була збудована гуральня, а місце для її створення було обрано не лише через вигідне географічне положення, а через те що тут є свердловини з кришталево чистою та смачною водою», – повідомляє сторінка проєкту у фейсбуку.
Із 2 по 6 червня тут планують провести всеукраїнський пленер та фестиваль гончарства.
Повинні бути створені навчальні майданчики для ветеранів, які хочуть займатися бізнесом. І мають вони бути у різних регіонах України
– Як Ви оцінюєте підтримку держави загалом, Міністерства ветеранів зокрема, і місцевої влади?
– Підтримка держави є недостатньою.
За підтримки Міністерства ветеранів повинні бути створені навчальні майданчики для ветеранів, які хочуть займатися бізнесом. І мають вони бути у різних регіонах України.
Треба створювати бізнес-інкубатори, де ветеран міг би пройти навчання, отримати допомогу з написання проєкту та подальший супровід. Ці бізнес- інкубатори, на мою думку, повинні підтримуватися Міністерством ветеранів.
Важливо також, щоб бізнес-інкубатори мали змогу виступати поручителями для отримання пільгових кредитів для ветеранів.
Якщо таке буде, то буде і відчуття, що суспільство цінує те, що зробили учасники бойових дій. А це врятує їх від ПТСР, від депресії, допоможе їм врости у мирне життя.
Тому, я мрію, щоб наша школа майстрів «Липова долина» стала навчально-показовим майданчиком для ветеранів із усієї України.
Наразі, агротуристичний кластер «ГорбоГори» вже затвердив програму розвитку на найближчі роки.
